§ 66. Виборча система України

Під виборчою системою розуміють систему правовідно­син, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів. У світовій практиці застосову­ється велика кількість різновидів виборчих систем. Умовно їх можна поділити на три основні групи — мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи.

Мажоритарна система (від франц. majorite — біль­шість) — це обрання депутата в територіальному вибор­чому окрузі, коли перемігшим визнається кандидат, який набрав більше голосів, ніж його суперники. За мажори­тарною системою виборець голосує за конкретну особу або проти неї. На практиці застосовуються три різновиди цієї системи, а саме: мажоритарна система абсолютної біль­шості, відносної більшості та кваліфікованої більшості.

За мажоритарною системою абсолютної більшості обра­ним вважається той, хто набрав абсолютну (або просту) більшість голосів, тобто більше половини (50% +1 голос) від загальної кількості поданих і визнаних дійсними го­лосів виборців. Оскільки одержати абсолютну більшість голосів досить важко, ця система передбачає проведення другого туру голосування, для перемоги в якому треба набрати відносну більшість голосів. Така система існувала в Україні (з 1991 р. по 1998 p.), існує вона у Франції та в інших державах.

Мажоритарна система відносної більшості передбачає, що обраним вважається кандидат, який набрав більше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо. За цією системою не встановлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні — вибори вважаються такими, що

138

139

відбулися, навіть тоді, коли в них узяв участь хоча б один виборець. Недоліком системи є те, що обраним може бути кандидат, який одержав відносну більшість голосів, яка у той же час належить абсолютній меншості виборців.

За мажоритарною системою кваліфікованої більшості переможець повинен одержати обумовлену кількість голо­сів, яка перевищує половину голосів (2/3, 3/4) виборців. Через складність одержання такої кількості голосів ця система на практиці застосовується дуже рідко.

Той чи інший вид мажоритарної виборчої системи фор­мування законодавчих органів існує, наприклад, у СІЛА, Англії, Франції.

Сутність пропорційної виборчої системи полягає у то­му, що вона вимагає розподіляти депутатські мандати між виборчими об'єднаннями (партійними списками кандида­тів) пропорційно кількості голосів, поданих за кожний список. На виборах, що проводяться за цією системою, кандидати в депутати висуваються виключно політичними партіями у вигляді партійних списків, і виборці голосують не за окремих депутатів, а за той чи інший партійний список у цілому. Для визначення кількості кандидатів, що їх одержує та чи інша партія, застосовується так звана виборча квота, яка визначає найменшу кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата. Розподіл одер­жаних партіями депутатських місць, як правило, здійсню­ється відповідно до порядку розміщення кандидатів у партійному списку; якщо за квотою одержаних партією голосів вистачає на заміщення двох місць, їх займають перші два кандидати з партійного списку, якщо трьох місць — перші три кандидати і т.д.

Ця виборча система встановлена в Австралії, Ізраїлі, Угорщині, Фінляндії та у деяких інших країнах.

Закон України "Про вибори народних депутатів Ук­раїни" встановлює, що склад Верховної Ради України обирається за змішаною (мажоритарно-пропорційною) вибор­чою системою.

Конституція України (ст. 76) встановлює кількісний конс­титуційний склад Верховної Ради — 450 народних депу­татів України і визначає порядок їх обрання. Половина депутатів, а саме 225, обирається на основі мажоритарної системи відносної більшості. Це означає, що їх вибори повинні відбуватися по одномандатних округах, тобто по округах, в яких обирається один персонально визначений депутат, а обраним вважається кандидат, що набирає біль­ше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо.

Друга половина — ще 225 депутатів — обирається на основі пропорційної виборчої системи. Відповідно до неї вся держава розглядається як один виборчий округ (бага­томандатний загальнодержавний округ), від якого до пар­ламенту держави обирається вказана кількість депутатів. При цьому виборці будуть голосувати не за персонально визначеного кандидата у депутати, а за списки кандидатів у депутати, що формуються політичними партіями та їх блоками (об'єднаннями).

Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" встановлює, що ви­бори вказаних суб'єктів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості.

Аналогічні (змішані) виборчі системи з певними особ­ливостями мають місце у Росії (вибори в Державну Думу), ФРН, Болгарії, Грузії, Литві, Італії та деяких інших країнах.