ТРИ  КРОКИ ДО НАУКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Одним з основних недоліків української економіки є низька продуктивність виробництва, що в свою чергу зумовлене відсутністю передових технологій та сучасного менеджменту. І якщо у першому випадку виправлення ситуації вимагає чималого часу, то надолужувати прогаяне у другому випадку можливо і треба негайно. А це вимагає відповідних кадрів. От чому зараз на Україні виникло чимало різних шкіл з менеджменту. Тільки у Києві зараз існує вже не менш як 20 шкіл з менеджменту. Добре відомо: як організовано навчальний процес, які вчителі, такими будуть і учні. І тут доречно зауважити, що західний менеджмент — це ціла наука, яка зростала і розвивалася до свого сучасного рівня разом з економіками західних країн. У нас же вона в принципі не могла вільно розвиватися. Причина — у вертикальній системній структурі економіки на відміну від горизонтальної економічної структури розвинутих країн західного світу. Якщо друга стимулювала підприємництво та ініціативу, то перша — стримувала їх.

До того ж (або від того) менеджмент був у нас спаплюжений ще й політично. Навіть слова «бізнесмен» або «комерсант» нас привчили сприймати як синоніми слів «злодій» та «спекулянт». І коли йшлося в цьому контексті про науку, то тільки як буржуазну, тобто — невірну, шкідливу. І нічого дивного тут нема, бо ринку в його природному розумінні у нас не було і поки що немає. Але ж вводити його конче необхідно, бо інакше не виживемо. І робити це треба грамотно, принаймні, уникаючи деяких уже відомих помилок західного світу.

Тут доречно провести аналогію з іншими, у недалекому минулому «буржуазними» науками — кібернетикою та генетикою. І ця аналогія глибша, ніж може здаватися на перший погляд, бо і менеджмент, і кібернетика, і генетика — це науки про існування і взаємодію (на рівнях від «макро» до «мікро») складних систем у неповно визначеному середовищі, де першочерговою акцією є передача та обмін відповідною інформацією. Тепер візьмемо на себе відповідальність і зауважимо без доведення, що вказаний обмін інформацією в усіх трьох розглянутих науках — «-демократичний». Вертикальні ж структури такий обмін стимулювати не хочуть і не можуть, бо це призведе до їх руйнації.

'Повертаючись до проблеми кадрів з менеджменту на Україні, неважко побачити: якщо керуватися якісними критеріями, то для її  розв'язування   існують   принаймні   два   шляхи — запрошувати

36

іноземних   менеджерів  на   роботу до  України  і   готувати  власні кадри.

Але висококваліфіковані, здатні активно працювати менеджери західного світу «дорого коштують». Що ж до мотивації, пов'язаної з їх майбутніми особистими стратегічними перспективами на Україні, то її у них поки що немає у зв'язку з нашою політичною та економічною нестабільністю. Тому в основному до нас можуть приїхати (і вже приїздять) або кваліфіковані пенсіонери, або малокваліфікована молодь, яка у кращому разі має освіту коледжа і не змогла собі знайти відповідно оплачуваної роботи у своїй країні внаслідок сучасної депресії в економіці західного світу (звичайно, є поодинокі винятки, особисті мотивації тощо).

Перша з двох названих категорій — більш-менш забезпечена, і, зважаючи на вік, порівняно низьку нашу платню і високу нестабільність, вони навряд чи погодяться працювати у нашому народному господарстві. Майбутні особисті перспективи їх вже не цікавлять. Але вони, наприклад українські емігранти з Канади та США, можуть бути хорошими вчителями, їм небайдужа майбутня доля України. В цьому випадку, як правило, знімається і мовна проблема.

Другій категорії, тобто іноземній молоді, довіряти відповідальний менеджмент небезпечно. Мабуть, її доцільно залучати до співробітництва в дослідженні західного ринку, виходячи з наших продуктивних та сервісних можливостей та для встановлення ділових міжнародних зв'язків.

Що ж стосується підготовки власних кадрів з менеджменту, то з попереднього випливає необхідність створенні з цією метою міжнародник шкіл. Такий критерій в республіці витримують поки що тільки дві установи — Міжнародний інститут менеджменту в Києві (МІМ—Київ) і Інститут менеджменту при Львівському державному університеті («Львів»), що готують керівників вищої кваліфікації— магістрів ділової адміністрації за міжнародними програмами із закордонним стажуванням у провідних фірмах США, Канади, Західної Європи. Але в названих інститутах навчається близько 100 слухачів протягом одного року. Усі вони — зрілі люди (від ЗО до 45 років), більшість обіймає керівні посади і має вчені ступені. Це — фахівці з різних галузей; англійською і комп'ютерною мовами, вони, як правило, володіють недостатньо і тому багато часу витрачають на їх вивчення замість того, щоб цілком зосередити свою увагу на спеціальних дисциплінах. Крім того, інститути орієнтовані на економічний, фінансовий та торговельний сегменти ринку менеджментських кадрів і, отже, науково-технічний та культурний сегменти взагалі залишаються поза увагою. Щоб здійснити управлінську революцію у виробництві, а саме про це сьогодні має йти мова, на Україні потрібно протягом п'яти років

37

ЛіДготувати 25—ЗО тисяч управлінців нового типу. З чисто методичного боку дуже важливо прив'язувати надбання західного менеджменту до сучасної економіки України і робити це послідовно. Крім того, істотним є мовний бар'єр. Особливо щодо спеціальних термінів, зважаючи на велику розбіжність між відповідними економічними категоріями і поняттями у нас і на Заході. Тому і віддача такого навчання буде незначною.

Таким чином, з попереднього можна зробити два основних висновки. По-перше, підготовку менеджерів треба розширювати і проводити систематично, починаючи зі школи (це стосується всіх сегментів даного ринку). По-друге, слід створити відповідні осередки для навчання менеджерів з науково-технічного і культурного сегментів указаного ринку.

Щоб розв'язати ці проблеми, вже розпочато деяку роботу. І тут вирішальну роль мають відіграти три кроки: школа — вуз — міжнародні інститути менеджменту, які будуть чимось на зразок аспірантури.

З 1 жовтня 1990 року у Києві на базі спеціалізованої англійської школи № 51 уже започатковано Центр по вивченню західних країн для учнів старших класів спеціалізованих шкіл міста та деяких студентів перших курсів вузів. Усього цей Центр відвідує 60 чоловік. Як правило, заняття в ньому проводять іноземні лектори виключно англійською мовою. Є свій комп'ютерний клас. Багато уваги у навчальному процесі приділяється питанням загальної культури (у тому числі релігії), а не тільки менеджменту. Працює музична школа. Започатковано художню студію та англо-україномовний молодіжний театр, у роботі якого беруть участь провідні актори Київського театру ім. І. Франка. Головним режисером є заслужений діяч мистецтв України В. Опанасенко.

Про діяльність цього центру дбає Центр міжнародних системних проектів (ЦМСП) і МІМ-Київ. Досвід роботи з молоддю показав життєздатність Центру і виявив великий внутрішній і зовнішній інтерес до» нього як з боку наших школярів, так і з боку іноземців. Наприклад, підписано угоду про обмін з деякими навчальними закладами Канади.

Визнано за доцільне всебічне поширення такого досвіду. До речі, зауважимо, що ще в двох школах міста започатковано спеціалізовані класи за вказаним напрямом. їм допомагає кафедра міжнародних економічних відносин Інституту народного господарства (КІНГ).

Інший підхід реалізовано фірмою «Крок» на базі УВК Радянського району м. Києва. Тут започатковано Школу менеджменту для старшокласників. Для цього на конкурсній основі відібрано 70 дев'ятикласників, яких у доступній формі навчають основ менеджменту, комп'ютерної та англійської мов викладачі київських

38

вузів.   Відповідальний — С.   Климов.   Курс   навчання — два   роки. Влітку передбачається проведення табірних зборів.

Як бачимо, форми вказаної профорієнтації молоді різні, і, власне, це добре, бо майбутній ринок сам відбере з них найкращі.

Другий крок на вказаному шляху підготовки менеджерів, а саме — відповідну підготовку студентів, уже успішно здійснює згадана вище кафедра КІНГу. І хоча її тільки нещодавно утворено, вона вже в поточному році готує студентів за програмою, наближеною до адміністративного факультету йоркського університету в Канаді.

Подібні кафедри або започатковуються, або перебудовуються з кафедр економічного управління у Київському технологічному інституті харчової промисловості. Хотілося б, щоб їх навчальні програми теж були наближені до відповідпчх програм західних університетів і, крім того, щоб був підвищений рівень викладання іноземних моп, як це зроблено в КІНГу.

Звичайно, на цьому етапі вже має відбуватися відповідна сегментація. І вона реалізується створенням кафедр науково-технічного менеджменту в Київському політехнічному інституті (КПІ) та Київському держуніверситеті (КДУ) за зразками факультетів  «актуальних наук» провідних  західних університетів.

На жаль, у галузі культури ця робота ведеться менш активно (правда, дещо зроблено в Київському інституті культури та консерваторії), а культура, підкреслюємо, дуже важливий сегмент ринку з огляду на можливість інтенсивного культурного міжнародного співробітництва. Якщо ж згадати, що Український інститут міжнародних відносин при КДУ, який слід розглядати у сегменті «міжнародне право і торгівля», то і другий крок на шляху оволодіння наукою менеджменту можна вважати вже звичним.

До речі, згадані осередки сприятимуть не тільки поліпшенню навчального процесу підготовки менеджерів, а й вдосконаленню іншої роботи вузів. Наприклад, стає реальною участь у створенні відповідних спільних підприємств (СП) по проведенню експертиз та консультацій у відповідних галузях по працевлаштуванню на Україні зарубіжних колег (і навпаки, своїх працівників — за кордоном), вузівських і міжвузівських кредитних банків, організація бізнес-конференцій як на Україні, так і за її межами тощо.

Не зосереджуючись на всіх цих формах, розглянемо останню з них як характерний приклад корисності менеджменту. Цю форму, напевно, потрібно реалізувати вже зараз. Йдеться про бізнес-конференції, які істотно відрізняються від звичайних науково-технічних тим, що вони тривають недовго, як правило, один день; збирають в основному підприємців; усі доповіді на них короткі (до 15 хв.). При цьому попередньо поширюється інформація, яка Стисло систематизується і рекламується в доповідях. Паралельно

•39

можуть проводитись виставки рекламованого кінцевого продукту або реклами послуг. Передбачається участь групи менеджерів, які координують прояви зацікавленості у відповідних зв'язках і співробітництві.

Ці конференції істотно сприяли встановленню науково-технічних міжнародних зв'язків між Україною і Канадою, бо більшість запропонованих ділових пропозицій від України відповідала таким трьом критеріям:

—  мінімальний ризик для закордонних партнерів;

—  природна адаптація та інтеграція в економічне і соціальне зовнішнє середовище Укр*аїші;

—  орієнтація на сьогоденні потреби українського населення. Гадаємо, що при доборі відповідної інформації для подібних

конференцій взагалі доцільно керуватися вказаними критеріями. Важливо підкреслити, що в 1992 році у Києві спільними зусиллями КПІ,' Інституту кібернетики АН України, ЦМСП та американської фірми «Міжнародний центр освіти з менеджменту» проводиться велика міжнародна бізнес-конференція з висвітленням таких напрямів:                                      ,

—  матеріали і технології в машинобудуванні та металообробці;

—  ресурсо- та енергозберігаючі технології;

—  проблеми світового океану і конверсія;

—  нові технології у харчовій, легкій промисловості та в охороні здоров'я;

—  науково-технічне приладобудування;

—  хімічні та екологічно безпечні технології, органічні матеріали;

—  охорона навколишнього середовища;

—  медична апаратура і лікарські препарати;

—  біотехнологія.

І знову повернемось до питання підготовки менеджерів на Україні. У відділенні економіки АН України виникла і активно розвивається ідея створення на Україні в системі АН України нового нетрадиційного науково-навчального закладу — Української Академії бізнесу і менеджменту (УАБМ). Названий заклад повинен забезпечить підготовку бізнесменів і менеджерів відповідно до існуючих і перспективних кількісних та якісних вимог на рівні міжнародних стандартів. У складі цієї Академії пропонується створити Вищий коледж менеджменту в формі нетрадиційного вузу, наукову бібліотеку менеджменту, редакційно-видашшчий, консультативний, дослідпиі1 центри наукового і прикладного менеджменту, магістратуру, аспірантуру і докторантуру.