§ 2. Правові підстави діяльності прокуратури

Правовими джерелами прокурорського наглядів Україні є Конституція України та спеціальні законодавчі акти. В Конституції закріплені функції прокуратури, порядок призначення тазвільнення з посади Генерального прокурора України. Так, відповідно до ст. 122 Конституції України'Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України і звільнюється з посади Президентом України. Верховна Рада України може виразити недовіру Генеральному прокурору України, що тягне його відставку. Строк повноважень Генерального прокурора — 5 років.

Закон України «Про прокуратуру» визначає завдання про курорського нагляду та іншої діяльності прокуратури, її ос новні функції, принципи її організації, діяльності, повноваження прокурорів. У Законі знайшли чітке відображення система, структура та організація діяльності органів прокуратури, в тому числі порядок призначення прокурорів і слідчих прокуратури, заохочення та притягнення до відповідальності її працівників. Належна увага в ньому приділена вимогам, що пред'являються до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.

Послідовну структуру Закону про прокуратуру складають відповідні розділи: І — Загальні положення (ст. 1—12); II — Система, структура та організація діяльності органів прокуратури (ст. 13—18); III — Прокурорський нагляд: глава І — Загальний нагляд (ст. 19—28); глава 2—Нагляд за додержан-

ням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю (ст. 2Э—33); глава 3 — Участь прокурора у розгляді справ у судах (ст. 34—43); глава 4 — Нагляд за додержанням законів в місцяхзастосування заходів примусового впливу (ст. 44—45); IV—Кадри органів прокуратури (ст'. 46—50); V —Інші питання організації та діяльності органів прокуратури (ст. 51—56).

Порядок здійснення прокурорами повноважень у відповідних видах процесу визначається також Кримінально-процесуальним, Цивільно-процєсуальним, Арбітражним процесуальним кодексами, Кодексом України-про адміністративні правопорушення, Законами «Про службу безпеки України», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про боротьбу з організованою злочинністю» та ін.

Крім того, у своїй практичній діяльності прокурори використовують і інші норми матеріального права, наприклад, Ст. 47, 69,71,75,76,121, 125 КпШС, які передбачають участь прокурора у судовому розгляді справ, що випливають із шлюбно-сімейних відносин. Кримінальний кодекс гарантує захист працівників прокуратури та членів їх сімей, передбачаючи відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень, образу, погрозу у відношенні працівника прокуратури або його ^близьких родичів, знищення їхнього майна та інші насильницькі дії у зв'язку з виконанням прокурором або слідчим прокуратури своїх службових обов'язків (ст. 1765, 189г, 189\ 1895).

При вирішенні питань, пов'язаних з наглядом за додержанням законів в місцях застосування заходів примусового впливу, прокурори керуються кримінально-виконавчим законодавством та іншими нормативними актами.

Окремізакони містятьнорми, що відносяться до діяльності прокуратури: «Про мови в Україні» (передбачає вимоги до мови прокурорського нагляду — ст. 22); «Про зовнішньоекономічну діяльність» (покладає на прокурора поруч з іншими органами захист інтересів держави— ст. 34) та ін.

До числа актів, що регламентують діяльність прокуратури, слід віднести законодавчі акти, які прийняті Верховною Радою України, а саме: Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, Дисциплінарний статут прокуратури України.

У своїй діяльності прокурори керуються не тільки відповідними законодавчими актами, а й наказами, розпорядженнями, інструкціями Генерального прокурора України (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону про прокуратуру).

В окремих* випадках органи прокуратури вирішують в межах своєї компетенції питання, що випливають з норм міжнародного права, перш за все це стосується охорони прав людини. До таких актів, зокрема, відносяться Загальна декларація прав людини (закріплює свободу і рівність усіх

людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національної приналеж* ності, соціального походження, майнового або іншого положення, їхнє право на життя, особисту недоторканість, вільне пересування, вибір місця проживання, соціальне забезпечення, працю, відпочинок, освіту, свободу думки, совісті та ін.); Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний Пакт про громадські та політичні права та ін. Крім того, у своїй діяльності органи прокуратури зтикаються з вирішенням проблем, які випливають із укладених Україною міждержавних угод, які є джерелами міжнародного права. При цьому слід враховувати, що здійснення прокуратурою завдань, передбачених міжнародно-правовими нормами, пов'язано із захистом гарантованих прав та свобод людини і громадянина (п. 2 ст. 4 Закону про прокуратуру) та реалізацією прокуратурою повноважень, які стосуються порушення та розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інших передбачених такими угодами питань (ст. 26 Закону про прокуратуру).