І. Г. СЛУХНЯНІСТЬ  І ЗДІЙСНЕННЯ

Рівень інституційної й міжособистісної довіри в культурі часто віддзеркалює рівень покірної чи індивідуалістичної поведінки, яка заохочується суспільством. Певні культури підтримують пасивний погляд на те, як індивіди мають реагувати на сили, що впливають на їхнє життя. Хтось підтримує культуру, де є віра, що індивіди здатні подолати

23

>>>24>>>

бар'єри та перешкоди у своєму житті і втішатися успіхом та наслідками своїх зусиль.

Якщо культура накидає пасивний погляд на дії індивіда, то наслідки для державного управління й адміністративної системи можуть бути величезними. Пасивні культури здатні зміцнити авторитет і владу держави в керуванні всіма аспектами людської діяльності та взаємин. Індивід може відчувати лише безпорадність і вважати таку ситуацію нормою.

Якщо культура заохочує до індивідуальної поведінки і ставить права індивіда вище прав держави, то роль державного управління може бути обмеженішою і має відповідати соціальним, політичним та економічним змінам, що відбуваються. За такої ситуації влада держави може постійно обмежуватися мірою того, як індивіди утверджуватимуть свої права та привілеї.

Важливий аспект взаємин, який слід розглянути стосовно пасивної чи активної культури,— це рівень довіри в суспільстві до його інституцій та міжособистісні взаємини.