НІ. Б. АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ

Тепер ми можемо схарактеризувати американську модель управління.

По-перше, робота на певній посаді чи в якійсь організації, як правило, триває не довго, загалом не більше ніж 3—5 років. Зміна місця роботи соціальне виправдана, якщо вона спричиняється до зростання заробітків чи до підвищення в посаді.

По-друге, працівників часто оцінюють і просувають по службі. Кожного працівника оцінює його керівник, згідно з украй формальною системою оцінки показників. Цю оцінку потім використовують при ухваленні рішень щодо підвищення платні або призначення працівника на нову посаду.

Менеджери також дотримуються спеціалізації при просуванні в кар'єрі, аж поки вони не досягають найвищих рівнів. Якщо вони пройшли інженерну, правову чи економічну підготовку, то більшу частину свого трудового життя вони проведуть у цих спеціалізованих сферах, їхнє просування по службі буде обмежене посадами, навіть якщо це управлінські посади, які пов'язані з даною галуззю знань.

Четверта характерна особливість американської культури управління — високий ступінь контролю, що його здійснює працедавець над найманим працівником. Про це свідчать формальні письмові документи, які визначають майже всі аспекти взаємин працедавця й працівника. У цих документах передбачено оплату, пільги, заохочення, дисципліну та інші аспекти встановлених працедавцем правил. Деякі компанії, а також урядові установи виробляють правила професійної поведінки чи етики, яких має дотримуватися працівник. Зловживання своїм становищем чи корупція з боку працівника може призвести до звільнення й можливого порушення кримінальної справи.

Американський менеджер самостійно ухвалює рішення і бере на себе особисту відповідальність за успіх чи поразку.

ЗО

>>>31>>>

Це — частина індивідуалістичної природи, яка домінує в американській культурі. Індивідів оцінюють за їхніми особистими показниками, а не згідно з груповою оцінкою, що посилює тенденцію до ухвалення менеджером усіх рішень і до прийняття ним на себе всієї відповідальності.

Нарешті, американський менеджер зосереджується на вузьких проблемах його складника загальної організації, а не на добробуті всієї організації. Це призводить до конфліктів між підрозділами організації й постійної потреби у розв'язанні цих конфліктів на вищих рівнях управління.

Має бути зрозумілим, що американська модель управління у багатьох відношеннях узгоджується з деякими класичними характерними особливостями бюрократії, описаними Максом Вебером. Ця модель управління зорієнтована на ефективність і раціональність її зусиль. Отож, американські організації використовують методи бізнесу для одержання свого продукту. Як наслідок, дії менеджерів і на підприємствах, і в державних організаціях сперті на ту саму філософську основу.