Шлях струму

Частота виникнення,

%

Частка знепритом­нілих, %

"Рука — рука"

40

83

"Права рука — ноги"

20

87

"Ліва рука — ноги"

17

80

"Нога — ноги"

6

15

"Голова — ноги"

5

88

"Голова — руки"

4

92

147

Характеристики найбільш розповсюджених шляхів прохо­дження струму в тілі людини відображено в табл. 11.

Найбільш небезпечною петлею є "рука — голова", "нога — голова". Найменш небезпечною є петля "нога — нога".

Підвищення напруги (одиниця виміру — вольт, позначення — U) знижує опір тіла людини в десятки разів. Безпечною напругою вважається напруга 36 В, а у вологому середовищі - 12 В.

Індивідуальні властивості людини. Практикою встановле­но, що здорові й фізично міцні люди легше переносять електри­чні удари, ніж хворі й слабкі. Підвищену сприйнятливість до електричного струму мають особи, що страждають рядом за­хворювань, у першу чергу хворобами шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, нервовими хво­робами. Істотно підвищує ймовірність електротравм наявність у людини шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики).

До найбільш небезпечних ефектів і процесів при впливі на людину електричного струму можна віднести наступні:

1.         Крокова напруга.

Крокова напруга виникає навколо струмопровідної лінії, що торкається землі, та при пересуванні людини в небезпечній зо­ні. Чим ближче людина знаходиться до місця торкання, тим ви­щою є небезпека ураження. На відстані 1 м від заземлювача зниження напруги складає 68%, на відстані 10 м — 92%. Прак­тично на відстані 20 м і більше від місця торкання струмопрові­дної частини небезпечний вплив електричного струму на люди­ну зводиться до нуля. Напруга, що уражає людину, залежить від ширини кроку: чим більше крок, тим небезпечніше. Навіть не­велика напруга в 50-80 В викликає мимовільні судорожні ско­рочення м'язів ніг і, як наслідок, падіння людини на землю. Як­що людина падає убік місця дотику, тоді вражаюча напруга стає смертельною. У загрозливій ситуації при виході з небезпечної зони необхідно застосувати ходу "п'ята — носок" у сторону від місця падіння струмопровідної части. Значення крокової напру­ги визначається за методикою, наведеною в Додатку 7, п.2.1.

2.         Увімкнення людини в електромережу.

Розрізняють увімкнення:

148

а)         однофазне (220 В) між фазою і нульовим проводом, фа­

зою і землею; без засобів захисту струм, що проходить через

людину, при однофазному увімкненні смертельно небезпечний

для людини (фибріляційний струм);

б)         двофазне (380 В) між двома фазами; без засобів захисту

струм, що проходить через людину, при двофазному ввімкненні

смертельно  небезпечний  для людини  (фибріляційний  струм,

див. Додаток 7, п.2.2).

При використанні захисних схем небезпека для людини при впливі електричного струму знижується. Наприклад, при нор­мальному режимі роботи трифазної мережі з ізольованою ней-траллю сила струму, що проходить через людину при однофаз­ному ввімкненні, забезпечує повну безпеку (Додаток 7, п.2.2). Обчислення показують, що при такій схемі захисту через люди­ну проходить відпускаючий струм, що є більш безпечним у по­рівнянні з фибріляційним струмом.

3.         Напруга дотику.

Розрізняють два види напруги дотику:

напруга між двома точками ланцюга струму, яких одночас­но торкається людина; інакше кажучи, спадання напруги в опорі тіла людини (U = Іл х Rn);

напруга дотику при заземленні (чим далі від заземлення перебуває людина, тим більше напруга дотику).

4.         Струм витоку.

Навіть через справну ізоляцію в землю завжди протікає слаб­кий струм, що називається струмом витоку. У справній мережі струм витоку розподіляється рівномірно по всій довжині проводу. Існують активні та ємнісні струми витоку. Активні струми витоку мають найбільший вплив у повітряних мережах невеликої довжи­ни, а ємнісні струми витоку — у кабельних мережах. Наявність струму витоку підвищує небезпечність електричної мережі для людини, підвищує ймовірність електричного удару в нормальних умовах і ще більше збільшує небезпеку при ушкодженнях ізоляції.

5.         Прояви статичної та атмосферної електрики.

Статична електрика — це заряд електрики, що накопичується

на виробничому устаткуванні, на тілі й одязі людини внаслідок ко-

149

нтактного чи індуктивного впливу. Сила струму, як правило, є ду­же малою, однак величина напруги може бути досить великою.

Нагромадження зарядів статичної електрики виникає під час використання одягу зі штучного волокна, взуття з діелектрич­ною підошвою, застосуванні діелектричних рідин (бензин, ети­ловий ефір, бензол, етиловий і метиловий спирт) і впливу пилу, очищенні фільтрів з тканини, при виникненні сили тертя за уча­стю діелектричних матеріалів (шліфування, перемішування), при пересуванні автомобіля і т.д.

Види небезпеки статичної напруги:

неприємне відчуття при «прилипанні» одягу до тіла і, у

зв'язку з цим, скутість рухів;

розряд статичної напруги у вигляді уколу чи поштовху є

відволікаючою подією в небезпечній ситуації;

3)         унаслідок   рефлекторного   руху   можливе   одержання

більш істотної травми від рухливих частин устаткування і ма­

шин, при перебуванні на висоті і т.д.;

4)         іскра при розряді статичної напруги може викликати по­

жежу чи вибух пальної речовини.

Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що виникають внаслідок елек­тризації грозових хмар під час руху повітряних потоків. Різні частини грозової хмари несуть заряди різних знаків.

Розряди атмосферної електрики на землю (блискавки) викли­кають пожежі, вибухи і механічні руйнування, а також становлять джерело підвищеної небезпечності для життя самих людей.

Наприклад, від блискавки 19 червня 2001 р. в Харківській об­ласті загинуло 2 особи, а 4 липня 2001 р. в Чернівецькій області постраждало 10 осіб, з них 3 дитини загинуло. 17 червня 1998 р. у Свердловській області Російської федерації в результаті удару блискавки відбувся вибух на складі боєприпасів Уральського вій­ськового округу. Загинуло 14 військовослужбовців, знищено по­над 50% сховища. Було проведено евакуацію з сусідніх сіл.

Блискавка має наступні параметри: сила струму блискавки може досягати 20 000 А, напруга — 20 000 кВ, температура — до 20 000 °С, а потужність — до 4 000 000 кВт.

150

5.3. Заходи електробезпеки

З метою зменшення небезпечного впливу електричного струму і ефективного виконання прямих службових обов'язків працівник ОВС повинен орієнтуватися, у яких місцях він може зустріти небезпечну напругу. Величини напруги залежать від робочого устаткування:

до 42 В — напруга використовується для індивідуального

освітлення і ручних електроінструментів при роботі в небезпеч­

них зонах;

127, 220 В — напруга використовується для освітлення і

ручного інструмента на виробництві й у побуті;

380 В — напруга використовується при експлуатації про­

мислових установок;

понад 380 В — напруга використовується для передачі

електроенергії на відстань (лініями електропередач — ЛЕП).

Для контролю стану електробезпечності людини необхідний захист, що залежить від ступеня небезпечності приміщення. За ступенем небезпечності усі приміщення поділяються на три класи:

Приміщення без підвищеної небезпечності (сухі примі­

щення без пилу).

Приміщення з підвищеною небезпечністю характеризу­

ються наявністю відносної вологості понад 75% чи температури

понад 30°С, наявністю струмопровідного пилу, струмопровідних

підлог, з незадовільним станом індивідуальних і колективних

засобів захисту.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються на­

явністю постійної вогкості (вологість близько 100%), хімічно ак­

тивним середовищем чи двома показниками класу 2, відсутніс­

тю індивідуальних і колективних засобів захисту.

Основне завдання електробезпеки — знизити ймовірність і силу впливу електричного струму на людину. Цього можна до­могтися використанням способів і методів захисту від впливу електричного струму, до яких відносяться:

недоступність струмопровідних частин;

справний стан електроустаткування і приладів;

151

застосування зниженої напруги;

застосування струмів високої частоти;

застосування подвійної ізоляції;

електричний поділ мережі (зменшення довжини мережі);

захисне заземлення (металеві частини електроустановок);

робоче заземлення (окремі місця електричної мережі);

занулення (приєднання до нульового захисного проводу ко­

рпусів споживача електроенергії);

захисне відімкнення (автоматичне відімкнення при небезпеці

ураження струмом);

застосування огородження;

використання знаків безпеки і пояснювальних табличок;

застосування індивідуальних засобів захисту.

Простим способом сигналізації про можливу небезпеку та ефективним способом зменшення загрози безпеці людей від впливу електричного струму є кольорова гама ізоляції прово­дів, наприклад:

силові ланцюги — чорний (темно-коричневий);

ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освіт­

лення перемінного струму — червоний (жовтогарячий, рожевий);

ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освіт­

лення постійного струму — синій (фіолетовий);

ланцюги заземлення — зелено-жовтий (зелений);

ланцюги, з'єднані з нульовим проводом — голубий (сі­

рий, білий).

Забороняється працювати і перебувати в зігнутому поло­женні у приміщенні, якщо при випрямленні відстань до струмо-провідних частин буде меншою, ніж передбачено технікою без­пеки. Для струмопровідних частин, що знаходяться під напру­гою до 35 кВ, найменша допустима відстань складає 60 см. За­бороняється доторкатися до оголеного проводу, відкривати без потреби електрощити, доторкатися до арматури загального освітлення, використовувати несправні електронагрівальні при­лади, лагодити електроустаткування і проводку без попере­днього відімкнення.

152

При виявленні замикання на землю якої-небудь струмопро-відної частини електроустановки до її відімкнення не можна на­ближатися до місця замикання на відстань менше 4 м у закри­тих і 8 м у відкритих розподільних пристроях.

У разі нещасного випадку від дії електричного струму необ­хідно надати першу допомогу потерпілому, яка складається з двох етапів:

звільнення потерпілого від дії електричного струму;

надання йому першої медичної допомоги.

Перший етап надання першої допомоги полягає:

у вимиканні напруги рубильником чи вимикачем;

у відімкненні аварійної ділянки лінії чи в цілому за рахунок захисного відімкнення;

у вивільненні потерпілого.

Останній спосіб є найбільш небезпечним, але якщо відімкнен­ня струмопровідних частин утруднено, і неможливо його провести швидко, цей спосіб є найбільш ефективним з точки зору збере­ження життя потерпілому. При вивільненні постраждалого необ­хідно дотримуватись наступних правил особистої безпеки:

не можна доторкатися до тіла потерпілого незахищеними

руками;

стежити за розташуванням струмопровідних частин, без

необхідності не доторкатися до них;

при відтяганні, по можливості однією правою рукою по­

терпілого за одяг, робити цю операцію в тому випадку, якщо

одяг сухий і не замаслений;

при звільненні потерпілого від струмопровідних частин на­

пругою до 1000 В використовувати сухі діелектричні предмети (ці­

пок), при напрузі понад 1000 В використовувати спеціальну штангу;

порятунок людини здійснювати в діелектричних рукавич­

ках і в спеціальному гумовому взутті;

при крайній необхідності перерізати пофазно проводи чи

перерубати їх сокирою із сухим сокирищем.

У діях працівника ОВС при загрозі впливу електроструму існують свої особливості. При виявленні обриву повітряної лінії високої напруги працівник ОВС повинен виконати наступні дії:

153

доповісти оперативному черговому, викликати на місце аварійну бригаду по ремонту зовнішніх електромереж і швидку допомогу;

якщо обірваний провід під напругою знаходиться на землі, у місцях руху транспорту і пішоходів, надати дорогу для об'їзду й обходу місця обриву, відгородити небезпечну зону на безпе­чній відстані;

при наявності осіб, що перебувають у безпорадному чи не­безпечному для життя і здоров'я стані, звільнити потерпілих від електропроводу і надати їм невідкладну медичну допомогу з дотриманням правил техніки безпеки;

після прибуття на місце події аварійної бригади забезпечи­ти охорону місця обриву та повідомити про це оперативного чергового;

після прибуття на місце події додаткових сил повідомити про це оперативного чергового;

про усунення пошкодження та інші вжиті заходи докласти оперативному черговому;

скласти письмовий рапорт на ім'я начальника органу внут­рішніх справ.

Звільнення потерпілого від дії струмопровідних частин не є повним гарантом убезпечення життя людини. Після звільнення людини необхідно винести її з небезпечної зони і надати долі­карську допомогу. Зміст першої допомоги залежить від стану, у якому перебуває потерпілий:

потерпілий почуває себе задовільно — викликати швидку допомогу, йому не можна дозволяти підійматися, рухатися;

потерпілий знепритомнів, але в нього є пульс і подих — ви­кликати швидку допомогу, привести в почуття за допомогою нашатирного спирту, облити обличчя водою і забезпечити спо­кій до приходу лікаря;

потерпілий дихає погано чи зовсім не дихає — викликати швидку допомогу, необхідно зробити штучне дихання чи не­прямий масаж серця. Навіть у випадку відсутності ознак життя в потерпілого приступити до його реанімації, виведення зі стану клінічної смерті.

154

Захист від проявів статичної електрики являє собою ком­плекс заходів, у які входять:

заземлення устаткування, трубопроводів, апаратів, транспорту;

застосування загального і місцевого зволоження повітря в

приміщеннях;

використання систем вентиляції та очистки від пилу;

використання струмопровідної підлоги, а також індивідуаль­

них і колективних засобів захисту;

використання одягу з несинтетичних матеріалів;

іонізація повітря.

Для захисту людей, будинків і споруд від проявів атмос­ферної електрики використовують блискавковідводи. Пара­метри блискавковідводів залежать від площі території та висо­ти будинків на цій території. Блискавковідводи поділяються на: стрижневі, сітчасті й антенні. Висота стрижнів блискавкозахис-ту завжди більше найвищого будинку на охоронюваному об'єкті. Методику визначення параметрів блискавкозахисту наведено у Додатку 7, п.2.3.

Захисні дії блискавковідводу характеризують за допомогою поняття зони захисту, під якою розуміють простір, захищений від улучення блискавки з визначеною імовірністю. Зона захисту типу А має ступінь надійності понад 99,5%, а зона захисту типу Б — 95% і вище. Зона захисту одиночного блискавковідводу являє собою круговий конус, висота якого дорівнює п0, а радіус підстави дорівнює г0. Висота блискавковідводу залежить від розмірів охоронюваних об'єктів (hx — висота об'єкта, гх — раді­ус захисту на висоті hx). Для робочого заземлення і блискавко­відводу використовують металеві труби невеликого діаметра довжиною до 2-5 метрів, що знаходяться на глибині 0,6-0,8 м у горизонтальному чи вертикальному положенні.

Крім безпосереднього удару блискавки, люди можуть заги­нути в об'єкті захисту від замету потенціалів у будинку. Високий електричний потенціал проникає в будинок по телефонних та інших проводах, трубах, кабелях. У результаті людина, що пе­ребуває поблизу цих проводів, може бути уражений електрич­ними зарядами.

155

Заходи безпеки при проявах атмосферної електрики:

1.         В умовах населеного пункту:

а)         у приміщенні: закрити кватирки і вікна; відімкнути непо­

трібне освітлення і радіотрансляційну мережу; не перебувати

поруч із трубами центрального опалення; заземленням, теле­

фоном (ближче 1 м);

б)         поза приміщенням: не шукати укриття поруч з лінією

електропередач, місць розміщення блискавковідводів і високих

поодиноких дерев, споруд, а також не шукати укриття поруч із

щитовими і трансформаторними підстанціями.

2.         Поза населеним пунктом: не шукати укриття під поодиноки­

ми деревами, спорудами, технікою, високими деревами на па­

горбах; не можна перебувати у водоймах під час грози. Необ­

хідно шукати захист у низині. Не можна знаходитися поруч з

лінією електропередач.

Для  попередження  працюючих  про  небезпеку ураження електричним струмом ГОСТ 12.4.027 - 78 установив знак елект­ричної напруги (зображення знака пода­но на рис. 6).

Рис. 6. Знак

електричної

напруги

Знак наносять на електроустатку­вання, електротехнічні вироби і при­строї, а також використовують як сим­вол у попереджувальних знаках безпе­ки. Колір знака — червоний або чорний. Він повинен наноситись чи встановлю­ватись на контрастному тлі і перебувати в полі зору працюючих, для яких при­значений.

156