§ 2. ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Вивчення досвіду боротьби із злочинами у сфері опо­даткування розвинутих країн показало, що система опо­даткування є основним інструментом регулювання еконо­міки. Оподаткування — це не тільки джерело великої частини доходів держави, а й один з найважливіших ва­желів державного впливу на сферу бізнесу.

З ростом податкового тягаря в багатьох країнах світу потенційні вигоди від ухилення від податків стають все більш привабливими для платників податків. Щоб проти­стояти діям недобросовісних платників податків, порушен-

119

V

ня при оподаткуванні законодавством багатьох країн від­несені до податкових злочинів та проступків.

Коло злочинних дій, пов'язаних із сплатою податків, у кожній конкретній країні відрізняється своїми особливостя-'ми. Відповідальність за ці правопорушення наступає за нормами дивільного, адміністративного та кримінального права. Слід зазначити, що кримінальні санкції за злочини в сфері оподаткування встановлюються не кримінальними кодексами, а нормами, які входять до податкового зако­нодавства. В США, наприклад, на рівні федерації відпо­відальність за злочини в сфері оподаткування регулюється Кодексом внутрішніх державних доходів 1954 р., у Фран­ції — Загальним кодексом про податки 1950 р., у Німеч­чині — Положенням про податки 1977 р., а у Великобри­танії та Італії — окремими спеціальними законодавчими актами про податки.

Ухилення від сплати податків — основний вид право­порушень у сфері оподаткування. До них відносять: непо­дання в податкові установи інформації про доходи, при­ховання реальних доходів шляхом внесення неправильних або перекручених відомостей в документи, використання підроблених документів.

Приховання або перекручення інформації про доходи шляхом обману, шахрайства або підробки, як правило, належить до злочинних дій. Законодавством більшості країн за такі дії передбачається кримінальна відповідаль­ність у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк від 1 до 5 років. Крім того, у Франції, наприклад, в рівній мірі карається як закінчений злочин, що проявляється у викривленні або приховуванні даних, суттєвих для оподат­кування, так і замах на такий злочин. У США відпові­дальність настає навіть за спробу уникнути сплати по­датків. Податкові злочини відносяться до категорії діянь, які дуже важко викрити і розслідувати. Тому в багатьох країнах передбачено особливий порядок їх розслідування і судового розгляду.

Спільним у цій проблемі є те, що і в Україні, і за рубежем не всі бажають сплачувати податки належним чином, але за кордоном проводять чітку різницю між мінімізацією податків та ухиленням від їх сплати шляхом приховання доходів. Приховання доходів від оподаткування є злочином, а мінімізація податків, тобто намагання змен­шити їх суму, за оцінками західних фахівців, є цілком законною справою і забезпечує роботу великої кількості

120

спеціалістів у галузі податкового законодавства та бухгал­терського обліку. Консультації громадян та приватних ком­паній з питань ухилення від податків перетворились на самостійну галузь з мільярдними обігами капіталу, який охоплює сотні компаній та тисячі експертів, що займають­ся приватною практикою. їм протидіє велика кількість податкових інспекторів, які прикладають зусилля, щоб уловити той делікатний момент, коли операції з податко­вого планування перетнуть межу, яка відділяє мінімізацію від ухилення від сплати. Така боротьба завершується виз­наченням, перш за все, стану податкового законодавства та бухгалтерських правил. Тому обидві сторони докладають багато зусиль щодо з'ясування норм податкового законо­давства і правил контролю за їх додержанням.

Сплата податків у США є обов'язком, з яким кожному потрібно рахуватися, тому що згідно з чинним законодав­ством навіть за неправильно заповнену податкову декла­рацію може бути накладено штраф до 1 тис. дол. Кожний американець зобов'язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною таблицею суму податку, акуратно заповнити формуляр 1040 і відправити його разом з чеком на відповідну суму в податкове бюро. В звіті потрібно відобразити всі види доходів: заробітну плату, всякі прибутки від ділової активності і банківських операцій, а також інші наявні грошові надходження аж до чайових. Із цієї суми відраховуються витрати на медичне обслуговування, добродійні пожертвування, добровільні внески в філантропічні фонди, грошові відрахування ди­тячим, релігійним, культурним, правозахисним, освітнім і науковим організаціям. До анкети 1040 додається таблиця, по якій можна визначити, скільки потрібно платити. Суми кожен рік міняються і, як правило, в сторону підвищення.

Ухилитися від сплати податків дуже складно, а точніше, практично неможливо, але до зменшення суми прагне ба­гато платників. Існують різноманітні законні та напівза-конні способи, які допомагають наблизитися до цієї мети. Одні відраховують від суми, призначеної для сплати под­атків, кошти, витрачені на широко тлумачені "представ­ницькі витрати", інші вдаються до маніпуляції своїм капіталом, щоб одержати пільги, якими преміюються капі­таловкладення в якісь проекти або програми, треті вико­ристовують з вигодою для себе інфляцію, спекулюють цінними паперами тощо.

За  обов'язковими  платежами,   які  вилучає  держава  з

121

юридичних та фізичних осіб, у ряді країн стежать подат­кові інспекції. В США така інспекція носить назву служби внутрішніх доходів (СВД). Представників цієї служби аме­риканські громадяни бояться більше, ніж поліцейських, агентів ФБР, ЦРУ, інших спецслужб. Ці страхи не по­збавлені підстав. Навряд чи яка інша державна установа в США може зрівнятися з податковою інспекцією за ши­ротою наданих повноважень.

Відповідно до федерального законодавства США вищі адміністративні повноваження в сфері оподаткування на­дані міністру фінансів. Але практичну діяльність щодо збо­ру податків здійснює фінансова служба внутрішніх доходів, яка організаційно входить до складу Міністерства фінансів. Ця служба — потужне, розгалужене податкове відомство. В ньому зайнято майже 70 тис. службовців, технічно добре оснащених. Вони проводять початкову обробку податкової декларації, яку кожен дорослий американець щорічно зо­бов'язаний подавати службі до 15 квітня. Крім цього, вони перевіряють податкові звіти корпорацій. Приблизно 1 % декларацій щорічно підлягає ревізії, причому, чим більше доход особи, тим більше у нього шансів зазнати перевірки. Згідно з податковим законодавством США будь-які ко­мерційні операції на суму від 600 дол., а також виплати дивідендів на суму не менше 10 дол. на одного отримувача повинні підтверджуватись документально.

Ця державна організація існує на кошти платників податків і не від кого не приймає ніякої фінансової допо­моги. Це покликано максимально забезпечити чесність і неупередженість усіх працівників управління. Матеріальна незалежність та надійність тих, хто має справу з вико­нанням контрольних функцій, забезпечується ще й їх ви­сокою заробітною платою: річна заробітна плата службовця податкового відомства становить 35—42 тис. дол. Попе­редній витік інформації про намічену перевірку податко­вою інспекцією цілком виключено. Пояснюється це повною непередбаченістю комп'ютера, який опрацьовує всі подат­кові надходження і намічає "жертву" для наступних вибір­кових перевірок. Електронна машина видає прізвища та адреси тих, хто зовсім не надіслав податки, або тих, у кого вони підозріло малі.

Протягом року перевіряється не менш як 2,5 млн фор­мулярів 1040, які надійшли до податкових органів. Для порушників законодавства це закінчується тим, що потріб­но  покрити  заборгованість  та  сплатити  великий  штраф.

122

Особливо винні потрапляють до тюрми як такі, що скоїли тяжкий злочин.

Якщо інспектор має достатні підстави підозрювати плат­ника податків у шахрайстві, то він навіть може вдатися до послуг платних інформаторів, щоб викрити злісного порушника податкового законодавства. При цьому добро­вільному помічникові виплачується до 15% від донарахо­ваної суми.

У США інспектор-контролер покликаний не тільки зай­матися викриттям порушників закону, а й всіляко допо­магати платникам податків правильно оформити відповідну анкету, нагадати забудькуватим платникам про сплату по­датків, а коли реакції не послідує, то вжити до них санк­ції. У податкового інспектора для кожного типу перевірки є докладна настанова, щодо того, що і в якій послідовності потрібно перевіряти. Для кожної галузі економіки і прак­тично для кожної професії є спеціально розроблені ін­струкції.

СВД має свій слідчий апарат, який проводить позасу-дове переслідування громадян. Йому надані повноваження щодо розслідування всіх порушень Закону про банківську таємницю (за винятком порушень положень Звіту про міжнародні перевезення валютних і грошових коштів, розслідування яких проводить митна служба).

Судові позови за справами про несплату або недоплату податків порушуються тільки тоді, коли мова йде про вели­ку суму або несплати мають регулярний характер.

Дії податкового інспектора можуть бути опротестовані в судовому порядку. Але якщо платник податку програв таку справу, то за ухилення від сплати податків він карається тюремним ув'язненням до 4 років і штрафом у 50 тис. дол. У випадках систематичного ухилення від сплати по­датків покарання може бути значно жорсткішим — аж до довічного ув'язнення. Крім того, СВД може вилучити в рахунок сплати податку власність (аж до нерухомості) платника, який систематично ухиляється від сплати.

В американському суді доказами свідомої несплати по­датків вважаються: підробка фінансових документів, від­мова їх пред'явлення, заняття трудовою або підприєм­ницькою діяльністю за підробленими документами або від імені підставних осіб, наявність значних сум, походження яких не підтверджено документами, а також якщо у по­датковій декларації не вказано джерело доходу.

Діє  принцип:  платник  податку  на  вимогу  податкових

123

органів повинен документально підтвердити законне над­ходження всіх коштів, які він має і мав у минулому.

Приховування з року в рік від оподаткування великих сум доходу ввдсликало занепокоєність федеральної влади. Борючись з таким явищем, адміністрація і законотворчі довгий час йшли шляхом розширення повноважень СВД. Останнім часом цей процес викликає у населення зроста­юче незадоволення. Виникла необхідність більш чіткого законодавчого розмежування прав і обов'язків сторін при контактах платників податків з СВД. Виходячи з цього, конгрес США в кінці 1988 р. прийняв закон, який отримав неофіційну назву "Білль про права платників податків". Згідно з цим законом при ревізії податкової декларації СВД зобов'язана подати платнику податків письмовий до­кумент з викладенням його прав і обов'язків. Платники податків мають право при попередньому повідомленні співробітників СВД робити магнітофонний запис усіх пе­реговорів з офіційними представниками податкового відом­ства в ході ревізії. Крім того, платник податків може доручити ведення цих переговорів адвокату. Якщо СВД має намір удатися до примусового відчуження частини власності платника податку для погашення заборгованості з податків, платник повинен отримати письмове повідом­лення не пізніше, ніж за ЗО днів (раніше цей строк ста­новив 10 днів).

Такі основні параметри структури і механізму функ­ціонування федеральної податкової системи США.

В Італії розкриттям і розслідуванням економічних зло­чинів у сфері оподаткування, поряд з Державною поліцією та Корпусом карабінерів, займається Генеральне команду­вання фінансової гвардії (ГКФГ), яке структурно знахо­диться в Міністерстві фінансів. Основними функціями ГКФГ є попередження, викриття та розслідування фінан­сових злочинів. Підрозділи ГКФГ певною мірою діють ав­тономно. Однак фактично координація з відповідними структурами поліції в рамках здійснення оперативних і слідчих заходів з боротьби з економічними злочинами має характер підпорядкованості їм, оскільки в даному разі офіцери ГКФГ реалізують свою поліцейську функцію.

Головна відмінна особливість правоохоронної діяльності в Італії в сфері боротьби з економічною злочинністю — це винятково широка компетенція ГКФГ, надана рядом законодавчих актів, серед яких основними є норми щодо

124

припинення порушень фінансових законів, передбачені За­коном від 7 січня 1929 р.

Офіцери ГКФГ наділені фіскальними функціями подат­кових інспекцій і правами поліції в частині здійснення оперативних заходів та кримінального розслідування. Вони мають право доступу на підприємства, фірми, в банки і до будь-яких документів у зв'язку з необхідністю пере­вірки об'єктів оподаткування і фінансового контролю без отримання дозволу суду на такі дії. Вони самостійно здійс­нюють оперативний пошук таких злочинів, як приховання доходів від оподаткування, фіктивне банкрутство, махінації з переказом валюти за кордон і навпаки, інших подібних злочинів.

У разі викриття фактів приховання доходів від оподат­кування на суму не менш як 50 млн лір (1 тис. лір — приблизно 1,2 дол. США) офіцер ГКФГ може самостійно оформити адміністративний штраф і направити матеріали для виконання в адміністративне бюро. В оперативній ро­боті офіцери ГКФГ керуються тими ж законами, що й Державна поліція.

В англійській судовій практиці ухилення від сплати по­датків віднесено до категорії шахрайства в сфері комерції. Такі шахрайства англійське законодавство визнає злочи­нами. Справи про ці злочини розслідуються спеціальними відділами поліції з боротьби із шахрайством. Ухилення від сплати податків в Англії карається тюремним ув'язненням (в деяких випадках до 10—12 років).

До недавнього часу в швейцарському законодавстві збе­рігався традиційний принцип відмови в правовій допомозі у справах про податки іноземним податковим і валютним органам ні з особистої ініціативи, ні у відповідь на запити іноземних служб. Великі зміни в міжнародній економіці за останні роки трохи послабили, хоч і в обмежених рам­ках, непохитність цього принципу. З одного боку, до де­яких винятків привів розвиток організованої злочинності. З другого боку, і в швейцарському законодавстві з податків з'явились більш жорсткі норми. Податкові злочини з об­тяжуючими обставинами стали каратися позбавленням волі, і їх розслідування було передано до компетенції ор­ганів з кримінальних справ.

У 1986 р. був прийнятий закон про міжнародну правову допомогу в кримінальних справах, який має норму про кооперацію Швейцарії з закордоном щодо переслідування податкового шахрайства. Це єдина сфера, де іноземні ор-

125

гани юстиції можуть отримати від швейцарських установ інформацію, яка є банківською таємницею. Поняття по­даткового шахрайства в законі про правову допомогу не дається. Він відсилає до адміністративного права, де є таке визначення діяння, що підлягає покаранню: "Якщо своїми обманними діями винний сприяє тому, що громадськість позбавляється податку в значній сумі внеску або інших платежів, або вона буде позбавлена надбання другим чи­ном, ці дії караються тюремним ув'язненням до одного року або штрафом до ЗО тис. франків". Якщо з приводу ознак податків існує сумнів, який згадано в запиті про правову допомогу, федеральне управління поліції і конт­рольні виконавчі органи залучають думку швейцарського податкового управління (податкові органи добре знайомі з іноземними законами про податки).

Швейцарські податкові органи не мають права переда­вати іноземним податковим органам інформацію, захищену банківською таємницею, тому що це допускається тільки для судових органів при розслідуванні шахрайства.

У Німеччині податкова служба виконує функції фінан­сового правоохоронного органу. Місцеві податкові органи мають добре підготовлені слідчі відділи з відповідними повно­важеннями, а також апаратуру підслуховування і звуко­запису, лабораторії, де проводиться аналіз справжності до­кументів, поданих платниками податків, почеркознавчі, хімічні та інші криміналістичні експертизи.

Інформацію на осіб, які ухиляються від сплати податків, податкові органи Німеччини отримують від поліції, про­куратури, служби безпеки, а також громадян. Внутріш­ньою інструкцією таким інформаторам передбачається ви­плата винагороди — до 10% від суми, нарахованої за несплату податків неустойки.

Податкові служби Німеччини мають право вилучати фі­нансові документи з банків, страхових компаній тощо. У своїй діяльності вони застосовують такі методи, як конфіс­кація ділової документації у фірм і громадян, зайнятих приватною практикою. Проводять розслідування по звину­ваченню адвокатів і консультантів з питань ухилення від податків.

За нинішніх умов становлення недержавного сектора економіки в країнах СНД постало питання про правове регулювання в фінансовому і кримінальному законодавстві відповідальності за ухилення від сплати податків і утво­рення  органів,   які  забезпечують  економічну  безпеку.   У

126

зв'язку з цим у Росії прийнято Закон про федеральні органи податкової поліції і Положення про проходження служби в органах податкової поліції.

Федеральні органи податкової поліції є самостійним ві­домством правоохоронних органів і складовою частиною сил по забезпеченню економічної безпеки Росії. Його структурні підрозділи — правонаступники Головного управління под­аткових розслідувань при Державній податковій службі Росії, управлінь, відділів податкових розслідувань при де­ржавних податкових інспекціях автономних областей, ок­ругів, країв, міст.

Федеральні органи податкової поліції Росії мають широкі повноваження, зокрема вправі проводити оперативно-по­шукові заходи і дізнання з метою виявлення, попереджен­ня і припинення фактів приховання доходів від оподатку­вання і ухилення від сплати податків, здійснювати пе­ревірки платників податків, призупиняти операції по ра­хунках в банках і кредитних установах на строк до 1 міся­ця у випадках ненадання документів, пов'язаних із спла­тою податків, накладати адміністративний арешт на майно юридичних і фізичних осіб з наступною реалізацією його у встановленому порядку у випадках невиконання зазна­ченими особами обов'язків щодо сплати податків, зборів та інших платежів, проводити невідкладні слідчі дії, залу­чати громадян до співробітництва для виявлення злочинів і порушень у сфері податкового законодавства.

Для ефективного функціонування податкових органів Кримінальний кодекс РФ доповнено ст. 162 , згідно з якою приховання доходів у великих розмірах карається штрафом до 350 ставок мінімальної заробітної плати, а приховання доходів у особливо великих розмірах або особою, яка раніше вчиняла такий злочин, карається ув'язненням до 5 років або штрафом від 300 до 500 ставок мінімальної заробітної платні.

Введена спеціальна норма (ст. 162 КК РФ), яка регу­лює відповідальність (штраф у розмірі від 100 до 150 ставок мінімальної заробітної плати) за ухилення від явки до органів Державної податкової служби для пояснень, відмову давати пояснення про джерела доходу, їх фактичні суми, ненадання документів та іншої інформації про гос­подарську діяльність.

127