§ 70. Законодавчий процес

Законодавчим процесом вважається діяльність, спря­мована на створення нових законів або на зміну чи скасу­вання чинних. Конституція України (ст. 93) визначає коло суб'єктів, яким надається право законодавчої ініціативи, тобто право офіційно вносити пропозиції щодо прийняття, зміни або скасування законів, які Верховна Рада зобов'я­зана розглянути по суті.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді Ук­раїни   надано   Президенту,   народним   депутатам,   Кабінету

Міністрів і Національному банку України. Інші організації також можуть звертатися до Верховної Ради з відпо­відними пропозиціями, однак ці звернення не обов'язкові для розгляду в парламенті.

У більшості країн право законодавчої ініціативи нале­жить парламентаріям і уряду. Однак таке право може надаватися також парламентським комітетам і комісіям, вищим судовим і прокурорським інстанціям, певній кіль­кості громадян, які мають право голосу, а у федеративних державах — законодавчим органам суб'єктів федерації.

Законодавчий процес в Україні проходить такі стадії:

внесення суб'єктом законодавчої ініціативи зако­нопроекту на розгляд Верховної Ради;

прийняття законопроекту до розгляду і обгово­рення його в комітетах Верховної Ради;

перше читання — обговорення та схвалення за­конопроекту в цілому;

друге читання — постатейний розгляд і схвален­ня законопроекту;

третє читання — ухвалення закону не менш як 226 народними депутатами;

підписання закону Головою Верховної Ради і не­відкладне його направлення на підпис Прези­денту України;

підписання та офіційне оприлюднення закону Пре­зидентом України протягом 15 днів після отри­мання ним закону.

Проте протягом 15 днів від дня отримання Президент може закон не підписати, а повернути його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Вер­ховної Ради для повторного розгляду (тобто накласти на закон вето).

Коли після відхилення закону Президентом України при повторному розгляді Верховною Радою цей закон під­тримає не менш як 2/3 від її конституційного складу (не менш як 300 народними депутатами), вето Президента вважається подоланим. У цьому разі незалежно від свого ставлення до закону Президент зобов'язаний його підпи­сати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Офіцій­ним оприлюдненням закону вважається його опубліку­вання у Відомостях Верховної Ради України, "Офіційному

150

151

віснику України" та газеті "Урядовий кур'єр". За загаль­ним правилом, закон набирає чинності через десять днів з дня його опублікування. Але якщо у самому законі вка­зані інші строки, то саме вони визначають дату.

§ 71. Структура, органи та апарат Верховної Ради України

Структура Верховної Ради України передбачає:

керівництво Верховною Радою (Голова Верховної Ради, його Перший заступник і заступник);

комітети;

тимчасові спеціальні та слідчі комісії;

депутатські фракції і групи.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та може відкликати їх.

Повноваження Голови Верховної Ради України зумов­лені забезпеченням її діяльності.

Голова Верховної Ради України:

веде засідання Верховної Ради;

організовує підготовку питань до розгляду на за­сіданнях Верховної Ради;

підписує акти, прийняті Верховною Радою;

представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

організовує роботу Верховної Ради.

З метою здійснення законопроектних робіт, поперед­нього обговорення кандидатур посадових осіб, які обира­ються або затверджуються Верховною Радою, попереднього розгляду і підготовки висновків і пропозицій щодо рати­фікації міжнародних договорів і підготовки та поперед­нього розгляду інших питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, утворюються її комітети, що працюють постійно.

При формуванні комітетів враховуються бажання депу­татів,  їх  спеціальність  і  попередній  досвід  роботи.  Комі-

тети можуть створюватися з питань правової політики і судово-правової реформи; державного будівництва і само­врядування; соціальної політики та праці; з питань науки і освіти; національної безпеки і оборони; свободи слова та інформації; охорони здоров'я, материнства й дитинства; молоді, спорту і туризму; економічної політики; паливно-енергетичного комплексу; фінансів і банківської діяль­ності; екології тощо.

Перший заступник, заступник Голови комітету та сек­ретар комітету не можуть бути членами однієї фракції (групи).

Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні ко­місії. За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних із питаннями, що зачіпають інтереси всього суспільства, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії. Такі комісії не входять до системи правосуддя, а тому їхні висновки і пропозиції не є вирішальними для слідства й суду. Можна говорити про те, що результати роботи тим­часових слідчих комісій мають насамперед політичне зна­чення.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради народні депу­тати мають право об'єднуватись у депутатські групи (фрак­ції), які формуються на підставі партійної належності депутатів. До кожної фракції має входити не менше 14 де­путатів. Після виборів 2002 р. у складі Верховної Ради України створено 6 фракцій (Єдина Україна, Наша Україна, Ю.Тимошенко, Комуністичної партії, Соціалістичної партії, Соціал-демократичної партії (об'єднаної).

Верховною Радою створюються Рахункова палата Вер­ховної Ради України та інститут Уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини. Зазначені органи підзвіт­ні та підконтрольні Верховній Раді та відповідальні перед нею.

Рахункова палата складається з Голови, першого за­ступника Голови, головних контролерів і секретаря. Голова та члени Рахункової палати призначаються Верховною Радою на 7 років. Основним завданням Рахункової палати є організація і здійснення контролю від імені Верховної Ради за використанням коштів Державного бюджету Ук­раїни, за їх обсягами та цільовим призначенням. Рахун­кова палата здійснює також контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначенням ефективності і доцільності видатків держав­них   коштів,   валютних   та   кредитно-фінансових   ресурсів;

152

153

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національ­но-культурного розвитку, охорони довкілля тощо.

Конституцією України (ст. 101) передбачено здійснення парламентського контролю в Україні за дотриманням кон­ституційних прав і свобод людини і громадянина Уповно­важеним Верховної Ради України з прав людини. Голов­ною метою діяльності Уповноваженого з прав людини є забезпечення гарантій державного захисту прав і свобод людини, їх дотримання і поваги державними органами, організаціями місцевого самоврядування і посадовими осо­бами. Така посада існує і в інших країнах (в Іспанії, Росії, Швеції) і має різні назви: омбудсмен, народний захисник, посередник тощо.

Згідно із Законом України "Про Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини" Уповноваженим може бути громадянин України, який досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід пра-возахисної діяльності та протягом останніх 5 років мешкає в Україні. Посада Уповноваженого несумісна із заняттям іншими видами діяльності. Строк повноважень Уповно­важеного становить 5 років.

Рішення щодо дострокового звільнення Уповноваже­ного ухвалює лише Верховна Рада. Підставами для такого рішення є:

порушення присяги;

порушення вимог щодо несумісності з іншими видами діяльності;

припинення громадянства України;

неспроможність протягом більше чотирьох міся­ців поспіль виконувати обов'язки через незадо­вільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

Уповноважений наділений правами: бути присутнім на засіданнях будь-якого колегіального органу, відвідувати будь-які підприємства, установи, організації, бути присут­нім на засіданні судів усіх інстанцій, відвідувати місця позбавлення волі, знайомитися з будь-якими документами, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина та брати участь у судовому процесі; перевіряти стан дотримання прав і свобод відповідними державними органами; у разі виявлення порушень прав і свобод   людини   і   громадянина   направляти   у   відповідні

органи акти реагування Уповноваженого для вжиття цими органами заходів; звертатися до Конституційного Суду Ук­раїни з конституційними поданнями.

Безпосереднє обслуговування законодавчого процесу, йо­го науково-юридичне, інформаційне та організаційно-тех­нічне забезпечення здійснює апарат Верховної Ради Ук­раїни. Згідно з постановою Верховної Ради щодо структури апарату Верховної Ради України визначено таку будову апарату парламенту:

Секретаріат Верховної Ради (загальний секрета­ріат, секретаріат комітетів Верховної Ради, сек­ретаріат Голови Верховної Ради та його заступ­ників);

Управління справами Верховної Ради;

Інститут законодавства Верховної Ради;

видавництво Верховної Ради.

Газетою Верховної Ради України є "Голос України". Газета виходить з 1 січня 1991 р.