§ 4. Відповідальність за порушення договору перевезення вантажу

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що їх звичайно ставлять в певних умовах.

Перевізник, вантажовідправник несуть відповідальність, яка може виражатися у відшкодуванні збитків та (або) оплаті штрафних санкцій.  

Відповідальність перевізника за прострочення  доставки вантажу. Згідно з п. 1. ст. 313 Господарського кодексу України, перевізник  зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений  транспортними  кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Цей строк встановлюється залежно від таких чинників: швидкості руху транспортного засобу, маршруту, графіку руху, характеристики вантажу, існуючих нормативних обмежень щодо швидкості перевезень окремих вантажів тощо.  Відповідно до ст. 20 Закону України «Про транспорт», для визначення строків перевезення на підприємствах транспорту, що безпосередньо беруть участь у перевезеннях, встановлюється єдиний звітно-обліковий час - київський.

Прострочення строку доставки вантажу є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника. Згідно з п. 2 ст. 313 Господарського кодексу України, перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в  доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Таким чином, ст. 113 закріпила презумпцію вини перевізника і покладає на нього обов’язок доказування її відсутності.

Переліки підстав, які виключають вину перевізника в прострочці доставки вантажу, визначаються транспортними кодексами, статутами, правилами перевезень вантажів.

Так, наприклад, п. 116 Статуту залізниць України закріплює, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 313 Господарського кодексу України   за прострочення доставки вантажів до перевізника  застосовуються штрафні санкції (штрафи), розміри яких  визначаються відповідно  до закону.

Стаття 23 Закону України “Про залізничний транспорт” містить відсильну норму. Перевізник несе відповідальність за дотримання терміну  доставки вантажу  в межах, визначених Статутом залізниць України. Стаття 116 Статуту залізниць України1 визначає такі розміри штрафів, які залізниця сплачує за прострочення доставки вантажів (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини):

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Сплата штрафу  за  доставку  вантажу  з  простроченням  не звільняє  перевізника від відповідальності за втрату,  нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення. Частина 4 ст. 313 Господарського кодексу України встановлює правило, що збитки   за втрату,  нестачу або пошкодження вантажу стягуються понад штрафні санкції за прострочення доставки вантажу за умови, що така втрата, нестача або пошкодження вантажу є у причинно-наслідковому зв'язку з простроченням перевезення. При цьому необхідно враховувати, що ст. 232 Господарського кодексу допускає закріплювати в договорі  обов'язок відшкодування збитків повною мірою понад штрафні санкції  і за порушення інших зобов'язань.  

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу. Господарський кодекс України передбачає три види негативних наслідків - втрату, недостачу, пошкодження вантажу.  При цьому під втратою вантажу слід розуміти як фізичне знищення вантажу, так і невидачу його вантажоодержувачу протягом установлених законодавством термінів. Так, згідно з п. 117 Статутом залізниць України вантаж вважається втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а в разі перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення.

За шкоду,  заподіяну при перевезенні  вантажу,  перевізник відповідає в разі:

втрати  або  нестачі вантажу -  в  розмірі  вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

пошкодження  вантажу  -  в  розмірі  суми,  на  яку зменшилася його вартість;

втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його  цінності,  -  у розмірі оголошеної цінності,  якщо  не  буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Перевізник  несе  відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу тільки при наявності його вини. За загальним правилом, обов'язок доказування відсутності вини покладається на перевізника. Але у   транспортних   кодексах ,  статутах  передбачені випадки,  коли доведення вини  перевізника  у  втраті, нестачі  або  пошкодженні  вантажу  покладається на одержувача або відправника.

Так, у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Цей перелік не є вичерпний. Залізниця може бути звільнена від  відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Згідно зі ст. 114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише в разі  повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати в разі нестачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.