§ 65. Засади та принципи виборчого права в Україні

Одним із проявів прямого народовладдя в нашій країні є вибори. Термін "вибори" означає процес, а результаті якого певна спільність людей шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набувають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільності людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов'язкові рішення.

За допомогою виборів формується значна частина орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функ­ціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Вибори були відомі вже первіснообщинному ладу, коли на загальних зборах того або іншого роду обиралися ста­рійшини, а пізніше і воєначальники. З часом процедура виборів ускладнилася.

Наприкінці XVIII ст. було розроблено класичну теорію виборів, основна ідея якої зводилася до того, що народ доручає здійснення влади своїм представникам (депута­там), яких визначає шляхом проведення виборів. Отож, вибори розглядаються як передача влади від виборців до тих, кого вони обирають, народ делегує владні повно­важення своїм представникам.

Найважливіші з норм, які регулюють порядок про­ведення виборів, закріплюються в конституціях.

їх можна поділити на три групи:

1) норми, які закріплюють основні вимоги і прави­ла, пов'язані із самою процедурою проведення виборів;

норми, що визначають коло осіб, які наділяють­ся активним виборчим правом, тобто обирають представників до органів держави та органів місцевого самоврядування;

норми, що визначають коло осіб, які наділяють­ся пасивним виборчим правом, тобто правом бу­ти обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи на виборну посаду.

Основу системи виборчого законодавства в Україні ста­новлять такі нормативно-правові акти вищої юридичної сили:

Конституція України, розд. НІ та XI;

Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 p.;

Закон України "Про Центральну виборчу комісію" від 17 грудня 1997 p.;

Закон України "Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 p.;

Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 р.

У ст. 71 Конституції України закріплено положення про те, що вибори до органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Принцип загальності виборів в Ук­раїні означає, що всі громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбав­ляються лише ті, кого в судовому порядку визнано недіє­здатними.

Рівень загальності виборів залежить від усіляких цен­зів, тобто умов, відповідність яким є підставою для допу­щення громадян до участі в них. У сучасному світі роз­різняють віковий ценз і ценз осідлості.

Віковий ценз обумовлює наявність виборчих прав до­сягненням певного віку. У більшості держав, як і в Україні, він становить 18 років. У деяких країнах встанов­лено інший віковий ценз. Так, в Бразилії, Ірані, Нікарагуа та на Кубі він становить 16 років.

Ценз осідлості передбачає надання громадянам права голосу лише за умови їх проживання в країні або на території відповідного виборчого округу протягом певного

136

137

строку. Так, у Франції він становить шість місяців, а у Новій Зеландії три місяці. Раніше поширені були також майновий ценз (володіння певним майном), освітній ценз (вміння читати і писати), релігійний ценз (сповідування державної релігії), расовий ценз (надання виборчих прав лише громадянам певної раси) та деякі інші.

Крім недієздатних, у деяких країнах не мають право голосу й особи, які відбувають покарання за вироком суду, військовослужбовці та особи, котрі обіймають певні дер­жавні посади.

Пряме виборче право означає, що громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо "за" чи "проти" кандидата на виборну посаду будь-якого рівня — від члена органу місцевого самоврядування до депутата Верховної Ради чи Президента України. При прямому виборчому праві відсутні особливі посередники — виборці. В деяких країнах (США, Китай) застосовуються й непрямі (багатоступеневі) вибори.

Рівність виборчого права за сучасних умов означає, що кожен виборець має однакову кількість голосів у порів­нянні з усіма іншими виборцями.

Конституційним принципом виборів в Україні є таєм­ність голосування, яка передбачає недопустимість будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

За первісних демократій вибори проводилися відкри­то — підняттям руки, криком тощо. Однак таке голосу­вання дає змогу контролювати, спрямовувати подачу голо­сів виборців тими, від кого вони якимось чином залежать. Таємне голосування покликане запобігати цьому.

У сучасному світі таємне голосування наййчастіше здійс­нюється шляхом опускання в урну бюлетенів, в яких зазначені прізвища кандидатів на виборну посаду або ва­ріант вирішення проблеми, що виноситься на референдум. Виборець певним чином позначає прізвище кандидата або варіант рішення, за які він подає свій голос.

Для забезпечення таємності голосування на виборчих дільницях встановлюють недоступні для зовнішнього на­гляду кабіни, в яких виборці заповнюють бюлетені.

Конституція України встановлює, що вибори є віль­ними. Це означає недопустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань, а так, як цього бажають інші особи чи структури.

Вільне волевиявлення виборців і таємність голосування забезпечуються встановленням адміністративної і криміналь­ної відповідальності за їх порушення.

Неявка частини виборців на виборчі дільниці (абсен­теїзм), що останнім часом набуває все більшого поши­рення, має негативні наслідки. Часто абсентеїзм не дає змоги сформувати виборні органи чи заповнити виборні посади. Виникає потреба у проведенні нових виборів, а отже, й у додаткових фінансових витратах. У зв'язку з цим у деяких державах, наприклад у Туреччині, участь громадян у виборах розглядається не як їхнє право, а як їхній обов'язок.