4.1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВ'Я ТА БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: СУТНІСТЬ ТА ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ

Нова соціально-економічна, політична та криміногенна ситуація, що склалася у суспільстві, значно ускладнила умови професійної діяльності працівників ОВС, підвищила ступень професійного ризику. Це у свою чергу ще більш загострило проблему безпеки життєдіяльності працівників ОВС, розробки та застосування системи дійових засобів щодо запобігання втрат особового складу.

Як і всі громадяни України, працівники ОВС мають конституційне право на охорону життя і здоров'я у процесі трудової діяльності. Реальне забезпечення цього права залежить від створення та впровадження в ОВС політики безпеки персоналу. За умови її ефективності, вона здатна покращити діяльність працівників та ОВС у цілому, зменшити затрати, що пов'язані із нещасними випадками, непрацездатністю та хворобою. Стратегічне значення політики безпеки персоналу полягає у тому, що вона спрямована на захист і збереження найбільш цінного фонду організації - її персоналу.

Підвищені ризик та небезпека - це невід'ємні складові професійної діяльності працівників ОВС. Це знайшло підтвердження і в Концепції національної безпеки України', в якої вказується, що органи МВС протидіють внутрішнім загрозам воєнного характеру, борються зі злочинністю та забезпечують захист населення у разі катастроф та інших надзвичайних подій. Враховуючи особливості діяльності працівників та умови, в яких вона відбувається, у директивних вказівках та вимогах колегії МВС України, керівництва міністерства неодноразово підкреслювалась безумовність пріоритету життя і здоров'я особового складу над будь-якими інтересами чи завданнями оперативно-службової діяльності.

1 Див.: Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16.06.97р.

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС   195

Разом з тим, як відмічається у рішеннях колегії МВС України від 29 лютого 1996 р. "Про стан роботи із забезпеченням особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків та заходів щодо її посилення", стан справ щодо запобігання надзвичайним подіям, пов'язаним із втратами та пораненнями працівників міліції, викликає серйозну занепокоєність. Статистика свідчить про значну кількість випадків загибелі та поранення працівників.

Небезпека, якої зазнають працівники ОВС під час виконання службових обов'язків, є багатоплановою за змістом, силою, наслідками свого впливу та іншими характеристиками. Певну інформацію щодо цього поряд із офіційною статистикою містять у собі результати медико-психологічних досліджень, які проводились для визначення рівня небезпеки при виконанні роботи особами різних професій. Ці дослідження проводились в різних країнах світу. Так, за даними досліджень англійських фахівців, що стосуються виникнення стресових ситуацій під час роботи фахівців масових професій (у балах десятибальної шкали вірогідності), для поліцейських вірогідність стресової ситуації становить 7,7 бала. Іншими словами, робота поліцейського є однією з найбільш небезпечних. Поступається вона лише роботі шахтарів (8,3 бала). У той же час за схильністю до стресу перевищує всі інші професії: льотчика цивільної авіації (7,5 балів), пожежника (6,3 бала), військового (4,7 бала), працівника банку (3,7 бала) тощо.2

Цікавими з цього приводу є також висновки С.А. Самодевілла -автора роботи "Роль психолога в департаменті поліції". Зокрема він зазначає, що за родом своєї діяльності поліцейський переносить такі сильні стреси, які не зустрічаються в будь-якої іншій професії. Навіть у тому випадку, коли роботу поліцейського порівняти із службою стройового солдата за обсягом стресових навантажень, які він переносить, то у стройового солдата за цих умов відсутній "стримуючий фактор", він може всебічно і повно дати собі волю відкрито застосувати силу у межах досить широких повноважень.

2 Див.: Эмоциональный стресе в этиологии и патогенезе психических и психосоматических заболеваний / Н.Е. Бачериков, М.П. Воронцов, П.Т. Петрюк и др. X., 1995. С.57-58.

196          Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

"Стримуючий фактор" поліцейського завжди поєднаний з високим ступенем відповідальності за застосування сили в рамках його досить обмежених повноважень, перевищення яких може призвести до широкого розслідування обставин справи, негативного розголошення і вжиття заходів дисциплінарного впливу."3

Порівнюючи роботу поліцейського з роботою представників інших професій, зокрема з роботою шахтаря, слід мати на увазі, що основу для стресів створюють різні обставини. У першому випадку -соціальні, у другому - стихійні або технологічні. На думку фахівців, технологічні катастрофи (аварії, вибухи і т.п.) є більш небезпечними, ніж стихійні лиха, бо це - штучна біда. Але самими тяжкими у психологічному плані є соціальні потрясіння. Вони надовго підвищують рівень тривоги у суспільстві. Посягання на працівників ОВС -саме з розряду соціальних потрясінь.4 Важливо враховувати і той факт, що працівник ОВС під час виконання службових обов'язків сам може бути об'єктом посягання і водночас зобов'язаний припинити всяке посягання на інші об'єкти, що охороняються, тобто свідомо ризикувати своїм здоров'ям чи навіть життям. Жодна з інших посад чи професій не вимагає цього від своїх працівників.

Розглядання проблеми особистої безпеки працівників ОВС передбачає розкриття сутності терміну "безпека". У термінологічному плані цей термін походить від його антоніма "небезпека", тобто "здатність заподіяти будь-кому шкоду, загроза життю та здоров'ю людини, іншим її цінностям"5 У зв'язку з цим "безпека" у філологічному розумінні являє собою "стан, при якому не загрожує небезпека; є захист від небезпеки".6 Наведене визначення більшою мірою стосуються особистості як об'єкту безпеки.

В більш широкому плані "безпеку" визначають як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та дер-

3 Див.: Самодевилл С.А. Роль психолога в деятельности департамента полиции: Пер. с англ. /Под ред. П.И.Очкина \\ The Police chief. 1977. Р.21-23.

4 Мы и стресс: беседа с руководителем отдела психолого-психиатрической помощи при стихийных бедствиях и катастрофах НИИ общей и судебной психиатрии им. В.П.Сербского Б.Щукиным // Аргументы и факты. 1991. №40.

5 Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.Д989. С.451.

6 Ожегов С.И. Указ. соч. М.,1989. С.47.

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС   197

жавн від внутрішніх та зовнішніх загроз.7 Основними об'єктами безпеки, виходячи з цього визначення, є особистість - її права і свободи; суспільство - його матеріальні та духовні цінності; держава -її конституційний устрій та територіальна цілісність.

З точки зору цілей нашого дослідження важливим є уточнення змісту поняття "безпека особистості". У сучасній літературі не має єдиної точки зору щодо цього поняття. У найбільш загальному вигляді його можна визначити як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, її прав та свобод. Це визначення не суперечить філологічному змісту загального поняття "безпека".

Деякі автори тлумачать безпеку особистості через категорію "ризик". Так, М.С.Грінберг вважає, що "ризик - це небезпека. Ризиковані дії - небезпечні дії."8 Приблизно такої ж думки дотримуються А.І.Омельченко та В.А.Ойгензіхт. Останній, однак, вважає, що небезпека не пов'язана із ризиком до певного моменту.9

Показовою є також точка зору з цього питання А.Б. Антонова та В.Г. Балашова, які, розглядаючи проблему безпеки особистості,

суспільства та держави, визначають поняття забезпечення безпеки особистості як мінімізація ризику.10 Гадаємо, що такий підхід є цілком справедливим. Ситуація небезпеки завжди містить у собі той або інший ризик для особистості. Що стосується працівників ОВС, то ризик, як фізичний, так і психологічний, є сьогодні об'єктивною складовою їх професійної діяльності. Відповідно існує безпосередній зв'язок між мінімізацією цього ризику і забезпеченням особистої безпеки особового складу.

Значний вплив на зменшення потенційного професійного ризику у діяльності працівників ОВС, забезпечення їх особистої безпеки мають Державна програма боротьби зі злочинністю, Закони України

7 Див.: Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопе-дия.М.,1998. С.47.

8Див.: Гринберг М.С. Проблема производственного риска в уголовном праве. М.,1963. С.12.

9 Див.: Омельченко А.И. Творческий риск, его государственно-правовая охрана. М.,1956. С.7-12; Ойгензихт В.А. Категория риска в советском гражданском праве // Правоведение. 1971. №5.

10 Див.: Антонов А.Б., Балашов В.Г. Основы обеспечения безопасности личности, общества и государства. М.Д996.

198          Розділ IV. Безпека персоналу ОВС

"Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" та інші офіційні документи. Ці питання знайшли своє висвітлення і у основних напрямках реформування системи МВС України.

Разом з тим у теорії та практиці діяльності ОВС проблема ризику, не зважаючи на її очевидну актуальність, не набула ще достатнього теоретичного обгрунтування, хоча ця проблема і не є новою. Так, ще у 1974 р. на її актуальність вказував Д.В.Гребельский.11 Одним із небагатьох останніх досліджень у цій області є дослідження В.П.Крошко "Теоретичні та практичні проблеми професійного (оперативного) ризику в діяльності органів внутрішніх справ". Автор намагається вирішити комплекс завдань, пов'язаних з проблемою професійного ризику: визначення сутності поняття "професійний ризик", установлення співвідношення між виправданим та невиправданим ризиком; виявлення особливостей видів професійного ризику; розробка теоретичної моделі професійного ризику і т. ін. Зрозуміло, що у межах одного дослідження грунтовно розглянути всі ці питання дуже важко. Але вже їх постановка - це значний крок на шляху всебічної розробки цієї надзвичайно важливої проблеми.12

Продуктивним, з нашої точки зору, є погляд на проблему забезпечення особистої безпеки працівників ОВС відомого російського вченого, автора багатьох праць з різних аспектів роботи з кадрами ОВС А.Н.Роша. Розглядаючи шляхи стимулювання службової діяльності працівників міліції, він цілком справедливо вказує на роль та значення у цьому процесі забезпечення їх особистої безпеки. Враховуючи, що безпека є однією із первісних потреб людини, а також те, що ризик, небезпека виступають як соціально-професійні умови діяльності працівників міліції, А.Н.Роша пропонує комплекс заходів, спрямованих на мінімізацію цього ризику і які в той же час

11 Див.: Гребельский Д.В.Теоретические основы и организационно-правовые проблемы оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел: Автореф.дисс.... д-ра юрид. наук. М.,1974. С.29.

12 Див.: Крошко В.П. Теоретические и практические проблемы профессионального (оперативного) риска в деятельности органов внутренних дел. К.,1995.

ІШІІІІІІІІІІІиІІШШІШІШІШШ

199

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС

можуть стати дійовим важелем стимулювання професійної діяль-

ності.13

Досліджуючи психолого-педагогічні аспекти забезпечення особистої безпеки працівників ОВС А.В.Буданов також використовує поняття "ризик" для визначення поняття "професійна безпека працівника органів внутрішніх справ". Зокрема він зазначає, що професійна безпека залежить від рівня професійної захищеності, але безпосередньо пов'язана з реальним ступенем професійного ризику та здатності працівників звести цей ризик до можливої межі під час вирішення професійних завдань.14

Щоб з'ясувати проблеми, які пов'язані із ризиком в діяльності працівників ОВС, слід уточнити термін "ризик". Існує три головних взаємопов'язаних між собою значення цього терміну, які тією або іншою мірою проявляються у сфері правоохоронної діяльності: 1) ризик як міра очікуєм ого неблагополучия при неуспіху у діяльності, що визначається поєднанням вірогідності неуспіху і ступеня неблагополучних наслідків у цьому випадку; 2) ризик як дія, яка в тому або іншому відношенні загрожує суб'єкту втратою (травмою, шкодою тощо). Виходячи із співвідношення очікуємого виграшу та очікуємого програшу при реалізації відповідної дії виділяють виправданий та невиправданий ризик; 3) ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, але більш надійним, і більш привабливим, однак менш надійним (результат якого є проблематичним і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками).15

Важлива різниця існує між тими ситуаціями, де результат залежить від випадку (шансові ситуації), і тими, в яких він пов'язаний із здібностями суб'єкту (ситуації навику). Виявлено, що за інших рівних умов люди виявляють більш високий рівень ризику в ситуаціях, які пов'язані не з шансом, а з навиком, коли людина вважає, що від

13 Див.: Роша А.Н. Стимулирование служебной деятельности работника милиции. М., 1991.

14 Див.: Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. М.Д997.

15  Див.:   Психология.   Словарь \  Под  общ.   ред.  А.В.Петровского, М.ГЯрошевского. 2-е изд., испр. и доп. М., 1990. С.344.

200

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

неї щось залежить. Останній варіант є найкращим з точкя jopy поведінки працівника ОВС у ситуації професійного ризику.

Ризик в діяльності працівників ОВС - обставина вимушена. Вона в значній мірі обумовлена екстремальними ситуаціями (тобто такими, що викликають порушення здоров'я, загрожують життю), в яких відбувається ця діяльність (дії працівників в умовах необхідної оборони, захисту суб'єктів, запобігання злочинів тощо). Розрізняють три ступеня екстремальності ситуації: важкі, параекстремальні та екстремальні. Кожна з них пов'язана з певним ризиком. Особливого значення з точки зору особливостей діяльності працівників ОВС та ризику в цій діяльності мають другий та третій ступені екстремальності. Вони характеризуються строгими умовами, ризиком, високою ціною можливої помилки, а екстремальна - також тим, що від вирішення цієї ситуації залежить подальше існування суб'єкта.16

В умовах екстремальної ситуації суттєвий вплив на поведінку, переживання людини (в даному випадку працівника ОВС) має фактор ризику. Фактор ризику - це психогенний фактор змінених (незвиклих) умов існування, які характеризуються наявністю загрози для життя.17 Несподіваність екстремальних ситуацій, непідготовленість працівників ОВС до діяльності в умовах загрози для життя значно збільшує вірогідність несприятливого наслідку, може призвести до поранення або навіть загибелі. І тому важливим є те, щоб дії працівника у таких ситуаціях були спрямовані на подолання наперед відомої небезпеки, але з урахуванням невідомих, які можуть виявитися у процесі виконання професійних обов'язків.

Виходячи із вище сказаного, можна визначити професійний ризик як дії працівника ОВС в екстремальних ситуаціях (або як їх ще називають в "ситуаціях професійного ризику"), в процесі яких можливі втрати, збитки, шкода і т. ін. Якщо ці дії відповідають моральності, праву, професійним вимогам і вони пов'язані із намаганням досягти суттєвих результатів під час виконання службових обов'язків, яких не можливо досягти інакше, то ми маємо справу із виправданим ризиком. І навпаки, до невиправданого ризику відносяться дії працівників ОВС, які вступають у протиріччя з мораль-

16 Див.: Наенко Н.И. Психическая напряженность. М.,1976. С.55.

17 Див.: Психология: Словарь. С. 424.

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС   201

ними нормами, законністю та професійними вимогами. Вони не є наслідком виключних обставин. Це халатні, самовпевнені дії, збитки від них є значно більшими від тих, які попереджалися. Звідси набуває актуальність завдання мінімізації виправданого професійного ризику та профілактика (недопущення) невиправданого ризику.

Здійснення системи заходів, спрямованих на зниження рівня професійного ризику до реально можливого рівня складає сутність діяльності із забезпечення здоров'я та безпеки працівників ОВС. Ця діяльність має комплексний характер і передбачає вирішення багатьох економічних, правових, соціальних, психологічних та інших питань. У широкому розумінні вона виходить за межі суто відділів по роботі з персоналом і стосується всіх управлінських структур. Обов'язковою умовою ефективності цієї діяльності є урахування низки факторів, які у своїй сукупності визначають особисту безпеку працівників ОВС: специфіку умов, змісту та форм професійної діяльності; ступінь професійної захищеності працівника, в тому числі наявність спеціальних заходів матеріально-технічного, управлінського характеру, цілеспрямованої роботи з особовим складом в цьому напрямку; ступінь загальної підготовленості працівника та наявність у нього спеціальних знань та умінь щодо забезпечення особистої безпеки під час вирішення професійних завдань або у ситуаціях, які пов'язані з професійною діяльністю.

Забезпечення здоров'я та безпеки працівників ОВС безпосередньо пов'язане із всіма елементами управління персоналом: відбір, оцінка, винагородження, навчання тощо. Розглянемо у найбільш загальних рисах зв'язок, що існує між ними.

Що стосується відбору кадрів, то тут цей зв'язок проявляється у двох головних аспектах. По-перше, відомо, що найбільш привабливою для потенційних працівників є та організація, що має репутацію "безпечної" або такої, що прагне до забезпечення здоров'я та безпеки своїх працівників; по-друге, сама процедура відбору дозволяє відібрати претендентів з особистими характеристиками, що зменшують вірогідність нещасного випадку.

Адекватна оцінка діяльності працівників та керівного складу також здатна зменшувати вірогідність нещасних випадків серед особового складу. Особливо це стосується оцінки діяльності керівників та представників кадрових апаратів у галузі збереження здоров'я та без-

202

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

пеки праці. Згідно з результатами досліджень, що проводилися у цій сфері, діяльність керівників та відповідальних за безпеку праці буде більш дійовою, коли кількість нещасних випадків в їх підрозділах стане критерієм оцінки якості їх управлінської діяльності.

З метою стимулювання безпечної професійної поведінки працівників, вона може бути заохочена системою винагородження за результатами звітів безпеки праці певного підрозділу або групи працівників.

Критичну роль у забезпечення здоров'я та безпеки працівників відігріє організація систематичного навчання безпечній професійній поведінці, головним вимогам безпеки праці. Це важливо для всіх категорій працюючих: від новачків до досвідчених працівників, від рядових працівників до керівників найвищої ланки. Окремо підкреслимо значення навчання для нових працівників. За існуючою вже тенденцією у сфері безпеки праці, саме на перші місяці роботи припадає найбільша кількість нещасних випадків. Головні вимоги до навчання: її безперервність, урахування особливостей умов праці в тих або інших підрозділах, характеру професійних завдань, що вирішують працівники, практична спрямованість навчання, гнучкість у використанні методів навчання та ін.

Враховуючи роль управління в організації діяльності із забезпечення здоров'я та безпеки персоналу в процесі професійної діяльності та значущість цієї діяльності, дослідники вважають за необхідне виділення самостійного напрямку у загальній системі управління персоналом, а саме управління безпекою персоналу. Реалізація цього напрямку на практиці дає можливість реально покращити виконання працівниками своїх професійних завдань, змінити їх ставлення до професійних обов'язків, скоротити час втрат внаслідок професійних нещасних випадків, уникнути витрат, що пов'язані із кожним нещасним випадком або хворобою, а головне - зберегти життя та здоров'я персоналу організації.

Деякі розробки з цього питання ми знаходимо на сторінках друкованих видань з проблем управління персоналом.18 Але, на жаль,

18 Див.: Десслер Г. Управление персоналом / Пер. с англ. М., 1997; Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. АЯ.Кибанова. М., 1997; Сапрыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. Ростов н/Д, 1997 та ін.

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС   203

вони часто-густо носять поверховий характер, відрізняються однобічністю аналізу матеріалів; більше уваги приділяється проблемі стресів в організації, обладнанню робочого місця та деяким іншим питанням. Хоча, зрозуміло, що управління безпекою персоналу за своїм змістом є значно ширшим і виходить за межі означених питань. На сьогодні існує велика потреба у ґрунтовних дослідженнях з даного напрямку управління персоналом.

Збереження життя та здоров'я працівників - одне із найважливіших завдань правоохоронних органів в усьому світі. Скрізь ведеться активний пошук шляхів вирішення цього завдання, значна увага при цьому приділяється розробці проблеми управління безпекою персоналу правоохоронних органів або як ще його називають "менеджменту безпеки".

Так у США у першій половині 80-х pp. так звана "професійна доктрина" діяльності правоохоронних органів, згідно з якою при-оритетними завданнями такої діяльності були охорона життя, здоров'я, честі, гідності та майна громадян, а також пошук та затримання правопорушників, змінюється оновленою доктриною.

Відповідно до нової доктрини у число приоритетних завдань діяльності правоохоронних органів включається забезпечення об'єктивно можливого рівня особистої безпеки працівників навіть аж до відмови у конкретних випадках від затримання правопорушників, якщо не має реального ризику для громадян, але є вірогідність загибелі працівників.19 Таким чином, питання забезпечення безпеки як громадян, так і працівників правоохоронних органів починають розглядатися як ціле.

Нова доктрина передбачала багатоаспектний підхід (конкретно-управлінський, психологічний, моральний, педагогічний та ін.) до вирішення окресленого завдання, формування у працівників правоохоронних органів комплексу відповідних професійно-психологічних установок, навчання їх стратегії, тактиці та методам забезпечення особистої безпеки, а також необхідні додаткові заходи матеріально-технічного характеру.

н Див.: Григорьев А.В., Морозов В.Н,, Пузанов Ю.П. и др. Работа с персоналом в правоохранительных органах Соединенных Штатов Америки. М.1996. С.3-4.

204

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

Вважається, що вже на початку 90-х pp. ця доктрина мала певний ефект. Про це зокрема свідчать дані щодо кількості загиблих поліцейських у США. З урахуванням існуючих розбіжностей по окремим рокам спостерігається тенденція до зниження загальних цифр. Так, за даними Національного фонду пам'яті загиблих поліцейських США, при виконанні свого обов'язку загинуло у 1989 р. -190 поліцейських, у 1990 р. - 151, 1991 р. - 144, 1992 р. - 154; 1993 р. -147, 1994 р. - 157 поліцейських. Ці цифри вміщують в себе працівників поліції на федеральному рівні, рівні штату та місцевому рівні, а також працівників виправних закладів.20

Має значення і професійно-моральний ефект вжитих заходів. Цікавою з цього приводу є думка компетентних у проблемах роботи з персоналом працівників Академії ФБР, що наведена у роботі А.В.Буданова. Зокрема на запитання: "Чи не призводить підвищена увага забезпеченню особистої безпеки до професійно-моральної демобілізації агентів ФБР або поліцейських?" вони відповіли, що у ситуації, коли перед підлеглим ставиться тільки одне завдання -професійне, а питання збереження життя та здоров'я виступає як його особиста проблема, то він може віддати перевагу насамперед збереженню свого життя. У ситуації ж, коли питання про безпеку із площини особистої проблеми переходить у розряд проблеми професійної, рішення якої є не тільки справою працівника, але й завданням всієї організації (поліції, ФБР) та її керівників, моральна колізія між професійним обов'язком та почуттям самозбереження може значно пом'якшуватися. Це частіше спонукає працівника ставити рішення професійного завдання на першій план у результаті його вільного вибору.21 Крім зазначених ефектів, важливим є і те, що подібна концепція діяльності правоохоронних органів не може не укріплювати позитивного ставлення до них з боку персоналу, що є одним із регуляторів стимулювання професійної діяльності.

Успішність управління безпекою працівників ОВС значною мірою залежить від знання та урахування факторів, що тимчасово підвищують схильність до нещасних випадків під час виконання службових

20 Див.: Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф.сб. Вып.36. М.,1996. С.4.

21 Див.: Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. М.,1997. С.29.

205

Забезпечення здоров'я та безпеки персоналу ОВС

обов'язків та головних причин цих випадків. Тут і далі під поняттям "нещасні випадки" розуміються несподівані або незаплановані випадки, результатом яких є шкода (фізична, псшічна, моральна, матеріальна тощо) або втрата, у тому числі здоров'я га життя.

Відомо, що нещасні випадки просто так не відбуваються. Вони є результатом комбінації факторів, які роблять їх, якщо не неминучими, то вельми вірогідними. Розглянемо деякі з цих факторів. Так, недосвідченість, недостатня професійна підготовленість працівників за статистикою є домінуючим фактором трагічних випадків. Недосвідченість працівників призводить до підвищення вірогідності помилок, до переживання невпевненості у своїх діях та можливостях, викликає стан тривоги. Постійна нервова напруга у зв'язку з цим стає причиною швидкого перевтомлення і це, в свою чергу, призводить до нових помилок.

Що стосується такого фактору як необережність, то дії працівника вважаються необережними, якщо він під час виконання службових обов'язків, які вимагають концентрації уваги, зосередженості, переключається на сторонні предмети та явища або на думки та переживання, які не пов'язані з роботою, якщо не погоджує свої поступки, поведінку з вимогами та особливостями ситуації, якщо з якихось причин не користується засобами захисту.

До нещасних випадків у діяльності працівників ОВС можуть також призвести такі фактори як Інформаційні перешкоди та інформаційне перевантаження (працівник не зміг вірно прийняти потрібну інформацію і це призвело до помилки, втрати тощо) або інформаційне недовантаження (потрібна інформація була відсутньою або була недостатньою для вибору правильної дії).

Наступна група факторів - це фактори ризику при прийнятті рішення та реалізації рішення (недостатність інформації, ліміт часу для прийняття рішення, утрудненість дій внаслідок несприятливих умов виконання службових завдань тощо).

Схильність до нещасних випадків залежить і від функціонального стану працівника. Під функціональним станом розуміють комплекс характеристик фізіологічних та психологічних процесів, що зумовлюють рівень активності органів і систем організму, особливості життєдіяльності, працездатності, поведінки людини. Тобто має значення стан як фізичного, так і психічного здоров'я людини. На

206          Розділ IV Безпека персоналу ОВС

останнє слід звернути особливу увагу. Умови діяльності працівників ОВС сприяють актуалізації у них такого психічного стану, як емоційна напруженість у різних її формах (гальмівна форма - у вигляді загальної загальмованості; імпульсивна - з помилковими, хаотичними, неусвідомленими діями; дифузна, яка поєднує, чергує вищеназвані форми). Зрозуміло, що при цьому спостерігається зниження надійності, продуктивності у праці або повна втрата працездатності.

До факторів ризику у професійній діяльності працівників ОВС відноситься також минулий досвід нещасних випадків у працівників, що трапились з ними особисто або з колегами під час виконання* службових обов'язків. Пережитий вже одного разу нещасний випадок викликає такий залишковий психічний вплив, який значно підвищує схильність до небезпеки. Під час виконання професійних завдань на якомусь певному етапі у людини може з'явитися страх, депресія, а разом з ними і невпевненість, що знову може призвести до помилок і відповідно до повторення нещасного випадку. Статистика підтверджує, що серед осіб, які пережили нещасний випадок, часто бувають повторні травми.

Ще одним із можливих факторів ризику може стати халатне ставлення працівників до проблем професійної безпеки. Достатньо розповсюджене переконання персоналу, що нещасний випадок може бути з ким завгодно, але тільки не з ним також підвищує небезпеку професійної діяльності.22

Всі ці фактори небезпеки присутні і у професійній діяльності працівників ОВС, що підтверджують і результати проведеного опитування працівників ОВС, що навчаються в Університеті внутрішніх справ. Так, на думку 82,9% опитаних працівників фактором, що у найбільшому ступені наражає їх на небезпеку під час виконання професійних обов'язків є недостатня професійна підготовка; 70,7% респондентів вказали на недостатність тренування професійної поведінки в екстремальних умовах. Значна кількість респондентів (63,4%) відмітила значення такого фактору, як нестандартність ситуації, в якій вони мають діяти. Всі ці фактори тісно поєднані між собою і

22 Див.: Сапрыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. С. 300-303; Управление персоналом организции / Под ред. А.Я. Кибнова. С. 432.

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС   207

відповідають загальним висновкам щодо дії факторів небезпеки у професійній діяльності, за якими вони є домінуючими.

Серед факторів, що сприяють можливості виникнення нещасних випадків піц час виконання професійних обов'язків, суттєвим, з точки зору опитаних працівників, є фактор необережності. Його підкреслили 58,5% респондентів. Що стосується інших факторів, то відповідно до відповідей, вони розподшились таким чином: відсутність (недостатність) потрібної інформації - 43,9%, агресивність оточення - 31,7%, обмеженість часу на прийняття рішення - 29,2%, І емоційна напруженість - 19,5%. І найменшого значення мають такі фактори як велика фізична напруга (9,7%) та страх отримати ушкодження (9,7%).

Вирішення проблеми забезпечення особистої безпеки передбачає пошук та визначення головних причин, що призводять до нещасних випадків працівників. У теорії та практиці управління персоналом виділяються три головних причини нещасних випадків в організаціях: випадковості, небезпечні умови та небезпечні дії з боку працівників.23 Прицьому найбільш поширеними, на думку фахівців, є останні причини, тобто небезпечні умови та небезпечні дії працівників. Ці висновки повністю співвідносяться із ситуацією, що склалася в ОВС України.

Небезпечні умови - це та об'єктивна реалія, що характеризує "професійне поле" діяльності працівників ОВС. У сучасних умовах, коли у суспільстві зростає соціальна та економічна напруга, дуже високою є активність злочинних елементів рівень небезпеки у діяльності працівників ОВС значно збільшується. Так, О.Іващенко зазначає, що боротьба зі злочинністю за сучасних умов - це фактично війна і не реально уявляти війну без втрат.24

Важливо враховувати також той факт, що об'єктивна небезпека породжує суб'єктивну небезпеку. Дослідники виявили, що співробітники, які працюють у стані стресу або відчувають, що їх робота їм чимось загрожує і є небезпечною, значно частіше зазнають нещасних випадків, ніж ті, які не мають таких почуттів. Тому є декілька

23 Див.: Десслер Г. Управление персоналом / Пер. с англ. М., 1997. С.392.

24 Див.: Іващенко О. Безпека правоохоронця // Міліція України. 1998. №1. С.20-21.

Розділ IV Безпека персоналу ОВС

пояснень. 1 Іерш за все загроза, яку відчувають або очікують працівники, справляє на них вплив, наслідком якого є їх особливий специфічний стан. Останній у свою чергу виступає як психофізіологічна ознака небезпеки. Людина, яка знаходиться у стані небезпеки відчуває тривогу, неспокій, для неї характерно психічне напруження та інші негативні прояви, що за певних умов можуть призвести до нещасних випадків. І, навпаки, людина, що працює у безпечних умовах або знає, що вона захищена (у правовому, соціальному, матеріальному та іншому плані), є впевненою, спокійною, врівноваженою, здатною до зважених дій.

До факторів, які також здатні створювати несприятливі умови виконання професійних обов'язків і сприяти нещасним випадкам поряд із агресивністю, небезпечністю середовища в якому ці обов'язки реалізуються, відносяться також фактори, що пов'язані із безпосередньою роботою працівників ОВС: змістом та формами роботи, характером завдань, що вони виконують, організацією праці, тривалістю робочого дня, наявністю нічних чергувань, фізичними, емоційними та інформаційними перевантаженнями, дефіцитом часу, режимом праці та відпочинку, соціально-побутовими умовами і т.п. Важливого значення з точки зору забезпечення безпечного робочого середовища для працівників має соціально-психологічний клімат в організації. За даними багатьох спостережень у цій сфері, однією із головних причин порушення стану безпеки у людини, розвитку у неї психо-соціального стресу є конфліктні ситуації у трудових колективах.

Дослідження конфлікту як феномена крайнього загострення міжособових стосунків у трудовому колективі підтверджують його деструктивний вплив на психоемоційний стан людини, що супроводжується втратою психічної рівноваги, підвищенням уразливості, збудженості та іншими не менш тяжкими наслідками. Висока актуальність наслідків виробничих конфліктів зумовлює пошук найбільш адекватних шляхів їх попередження та розв'язання, регулювання психологічного клімату на робочих місцях. Виключна роль у цьому процесі належить керівникам колективів та працівникам кадрових служб.

Таким чином, існують зовнішні та внутрішні рівні небезпеки у діяльності працівників ОВС. Перші пов'язані із особливостями зо-

209

Забезпечення здоров 'я та безпеки персоналу ОВС

внішнього середовища, а другі - з характером, змістом, режимом діяльності працівників, з організацією управління і т.п.

Концентрація факторів негативного впливу на особистість працюючого під час виконання ним професійних обов'язків набула назви "зон небезпеки". Загальна картина "зон небезпеки" та їх можливого негативного впливу на працівників ОВС надана у таблиці 2.

Таблиця 2