2.3. Особливості типів мотивації злочинів

За своїм конкретно-предметним змістом мотивація зло­чину є дуже різноманітним і багатоаспектним феноменом. Вона відбиває внутрішній механізм протікання суспільне небезпечного діяння, яке унікальне за своїми об'єктивними та суб'єктивними виявами. Не може бути однакових споча­тку і до кінця злочинів, так само, як не може бути тотожних мотивацій.

Оскільки в юридичній науці існує певна система класи­фікації злочинів, можна та необхідно вести мову і про кла­сифікацію мотивації злочинів, розподіл її на окремі типи (види). Кримінологи зазначають, що групування злочинів за змістом мотивації є первинним, а за об'єктом посяган­ня- вторинним [135, С. 196]. Провідним при цьому, на на­шу думку, є визначення підходу до типізації мотивації, тобто з'ясування завдань і цілей її здійснення.

У правничій літературі типізація мотивації злочинів здій­снюється головним чином у чотирьох напрямках: 1) психо­логічному; 2) кримінологічному; 3) кримінально-психоло­гічному; 4) етико-правовому. В більшості випадків дослід­ники обмежуються виділенням лише класифікації мотивів злочину, висуваючи у перший рядок оціночний етико-пра-вовий підхід. Характеристика мотивації злочину за іншими підставами дається набагато рідше. Іноді зовсім не згаду­ється про кримінологічно-психологічну природу мотивації злочину. Навіть якщо мотивацію класифікують у цьому аспекті, єдності у поглядах на окремі типи (види) не до­сягнуто.

Наприклад, С. М. Гриндін наголошує на існуванні двох типів мотивації злочинів - корисливого та насильницького [136, С. 11]. В. Ф. Колишкіна розрізняє три види (типи) мо­тивації злочину: а) мотивація, що виражає відверту антисо­ціальну спрямованість (анархістське ставлення до суспіль­ства, його цінностям, ідея про свою винятковість тощо); б) мотивація перекрученого уявлення про соціальні цінності (хибно зрозуміле почуття товариськості, романтики, спра­ведливості тощо); в) помилково виправдувальна мотивація («всі так вчиняють», поновлення порушеного права тощо) [137, С. 70]. Н. Ф. Кузнецова поділяє мотивацію злочинів на чотири типи: антирадянська, корислива, хуліганська та мотивація необережних злочинів [115, С. 11-17]. В. В. Лу-нєєв зводить мотивацію до п'яти основних типів: політична (антирадянська), корислива, насильницько-егоїстична (агре­сивна), анархічно-індивідуалістична та легковажно-безвід-

повідальна [69, С. 186-187] тощо. Не важко помітити, що наведені класифікації мотивації злочинів мають багато ар­хаїчних і неузгоджених моментів, різняться між собою за вихідними критеріями та змістом.

Виходячи із системного уявлення про мотивацію злочи­нів, враховуючи її пріоритетне кримінологічне значення, яке грунтується на психологічних засадах, а також при­ймаючи до уваги особливості окремих груп злочинів, проб­лема класифікації мотивації має бути вирішена таким чи­ном. У зв'язку з тим, що в психології існує розподіл людсь­кої активності залежно від міри її усвідомлення та вольової регуляції на три типи (вольова або раціонально-вольова, імпульсивна та звична) [11, С. 544; 138, С. 91-92; 139, С. 171], є сенс виділити відповідно до такої класифікації три типи мотивації людської поведінки, зробивши їх пере­несення на мотивацію злочинів. Зауважимо, що поза ува­гою юристів залишаються рефлекторні та інстинктивні дії, які здійснюються неусвідомлено, бо мають суто біологіч­ний (органічний) характер і не можуть підлягати правовій оцінці [63, С. 22]. Всі інші типи мотивації злочину усвідом­люються суб'єктом, але рівень їх свідомого сприйняття та вольової регуляції буде не однаковим у кожному конкрет­ному випадку. Найбільш усвідомленим, заздалегідь запла­нованим і багатоетапним типом мотивації^ злочину є той. що відповідає вольовій поведінці особи. Його ще назива­ють мотивацією злочинної діяльності [62, С. 5-34].

Таким чином, мотивація злочину може бути трьох типів: 1) мотивація злочинної діяльності; 2) мотивація імпульсив­них злочинів; 3) мотивація звичних злочинів. Всі вони зна­ходять свій вияв в умисних злочинах. Але хіба можна нех­тувати вивченням мотивації при вчиненні необережних злочинів, які становлять неабиякий інтерес для всієї юридич­ної науки? В літературі є думка про доцільність виділення самостійної групи необережних злочинів [140, С. 59]. Звід­си випливає, що при розгляді мотивації злочину необхідно приділити значну увагу її окремому (четвертому) типу -мотивації необережних злочинів [141, С. 125-126]. Далі розглянемо особливості виділених нами чотирьох типів мо­тивації злочинів.