2.5 Джерела Особливої частини кримінального законодавства республіки болгарія

Основним джерелом Особливої частини кримінального права Республіки Болгарія є Кримінальний кодекс цієї держави. Чинним є КК, прийнятий у 1968 р. та істотно оновлений останнім часом. При модернізації болгарського кримінального законодавства враховані зміни в політичній і соціально-економічній сфері, які відбулися в цій країні та аналогічні до процесів, що характерні для розвитку інших держав колишнього соціалістичного табору. У результаті проведених змін і доповнень КК Болгарії став ще менш схожим на КК радянських республік. Подібність прослідковується хіба що в нормах, які визначають завдання КК, поняття злочину та деякі інші положення Загальної

4 Ratajczak A Kodeks karny // Poznan. - 1997. - S.27.

ІЗ

Вішання юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франка

частини. Особлива частина КК Болгарії на момент його вступу в силу та особливо тепер відзначається своєю специфікою.

Кримінальний кодекс як формально, так і фактично не є єдиним джерелом Особливої частини кримінального законодавства Болгарії. Підставою для такого твердження є стаття 94 КК Болгарії, яка передбачає, що положення Загальної частини цього Кодексу застосовуються і до злочинів, які передбачені іншими законами. Ними є, насамперед, нормативні акти, відсилки до яких містяться в окремих нормах КК, - це Закон про боротьбу зі спекуляцією, Закон про угоди стосовно валютних цінностей і про валютний контроль, Закон про використання атомної енергії з мирною метою, Закон про захист природи. Характерно, що в цих законах міститься диспозиція кримінально-правової норми - викладається зміст правопорушення, а санкція наводиться в КК.

Рішення Конституційного Суду Болгарії, не будучи джерелом Особливої частини кримінального законодавства цієї держави, значно впливають на визначення меж кримінально-правової регламентації суспільних відносин. Наприклад, відповідно до рішення Конституційного Суду Республіки Болгарія № 97 від 1995 p., визнано неконституційним положення статті 201 КК, в якій встановлена відповідальність посадової особи за привласнення чужого майна, довіреного йому для управління, «якщо він розпорядиться ним у своїх або в чужих особистих інтересах»5. Отже, в цій частині норма КК втратила свою силу та перестала бути джерелом права Республіки Болгарія,