2. ДЖЕРЕЛА ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Джерела Особливої частини кримінального законодавства зарубіжних держав доволі різноманітні. За зовнішньою формою об'єктивізації правових норм щодо відповідальності за окремі види злочинів правові системи можна поділити принаймні на такі групи:

правові системи, в яких норми Особливої частини викладені лише в кримінальному кодексі (як це зараз має місце в Російській Федерації). При цьому реалізується правило: «Злочином визнається лише діяння, передбачене нормами Особливої частини КК». Безсумнівно, що такий спосіб вираження правових норм є найбільш прогресивним, сприяє утвердженню законності, служить обгрунтуванням презумпції знання закону кожним громадянином (оскільки можна передбачити, що пересічний громадянин хоча б у загальних рисах знає зміст одного з найважливіших кодексів, однак безпідставно домагатися від нього знання положень багатьох несистематизованих нормативних актів);

правові системи, в яких норми Особливої частини викладені в кількох кодифікованих кримінально-правових актах, одні з яких є загальнодержавними (федеральними), а інші - прийняті суб'єктами федерації. При цьому, якщо питання щодо розмежування компетенції держави загалом і суб'єктів федерації вирішено недостатньо чітко, можливий правовий дуалізм, питання відповідальності за окремі злочини регламентуються в кількох правових системах, які не доповнюють одна одну, а діють паралельно. Таке становище існує в США, де, крім федерального кримінального законодавства, є ще й кримінальні кодекси в кожному зі штатів;

правові системи, в яких відповідні норми викладені як в Особливій частині кримінального кодексу, так і в низці некодифікованих актів. Останні можуть бути за змістом виключно кримінально-правовими, тобто передбачати лише питання відповідальності за окремі види злочинів і не регламентувати положень, які стосуються інших галузей права, або можуть містити тільки окремі норми кримінально-правового характеру, хоча загалом присвячені іншим питанням. Викладення кримінально-правових норм не в КК, а в окремих законах, виправдане тоді, коли ці норми мають екстраординарний характер, повинні діяти тимчасово, за своїм характером суттєво відрізняються від тих, що містяться в кодифікованому законі. Нерідко, законодавча практика часто здійснюється шляхом прийняття окремих законів кримінально-правового характеру лише через традиції або через те, що потреба встановити кримінальну відповідальність виникає вже після вступу в силу КК, а процедура

Видання юридичного факультету Львівського державного університету ш.Івана Франка

внесення змін до нього — достатньо складна. Очевидно, що найменш вдалим для вираження кримінально-правових норм є їхнє розміщення в актах, які загалом присвячені іншим проблемам, У таких актах кримінально-правові норми часом навіть важко знайти, вони відрізняються від норм КК і спеціальних кримінально-правових законів за стилем викладу. Викладення норм Особливої частини в кількох нормативних актах нерідко спричиняє їхнє дублювання, породжує проблему колізії та конкуренції норм;

правові системи, в яких кримінального кодексу з Особливою частиною не існує, а норми щодо відповідальності за певні види злочинів викладені в окремих законах. Така правова система існує у Великобританії.