2.3.4. Мотивація необережних злочинів

Мотивація необережних злочинів є численною та різно­рідною. Актуальність її вивчення в сучасний період обумов­люється широкомасштабними негативними наслідками не­обережності, які виникають на ґрунті фізичних і психічних перевантажень людського організму в умовах постіндустрі-ального суспільства, науково-технічного прогресу та неви-рішених соціальних проблем. Ядерна катастрофа на ЧАЕС, отруєння хімікатами повітря, води та грунту, загибель і по­ранення людей у дорожньо-транспортних пригодах є наслід­ками мотивації злочинної необережності, соціальна та мате­ріальна ціна якої постійно і суттєво збільшується [171, С. 3].

Серед необережних злочинів найбільш поширеними є:

а) необережні транспортні злочини, особливо в автомобіль­ному транспорті, які становлять 75% усіх злочинів, скоєних з необережності; б) побутова необережність, яка призво­дить до загибелі і травмування людей (5—10%); в) всі інші випадки аварій та катастроф, що виникають з причин про­фесійної необережності та безвідповідальності службових осіб, конструкторів та операторів різного роду технічних, біотехнічних та соціальних систем [172, С. 36].

На відміну від мотивації умисних злочинів протікання психічних процесів при вчиненні необережних злочинів має свої особливості. Специфіка мотивації в необережних злочинах полягає у тому, що мотив не поширюється на су­спільне небезпечні наслідки, а лише детермінує вчинення тих чи інших дій, які призводять до даних наслідків. При вчиненні необережного злочину на стадії виконання конк­ретної поведінки відбувається переривання (викривлення) психічної причинності під впливом зовнішніх обставин. Це призводить до неузгодженості мети особи з наміченим ре­зультатом, через що настають такі побічні наслідки, які не охоплюються метою. Звідси, необережний злочин характе­ризується або «недовиконанням» мети (суб'єкт не досяг відвернення передбачуваного суспільне небезпечного на­слідку), або її «перевиконанням» (наслідки виявились за межами передбачення і ціноутворення) [173, С. 43]. Стає очевидним, що у необережних злочинах мотив і мета «по­яснюють», «виправдовують» (з позиції суб'єкта) лише акт порушення правил необережності (як у випадках їх свідо­мого порушення, так і тоді, коли їм не було приділено до­статньої уваги), але зовсім не злочинні наслідки.

Отже, мотивація необережних злочинів не має безпо­середнього прямого зв'язку з результатом, який настав, і сутність справи полягає не в наявності чи відсутності во­льового моменту (без нього ніяка практична діяльність неможлива), а в різниці психологічної структури умисної і необережної злочинної поведінки. Особливість мотивації необережного злочину можна проілюструвати схематично (Рис. 2.3).

У структурі мотивації необережних злочинів значно більшу питому вагу, ніж в мотивації умисних злочинів, мають позитивні мотиви. При цьому їх наявність не знімає негативної оцінки діяння, що спричинило шкоду суспіль­ним відносинам. Вчинок особи засуджується не стільки мо­тивом його вчинення, скільки завданими цим вчинком су­спільне небезпечними наслідками. Ось чому не можна по­годитись з думкою тих правників, які вважають, що мотиви

Вплив зовнішніх обставин на мотивацію поведінки (дії) в стадії її виконання

Момент переривання

психічної причинності,

обумовленої загальним

мотивом і кінцевою метою

Кінцева мета

(передбачуваний

результат)

Новий психічний

зв'язок з побічним

результатом

Фактично насталий злочинний результат

(не входить до кінцевої мети)

Рис. 2.3 Особливості мотивації необережного злочину

в усіх випадках є антисоціальними та негативними [115, С. 5]. Підґрунтям такого підходу є, на нашу думку, сплуту­вання понять мотиву та мотивації злочину. Мотивація будь-якого злочину, хоча б необережного, завжди має сус­пільно-негативний характер, оскільки відбиває недостатньо уважне ставлення особи до охоронюваних законом суспі­льних відносин. Однак сам по собі конкретний мотив вчи­нення необережного злочину може бути і позитивним. Не­гативна оцінка в цьому випадку переноситься на вибір осо­бою способів і засобів дії або на інші елементи моти­вації.

У психологічному плані дія, що призвела до спричинен­ня суспільне небезпечної шкоди з необережності, як і будь-яка інша поведінка, може бути вольовою, імпульсивною та звичною [68, С. 116].

Здійснення вольової поведінки передбачає досягнення суб'єктом визначеної мети за допомогою реалізації мотиву в певній діяльності. За своєю суб'єктивною спрямованістю вольова поведінка може бути правомірною (наприклад, бу­дування гаража з порушенням правил безпеки проведення будівельних робіт) або протиправною (автомобільна аварія під час незаконного заволодіння транспортним засобом). Певні склади злочинів з подвійною (змішаною) виною пе­редбачають поєднання умисного вольового посягання на одні суспільні відносини та необережного спричинення шкоди іншим (наприклад, незаконне проведення аборту, якщо

69

воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої - ч. 2 ст. 134 КК України; незакон­не поводження з радіоактивними матеріалами, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки - ч. 2 ст. 265 КК України тощо).

Вчинення імпульсивних необережних злочинів обумов­люється напруженою та швидкоплинною обстановкою, ко­ли свідомість нездатна сприймати необхідну інформацію і дія вчиняється миттєво, під значним впливом інтуїції, за якою криються внутрішні настанови суб'єкта. Суспільно небезпечний результат може бути спричинений також вна­слідок необережної імпульсивної поведінки під впливом афекту, глибокого алкогольного або наркотичного сп'янін­ня, психічного захворювання, що повністю не виключає осудність, або іншого хворобливого стану. Проте на відмі­ну від умисних імпульсивних необережних злочинів, що вчиняються у зазначених станах, суб'єкт не тільки не усві­домлює суспільну небезпеку своїх дій, але і не передбачає фактичного розвитку подій, настання злочинної шкоди, хоча міг і повинен був їх передбачити. У цьому зв'язку навряд чи можна погодитися з М. Г. Угрехелідзе, який всі необе­режні злочини відносить до імпульсивних у силу того, що в основі тих й інших лежать неусвідомлені психологічні на­станови, а не антисоціальна спрямована свідомості та волі винних осіб [174, С. 53]. Як вже підкреслювалось, сама по собі поведінка, що призвела до настання злочинної шкоди внаслідок необережності, може мати та часто має цілком вольовий і цілеспрямований характер.

Значне місце серед необережних злочинів належить звич­ним формам поведінки. Багато порушень правил безпеки дорожнього руху стали звичними, незважаючи на тяжкі наслідки цих порушень (наприклад, лише незначна кіль­кість водіїв автомобілів пропускає пішоходів на нерегульо-ваному пішохідному переході). Причиною цього є низька правова свідомість і правова культура населення. Одним з головних джерел мотивації необережних злочинів на вироб­ництві, транспорті та в побуті є звичка до вживання алко­голю, який позбавляє свідомого контролю за прийняттям правильного рішення, спотворює інформацію про об'єктив­ні фактори ситуації.

Моральне обґрунтування відповідальності за необережні злочини полягає у безвідповідальній поведінці винних осіб, які мали можливість і повинні були мобілізувати свідомість та волю на відвернення помилки і недопущення злочинних наслідків, однак не зробили цього. Необережність означає

не тільки відсутність належної свідомості, а й антисоціаль­ну спрямованість настанови особи. Саме на теорію наста­нови особи спирається психологічне обґрунтування відпо­відальності за необережний злочин.

Щодо оцінки соціального змісту настанови у необереж­них злочинах, то серед вчених-правників поки що немає єдиної думки. П. С. Дагель не бачить різниці між настано­вами на умисні та необережні злочини і вважає, що кожний злочин (умисний або необережний) з суб'єктивної сторони являє собою сполучення дефектної правосвідомості з анти­соціальною настановою [175, С. 7-8]. В. Є. Квашис акцен­тує увагу на криміногенній ролі зовнішньої ситуації, запе­речуючи антисоціальність настанов більшості засуджених за необережні злочини [176, С. 15-32]. Однозначна оцінка особистісної настанови, що здатна потягти необережне спричинення злочинних наслідків, на нашу думку, немож­лива. Не можна виключати як певну позитивність настано­ви, так і її антисоціальну спрямованість.

Таким чином, у необережних злочинах безпосередня мо­тивація щодо суспільне небезпечних наслідків відсутня, що, однак, не повинно виключати встановлення мотивів і цілей у цій категорії злочинів. Вольовий характер поведін­ки особи зберігається і при вчиненні необережних злочинів, а отже, їх не можна відносити до безмотивних і безцільних різновидів людської поведінки. З психологічного погляду, мотив і мета є необхідними структурними елементами не­обережних злочинів [80, С. 44]. їх встановлення не може не вплинути на кримінальну відповідальність за необереж­ність в цілому. Значно зростає і кримінологічне значення встановлення мотивів у кожному необережному злочині, що впливає на вирішення загальних і окремих завдань у сфері профілактики необережності.