4.3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Виходячи Із того, що причинами виникнення нещасних випадків під час виконання працівниками професійних обов'язків є переважно небезпечні умови професійної діяльності та небезпечні дії працівників, всю сукупність можливих заходів, спрямованих на забезпечення 'їх особистої безпеки можна умовно розподілити на дві групи: заходи, що спрямовані на скорочення небезпечних умов і заходи, що спрямовані на скорочення небезпечних дій. Відповідно механізм запобігання нещасних випадків зводиться у своєму загальному вигляді до реалізації цих двох головних напрямків. Розглянемо їх більш детально. Але спочатку слід зробити декілька зауважень щодо поняття "особиста безпека". Традиційно воно ототожнюється з поняттям "фізична безпека особистості". З точки зору вузького підходу до цього поняття це не викликає заперечень. Разом з тим у даному випадку більш продуктивним, з нашої точки зору, є використання поняття "особиста безпека" у більш широкому його значенні, тобто поняття , яке поряд з фізичною безпекою містить у собі ряд інших складових (наприклад, організаційна безпека, соціальна безпека та інші, що існують у тісній взаємозалежності між собою).

Скорочення небезпечних умов.

Важко повністю усунути фактор небезпечності із діяльності працівників ОВС, враховуючи п спрямованість на боротьбу зі злочинністю та охорону правопорядку. Саме тому мова переважно повинна йти про мінімізацію цього фактору та його можливих негативних впливів І наслідків. Це стосується як зовнішнього, так і внутрішнього рівня небезпеки, якої зазнають працівники ОВС. Але, за тією різницею, що у другому випадку джерелом небезпеки для працівників за певних обставин стає власно організація (ОВС). Маються на увазі перш за все недоліки в управлінні організацією І зокрема управлінні персоналом І у даному контексті доцільно говорити не

. і..„I...L...І ,І....,.ШІІЦІ

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              249

про мінімізацію, а про повне усунення цього фактору небезпеки, що є цілком можливим.

Скорочення або при можливості усунення небезпечних умов професійної діяльності працівників ОВС передбачає аналіз зовнішнього середовища, в якому відбувається ця діяльність та діагноз внутрішніх проблем організації, пов'язаних із й людськими ресурсами.

Аналіз зовнішнього середовища спрямований на контролювання зовнішніх у відношенні до ОВС факторів з метою визначення їх можливостей та потенційних небезпек. Зовнішнє середовище оцінюється за трьома параметрами: визначення та урахування змін, які впливають або можуть впливати на діяльність ОВС, їх стан у суспільстві, самопочуття працівників; оцінка дії факторів, що мають значні можливості для досягнення завдань ОВС та виявлення і ретельний аналіз факторів, які являють собою загрозу, потенційний ризик. Отримані результати дають можливість своєчасно реагувати на ті або інші фактори, вносити необхідні корективи в організацію діяльності ОВС, розробляти та впроваджувати заходи запобігання небезпеки, загрози, зменшувати іх вплив та наслідки як для організації в цілому, так І для кожного працюючого.

Відомо, що коли небезпеку неможливо усунути, необхідно зробити все, щоб від неї захистися або захистити. У зв'язку з цим особливого значення набуває створення надійної системи професійного захисту працівників ОВС, що може розглядатися як один Із шляхів мінімізації небезпечних умов їх професійної діяльності. Це комплексна діяльність, яка передбачає вирішення багатьох питань, пов'язаних із забезпеченням професійної захищеності працівників Це стосується питань економічної, соціально-правової, психологічної, матеріально-технічної, фізичної захищеності працівників і т. п.

Кожен із цих або Інших напрямків, бо наданий перелік не є вичерпним, має свій зміст та механізм реалізації. Так, економічна захищеність передбачає відповідність матеріального забезпечення працівників їх об'єктивним матеріальним та іншим потребам; правова захищеність - відповідність правової та нормативної бази діяльності ОВС умовам та завданням цієї діяльності; соціальна захищеність - відповідність соціального статусу ОВС і соціального статусу працівників значущості тих державних завдань, які вони виконують і т. ш. Але разом з тим, доповнюючи один одного вони у

250

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

своєї єдності створюють необхідні передумови для забезпечення особистої безпеки працівника у сфері професійної діяльності.

Проблема безпеки життєдіяльності працівників ОВС стосується не тільки власно працівників, але й членів їх сімей. Відповідно на них безпосередньо або опосередковано розповсюджується і система професійного захисту. У випадках надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю працівників ОВС, члени їх сімей стають об'єктами цієї системи.

Особливого, а часом вирішального значення для створення сприятливих умов професійної діяльності працівників ОВС має формування високої культури організації, її образу (Іміджу). Саме вони забезпечують позитивне ставлення громадськості до ОВС та їх працівників, діяльності, яку вони виконують, формують репутацію ОВС у суспільстві, сприяють залученню населення до співпраці.

Певні кроки у цьому напрямку вже зроблені, але їх недостатньо, про що, зокрема свідчать результати опитувань населення, стосовно їх ставлення до ОВС, що були проведені у різних регіонах України фахівцями МВС України та вченими Університету внутрішніх справ. Так, тільки 10% опитаних громадян України, згідно з дослідженням Центру громадських зв'язків МВС України оцінили роботу ОВС як добра, тоді як 37% визначили її незадовільною і ще 39% задовільною. Критично ставляться громадяни і безпосередньо до працівників ОВС. Низьку оцінку отримали такі якості працівників як чуйність, культура спілкування, професіоналізм, зовнішній вигляд та деякі інші.

Одним із показників авторитету ОВС у суспільстві і необхідною умовою їх ефективної діяльності є готовність населення співробітничати з ними, прийти у разі потреби на допомогу. За результатами вже згаданого дослідження, 22% опитаних громадян вказали на можливість їх участі у громадських формуваннях по охороні правопорядку, а більшість (майже 60%) вважають, що сприяти роботі органів внутрішніх справ повинні тільки владні структури. Низьку активність населення у цій сфері підтверджують і результати дослідження ''Криміногенна ситуація та взаємозв'язок міліції та населення в м.Харкові", проведеного фахівцями Університету внутрішніх справ на початку 1997 p.: тільки 5,5% харків'ян бажають брати

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              251

участь в охороні громадського порядку і 2,3 % - готові надавати міліції моральну підтримку.

Наведені дані свідчать про необхідність більш активної і цілеспрямованої роботи щодо впровадження системи заходів, спрямованих на формування сприятливої громадської думки стосовно діяльності ОВС, підвищення 'їх авторитету у суспільстві. Це дуже складна і кропітка справа, яка стосується різних сторін діяльності ОВС і де не може бути дрібниць. Безумовно, має значення досконала професійна підготовка працівників ОВС, майстерне виконання ними своїх професійних обов'язків, пов'язаних із охороною правопорядку та боротьбою зі злочинністю. Разом з тим важливим є і те, якою людиною є працівник ОВС: чи є він уважним, терплячим, врівноваженим, доброзичливим; як він говорить, чи вміє він розпитувати і вислуховувати людей; яким є його зовнішній вигляд, чи відповідає він за своїми зовнішніми характеристиками стереотипу сильної, авторитетної, поважної людини, яка здатна прийти на допомогу, захистити інших і себе.

Надзвичайно важливим є питання назви організації. Це не є формальним питанням, бо у назві організації у найбільш стислій формі виражена її сутність, тобто те, заради чого вона створена і функціонує. Відповідно назва організації має вплив на її зовнішнє та внутрішнє сприйняття, тобто як її сприймають у суспільстві і як її сприймають власне працівники. Ставлення працюючих до організації значною мірою формує і ставлення їх до себе як представників цієї організації, а це безпосередньо відбивається на моделях 'їх професійної поведінки. Протягом останніх років на сторінках спеціальної літературі неодноразово ставилося і обговорювалося питання про перейменування міліції у поліцію. Вважаємо, що у такому перейменуванні є сенс. У зв'язку з цим розглянемо більш детально тлумачення слів "поліція" та "міліція".

Термін "поліція", як звісно, грецького походження і первісне означало державу, місто. У середні віки воно латинізувалося у слово "polita", але зміст залишився тим же. З XIV ст. це слово у французькому написі "police" починає символізувати порядок та добру моральність, що охороняється законом. Приблизно з другої половини ХУ1 ст. його значення починає змінюватись і під поліцією стали розуміти тільки ту діяльність у сфері забезпечення суспільно-

252

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

го порядку, яка здійснюється державою за допомогою примусу. На сучасному етапі зарубіжні кримінологи стверджують, що у терміні "поліція" у своєї сукупності викристалізувана теорія та практика забезпечення "сукупного спокою, безпеки та доброго порядку."49

Термін "міліція" (від лат. militia - воїнство) в усьому світі вжи вається для позначення добровільних озброєних формувань. У на шій країні ця назва увійшла до обігу під час революційних подій 1917 р., в процесі пошуку альтернативи царській поліції. На початку становлення Радянської влади воно використовувалося для позначення напівгромадських озброєних формувань, які створювалися для захисту революційного порядку. Так, Постановою наркомату внутрішніх справ від 28 жовтня (10 листопада) 1917 р. передбачалося створення Радами робітничих та солдатських депутатів загонів пролетарської міліції, які, як правило, опиралися на озброєні загони Червоної гвардії.

Поступово змінювалися погляди і на організацію міліції, її завдання у суспільстві, але не змінювалася назва. Так склалося певне протиріччя між змістом та формою. Це протиріччя особливо контрастує в умовах побудови демократичного суспільства. Зрозуміло, що зміна назв не вирішує одночасно всіх проблем, але це важливий крок на шляху розвитку ОВС як дійсно демократичного інституту, покликаного перш за все захищати законні права та інтереси громадян, гарантувати їм безпечні умови життя. Слід також додати, що майже у всіх державах світу для позначення органів охорони громадського порядку, що діють на професійній основі, використовується саме термін "поліція". Під цією назвою здійснюється міжнародне співробітництво щодо боротьби зі злочинністю, створюються відповідні міжнародні організації, в тому числі і професійні асоціації поліцейських. Приведення термінології у відповідність із світовими традиціями полегшує процес інтеграції у міжнародне товариство, сприяє більшому взаєморозумінню, взаємодії на різних рівнях.

У системі заходів, спрямованих на створення іміджу організації і одночасно виховання соціального середовища, в якому відбувається діяльність ОВС важливе значення має різнобічна діяльність що? до налагоджування та вдосконалення зв'язків із населенням. Д

49 Бельсон Я.М. Полиция «свободного» общества». М., 1984. С.22

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              253

дійових інструментів цієї діяльності відносяться контакти з представниками засобів масової інформації, публікація в періодичних виданнях матеріалів, які стосуються діяльності ОВС, їх історії, сучасних проблем та труднощів, складності праці правоохоронців, створення документальних та документально-художніх програм на телебаченні та радіо; зустрічі з населенням на їх робочих місцях та за місцем проживання; участь працівників ОВС у громадській діяльності країни; розробка та впровадження спеціальних програм, що зорієнтовані на роботу з різними верствами населення - підлітками, людьми похилого віку, безпритульними тощо. У свій час безумовно позитивного резонансу у суспільстві мали художні фільми, які були присвячені діяльності міліції ("Народжені революцією", "Місце зустрічі змінити не можливо" та ін.). Вважаємо, що ця справа потребує свого продовження. На. порядку денному гостро постає проблема відновлення практики добровільних народних дружин або пошук та впровадження інших подібних організаційних форм участі населення в охороні правопорядку.

Цікавим і корисним у цій діяльності може стати досвід країн Західної Європи, де склалася своєрідна і дійова система встановлення контактів з населенням, залучення громадян до охорони публічного порядку. Для прикладу пошлемося на досвід Добровільної поліцейської служби ФРН, яка діє з 1963 р. Після відповідної підготовки добровільні помічники залучаються до виконання обов'язків по охороні громадського порядку. Це здебільше відбувається під час проведення масових заходів або великомасштабних операцій щодо розшуку злочинців або людей, які зникли, а також коли виникає потреба у посиленні регулярних поліцейських сил. їм видається поліцейська уніформа та спорядження.

Аналогічний досвід існує і у Великій Британії, де у багатьох графствах та містах існує інститут так званих спеціальних констеблів. Вони виконують обов'язки щодо надання допомоги констеблям регулярних сил поліції у свій вільний час після роботи і за це отримують погодинну оплату. Добровільні помічники використовуються переважно за місцем проживання. Вважається, що це по-

254

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

зитивно впливає на їх активність, бо сприяє реалізації особистої зацікавленості у забезпеченні правопорядку.50

Заслуговує уваги і ідея створення народних поліцейських академій. Згідно з їх концепцією, з якою не можливо не погодитись, поліцейські завжди бажали, щоб громадяни краще розуміли всю складність їх роботи та надавали їм допомогу в їх нелегкій діяльності. Тільки розуміння, як відомо, породжує повагу. Саме тому декотрі поліцейські департаменти почали створювати спеціальні школи для громадян, де їх ознайомлюють не тільки з проблемами боротьби із злочинністю, але й з життям та роботою місцевого поліцейського агентства.

Перша народна поліцейська академія з'явилася у Великій Британії в 1977 р. Це викликало позитивний відгук серед населення, а зацікавлених осіб виявилося більше, ніж можливих міст. Тому інші поліцейські агентства також почали запроваджувати цей досвід. Зараз він набув вже міжнародного значення, активно застосовується та впроваджується в інших країнах світу. Головна мета народних поліцейських академій - не підготовка поліцейського резерву або добровільних помічників, а ознайомлення населення з роботою поліції. Вони служать насамперед формуванню позитивного ставлення до поліції та посиленню взаємоз'язків між поліцією та громадянами. Особи, які закінчили народні поліцейські академії, краще розуміють роль та роботу поліції, більше допомагають поліцейським і скоріше йдуть на контакт з ними.51

Надзвичайно складним і важливим завданням є створення вихованого оточуючого середовища. Від ступеня вирішення цього завдання залежить значною мірою і безпека професійної діяльності працівників правоохоронних органів. Сьогодні у різних країнах світу з цією метою розроблюється та впроваджується багато різних програм та рекомендацій. Частина з них розрахована на поліцейських, а частина - це програми для населення щодо надання допомоги поліції. Зміст останніх має особливий інтерес з точки зору їх зна-

50 Див.: Губанов А.В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности: Учеб. пособие. М., 1990. С. 38-40.

51 Див.: Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф. сб. Вып. 31. М., 1995. С.5-10.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              255

чення для формування у громадян певних установлень відносно поліції (в нашому випадку ОВС).

Виконання працівниками ОВС своїх професійних обов'язків у "вихованому" середовищі, в оточенні людей, які розуміють їх завдання, труднощі, проблеми, готові їх підтримувати, а у разі потреби прийти на допомогу значно підвищує ступінь їх безпеки.

Підсумовуючи все вище сказане, зазначимо, що скорочення небезпечних умов (зовнішній рівень) професійної діяльності працівників ОВС є таким чином багатоступеневим процесом, який реалізується на рівні держави, організації (ОВС), кожного працівника. Обов'язковими елементами цього процесу є аналіз зовнішнього середовища (виявлення стратегічно важливих тенденцій його розвитку, факторів ризику, можливих небезпек) та адаптація до нього за допомогою системи розроблених заходів, в тому числі і тих, що були розглянуті вище. Це постійно діючий процес, який супроводжує кожен послідуючий етап розвитку суспільства і відповідно ОВС, бо вони є його невід'ємною частиною.

Як вже зазначалося раніше, поряд з аналізом та урахуванням особливостей зовнішнього середовища, значущим з точки зору скорочення небезпечних умов професійної діяльності, є діагноз внутрішніх проблем організації (ОВС), пов'язаних з управлінням людськими ресурсами, їх впливу на рівень функціонування організації, самопочуття працівників, їх здатність виконувати свої професійні обов'язки. Витоки більшості проблем в організації у кінцевому результаті виявляються у людях. Якщо організація має кваліфікованих співробітників та керівників з добре мотивованими цілями, то вона здатна повною мірою, без втрат виконувати свої функції. У протилежному випадку недоліки у роботі з кадрами можуть наражати на небезпеку всю діяльність організації, стати причиною негараздів у фізичному та психічному здоров'ї працівників, за певних умов призвести до нещасних випадків.

Однією із найважливіших внутрішніх проблем будь-якої організації від якої значною мірою залежить ефективне її функціонування, а також кожного із працюючих є формування оптимального соціально-психологічного клімату у трудовому колективі. Під поняттям "соціально-психологічний клімат" розуміють комплексний психологічний стан колективу, який відображає особливості соці-

256

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

ального сприйняття різних сторін його життя та діяльності, ступінь задоволення або спонукання до успішного виконання поставлених завдань.52

Об'єктивно соціально-психологічний клімат проявляється у характері тих стосунків, які складуються поміж членами колективу, а суб'єктивно - у почутті задоволення різними аспектами життя колективу, яке переживають працівники. Дуже часто стосовно до трудового колективу суб'єктивна сторона соціально-психологічного клімату в літературі описується як задоволення працею. Підкреслюючи значення цього аспекту, звернемося до матеріалів багатьох досліджень, згідно з якими люди, що задоволені працею, порівняно із незадоволеними, у більшому ступеню задоволені також своїм життям у цілому, відрізняються кращим фізичним та психічним здоров'ям, частіше схильні розглядати свою роботу як важливу, рідше залишають місце роботи, порушують дисципліну і т. ін.53

Виражаючи ставлення працівників до сумісної праці та один до одного, соціально-психологічний клімат висуває на перший план такі мотиви, які є не менш дійовими, ніж матеріальна нагорода та економічна вигода, стимулюють працівника, викликають у нього напруження сил або спад енергії, трудовий ентузіазм або апатію, зацікавленість у справі або байдужість.

Пильна увага питанню забезпечення максимально сприятливого клімату приділяється у практиці зарубіжного персонального менеджменту. Досвід багатьох країн світу, насамперед таких, як США, ФРН, особливо Японії з її найбільш інтенсивним характером праці, впевнено доказав, що затрати на соціально-психологічну підтримку персоналу відносяться до числа не тільки об'єктивно необхідних, але й цілком окупаємих. Організації значно дешевше обходиться створення нормальних умов для продуктивної діяльності працюючих, ніж компенсація додаткових витрат на навчання та перепідготовку новачків. Враховується також моральна шкода від трудових конфліктів та її вплив на організацію та результати діяльності, стан здоров'я працівників і т.п.

52 Див.: Фатеев Н.М. Как провести социально-психологические исследования в коллективе ОВД. М., 1993. С.10.

53 Див.: Аргайл М. Психология счастья: Пер. с англ. М.,1986. 336 с.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              257

Специфіка правоохоронної діяльності зумовлює необхідність приділення постійної уваги, контролю та регулюванню стану соціально-психологічного клімату в органах та підрозділах внутрішніх справ. Існує тісна залежність між дієздатністю ОВС, рівнем особистої безпеки особового складу і станом соціально-психологічного клімату у кожному колективі. Негаразди у останньому безпосередньо відбиваються на зниженні рівня перших двох. Така залежність вимагає організації ефективної системи соціально-психологічної підтримки особового складу. Слід відмітити її особливе значення для керівного складу. Статистичний аналіз, проведений експертами в області соціології і організації праці показав, що під час конфліктів, у ситуації психологічного стресу вірогідність прийняття керівниками неефективного управлінського рішення навіть по достатньо типовим питанням, підвищується на 40-60%.54

Благополучний соціально-психологічний клімат створює передумови для високої морально-психологічної стійкості колективу ОВС, яка розглядається як здатність протистояти впливу деструктивних факторів, екстремальних ситуацій при збереженні своїх соціальних функцій. Враховуючи особливості середовища функціонування ОВС, множинність деструктивних факторів, що впливають на них, екстремальні умови праці, цей напрямок управлінської діяльності має пріоритетного значення.

Головні завдання системи соціально-психологічної підтримки персоналу ОВС.

• Забезпечення всім категоріям персоналу найбільш комфортного психологічного середовища для виконання посадових обов'язків.

• Запобігання або оперативна ліквідація трудових (між працівниками і адміністрацією) і особистістних (між працівниками усередині структурних підрозділів, керівниками різних підрозділів, працівниками і керівниками певного підрозділу) конфліктів.

• Усунення можливих джерел стресу на роботі та попередження його наслідків.

Процес управління соціально-психологічною підтримкою персоналу умовно розподіляється на два складових елемента: аналіз

54 Див.: Алавердов А.Р. Управление персоналом в коммерческом банке. М., 1997. С. 171.

258

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

стану психологічного клімату у колективі та корекція його у бажаному напрямку. Обидва ці елементи є значущими для ОВС. Призначення першого елемента - оцінка загального стану психологічного клімату у колективі підрозділу або органу внутрішніх справ, а також виявлення факторів, які негативно на нього впливають. Відповідно у системі управління результати аналізу слід розглядатися як вихідну інформацію для прийняття рішення щодо стабілізації психологічного клімату (його корекції) шляхом усунення або хоча б послаблення дії негативних факторів.

Безпосереднє управління психологічним кліматом в органах та підрозділах внутрішніх здійснюють керівники. Зазначимо, що із багатьох феноменів, які спостерігаються у колективі, керівництво (його організація, зміст, особистість керівника, стиль керівництва і т.п.) у найбільшому ступені відбивається на стосунках та емоційному самопочутті людей. Очолюючи той або інший підрозділ, працюючи з підлеглими, керівник виступає не тільки як виконавець конкретної соціальної ролі, але й як носій певних людських рис, установлень, традицій, стереотипів, що не може не відображатися на характері тих стосунків, які складуються у колективі.

Стосунки "керівник - підлеглий" створюють так званий "вертикальний" компонент соціально-психологічного клімату. Поряд з ним не менш значущим є і його "горизонтальний" компонент (підлеглий - підлеглий"), який зумовлений особливостями поведінки окремих членів колективу. Тільки тоді, коли обидва компоненти співпадають, соціально-психологічний клімат може бути визнаним як оптимальний або благополучний.

Під час опитування працівників ОВС, що навчаються в Університеті внутрішніх справ, їм було запропоновано оцінити ступінь благополуччя соціально-психологічного клімату у трудових колективах, де вони працюють. За результатами дослідження менше половини опитаних працівників (43,9%) оцінила соціально-психологічний клімат в 'їх підрозділах як благополучний. Більшість працівників (56,0 %) відмітили наявність конфліктних ситуацій в їх колективах. При цьому 46,3% з них охарактеризували соціально-психологічний клімат як такий, де назрівають конфліктні ситуації, а 9,7% - відмітили наявність в 'їх колективах розвинутих конфліктів.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              259

Серед причин конфліктних ситуацій названі такі: наявність працівників, які з різних причин свідомо провокують виникнення або розвиток конфліктів (відмітили 36,5 % опитаних); особисті риси керівника (24,3%); неуміння керівника загасити конфлікт ще на стадії його зародження (21,7%). Тобто 52,3% опитаних відмітили, що конфлікти в їх колективах пов'язані з керівником: або з його особистими рисами, або недостатнім рівнем управлінської культури, відсутністю у них необхідних умінь та навичок. Доповнюють ці дані відповіді на запитання: "Як керівництво Вашої організації ставиться до міжособистих конфліктів поміж працівниками?". Відповіді розподілилися таким чином: керівництво не помічає міжособистих конфліктів в організації - 36,3%; керівництво само є винуватцем конфліктів - 24,8 %; керівництво вживає всі можливі заходи для того, щоб позбавити і захистити працівників від появи та існування конфліктів - 21,9 %. У тому, що керівники прагнуть не помічати чи приглушити конфлікти або інциденти, які можуть перерости у конфлікт, криється велика небезпека. Це звичайно призводить до стабілізації напруги поміж людьми та групами, а в кінцевому рахунку до емоційного вибуху.

Зрозуміло, що це тільки одна сторона прояву цієї проблеми. Не менш значущими порівняно із конфліктами у систему "керівник -підлеглий ", є , з точки зору їх руйнуючого впливу на конкретного працівника і на організацію у цілому, конфлікти між членами колективу. Саме тому ці питання сьогодні активно обговорюються як вітчизняними, так і зарубіжними спеціалістами. Цікавим у цьому відношенні є дослідження німецьких авторів Л.Ваніорек та А.Ваніорек, присвяченого проблемі "моббінгу". Символічна і назва 'їх книги "Моббінг: коли робота стає пеклом"55

Поняттям "моббінг" визначають досить добре відоме явище, яким є психологічний тиск на робочому місці. За ствердженням фахівців, біля 3 - 4% із всіх, хто наймається на роботу зазнають моббінгу на своїх робочих місцях, але кількість людей, які під час подальшого "робочого життя" стали жертвами моббінгу у десятки разів більше. При цьому жертви моббінгу постійно побоюються

55 Див.: Ваниорек Л., Ваниорек А. Моббинг: когда работа становится адом: Пер. с нем. М.,1996.168 с.

260          Розділ IV Безпека персоналу ОВС

пережити ту або іншу ситуацію ще раз. Для багатьох вчених, які займаються питаннями праці, ця проблема стала центральною у 90-х pp. За даними одного із опитувань демографічного інституту "Інфас", 70 % всіх опитаних робітників та службовців назвали інтриги головною причиною поганого виробничого клімату. Рівно стільки ж вважають, що це веде до хвороб. Ті, хто зазнав атак моб-бінгу часто страждають болями у шлунку, депресіями, порушенням сердечно-суденної діяльності та безсонням, а у деяких осіб з'являються навіть думки про самогубство.56 Результати цих та інших досліджень ще раз акцентують увагу на важливість та складність проблеми людських стосунків у трудовому колективі та необхідність пошуку шляхів їх більшої гармонізації.

Поряд із міжособистісними конфліктами, які є найбільш типовими у виробничих колективах, існують і інші види конфліктів: вну-трішньоособистісні, між особистістю та групою, між групами людей або міжгруповий конфлікт. Всі вони також тією або іншою мірою проявляються в організації та вимагають певних методів розв'язання, активної та цілеспрямованої діяльності у цій сфері керівників та відділів по роботі з персоналом. Надійним засобом профілактики конфліктів в організації можуть стати створення сприятливої психологічної атмосфери, підвищення психологічної культури керівників та підлеглих, оволодіння прийомами саморегуляції емоційних станів, формування навичок спілкування тощо.

Головними інструментами формування та корекції соціально-психологічного клімату у трудових колективах є методи управлінського впливу. У теорії та практиці управління персоналом вони умовно диференціюються на три групи:

а) методи власно психологічного характеру (тренінги та ділові ігри, психотехнічні сеанси, індивідуальна психологічна діагностика, скерована психологічна допомога);

б) методи організаційно-адміністративного характеру ( додаткове навчання керівників підрозділів та органів, звільнення "професійних порушників спокою" і т.п.);

56 Див.: Фрич Ю. Моббинг - война на рабочем месте // Гутен Таг. 1994. №1. С.14-15.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              261

в) методи соціально-психологічного характеру (лекції, семінари, організація сумісного відпочинку, проведення культурно-масових заходів тощо).

В залежності від специфіки того або іншого методу, від ситуації, що склалася у певному підрозділі, ці методи можуть використовуватися на індивідуальній або колективній основі. Використання індивідуальних та колективних методів має певні закономірності. Так, колективні методи (або їх ще називають груповими) передбачають включення в їх практичну реалізацію всіх членів колективу. З одного боку, це посилює силу їх впливу, але за умовою недостатнього рівня компетенції фахівців служби персоналу та керівника структурного підрозділу вони здатні погіршити ситуацію, замість того, щоб її виправити.

Як свідчать результати опитування працівників органів внутрішніх справ, що навчаються в Університеті внутрішніх справ, у підрозділах де вони працюють найбільш розповсюдженими методами управління соціально-психологічним кліматом виявилися бесіди керівника з підлеглими та проведення культурно-масових заходів. Тільки 14,6% опитаних працівників відмітили використання таких методів, як проведення лекцій та семінарів про причини конфліктів та шляхи їх розв'язання; 7,3% - цілеспрямованої психологічної допомоги та навчання керівників; 2,4% - проведення тренінгів та ділових ігор. Згідно відповідям, 24,3% респондентів відмітило, що ці питання зовсім не розглядаються в їх підрозділах.

Бідність, одноманітність методів, що використовуються з метою впливу на підлеглих можуть мати або ефект привикання до них і відповідно нереагування на них у подальшому, або викликати роздратування і сприйняття, наприклад, кожної наступної бесіди як чергового моралізування. Ці обставини ще раз звертають увагу на необхідність посилення ролі керівників у процесі формування та управління соціально-психологічним кліматом, опанування ними методів аналізу, профілактики та розв'язання різних конфліктів, що виникають у підлеглих їм колективах, активного включення у цю діяльність фахівців відділів по роботі з персоналом в особі штатного соціального працівника або психолога.

У системі заходів, спрямованих на мінімізацію професійного ризику під час виконання працівниками ОВС свої службових

262

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

обов'язків, важливого місця займають також аналіз та регулювання умов праці працівників ОВС. У своїх загальних рисах умови праці характеризуються системою факторів, що визначають працездатність людини, витрати та результати праці. Основними ознаками, за якими систематизують ці фактори є їх зміст та вплив на організм працюючих. За ознакою "зміст" виділяють такі фактори:

• психофізіологічні (фізичне навантаження, нервове-психічне напруження, монотонність праці, режим праці та відпочинку тощо);

• санітарно-гігієнічні (температура повітря, рівень шуму, освітленості, відповідна організація робочого місця і т ін.);

• соціально-психологічні (форми взаємостосунків у колективі, ступінь благополучності соціально-психологічного клімату тощо);

• естетичні (наприклад, використання певного кольору при оформленні приміщення і т. ін.).

За ступенем сумарного впливу на працюючих, тобто в залежності від тяжкості праці, розрізняють 6 груп умов праці: комфортні; такі, що відповідають нормативним умовам праці; несприятливі; шкідливі; екстремальні та недопустимі.57

Так, тільки 17,0% опитаних працівників ОВС зазначило, що вони задоволені умовами праці; більшість працівників (82,9%) - не зовсім задоволені умовами праці або не задоволені повністю. Оцінюючи умови праці, за ознакою тяжкості праці, тільки 4,8% опитаних визначили їх як комфортні, 29,2% - такими, що відповідають нормативним умовам праці. 48,7% працівників охарактеризували їх як несприятливі і 14,6% - як шкідливі.

Існує пряма залежність між умовами праці та працездатністю працюючих і відповідно результатами їх праці. Працездатність розглядається як показник потенційної можливості працівників виконувати свою роботу на заданому рівні ефективності протягом певного часу. Тому, чим більш напруженими, тяжкими, з точки зору сумарного впливу на організм людини, є умови праці, тим більших змін зазнає працездатність працюючих: знижується продуктивність праці, з'являються професійні помилки, виникають такі явища, як

57 Див.: Самыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. Ростов н\Д, 1997. С.307-308.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              263

стомленість та перевтомленість. Останяі особливо небезпечні з точки зору можливості виникнення нещасних випадків.

Як показують дослідження, явища стомлення по-різному проявляються у ті або інші робочі години. Якщо людина працює з ранку, то явища стомлення більш інтенсивно спостерігаються на четвертому та п'ятому годинах праці, а у вечірніх 7а нічних змінах вже від самого початку виникає подібний кульмінаційний момент стомлення. У наступні години він зменшується, у середині зміни виникає знову, а потім, після відносного зменшення, знову посилюється в останні години роботи. Для безпеки праці спостереження за періодичністю таких коливань має дуже важливе значення, бо саме у відрізки часу кульмінаційного стомлення відбувається більшість нещасних випадків.

Після завершення роботи важливим є відновлення фізіологічних та психологічних ресурсів організму. У випадку неповного від-новлювального періоду зберігаються залишкові явища стомленості, які можуть накопичуватися, призводити до хронічного перевтомлення. У стані хронічного перевтомлення знижується розумова працездатність: важко зосередитися, часом настає забутливість, уповільненість, неадекватність мислення. Все це підвищує небезпеку нещасних випадків.

Для профілактики явищ стомлення та перевтомлення під час виконання професійних обов'язків має значення відповідна організація робочого місця. Під поняттям "робоче місце працівника органів внутрішніх справ" розуміють зону трудової діяльності, яка оснащена необхідними організаційно-технічними засобами, зв'язком, обладнанням та іншими спеціальними приладдями для виконання ним своїх обов'язків.58 Регулювання всіх цих питань можливе тільки за умовою співпраці керівників підрозділів та відділів по роботі з персоналом, розробки та впровадження ними у практику ОВС рекомендацій щодо організації професійної діяльності працівників з урахуванням сукупності факторів, що зумовлюють ті або інші умови 'їх праці.

58 Див.: Основы управления в ОВД: Учебник \ Под ред. А.П.Коренева. М, 1996. С.327.

264

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

Але важливим є створення сприятливих умов не тільки для праці, але й для відпочинку працівників, 'їх фізичного та духовного розвитку. Необхідно забезпечити їх харчування, побут, профілактику здоров'я. На практиці це завдання вирішується шляхом будівництва спортивно-оздоровчих комплексів, медичних профілакторіїв, центрів соціальної реабілітації, кімнат психологічного розвантаження, кафе і т.ін.

Як вже зазначалося вище, однією із головних причин нещасних випадків серед працівників ОВС під час виконання своїх професійних обов'язків є небезпечні дії працівників. Саме тому ще одним підходом до забезпечення безпеки персоналу ОВС поряд із скороченням небезпечних умов та їх негативного впливу розглядається скорочення небезпечних дій.

Можна виділити декілька шляхів реалізації цього підходу. Насамперед це стосується правильного професійного відбору та роз^ становки кадрів. Професійний відбір дає можливість ще до входження людини до організації "відсіяти" тих людей, які за сукупністю різних показників будуть не спроможні виконувати певні професійні обов'язки. Спрогнозувати поведінку людини на певному робочому місті можна тільки за допомогою аналізу різних її характеристик (фізичних та розумових здібностей, особистих якостей, уміння приймати рішення, попереднього досвіду, рівня освіти тощо) при використанні сукупності методів (співбесіда, тестування, аналіз автобіографій, аналіз рекомендацій і т. ін.). Надзвичайно важливим на цьому етапі є наявність та використання професіограм тих спеціальностей, що складають ядро ОВС.

Наступний шлях - це скорочення небезпечних дій через формування у керівництва почуття відповідальності. Більшість експертів, які займаються вирішенням питань безпеки, приходять до думки, що почуття відповідальності стосовно безпеки повинно починатися з вищого керівництва. Без повного почуття відповідальності у керівників всіх рівнів спроби скоротити небезпечні дії будуть зустрічатися працівниками без великого ентузіазму. Практично це почуття відповідальності проявляється, коли керівництво особисто залучено до дій безпеки: систематично ці питання обговорюються на зборах колективу та на нарадах, ураховуються під час планування дія-

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              265

льності, програми навчання безпеці діяльності входять до програм підготовки та перепідготовки працівників і т.п.

Ще один шлях у цьому напрямку пов'язаний із використанням засобів наочної пропаганди (наприклад, плакати з різних аспектів забезпечення безпеки і т. ін.). Вони досить активно використовуються у практиці управління безпекою персоналу. З одного боку, звичайно на плакатах акцентується увага на вузлові аспекти тієї або іншої проблеми забезпечення особистої безпеки персоналу і за умов якісного 'іх оформлення, урахування закономірностей дії наочних засобів, продуманого механізму використання, постійного оновлення змісту і т.п. вони можуть стати дійовим засобом скорочення небезпечних дій персоналу (за даними одного із досліджень, 'іх використання збільшує безпечну поведінку персоналу більш ніж на 20%). З другого боку, у разі порушення вищеназваних та інших умов, наочні засоби мають ефект антиреклами: викликають роздратування, а у кращому випадку - їх просто не помічають. Зрозуміло, що наочною пропагандою не можливо замінити всебічні програми безпеки. Вона повинна використовуватися у купі з іншими засобами скорочення небезпечних умов та дій і розглядатися як частина загальної програми.

Найбільш дійовим шляхом скорочення небезпечних дій вважається навчання. Виходячи з того, що навчання певною мірою здатне замінити досвід, то навчання безпеці може також скоротити нещасні випадки. Таке навчання є особливо корисним для нових службовців, яких потрібно інструктувати відносно безпечних дій та процедур, попереджати про потенційні вили небезпеки та розвивати їх схильність до безпеки. Разом з тим помилковою є думка, яка, на жаль, знаходить своє втілення і на практиці, що навчання безпеці важливе тільки на початку професійної діяльності. Але це зовсім не так. Цей процес повинен мати послідовний, систематичний характер і реалізовуватися протягом всього періоду трудової діяльності працівника.

Головна мета організації навчання безпеці - це привчання працівників до виконання норм та правил безпечної поведінки під час виконання своїх професійних обов'язків, виробка та закріплення необхідних знань, умінь та навичок. Коли та або інша безпечна дія перетворюється у звичку діяти безпечно і набуває властивостей ав-

266

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

тематичного виконання, то можна вважати, що в процесі навчання досягнуто певного результату. Чим більшу кількість безпечних дій вдається зробити автоматичними, тим більше часу у працівників залишається для оцінки ситуації, прийняття правильного рішення, що, у свою чергу, може зберегти йому здоров'є або навіть життя.

Головними компонентами системи навчання працівників ОВС безпечним діям є професійна, моральна та психолого- педагогічна підготовка особового складу. Кожний з цих компонентів поряд із загальною метою має свої завдання та зміст. Головними завданнями професійної підготовки є забезпечення знань та виконання діючих нормативних актів, що регламентують діяльність працівників ОВС, методів та засобів виконання професійних завдань, навичок володіння вогнепальною зброєю, використання спеціальних засобів, відповідна фізична підготовка працівників, формування у них здатності переносити великі фізичні навантаження тощо. Завдання зумовлюють і зміст діяльності у цьому напрямку, який передбачає юридичну, вогневу, фізичну та медичну підготовку працівників.

Моральна підготовка здійснюється з метою формування у працівників ОВС етичних норм професійної діяльності та готовності їх реалізовувати, почуття професійного обов'язку, відповідальності, а також дисциплінованості, ініціативності та інших якостей.

Призначенням психолого-педагогічної підготовки є формування у працівників ОВС професійно значущих якостей, необхідних для забезпечення особистої безпеки та навчання їх стратегії, тактиці та техніці дій у цьому напрямку.

В Україні вже накопичений певний досвід підготовки працівників ОВС до дій у критичних ситуаціях, забезпечення особистої безпеки, але факти пошкоджень, поранень та загибелі, які мають місце серед особового складу за сучасних умов свідчать про недоліки у цій діяльності, її недосконалість. На це звертається увага і в рішенні колегії МВС України від 29 лютого 1996 р. "Про стан роботи із забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків та заходи щодо її посилення". Зокрема, було визнано недостатньою робота служб і підрозділів МВС України з організації та здійснення заходів щодо створення належних умов для безпечного несення служби і запобігання за-

Основні підходи щодо забезпечення безпеки праці тиків ОВС               267

гибелі та поранень особового складу, а в ряді областей ця діяльність взагалі визнана незадовільною.

У зв'язку з цим, особливо значущою постає проблема підвищення ефективності навчання працівників ОВС стратегії, тактиці та прийомам забезпечення особистої безпеки. У спеціальній літературі для характеристики цього напрямку все частіше застосовують поняття "менеджмент безпеки" по аналогії із зарубіжним досвідом, де це поняття має широкий обіг, у тому числі і у сфері підготовки поліцейських. Важливо зазначити, що навчання працівників ОВС безпечним діям повинно відбуватися у межах загальної іх підготовки, але в той же час як окремий, самостійний напрямок. Розпочинаючись у стінах навчальних закладів (наприклад, це може бути спеціальна навчальна дисципліна "Управління особистою безпекою") воно потім продовжується у підрозділах та органах внутрішніх справ, конкретизуючись по окремим програмам суто практичної спрямованості. Основним принципами «рганізаціі цієї діяльності повинні стати послідовність, конкретність, гнучкість, мобільність та практична спрямованість.

Корисним у цій справі може стати досвід зарубіжних кра'ін, де навчання "менеджменту безпеки" стало обов'язковою частиною навчання "поліцейському менеджменту". Пошлемося на досвід СІЛА, де розроблюється та впроваджується значна кількість програм та рекомендацій, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських: "Виживання поліцейського при виїзді на місце події"; "Виживання поліцейського під час рейду по вилученню наркотиків"; "Виживання поліцейського під час здійснення затримання"; "Виживання на вулиці" тощо. Здійснюються також і спеціальні програми, спрямовані на навчання окремих категорій працівників з урахуванням 'іх специфіки (наприклад, забезпечення особистої безпеки працівників дорожньої поліції), існує і спеціальний курс навчання для жінок - поліцейських. Зміст програм складає розглядання тактики та методів забезпечення особистої безпеки. Всі ці програми є постійним компонентом професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Поняття "виживання" не випадково використовується у назвах навчальних програм для поліцейських (не тільки у наведених вище, але й у багатьох інших). Це являє собою відображення освітніх тра-

268

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

дицій цієї країни, що грунтуються на ідеях прагматизму та неопра-гматизму, згідно з якими зміст освіти повинен відповідати потребам людини і мати для неї практичне значення. Ця теза повною мірою втілюється у багатьох навчальних програмах, що розроблюються у рамках концепції "навчання заради виживання", яка набула широкого розповсюдження у США у другій половині XX ст. Представники цієї концепції виходять з того, що людям загрожує велика кількість небезпек і тому головна мета навчальної діяльності -навчити людей вижити перед обличчям зростаючих конфліктів та колізій, сформувати у них необхідні для цього знання, уміння та наВІИчки.

Під час розробки та впровадження "навчальних програм виживання поліцейських" головна увага зосереджується на формуванні у поліцейських знань, умінь та навичок індивідуальної професійної поведінки, які спрямовані на забезпечення особистої безпеки у комплексі із здатністю "працювати у команді" (тобто забезпечувати безпеку колег), а також умінь керувати, забезпечуючи максимально можливу безпеку підлеглих. Головними завданнями цих програм у їх найбільш загальному вигляді є формування у поліцейських професійно-психологічних установлень на забезпечення особистої безпеки та безпеки колег; оволодіння відповідними знаннями; практичне навчання тактиці та прийомам забезпечення професійної безпеки; навчання поєднанню тактики та прийомів забезпечення безпеки з тактикою та прийомами рішення професійних завдань тощо. Зрозуміло, що ці завдання конкретизуються у кожному конкретному випадку.

Наприклад, завдання навчальної програми "Виживання в умовах вуличної конфронтації" - посилити безпеку поліцейського та його впевненість у власних силах, одночасно збільшуючи безпеку оточуючих і самого затриманого. Автори програми, розроблюючи її зміст, виходили із того, що ризик тілесних ушкоджень та правової відповідальності зводиться до мінімуму, якщо порушник буде затриманий і інцидент вичерпаний за лічені хвилини. Під час засвоєння програми слухачі вчаться використовувати прийоми психологічного та фізичного контролю, які не суперечать основним рекомендаціям щодо використання силових засобів, але разом з тим дають можливість більш широкого вибору, не вимагають особли-

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              269

вих тренувань, достатньо прості при виконанні і можуть використовуватися у різних ситуаціях.59

Навчальна програма і рекомендації "Виживання поліцейського під час рейду по вилученню наркотиків" спрямована на засвоєння поліцейськими, які беруть участь в операціях по вилученню наркотиків, системи заходів для забезпечення особистої безпеки. Зміст програми складають 6 розділів: 1 - планування рейду; 2 - вибір та підготовка спорядження; 3 - підхід та жід до приміщення; 4 -взаємодія з колегами; 5 - забезпечення безпеки під час обшуку; 6 -забезпечення безпеки при затриманні. У стислій формі рекомендації по забезпеченню особистої безпеки поліцейських під час подібних рейдів надані у пам'ятці поліцейському по виживанню.60 Зібрані воєдино, ці рекомендації мають ефект формул виживання, результатом використання яких є здоров'є та життя працівників поліції.

Прикладом програми універсального характеру, тобто розрахованої на різні категорії поліцейських, може бути програма "Шлях до виживання". Ця програма розрахована на 40 навчальних годин і передбачає розглядання таких питань: аналіз причин загибелі або поранень працівників; узагальнений соціально-демографічний та психологічний "портрет" працівника - жертви; умови та фактори, що сприяють забезпеченню особистої безпеки; психологічний "портрет" працівника, який здатний забезпечити оптимальний рівень безпеки; тактика особистих дій та роботи "у команді" по забезпеченню безпеки; комплекс конкретних знань, що характеризують стан людини у ситуаціях небезпеки; конкретні рекомендації -як діяти у межах закону по забезпеченню особистої безпеки та деяких інших. Обов'язковим елементом програми є практичне відпрацювання тактики та прийомів забезпечення особистої безпеки під час вирішення професійних завдань.61

В процесі реалізації програми підкреслюється, що вирішальна роль у забезпеченні особистої безпеки належить не екіпіруванню, а

59 Див.: Вопросы борьбы с преступностью за рубежом. Вып. 33. М.,1996. С.27-30.

60 Див.: Искусство выживания полицейского во время рейдов по изъятию наркотиков: Экспресс-информ. (заруб, опыт). Вып. 1. М., 1997. 8 с.

61 Див.: Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. М, 1997.

270

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

власно працівнику, його свідомим та грамотним діям. Надзвичайно цікавим і доцільним напрямком у цій програмі є навчання правильному розумінню того, що відбувається із працівником у ситуації небезпеки. Зокрема, особлива увага приділяється страху, який у ситуації небезпеки досить часто стає дестабілізуючим фактором. Функціонально страх, як емоція, що виникає у ситуації загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда, служить попередженню суб'єкта про небезпеку, дозволяє зосередити увагу на й джерело, спонукає до пошуку шляхів її подолання.

В залежності від характеру загрози інтенсивність та специфіка переживання страху варіює у достатньо широкому діапазоні відтінків (побоювання, переляк, жах тощо). У випадку, коли страх досягає сили афекту (панічний страх, жах), він здатний нав'язати людині непродуктивні стереотипи поведінки - втеча, заціпеніння, захисна агресія. При цьому вже сформовані реакції страху є порівняно стійкими і здатні зберігатися навіть у разі розуміння їх безглуздості. Тому виховання стійкості до страху повинно спрямовуватися не на звільнення людини від нього, а на формування умінь володіти собою при його наявності. Саме на цьому аспекті зосереджена увага у програмі "Шлях до виживання". Загальна ідея навчання тут проста: "Все, що відбувається з твоїм організмом у ситуації небезпеки незвично і, можливо, неприємно. Але все це нормально і у кінцевому результаті працює на твоє виживання".

При розробці та реалізації програм забезпечення особистої безпеки ("виживання" поліцейських) багато уваги приділяється формуванню у співробітників поліції окремих умінь та навичок виживання. Одним із таких умінь є уміння спілкуватися. З точки зору американських фахівців, уміння спілкуватися, проводити опитування, управляти спілкуванням в тих або інших обставинах - це обов'язкові уміння поліцейського, від якості сформованості якого залежить його особиста безпека. Саме тому ці питання обов'язково входять у навчальні програми, що спрямовані на забезпечення безпеки поліцейських у різних ситуаціях.62

62 Див.: Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф.сб. М.,1996. Вып. 36.

Основні підходи щодо забезпечення безпеки працівників ОВС              271

Не тільки американські фахівці з пигань забезпечення особистої безпеки акцентують увагу на значущості цього уміння для поліцейських. Подібна ситуація існує і в інших країнах світу. Так, на думку британських фахівців, безпека поліцейського залежить від цілого ряду навичок та умінь. Але в першу чергу це стосується навичок спілкування у конфліктних або у стресових ситуаціях або при конфронтаціях. Навчання цим навичкам дозволить поліцейським уникнути використання надмірної сили і тим самим знизити травматизм. Обов'язковим елементом будь-якої програми щодо тактики спілкування є вивчення мови рухів тіла та реакцій у відповідь в умовах стресу, що дає можливість поліцейським краще зрозуміти противника та передбачити його дії, а також правильно відреагува-ти на них, вибравши відповідний прийом. Уміння та навички спілкування відпрацьовуються одночасно з фізичними навичками в умовах, які наближені до реальних. Головна мета тут полягає в забезпеченні поліцейському особистої безпеки.63

У Німеччині з метою підвищення кваліфікації співробітників дільничних служб, привнесення необхідних коректив в їх діяльність щорічно організуються семінари (середня тривалість - 4 дні). Під час семінарів пріоритетним питаннями є навчання елементам спілкування та стратегії розв'язання конфліктних ситуацій. Учасники семінарів працюють у робочих групах, де розробляють шляхи розв'язання конфліктів у тих або інших ситуаціях, обговорюють особливості поведінки з різними категоріями людей, виявляють можливості поліпшення своєї діяльності.64 Подібних прикладів існує багато і у практиці підготовки та перепідготовки працівників поліції інших країн світу.

Звичайно, уміння та навички спілкування у різних ситуаціях професійної діяльності не є єдиними важливими компонентами для забезпечення особистої безпеки працівників поліції. Це тільки приклад того, як поєднується у цьому процесі суто професійні та соціальні аспекти. Соціальні уміння та навички розглядаються вже не як щось другорядне у підготовці поліцейських, а як важливий

63 Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф. сб. М., 1996. Вып.35. С. 19-20.

64 Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф. сб. М., 1996. Вып. 35. С.4-10; Участковая служба Германии: Обзор, информ. М.Д996. Вып.13.

272

Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

елемент їх професіоналізму, від якого значною мірою залежить виконання ними професійних завдань і збереження при цьому власного життя та життя оточуючих. Продуктивність такого підходу не викликає сумнівів.

Вивчення матеріалів, які висвітлюють досвід роботи органів охорони правопорядку зарубіжних країн щодо організації забезпечення особистої безпеки працівників, аналіз відповідних навчальних програм та рекомендацій дають можливість визначити умови вдосконалення цієї діяльності в ОВС України. До них відносяться:

• подолання формального ставлення, насамперед з боку керівників органів та підрозділів внутрішніх справ, до організації навчання працівників щодо забезпечення особистої безпеки, формування в ОВС політики безпечної діяльності;

• активне включення у цю діяльність відділів по роботі з персоналом;

• забезпечення безперервності процесу навчання менеджменту безпеки;

• поширення його на всі категорії працівників ОВС справ; розробка та впровадження спеціальних навчальних програм, що спрямовані на формування у працівників ОВС знань, умінь та навичок, необхідних для забезпечення особистої безпеки, професійно-значущих якостей та навчання 'їх стратегії, тактиці та техніці дій у цьому напрямку;

• широкий вибір та варіювання форм навчання. Діяльність із забезпечення здоров'я та безпеки працівників ОВС має, таким чином, складний та багатогранний характер. Загальна спрямованість цієї діяльності та її значущість для кожного окремого працівника та ОВС у цілому зумовлюють її особливе місце у загальній системі управління персоналом ОВС. У сучасних умовах, коли значно загострилися небезпечні умови діяльності працівників ОВС (соціальні, економічні, криміногенні, психологічні та ін.) виняткового значення набуває комплексна організація цієї діяльності, з урахування всієї сукупності факторів, що впливають на стан безпеки персоналу. Управлінські структури при цьому повинні взяти на себе організаційну, координаційну та мобілізуючу функції. Важливою передумовою ефективності цієї діяльності є забезпечення відповідного рівня її наукового, освітнього та практичного супроводження.