§ 68. Конституційне регулювання референдумів

Референдум (від лат. referendumus — те, про що по­винно бути повідомлено) — форма безпосередньої демо­кратії, голосування усього населення держави (загально­державний референдум) або певної його "частини (місцевий референдум) з метою вирішення важливих питань держав­ного або суспільного життя. На відміну від виборів при референдумі об'єктом голосування є не кандидат або спи­сок кандидатів на виборну посаду, а певне питання, з приводу якого проводиться референдум. Це може бути конституція, закон, доповнення до закону або його зміна, розв'язання в межах держави проблем територіального устрою, проблема міжнародного статусу країни, еконо­мічні, екологічні та інші проблеми.

Своєрідною формою референдуму є плебісцит. Найчас­тіше плебісцит відбувається з питань політичної долі тери­торії, на якій він проводиться, і регулюється міжнародно-правовими актами.

Залежно від тих чи інших ознак розрізняють імпера­тивний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний референдуми.

Імперативний і консультативний референдуми різ­няться юридичною силою їх результатів. Акт, прийнятий імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили і не потребує будь-якого затвердження. А метою кон­сультативного референдуму є виявлення точки зору на­селення щодо певного питання, яке не має обов'язкової юридичної сили для державних органів. Цей вид рефе­рендуму називається ще всенародним опитуванням.

Конституційний референдум вирішує питання, пов'я­зані з прийняттям конституції чи внесенням до неї по­правок.

144

145

Шляхом законодавчого референдуму приймаються зако­ни, спрямовані на регулювання важливих проблем суспіль­ного і державного життя.

Обов'язковий референдум проводиться з питань, які можуть бути вирішені лише за його допомогою (так, за Конституцією України це питання щодо зміни території України, за Конституцією Швейцарії — розв'язання про­тиріч між палатами парламенту тощо).

Ініціювати проведення референдумів в Україні згідно з Конституцією України, Законом України "Про всеукраїн­ський та місцевий референдуми" та іншими норматив­но-правовими актами мають право щодо всеукраїнського референдуму:

народ України — не менш як 3 мільйони гро­мадян України, які мають право голосу. Цей референдум призначається Президентом України за умов, що підписи громадян на підтримку референдуму були зібрані не менш як у двох третинах областей України і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній із них;

Верховна Рада України — щодо зміни території України — конституційною більшістю від її скла­ду (226 голосів); щодо внесення змін до розділів Конституції "Загальні засади", "Вибори. Рефе­рендум" і "Внесення змін до Конституції Ук­раїни" ініціатива має виходити не менш як від 2/3 конституційного складу парламенту.

Щодо місцевого референдуму:

1)         громадяни, що проживають на відповідній те­

риторії і мають право голосу (не менше як 1/10

частина їх);

2)         сільські, селищні та міські ради; сільські, селищ­

ні та міські голови.

Проведення нового всеукраїнського референдуму з пи­тань, що раніше виносилися на референдум, може бути здійснене не раніш як через п'ять років, а місцевого — не раніш як через один рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

В Україні, як і в багатьох інших державах, для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюд­жету та амністії, проведення референдуму не допускається.