2.7 Джерела Особливої частини кримінального законодавства Французької Республіки

Протягом багатьох років головним джерелом кримінального права Французької Республіки був Кримінальний кодекс 1810 р. - типовий «продукт» класичної школи кримінального права, який був створений із певним "запасом міцності" та проіснував понад 180 років1''. Разом із тим, у другій половині XX ст.стала очевидною його архаїчність. Кодекс давно перестав бути єдиним джерелом Особливої частини кримінального права. Поряд із КК діяли десятки тисяч (!) кримінально-правових норм, викладених у багатьох нормативних актах, навіть точна кількість таких норм була невідомою13 . З метою навести хоча б якийсь порядок у період 1958- 1960 років була здійснена спроба згрупувати норми, які стосувалися однорідних питань у збірники, названі «кодексами». Поза кодексами залишилися лише деякі спеціальні кримінальні закони. За своєю суттю ця реформа була не кодифікацією, а систематизацією законодавства14.

Від 1994 р. у Франції діє новий Кримінальний кодекс15, який складається з чотирьох Книг. Три з них присвячені питанням Особливої частини. Це Книга друга, яка встановлює кримінальну відповідальність за посягання проти особи; Книга третя - присвячена злочинам і проступкам проти власності; Книга четверта, що регламентує відповідальність за діяння, спрямовані проти нації, держави та громадського спокою. Прийняття цих книг не означає завершення кодифікації кримінального законодавства Франції, оскільки продовжується робота над окремими книгами, присвяченими спеціальному кримінальному праву в сферах економіки, праці, охорони здоров'я, фінансів, довкілля. До прийняття цих Книг, поряд з КК, продовжувала діяти велика кількість інших нормативних актів кримінально-правового характеру.

12            Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. - М.: СПАРК,

1996. -С.4.

13            Там же. -С.81.

'4Там же. -С.81.

:5 Цей кодекс затверджено 22 липня  1992 року, а набрав чинності з  1   березня

1994 ?0КУ             ZEF^^^^~

ім. В.Г.Короленка

2S3861

Видання юридичного факультету Львівського держанного університет)' їм. Івана Франки

Отже, на сьогодні джерелами Особливої частини кримінального законодавства Франції є норми Особливої частини КК 1992 p., а також велика кількість інших кодифікованих і некодифікованих нормативних актів. Позитивним є те, що нормативні акти, які не включені до КК, вичерпно перелічені в Хронологічній таблиці до нового Кримінального кодексу, причому в наступних виданнях вказуються й акти, які набрали чинності після прийняття КК, У цій Таблиці спочатку наведений перелік кодифікованих нормативних актів із датою їхнього прийняття. Серед кодексів, зазначених у переліку, є Кодекс цивільної авіації, Кодекс нормативних актів про торгівлю спиртними напоями та боротьбу з алкоголізмом, Дисциплінарний і Карний кодекс торгового флоту Франції, Митний кодекс, Податковий кодекс, Кодекс про місцеві колективи, Законодавство про правосуддя, Кодекс доріг, Кодекс про сільське господарство, Кодекс про охорону здоров'я, Кодекс про соціальний захист, Кодекс сім'ї та соціальної допомоги.

Після цього (у хронологічному порядку) іде перелік некодифікованих нормативних актів, які також є джерелами кримінального права: закони, декрети, ордонанси, циркуляри, конвенції. Таких некодифікованих джерел нараховується близько 40016, тому недоцільно перераховувати усі. Серед таких актів зустрічаємо:

закони, наприклад Закон №96-659 «Про телекомунікації», Закон № 97- 396 «Про еміграцію», Закон №96-647 «Про покарання за тероризм і посягання на публічних службовців»;

циркуляри, а саме Циркуляр №24.03.93 «Коментар до нового Кримінального кодексу», Циркуляр №18.01.94 «Коментар до регламентної частини нового Кримінального кодексу»;

декрети, наприклад Декрет №90-917 «Перебування неповнолітніх у виправних закладах», Декрет №96-601 «Класифікація та ціни в готелях і ресторанах», Декрет №92-710 «Про контроль за морським рибальством»;

ордонанси, до них, зокрема, належать Ордонанс №86-1243 «Про ціни та конкуренцію в підприємницькій діяльності», Ордонанс №58-917 «Про національну Асамблею», Ордонанс №45-2648 «Про в'їзд і перебування іноземців на території Франції»;

конвенції, наприклад Європейська конвенція «Про обов'язкове депонування творів науки, літератури та мистецтва, що ввозяться з-за кордону» від 5 травня 1989 p., прийнята в Страсбурзі та підписана Францією в 1991 році

5 Вичерпний перелік некодифікованих нормативних актів наведений в Хронологічній таблиці КК Франції 1992 року - Code Penal. Daloz. 1997-1998,- Ст.2142-2168.

18

Виоишш юридичного факультету Львівського державного університету їм,Івана Франка

Із наведеного переліку видно, що джерелами Особливої частини кримінального законодавства Франції є не лише закони, а й широке коло підзаконних нормативних актів. Із прийняттям у 1992 р. КК у Франції закріплено існуючу практику видання виконавчою владою постанов (регламентів) як джерел кримінального права17.

Франція є унітарною державою, тому нормативні акти кримінально-правового характеру приймаються лише загальнодержавними органами.