II. А. УРЯДУВАННЯ В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

Перш ніж розглянути певні специфічні аспекти культури управління в Латинській Америці, варто ширше збагнути роль уряду в латиноамериканському суспільстві. Це допоможе краще зрозуміти конкретні особливості системи управління.

Роберто Кампос, колишній посол Бразилії у Сполучених Штатах, дав визначення загальному середовищу, в якому діє більшість латиноамериканських урядів. Ось що він писав: «Головним гальмом вдосконалення державного управління в Латинській Америці є, мабуть, традиція державного патерналізму, яка існує фактично в усіх латиноамериканських країнах» (Campos, p. 186). Це патерналістичне ставлення має важливі наслідки, коли йдеться про методи добору державних службовців та ступінь їхньої вірності й відданості.

Друга проблема, яку виділяє Кампос,— це надмірна централізація прийняття рішень на центральному рівні вря-дування. Недостатні компетенція й бажання брати на себе відповідальність на регіональному та місцевому рівнях лише посилюють централізацію прийняття рішень. Для того щоб

25

>>>26>>>

подолати владу центральних міністерств, були створені автономні органи. Одначе наслідком цього стало підвищення рівня потрібного узгодження, а це призвело тільки до того, що прийняття рішень стало уривчастішим, дорожчим і, як наслідок, неефективним.

І, нарешті, третя проблема, порушена Кампосом, це те, що немає «адекватної й реалістичної теорії щодо ролі й меж державного втручання. Скрізь на континенті відчувається цілковита зневіра в регуляторні здатності уряду. Поруч із цим існує надмірна впевненість в ефективності управління державними підприємствами» (Campos, p. 287).