1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Відомо, що правові системи, які існують у світі, характеризують не лише відмінності, а й певні спільні риси. Вони стосуються, насамперед, джерел права, співвідношення «писаного» права - нормативних актів і судової практики, поділу законодавства на окремі галузі. Усі існуючі в окремих державах правові системи у теорії права об'єднують у так звані сім'ї права. Вчені виділяють кілька сімей права, серед яких чільне місце займають континентальна та англосаксонська, для Особливої частини кримінального права кожної з них притаманні характерні риси.

До континентальної сім'ї права належать правові системи держав континентальної Європи, а також деяких африканських, азіатських і латиноамериканських держав. Право постсоціалістичних держав і держав, що утворилися на теренах колишнього СРСР, також належить де цієї правової сім'ї. На формування цієї системи права найбільший вплив мали погляди представників так званої класичної школи кримінального права, зокрема таких мислителів як Вольтер, Дідро, Монтеск'є, Марат, Беккарія.

Особлива частина кримінального права держав, правові системи яких належать до сім'ї континентального права, характеризується такими специфічними рисами. Насамперед, це послідовне дотримання принципу nullum krimen sine lege, з якого походить визнання закону як єдиного нормативного джерела, в якому визначається коло кримінально караних діянь, повна відмова від застосування аналогії при вирішенні питань Особливої частини. Цей принцип передбачає повну відмову від визнання джерелом Особливої частини кримінального права судового прецеденту та норм звичаєвого права. Наступною характерною рисою Особливої частини кримінального права держав, що належать до цієї сім'ї права, є наявність кодифікації відповідних кримінально-правових норм, тобто кримінальних кодексів, в яких регламентуються питання лише матеріального кримінального права та проведений чіткий розподіл на Загальну та Особливу частину. При цьому в деяких державах кримінальні кодекси є єдиним нормативним актом, в якому передбачені норми Особливої частини. В інших державах поряд із кримінальними кодексами діють й інші законодавчі акти, в яких встановлена відповідальність за певного роду злочинні посягання, наприклад податкові, військові. Такі закони можуть бути за змістом виключно кримінально-правовими, а можуть містити лише окремі норми щодо відповідальності за конкретні злочини.

Видання юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франка

Нарешті, для Особливої частини кримінального права континентальної правової сім'ї притаманна абстрактність норм. При цьому в правовій нормі викладається максимально узагальнене формулювання, яке може застосовуватися до широкого кола конкретних випадків. Поряд із загальними нормами для диференціації відповідальності застосовують і більш конкретні норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за окремі види злочинних посягань і одночасно охоплюються іншими нормами Особливої частини. Через це при застосуванні норм Особливої частини зростає значення правильної кваліфікації. Санкції норм Особливої частини в переважній більшості є альтернативними та відносно визначеними, що дозволяє при призначенні покарання врахувати особливості конкретної справи.

Англосаксонська правова сім'я включає в себе право Великобританії, США, Канади, Австралії, а також деяких інших держав, які свого часу були англійськими колоніями. Для правових систем, які входять до цієї сім'ї, характерним є те, що судова практика не лише застосовує правові норми, але й створює їх, - судові рішення з конкретних справ становлять прецеденти для розгляду наступних справ і згодом закріплюються у вигляді норм писаного (статутного) права. Ця риса значно поширюється й на Особливу частину кримінального права, хоча не можна вважати її повністю прецедентною. Прецедент в сучасних умовах відіграє швидше функцію тлумачення кримінально-правових норм. Загалом Особливу частину кримінального права держав, право яких належить до англосаксонської правової сім'ї, характеризує, зокрема, невисокий рівень кодифікації відповідних норм, відсутність чіткого поділу на норми матеріального та процесуального права, на Загальну та Особливу частини кримінального права. Наявні кримінальні закони містять положення як процесуального, так і матеріально-правового характеру. При цьому, більшість закріплених у нормативних актах норм матеріального права стосуються регламентації питань щодо відповідальності за окремі види злочинів, тобто положення Особливої частини. У деяких державах, наприклад Великобританії, взагалі немає кодифікованого кримінального закону, відповідні норми викладені в ряді законів, присвячених питанням відповідальності за певні категорії злочинних посягань. Самі правові норми (особливо ті, що виникли з прецедентів) часто мають казуїстичні формулювання, вони призначені для вирішення конкретного випадку, а не встановлюють загального правила поведінки. Питання про те, чи охоплюється певний випадок тією чи іншою нормою, переважно вирішується на підставі угляду правозастосовувача, який має у цій сфері значні повноваження. Велика увага в англосаксонському праві приділяється класифікації злочинів за ступенем тяжкості: у нормах Особливої частини, як правило, прямо вказується, до якої категорії посягань належить певний злочин, що визначає можливе покарання

Видання юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франка

У сучасному світі є понад двісті держав, Особлива частина кримінального законодавства більшості з них має певну специфіку. Однак, вивчати, порівнювати норми кожної з них і теоретично невиправдано, і практично неможливо. Доцільно зосередити увагу, насамперед, на законодавстві держав -сусідів України, з якими вже через географічне розташування є найтісніші контакти, а саме: Білорусі, Росії, Польщі, Болгари. У деяких із цих держав останніми роками кримінальне законодавство істотно оновлювалося -приймалися нові кодекси чи внесені значні зміни в раніше діючі законодавчі акти з питань відповідальності за окремі злочини. Крім того, традиційно викликають інтерес нормативні акти держав з усталеними демократичними традиціями, високим рівнем правової культури - Німеччини, Франції, Великобританії, США, Канади, Парадоксально, що інформацію пре кримінальне законодавство цих держав отримати набагато легше, ніж про правове життя навіть деяких найближчих сусідів України.

Віпкіння юридичного факультету Львівського державного університету ш.Івана Франка