Календарний вік, роки

Сумарна вага вантажів (кг), що підіймаються (переміщуються) при виконанні роботи

3 рівня робочої поверхні

3 підлоги

Юнаки

Дівчата

Юнаки

Дівчата

14 15 16 17

10

48 160

272

5

12 40

72

7

24 80 130

3,5 6

20 32

Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, верстата, конвейєра тощо.

Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищу­вати 5 м, а висота підіймання не повинна перевищувати 1 м.

Стаття 191.    Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на робо­ту лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медич­ному оглядові.

(Стаття 191 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

З метою охорони здоров'я неповнолітніх коментована стаття встановлює обов'язковий медичний огляд неповнолітніх при прийнятті на роботу, щорічні медичні огляди неповнолітніх, а також працівників, яким не виповнилось 21 року.

Порядок медичного огляду визначено «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я № 45 від 31 березня 1994 р.

Організацію і проведення цих медичних оглядів забезпечують власник підприємства, організації, установи або уповноважений ним орган незалежно від форми власності і виду їх діяльності, а також заклади охорони здоров'я.

Стаття 192.    Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

(Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

Коментована стаття закріплює гарантію дотримання встанов­леної законом тривалості робочого часу неповнолітніх. Вона за­бороняє використовувати працю осіб, що не досягли вісімнадця­ти років на надурочних і нічних роботах, а також на роботах у вихідні дні навіть при згоді неповнолітнього або за надзвичай­них умов. Оскільки для неповнолітніх осіб передбачено встанов­лення скороченої тривалості робочого часу, вбачається недопус­тимим залучати цих осіб до чергування та режиму роботи з ненор-мованим робочим днем.

Стаття 193.    Норми виробітку для молодих робітників

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робіт­ників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професій­но-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбаче­них законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним орга­ном за погодженням з профспілковим комітетом.

(Стаття 193 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83)

1. Часові норми виробітку для неповнолітніх є загальними, що застосовуються для дорослих робітників. Але скорочена три­валість робочого часу для неповнолітніх залежно від віку не тяг­не за собою зменшення розміру оплати праці. Тому заробітна плата неповнолітнім виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості що­денної роботи.

624

Глава XIII

Праця молоді

625

2.             Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх праця

оплачується за відрядними розцінками, встановленими для до­

рослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на

який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з

тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороче­ному робочому часу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років.

3.             Частина друга коментованої статті передбачає, що для не­

повнолітніх і для молодих робітників після 18 років, якщо вони

поступають на підприємство, в організацію після закінчення за­

гальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів

чи курсів, а також для тих, які пройшли навчання безпосередньо

на виробництві, затверджуються знижені норми виробітку.

Стаття 194.    Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при пов­ній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встанов­леними для дорослих працівників, з доплатою за тарифною став­кою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-тех­нічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працю­ють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно від­працьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

(Стаття 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Коментована стаття гарантує неповнолітнім оплату їх пра­ці за скорочений робочий день як за повний робочий день доро­слих працівників відповідних категорій. Зниження тривалості робіт не тягне за собою зменшення розміру оплати праці. Заробітна плата неповнолітнім виплачується в такому самому розмірі, як і

працівникам відповідних категорій при повній тривалості що­денної роботи.

Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх праця оплачується за відрядними розцінками, встановленими для до­рослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Учням загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і серед­ніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у дні, вільні від навчального процесу після уроків і на канікулах, виплачуєть­ся повна тарифна ставка, при неповному робочому часі — відпо­відна частина тарифної ставки; праця цієї ж категорії неповноліт­ніх, які працюють на відрядних роботах, крім випадків зниження норм виробітку згідно з чинним законодавством, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівни­ків, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який повний робочий день дорослих робітників перевищує встановлений для неповнолітніх скорочений день.

Стаття 195.    Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на да­ному підприємстві, в установі, організації.

(Стаття 195 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81; в редакції Закону № 117-XIV від 18.09.98)

1. Особам віком до 18 років надається щорічна основна від­пустка тривалістю 31 календарний день у зручний для них 'час.

У перший рік роботи щорічна основна відпустка неповноліт­нім надається за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на даному підприємстві, в організації, уста­нові.

Робочий рік, на відміну від календарного, відраховується з першого робочого дня фактичної роботи. Наприклад, якщо пра­цівник приступив до виконання своїх трудових обов'язків 12 січ-

626

Глава XIli

Праця молоді

627

ня 1999 року, то його робочий рік становить період з 12 січня 1999 року до 12 січня 2000 року.

2. Наступні відпустки неповнолітньому надаються згідно з графіками, складеними на підприємстві, в організації, установі, погодженими з профспілковим комітетом, і з урахуванням ба­жання неповнолітнього. Про конкретний період надання щоріч­них відпусток повідомляється працівникові не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку, а заробітна плата за час відпустки повинна бути виплачена працівникові за три дні до початку відпустки.

Забороняється ненадання щорічної відпустки протягом робо­чого року особам віком до 18 років.

Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою ком­пенсацією не допускається.

Стаття 196.    Броня прийняття молоді на роботу і професійне навчання на виробництві

Для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прий­няття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-ви­ховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років.

Районні і міські Ради народних депутатів затверджують про­грами влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпе­чують їх виконання всіма підприємствами, установами, органі­заціями.

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на ви­робництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, за­бороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до суду.

(Стаття 196 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10від 29.07.81; Законами № 871-12 від 20.03.91. № 263/95-ВР від 05.07.95)

1. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила нав­чання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтер­нативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а

також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за зго­дою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виня­ток, прийматися на роботу, місцеві державні адміністрації, вико­навчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалеж­но від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 про­центів загальної кількості робочих місць за робітничими профе­сіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі відмови у прийомі на роботу цих громадян у межах установленої броні з підприємств, установ і організацій держав­на служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'я-тидесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть ви­користовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій на­селення понад встановлену квоту.

Положенням про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України № 578 від 27 квітня 1998 p., конкретизовано механізм бронювання та умови працевлаштування зазначених осіб.

Стаття 197.    Надання молоді першого робочого місця

Працездатній молоді — громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загально­освітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтерна­тивної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам — випускникам державних навчаль­них закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємст­вами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Стаття 197 в редакції Закону № 263/95-ВР від 05.07.95)

628

Глава XIII

Праця молоді

629

1. Одним із напрямків реалізації державної молодіжної полі­тики є забезпечення зайнятості молоді.

Молодь має право на перше робоче місце протягом двох ро­ків за умови, що громадянин України віком від 15 до 28 років закінчив чи припинив навчання в загальноосвітній школі, про­фесійному навчально-виховному та вищому навчальному закла­ді, завершив професійну підготовку та перепідготовку; після звіль­нення зі строкової військової чи альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця починає об­числюватись з часу роботи до призову.

Гарантія молоді на перше робоче місце полягає у праві моло­ді звернутись в пошуку роботи до державної служби зайнятості, яка інформує про робочі місця і здійснює вибір першого робочо­го місця.

Державна служба зайнятості надає місцевим органам вико­навчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, соціальним службам для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зай­нятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, про­фесії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять про­фесійну підготовку і перепідготовку.

Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а та­кож молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та ін.) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її про­фесійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України. Діяльність молодіжних центрів праці може фінансуватися за рахунок кош­тів державного фонду сприяння зайнятості населення, передба­чених на ці цілі.

Держава сприяє створенню спеціалізованих центрів для про­фесійного навчання і гарантує молоді одержання першого робо­чого місця на основі квот.

Крім того, передбачено створення соціальних служб для мо­лоді, де вони безкоштовно одержують інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та іншу соціальну допомогу, в

тому числі з питань працевлаштування на перше робоче місце строком не менше двох років (Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» в редак­ції 23 березня 2000 p.).

2. Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та ін.) за наявності в них відповідного дозволу, вида­ного державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуван­ню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанав-чальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.

24 грудня 1999 р. було створено молодіжну громадську органі­зацію «Асоціація трудових об'єднань молоді України». 28 серпня 2000 р. вона зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1489. Як зазначено у листі Українського державного центру со­ціальних служб для молоді Державного комітету молодіжної по­літики, спорту і туризму України № 01/27 від 18.01.2001 р. дирек­торам республіканського, Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольского міських центрів соціальних служб для молоді з Міністерством транспорту України досягнуто домо­вленість про пільговий проїзд учасників трудових об'єднань мо­лоді, які працюватимуть під егідою Асоціації трудових об'єднань молоді України на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах. Ведуться переговори з Укравтодором, Міністерством аг­рарної політики України, Державним комітетом будівництва, ар­хітектури та житлової політики України^ провідними фірмами і сільськогосподарськими підприємствами з метою забезпечення учнів та студентів обсягом робіт під час літніх канікул.

Крім того, керівництво Асоціації трудових об'єднань молоді України погоджує питання з керівництвом регіонів Російської Федерації, в які традиційно від'їжджали студентські будівельні загони з України. Ведуться переговори з фірмами Угорщини, Польщі, Югославії, Чехії, Словаччини з метою пошуку фронту робіт для трудових об'єднань молоді України.

Установчою конференцією Асоціації трудових об'єднань мо­лоді України 24 грудня 1999 р. затверджено Статут Асоціації тру­дових об'єднань молоді України, головними завданнями якої, зокрема, визначено сприяння розробці механізмів гнучкого дер-

630

Глава XIII

Праця молоді

631

жавного програм но-цільового управління соціально-економічною та соціально-психологічною адаптацією молоді України, спри­яння створенню всеукраїнської інформаційної комп'ютерної ме­режі «Молодіжні трудові ресурси», сприяння створенню мережі штабів студентських загонів, молодіжних бізнес-центрів, молодіж­них центрів праці тощо; організацію руху добровільних трудових об'єднань молоді (студентських трудових, наукових, соціальних загонів, трудових об'єднань старшокласників, табори праці та відпочинку тощо); сприяння соціальній підтримці безробітної молоді (створення молодіжних клубів безробітних, залучення їх до громадських робіт, сприяння підготовці та підвищенню їх ква­ліфікації, створення постійних робочих місць, сприяння розвит­ку «своєї справи» тощо); сприяння організації програмно-цільо­вого фінансування та кредитування молоді з метою вирішення проблеми її працевлаштування після закінчення навчання, втому числі для створення підприємницьких структур, розробки інно­ваційних наукових проектів тощо.

Законом України від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповноліт­ніх» передбачено створення служби у справах неповнолітніх в адміністративно-територіальних одиницях України. Ці органи та служби мають право звертатися з питань працевлаштування не­повнолітніх до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 6. - Ст. 35).

Частина друга коментованої статті гарантує молодим спе­ціалістам роботу за фахом не менше трьох років — тільки випуск­никам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями.

Згідно з Положенням про сприяння в працевлаштуванні ви­пускників вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України № 79 від 23 березня 1994 р. зі змінами, внесеними нака­зами Міністерства освіти України № 379 від 9 грудня 1996 р. і № 73 від 10 квітня 2000 p., чітко визначено поняття випускник — це студенти вищих навчальних закладів і учні професійних на­вчально-виховних закладів, які закінчили повний курс навчання.

У п. 6 цього Положення визначено поняття молодого спеціалі­ста — це випускник вищого навчального закладу, якому присво­єно кваліфікацію спеціаліста з вищою освітою певного профе­сійного спрямування або спеціальності і якого працевлаштовано на підставі посвідчення про направлення на роботу. Протягом трьох років з моменту укладення ним договору з замовником він вважається молодим спеціалістом. Час навчання в інтернатурі в цей строк не зараховується.

Випускник професійного навчального закладу, якому при­своєно робітничу професію певної кваліфікації і якого працевла­штовано на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим робітником протягом двох років з моменту укладення ним трудового договору з замовником.

Указом Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 р. в редакції Указу № 342/96 від 16 травня 1996 р. «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштуван­ня випускників вищих навчальних закладів» визначено, що осо­би, які навчаються в державних вищих навчальних закладах за рахунок державних коштів — за державним замовленням — укла­дають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та отримання від­повідної кваліфікації працювати у державному секторі народно­го господарства не менше трьох років. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшко­довують у встановленому порядку повну вартість навчання.

На основі цього Указу Кабінет Міністрів України прийняв 22 серпня 1996 р. постанову № 992 «Про порядок працевлаш­тування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». У ній визначаються порядок формування державного замовлення на підготовку фахів­ців з вищою освітою; порядок працевлаштування на виконання контрактів, які були укладені державними органами і виконав­цями — вищими державними навчальними закладами України.

7.             Випускники профтехучилищ І рівня акредитації, які одер­

жали кваліфікацію молодшого спеціаліста, є молодими фахівця­

ми і їм забезпечується робота за фахом за державним замовлен­

ням строком не менш як на три роки з моменту укладення тру­

дового договору з замовником.

632

Глава XIII

Праця молоді

633

8. Постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 1 верес­ня 1997 р. «Про затвердження Положення про працевлаштуван­ня випускників вищих навчальних закладів, які навчалися на умовах державного контракту за освітньо-професійними програ­мами підготовки магістрів державного управління» випускника­ми визнаються особи, яких було прийнято на навчання до вищо­го навчального закладу з числа осіб віком до ЗО років, яким при­своєно кваліфікацію магістра державного управління і яких працевлаштовано на підставі направлення на роботу. Вони вва­жаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення контракту між ним та державним органом чи органом місцевого самоврядування.

Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго­дою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Законом України «Про органи і служби у справах не­повнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січ­ня 1995 р. передбачено, що здійснення соціального захисту серед неповнолітніх покладається на Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах непо­внолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, ра­йонних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Служби у справах неповнолітніх створюються відповідни­ми органами виконавчої влади та органами місцевого самовря­дування.

їх головними завданнями є розроблення і здійснення само­стійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установа­ми та організаціями незалежно від форми власності, громадсь-

кими організаціями заходів щодо забезпечення прав, свобод, за­конних інтересів неповнолітніх; контроль за виконанням цих заходів; координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх; здійснення контролю за дотриманням за­конодавства про працю неповнолітніх на підприємствах, в уста­новах та організаціях незалежно від форми власності тощо.

Служби у справах неповнолітніх мають право: приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язко­вими для виконання органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами, установами та органі­заціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами.

5. Постановою Кабінету Міністрів України № 2136 від 25 лис­топада 1999 р. були затверджені типові положення про служби у справах неповнолітніх.

За змістом коментованої статті саме зазначені служби уповно­важені надавати згоду на звільнення неповнолітніх працівників.

Крім того, відповідно до Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні» від 21 травня 1997 р. передбачено створен­ня комісій у справах неповнолітніх при виконкомах міських рад (крім міст районного значення), які також виступають суб'єкта­ми надання згоди на звільнення працівників молодше вісімна­дцяти років з ініціативи власника.

Коментована стаття передбачає, при звільненні неповноліт­ніх за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, орга­нізації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства; у разі виявленої невідповідності працівника займа­ній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої квалі­фікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, і у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, обов'язок роботодавця здійснювати пра­цевлаштування неповнолітніх працівників.

Порушення передбаченого порядку звільнення неповноліт­ніх працівників є підставою для визнання звільнення незакон­ним і поновлення такого працівника на роботі в порядку ст. 235 цього Кодексу.

634

Глава XIII

Праця молоді

635

Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а та­кож державні органи та службові особи, на яких покладено на­гляд і контроль за додержанням законодавства про працю, ма­ють право вимагати розірвання трудового договору з неповноліт­нім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

(Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законом № 6/95-ВР від 19.01.95)

1.             Коментована стаття передбачає право вимагати припинен­

ня трудового договору з неповнолітнім батьків, усиновителів,

піклувальників, опікунів, а також державних органів і посадових

осіб, на яких покладено обов'язок нагляду і контролю за дотри­

манням законодавства про працю.

До таких органів можна віднести органи прокуратури, комі­тети неповнолітніх при виконкомах міських рад, місцеві держав­ні адміністрації, комітет по нагляду за охороною праці, служби у справах неповнолітніх, державні інспекції праці тощо.

2.             Особи і державні органи і посадові особи, які мають право

вимагати припинення трудового договору з неповнолітнім, зо­

бов'язані подати докази про неможливість продовження трудо­

вого договору неповнолітнього у зв'язку з загрозою здоров'ю

неповнолітнього або порушенням законних інтересів неповноліт­

нього на даному підприємстві, в установі, організації.

Стаття 200. Участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді Профспілковий комітет підприємства, установи, організації і власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працівників, розподіл для них житла і місць у гуртожитках, охорону праці, їх звільнення, викорис­тання коштів на розвиток культурно-масової і спортивної робо­ти за участю представника молодіжної організації на умовах, визначених колективним договором.

(Стаття 200 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83; Законом № 871-12 від 20.03.91. в редакції Закону № 263/9S-BP від 05.07.95)

Молодіжні організації через своїх представників беруть участь у вирішенні питань про заохочення молодих працівників; розпо­діл для них житла і місць у гуртожитках, охорону праці і звіль­нення, використання коштів на розвиток культурно-масової ро­боти.

Умови участі молодіжних організацій при вирішенні зазначе­них питань повинні бути конкретно визначені в колективному договорі.

Правом участі у вирішенні зазначених питань користуються молодіжні організації, що належним чином легалізовані згідно з Законом України «Про об'єднання громадян». Відповідно пов­новаження представника такої організації доцільно оформляти рішенням її статутних органів.