Передмова

Ви маєте другу частину курсу філософії1 (1Перша частина видана у 1999 році: О.В.Тягло, О.М.Кривуля, Т.С.Воропай. Філософія. У двох книгах. Книга 1. Хронологічно-тематичний огляд. Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 374 с.), орієнтованого на студентів юридичних вузів і факультетів та всіх, хто навчається за гуманітарним напрямком вищої освіти. Автор виходить з тієї практики викладання студентам філософії, яка себе добре зарекомендувала у більшості навчальних закладів країни. Йдеться про поєднання двох підходів: протягом першого семестру дати короткий хронологічно-тематичний огляд розвитку філософської думки з найдавніших часів до сьогодення, а протягом другого семестру зосередитись на більш-менш систематичному й цілеспрямованому поданні основних проблемних блоків філософського знання, дещо абстрагуючись від порядку їх виникнення й деталей обговорення в історико-філософському процесі. Такий спосіб має свої переваги перед іншими, які теж подекуди практикуються. Скажімо, якщо обмежитись виключно історією філософії (а такий варіант викладання зустрічається), то пересічний студент, якому філософія не є і не буде фахом, отримавши тільки побіжний огляд колосального масиву течій, проблем, ідей та імен, залишиться у пригніченому стані. Його вразить неосяжне море складних малозрозумілих відомостей, непевність і маловизначеність вимог до знань, що підлягають оцінці. Студента переконують: такі знання тобі будуть корисні, збагатять і підвищать культурний рівень. Можливо. Але пересічний студент є людиною досить прагматичною, він ладен скоріше формально виконати сьогочасні вимоги викладача, ніж пускатися  в міркування стосовно віддалених і не до кінця з’ясованих зв’язків історико-філософського знання зі знанням професійним. В той же час у студента може залишитись і шанобливе ставлення до такого курсу, бо він відкрив для себе цілий культурний материк, до якого може й варто буде звернутись при відповідній життєвій нагоді. І це майже все.

Навпаки, коли до навчального курсу додаються блоки систематизованих тем, та ще й орієнтованих якось на професійний напрямок підготовки фахівця, матеріал з історії філософії починає працювати ефективніше. Ті ж імена, течії і ідеї прив’язуються до конкретних філософських проблем. Студент відчуває дихання думки провідних мислителів відносно наскрізних питань людського буття. Згадана системність у викладанні цілком відповідає природі фактичного існування філософського знання в його історії: усякий більш-менш відомий мислитель завжди прагнув створити цілісне вчення, торкаючись основних тем філософських досліджень з визначенням власної позиції щодо попередніх здобутків. Якщо взяти численні твори когось з уславлених філософів, приміром Платона, Арістотеля, Канта або Гегеля, то глибоке вивчення тільки кожного з цих авторів зайняло б, мабуть, всі студентські роки. Цілком можливо, що хтось, будучи зачарованим тим чи іншим автором, так і залишиться його прихильником на все життя. Та чи варто очікувати  такого повороту духовної долі від кожного учня? Та й чи достойно вільної людини повне, часто некритичне, захоплення чиїмись думками, тим більше, що ці думки, як правило, піддавались критиці наступними поколіннями не менш проникливих розумом людей? Чи не краще піти шляхом послідовного вивчення основної філософської проблематики в світлі найвиразніших досягнень світової думки? Саме такими вихідними міркуваннями користувався автор цієї частини курсу.

Серед численних варіантів визначення філософії ми зупинились на розумінні її як специфічного типу світогляду і певного роду знання, що за своїм характером є мудрістю, або “софією”. Філософія є заснованим на критичній силі розуму роздумом про світ, людину, місце людини в світі, її призначення, сенс людського буття. Коротко можна сказати ще й так: філософія є вираженим у поняттях уявленням про світ і людину, яка поєднує в собі духовне й тілесне. Прийняте розуміння специфіки філософії стає зобов’язуючим,  вимагає послідовності в подальшому розгортанні структури курсу, який і названо “Світ – людина – дух”. Перед кожним, хто входить своїм життям у зовнішнє середовище, світ постає багатошаровою реальністю. В ній можна виділити такі блоки, як природа, суспільство й духовні явища. Кожна з цих складових в свою чергу сприймається людською особистістю теж як складна цілісність. Безперечно, своєрідними світами для індивіда є й нормативне середовище, владні відносини, культура, мова, внутрішній духовний світ людини і духовність людства тощо. Прагнення охопити в курсі основні структурні блоки світу в його відношенні до людини найбільш відповідає прийнятому тут розумінню філософії. З іншого боку, в побудові посібника можна побачити й відображення тієї структури філософського знання, що віднайшла себе у відносно самостійних галузях: метафізика, натурфілософія, соціальна філософія, філософія історії, філософська антропологія, гносеологія (включно з методологією наукового пізнання), аксіологія, філософія права. Хоч основні галузі філософського знання представлені тільки однією-двома темами, все ж вони дадуть початкове уявлення про обрій філософської проблематики і можуть розглядатися як своєрідна презентація кола філософських питань певного роду.