2.6 Джерела Особливої частини кримінального законодавства Федеративної Республіки Німеччина

Для кримінального законодавства Федеративної Республіки Німеччина

характерним є визнання закону як його основного джерела6. Частина 2 ст.103 Конституції ФРН передбачає, що діяння може бути караним тільки тоді, коли його караність була визначена законом до вчинення діяння. Основним федеральним кримінальним законом є КК ФРН, Особлива частина якого починається зі ст.80, а закінчується статтею з порядковим номером 358. У ФРН діє КК, прийнятий у 1871 р. під назвою «Карний кодекс для німецького рейху». Проте від тогочасного кодексу мало що залишилося: за період його дії прийнято понад 140 окремих поправок і 5 законів стосовно реформи кримінального права Німеччини. При цьому на період до встановлення фашистської диктатури в Німеччині в 1933 р. ( 62 роки) припадає 27 законів про зміни; за 12 років

5 Наказателен кодекс. Актуализация - ДВ. бр. 62 от 5 август 1997 г. - София: Нова Звезда, 1997. - С.69.

інформацію    про    кримінальне    законодавство    ФРН    отримано    з    глобальної інформаційної мережі INTERNET.

14

Вшкшіш юридичного факультет] Львівського державного університету їм.Івани Франка

нацистського панування кримінальний кодекс змінювався 25 разів;  від часу виникнення ФРН і до червня 1975 р. відбулося 45 змін7.

КК ФРН офіційно називається «Кримінальний кодекс від 15 травня 1871 р. у редакції 1 січня 1975 р.» Однак, станом на початок 1971 р. повністю оновленою була лише Загальна частина, процес реформування Особливої частини продовжувався. Найбільш істотні зміни в Особливу частину були внесені на початку 70-х років, коли поетапно — за главами — переглядалася регламентація питань щодо відповідальності за окремі види злочинів.

КК ФРН діє в редакції 10 березня 1987 р. Із 3 серпня 1990 р. цей Кодекс поширюється і на нові федеральні землі, які раніше були в складі НДР. Одні з останніх змін до КК ФРН були внесені 13 серпня 1997 р., у зв'язку з прийняттям Закону про боротьбу з корупцією.

Однак КК не є єдиним джерелом Особливої частини кримінального права ФРН. У Німечинніі існує теорія щодо неможливісті та недоцільності зосередження всіх норм про відповідальність за злочинні посягання в одному законі, оскільки в такому випадку закон стає нестабільним, дуже великим за об'ємом. У зв'язку з цим відзначається, що в нормах Особливої частини відображаються питання, зумовлені інтересами конкретної галузі (наприклад, економіки, екології), є норми, що розповсюджуються на обмежене коло осіб (наприклад, охорона релігійної власності), норми, присвячені охороні вузького кола суспільних відносин (безпечна діяльність спеціальних транспортних засобів). Певні посягання, на думку німецьких юристів, доцільно передбачати в спеціальних кримінальних законах. У німецькій правовій системі діє таке поняття, як Nebenstrafgesetz — додатковий кримінальний закон, що не включений до кримінального кодексу. Його суть полягає в тому, що закони, які регламентують публічні правовідносини щодо певних діянь, передбачають кримінально-правові санкції, не будучи загалом актами кримінального законодавства. Це, наприклад, § 63 Федерального закону про боротьбу з епідеміями, § 20 Закону про хвороби, що передаються статевим шляхом, § 11 Закону про продукти харчування.

У Німеччині існують і спеціальні закони кримінально-правового характеру. Серед них можна назвати Закон про злочинну поведінку з вибуховими речовинами від 9 червня 1984 p., Військово-кримінальний закон від ЗО березня 1957 р.

Кількість таких додаткових кримінальних законів досить значна. їх нараховують майже 4008. Вступним законом до кримінального кодексу від 20

7 Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. - М.: Изд. Моск. ун-та, 1980. - С.141 5 Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. - М : Изд. Моск. ун-та, 1980. - С. 141.

15

Видання юридичного факультету Львівського державного університету hi.Івана Франка

березня 1974 р. ці закони також приведені у відповідность з положеннями КК ФРН.

Наявність багатьох законів, у яких регламентуються питання відповідальності за окремі види злочинів, поліваріантність джерел Особливої частини кримінального законодавства ФРН неоднозначно оцінюється в літературі. Одні автори вважають це позитивним явищем, запорукою стабільності КК, проявом стриманості законодавця при використанні кримінально-правових засобів впливу на негативні суспільні явища9 Інші ж, навпаки, дотримуються точки зору, що така система має багато недоліків, зокрема може спричинити судове та адміністративне свавілля. Вони називають її кримінально-правовими джунглями, які стають усе більш непроглядними й непрохідними та в яких не може розібратися більшість юристів ФРН, не кажучи вже про населення1 .

Необхідно відзначити роль судової практики у правовій системі ФРН. Популярність ідеї судової правотворчості в цій країні має законодавче підтвердження на рівні Конституції. Частина 3 ст.20 Конституції ФРН передбачає здійснення правосуддя відповідно до закону та права. Тобто, ця конституційна норма дає підстави для висновку про те, що суд у своїй діяльності керується не лише положеннями закону, а й більш широкими положеннями права11. Формально рішення судових органів не є джерелом Особливої частини кримінального права, однак вони виконують роль «наповнювача» кримінально-правових норм, створюють стабільні правила їхнього тлумачення та застосування, хоча інколи спотворюють закладений законодавцем зміст.

У Конституції ФРН закріплений принцип, відповідно до якого суб'єкти німецької федерації - землі - мають право видання закону лише у випадку відсутності відповідного закону федерації (ст.70, абз.1; ст.74, абз.1). Оскільки такі кримінально-правові закони (Кримінальний кодекс та інші акти кримінально-правового характеру) існують, то землі не можуть мати власних КК чи інших законів щодо відповідальності за окремі види злочинів. Одночасно КК ФРН допускає подвійне тлумачення наявних у ньому кримінально-правових норм. Одне — загальне для всіх суб'єктів федерації, інше — для федеральної землі Берлін (іт Land Berlin in folgender Fassung anzmvenden — у федеральній землі Берлін застосовувати в такій редакції:). Відповідних місць у КК є 9, із них в Особливій  частині — 8.   Вони  стосуються  участі  в діяльності  заборонених

* Нерсесян А.А.Вопросы наказуемости в уголовном праве ФРГ и США. - М., 1992   -С.29.

0 Див.: Уголовное право буржуазных стран. Общая часть. /Под ред. АН. Игнатова- М., 1990. - С.217-218: Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. - М.: Изд. Моск. ун­та, 1980. -С.141. 11 Хессе Конрад. Основы конституционного права ФРГ. - М., 1981. - С.180.

16

ВиОшшя юридичного факультету Львівського державного університету ш.Івани Франки

організацій, саботажу, ворожого впливу на армію та органи безпеки, служби у військах інших країн. Як бачимо, в них іде мова про політичні аспекти життя суспільства. З'явилися ці так звані берлінські поправки (Berlin-Klausel) у повоєнні роки та стосувалися Західного Берліну. У даний час ці параграфи КК ФРН існують de jure та на практиці (de facto) не застосовуються. Після об'єднання Німеччини в жодному нормативному акті можливість такого подвійного тлумачення кримінального закону вже не передбачається.