§ 72. Статус народного депутата України

Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів (конституційний склад), якими можуть бути лише громадяни України, що на день виборів досягали 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років.

Вимога щодо проживання депутата протягом п'яти років на території нашої держави спрямована на забез­печення знання депутатами тих проблем, які постали пе­ред суспільством і державою.

Особи, обрані до парламенту, мають здійснювати депу­татські повноваження на постійній основі. Це означає, що вони повинні відмовитися від іншого представницького мандата і не можуть перебувати на державній службі.

Громадянин не може бути обраний до Верховної Ради, якщо він має непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного злочину.

Повноваження народних депутатів починаються від мо­менту складання ними перед Верховною Радою присяги такого змісту:

154

155

"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх спів­вітчизників".

Текст присяги перед відкриттям першої сесії ново­обраної Верховної Ради зачитує найстаріший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлять свої підписи під текстом присяги, що й означає її складення. Якщо депутат відмовляється скласти присягу, він втрачає депутатський мандат.

Конституція закріплює низку гарантій, покликаних забезпечити сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народних депутатів не може бути при­тягнено до будь-якого виду юридичної відповідальності за діяльність, яку вони проводять у ході реалізації депу­татських повноважень. Однак з цього є виняток: депутати несуть юридичну відповідальність за образу чи наклеп. Це має запобігати зловживанню народними обранцями своїм статусом, дисциплінувати їх, зобов'язує керуватися не емо­ціями, а неспростовними, юридично значущими фактами.

Депутатська недоторканність означає й те, що народ­ного депутата України не можна притягнути до криміналь­ної відповідальності, затримати чи заарештувати, якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода має бути висловлена у відповідній постанові, прийнятій на пленар­ному засіданні парламенту.

Депутатська недоторканність поширюється на членів практично всіх парламентів світу, але її зміст може від­різнятися від змісту недоторканності народних депутатів України. Так, у Росії та деяких інших країнах депутата можна затримати, заарештувати, обшукати, якщо він за­триманий на місці вчинення злочину, без звернення до парламенту за одержанням згоди на це.

Важливим елементом статусу народного депутата є так званий вільний депутатський мандат. Вільний депутат­ський мандат означає, що народний депутат є представ­ником усього населення України, а не лише своїх вибор­ців, і не може бути відкликаний своїми виборцями (з цієї підстави його повноваження не можуть бути достроково припинені). Проте це зовсім не означає, що парламентарій не має ніяких обов'язків перед своїми виборцями. Закон України "Про статус народного депутата України" першим

серед обов'язків депутата називає його обов'язок підтри­мувати тісні зв'язки з виборцями, регулярно інформувати про свою роботу у Верховній Раді та її органах.

Встановлюються два випадки обов'язкового звітування парламентарія перед виборцями:

не рідше разу на рік перед виборцями округу;

на вимогу не менш як 200 виборців.

Народні депутати України наділені широкими повнова­женнями. Зокрема, їм надається право голосу у Верховній Раді; право обирати і бути обраними в органи Верховної Ради; право об'єднуватися в депутатські групи (фракції); право законодавчої ініціативи у Верховній Раді; право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, які розташовані на території України і щодо яких є дані про порушення ними чинного зако­нодавства.

Однією з важливих форм депутатської діяльності є депутатський запит — звернення народного депутата до певного органу чи посадової особи щодо надання офіцій­ного пояснення з питань, які належать до їхньої компе­тенції. Відповідно до регламенту депутатський запит у письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради, оголо­шується ним на засіданні та передається Секретаріату. Секретаріат зобов'язаний негайно надіслати текст запиту відповідному адресату. Офіційна письмова відповідь на запит повинна бути надіслана Голові Верховної Ради Ук­раїни та депутатові, який його вніс.

Народний депутат має право відвідувати будь-які дер­жавні органи, органи об'єднань громадян, підприємства, установи й організації з питань депутатської діяльності і одержувати від них повну і достовірну інформацію з цих питань. Народний депутат користується також правом не­відкладного прийому керівниками та посадовими особами державних органів і установ тощо. Постійну допомогу народним депутатам надають помічники-консультанти, яких він може мати у кількості до десяти осіб.

156

157