Передмова

Суттю людської діяльності, що визначає її характер і особливості, є мотив - як її ядро, осередок. Вчені, об'єктом дослідження яких є людська психологія та людська діяль­ність (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Д. Узнадзе, Л. Виготсь-кий, Р. Немов, Є. ЬІьїн, А. Зелінський та інші), зазначають, що всіляка людська діяльність - завжди вмотивована. Без-мотивної діяльності людини не існує. Мотив є двигуном будь-якої людської діяльності. А якщо так, то не може бути безмотивної злочинної діяльності - як особливої, специфіч­ної поведінки людини.

Першим з радянських науковців звернув увагу на всеза-гальний характер мотиву злочину професор П. Дагель1, а Б. Петелін в одній із своїх робіт категорично заявив: «без-мотивньїх преступлений не бьівает»2. Однак навіть у новіт­ніх підручниках зазначається, що «мотив і мета в структу­рі суб'єктивної сторони є факультативними ознаками»3, що «мотив і мета - це факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину»4. Як може діяти людина невмо-тивовано - автори цих підручників не пояснюють, ігно­руючи висновки науки психології про людську поведінку і діяльність.

Головна наукова цінність роботи А. Савченка полягає в тому, що він обґрунтував і науково довів, що безмотивних злочинів немає, навіть необережних. Кожен неупереджений читач переконається у тому, що висновки А. Савченка нау­ково обґрунтовані та логічні. Вони повністю випливають із наук психології і філософії, якими доведено: нічого у світі не робиться без інтересу, без бажання. Саме дією у кри­мінальному праві і законодавстві визнається лише такий

1  Дагель П. С. Проблеми виньї в советском уголовном праве.-Харьков: Изд-во ДВГУ, 1968; Дагель П. С. Неосторожность: уголов-но-правовьіе й криминологические проблеми.-М.: Юрид. лит., 1977.

2 Петелин Б. Безмотивньїх преступлений не бьівает // Советская юстиция.- 1973.-№ 22- С. 14.

3  Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид.  спец.  вищ.  закладів  освіти / М.  І.  Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажа-нова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація— Київ-Харків, Юрінком Інтер-Право, 2001.-С. 163.

4 Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Алек-сандров Ю. В., Антипов В. І, Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Конд-ратьєе Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І.— К., Пра­вові джерела, 2002.- С. 150.

вчинок, у якому знаходить свій вияв воля. Без волі людина не діє. Але бездіяльність - це теж прояв волі.

При вчиненні будь-якого злочину треба шукати його мотив. У своєму курсі лекцій з кримінального права я мав всі підстави говорити, що, поки є невідомим, невстановле-ним мотив вчинку, не можна сказати, що трапилось,- зло­чин чи подвиг.

Важливим є те, що автор наводить чимало практичних прикладів, які свідчать: без встановлення мотиву неможли­во ні з'ясувати суспільну сутність злочину, ні піддати його кримінально-правовій кваліфікації.

Вияв мотиву злочину має особливе значення для опера­тивної роботи у розкритті злочинів. З пошуків мотиву зло­чину повинна починатися будь-яка діяльність, спрямована на викриття злочину і злочинця. Ще юристи Стародавнього Риму виробили правило: «(^иі Ьопо, циі ргосіезі?» («Кому це вигідно, для чийого блага це було скоєно?») Відповідь на це запитання вказує на суб'єкта злочину, на його автора, творця. Будь-яка недооцінка мотиву злочину, як його обов'язкової ознаки, завжди призводить до суттєвих поми­лок і невдач у розслідуванні злочину. Згадаймо: лейтенант Коломбо завжди починав пошуки вбивці зі з'ясування мо­тиву вбивства і тому завжди мав успіх у викритті вбивці.

Монографія А. Савченка буде вельми корисною для всіх тих, хто займається розкриттям злочинів і викриттям зло­чинців.

М. Й. Коржанський,

доктор юридичних наук, професор

Вступ

Сучасний етап розвитку нашої держави та суспільства вимагає докорінних змін у ставленні до людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, які згід­но зі ст. З Конституції України визнаються найвищою соці­альною цінністю. Новий погляд на людину має виходити з того, що вона є активним учасником суспільних відносин, суб'єктом перетворення об'єктивної реальності і водночас не позбавлена своєї суто людської природи, неповторних індивідуальних властивостей, внутрішніх (суб'єктивних) особливостей. Ускладнення соціальних відносин в останні десятиліття викликало помітну інтенсифікацію досліджень, присвячених, зокрема, проблемам суб'єктивних факторів у актах поведінки людини, серед яких на перший план ви­суваються питання мотиву і мотивації як найбільш кон­структивних і визначальних складових чинників людської діяльності.

Мотив і мотивація людської поведінки та діяльності є об'єктом дослідження багатьох наук, що підкреслює акту­альність, складність і багатогранність даної проблеми, яка набула комплексного та міжгалузевого характеру. В цьому плані не стоять осторонь і юридичні науки. Вчені зосере­джують увагу, зокрема, на вивченні мотиву і мотивації злочину - як специфічного різновиду людської поведінки. Цей об'єкт дослідження включає вивчення таких понять, як:- потреби, наміри, прагнення, інтереси, спонуки, цілі та емоції, якими керується особа злочинця; а також зовнішні фактори, що впливають на злочинну поведінку, тощо.

При характеристиці злочинів мотив і мотивація мають не тільки самостійне кримінально-правове та кримінологіч­не значення, а й відіграють одну з визначальних і провід­них ролей. Дане твердження видається закономірним вис­новком з таких положень: вчинення злочину, як і будь-якої іншої поведінки чи діяльності особи, є результатом процесу мотивації; саме в ході цього процесу виникає мотив, який здійснює безпосередній вплив на всі структурні компонен­ти мотивації та перебуває у найщільнішому зв'язку з усіма ознаками суб'єктивної сторони складу злочину (виною, ме­тою, емоційним станом). Звідси, неможливо правильно та повною мірою визначити кримінально-правовий і криміно­логічний зміст внутрішніх (а певною мірою і зовнішніх) складових конкретного злочину, не з'ясувавши питання, чому було вчинено суспільне небезпечне діяння, іншими

словами,— якими були його спонукальні мотиви та характер мотивації.

Разом з тим, мотив і мотивація злочину — неоднорідні поняття. Спроба надати їм однакову характеристику (в ме­жах дослідження тільки мотиву або тільки мотивації) не в змозі повністю охопити всю сукупність подібностей і від­мінностей між ними. Тому з'ясування ролі мотиву і моти­вації при вчиненні злочину потребує більш детального роз­криття кожного з цих феноменів.

У спеціальній літературі проблема мотиву і мотивації злочину розроблялася багатьма вітчизняними вченими і науковцями з країн СНД. Дослідження проводили такі су­часні вчені, як: Ю. М. Антонян, Б. О. Вікторов, Б. С. Волков, П. С. Дагель, Н. О. Дремова, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінсь-кий, К. Є. Ігошев, В. О. Коновалова, Д. П. Котов, М. Й. Кор-жанський, О. М. Костенко, Н. Ф. Кузнецова, В. М. Кудряв-цев, В. В. Лунєєв, П. П. Михайленко, А. В. Наумов, Б. Я. Пе-телін, С. А. Тарарухін, А. П. Тузов, І. Г. Філановський, Б. В. Харазишвілі, В. І. Шакун та інші, а також криміналісти кінця XIX -початку XX ст.: Л. Є. Владимиров, М. С. Тага-нцев, І. Я. Фойницький, М. П. Чубинський та ін.

Дослідження цих авторів, безумовно, сприяли вивченню та подальшій розробці проблеми мотиву і мотивації злочи­ну. Однак було б завчасно вести мову про те, що дана про­блема вичерпана, оскільки навіть її основні теоретичні по­ложення досі залишаються не до кінця з'ясованими та досить суперечливими. В першу чергу, це стосується ви­значення понять мотиву і мотивації злочину, з'ясування їх змісту, структури, сенсу та функцій при вчиненні як всіх злочинів, так і їх окремих груп, а також класифікації мо­тивів та специфіки типів мотивації злочину. Надзвичайно важливим є і розкриття практичного (прикладного) значен­ня мотиву злочину.

Правильне розуміння мотиву і мотивації злочину в тео­ретичному плані є вкрай необхідним у діяльності право­охоронних органів і суду. Особливо важливе це при визна­ченні, встановленні і закріпленні мотивів злочину в процесі розслідування та розгляду кримінальних справ. Значні труд­нощі виникають на практиці (стосовно місця та ролі мотиву злочину) при кваліфікації злочинів і призначенні покарання за їх вчинення.

Аналіз законодавства, літературних джерел і судово-слідчої практики, застосування соціологічних методів до­слідження дозволяють стверджувати, що в теперішній час вирішення проблеми мотиву і мотивації злочину потребує

якісно нових підходів щодо їх розуміння і, отже, щодо тео­ретичних розробок в цій галузі.

Специфіка мотиву і мотивації злочину вимагає по­глиблених досліджень із залученням новітніх досягнень психології, соціології, етики та інших галузей знань, що сприятиме повному і всебічному розумінню зазначених категорій. У цьому зв'язку корисним буде вивчення зару­біжного досвіду. Питання мотиву і мотивації злочину, їх поглиблене вивчення набувають виключної актуальності в сьогоденних умовах, коли прийнято та введено в дію но­вий Кримінальний кодекс України (далі — КК України).

Подальша розробка даної проблеми неодмінно слугува­тиме на користь правотворчій практиці, правозастосовній діяльності та всьому комплексу заходів у сфері боротьби зі злочинністю в Україні.

;