Глава ІХ. ПРАВО НА НАЙМЕНУВАННЯ МІСЦЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

Право на найменування місця походження товару - це новий

цивільно-правовий інститут, який в Україні ще тільки складається.

До цього часу такого інституту ні радянське цивільне законо-

давство, ні українське не знало. В Основах цивільного Законодав-

ства Союзу РСР і республік від 31 травня 1991 р.(*219) про цей інсти-

тут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації <Про

товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця поход-

ження товару> від 23 вересня 1992 р.(*220) він виступає як сформова-

ний цивільно-правовий інститут. Треба сказати, що в країнах з

розвинутою ринковою економікою цей інститут відомий уже дав-

но. Він згадується в Паризькій конвенції про охорону промисло-

вої власності від 20 березня 1883 р.(*221). Конвенція, зокрема, прого-

лошує, що вказівка на походження або найменування місця по-

ходження товару відноситься до об'єктів промислової власності і

підпадає під дію Паризької конвенції (ст. 1). Ст. 10 Конвенції про-

голошує, що в разі прямого чи побічного використання непра-

вильного зазначення походження виробу або особи виробника,

фабриканта чи комерсанта є правопорушенням, яке тягне за со-

бою відповідальність за цивільним законодавством. Якщо при ви-

роблені чи виробництві товару або торгівлі ним буде неправильно

зазначено місце походження, чи місцевості, де знаходиться цей

пункт, або неправильно вказано країну чи країну, де застосовуєть-

ся неправдива вказівка про походження, це визнається порушен-

ням прав фізичної чи юридичної особи, які є виробниками чи

комерсантами цього товару.

Зміст цих статей Паризької конвенції про охорону промисло-

вої власності наведено для того, щоб підкреслити вагу наймену-

вання місця походження товару в умовах ринкових відносин ще

наприкінці минулого століття. Протягом цього століття значення і

роль права на найменування місця походження товару не тільки

не знизилась, а навпаки, ще більше зросла. Свідченням цього є

розробка і прийняття законодавства про місце походження товару

в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було(*222). Не було

такого законодавства і в Україні.

(**219) Див.: Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета

СССР, 1991, № 26. ст. 733.

(**220) Див.: Сборник официальных документов по охране объектов промышлен-

ной собственности в Российской Федерации. Киев, 1993, с. 30.

(**221) Див.: Богуславский М. М. Патентные вопросы в международных отношени-

ях. М., 1962, с. 283.

(**222) Див.: Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. М., 1995.

-185-

Розробка і прийняття зазначеного законодавства - це не да-

нина моді ринкових відносин. Це гостра потреба нашого часу.

Справа в тому, що на якісні характеристики, крім технічного рівня,

технології, якості матеріалів, впливають ще й інші фактори, які

часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-

яких інших умов вироблення товару. Такими додатковими факто-

рами, що зумовлюють в значній мірі якісні та інші характеристи-

ки товару, можуть бути певні властивості того чи іншого географ-

ічного району. Це можуть бути різноманітні фактори - вода,

повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови. Наприк-

лад, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується

тільки в такій-то місцевості, на виробництво пива впливають ряд

властивостей саме даного географічного району - вода, ячмінь,

хміль тощо. Тканини даного сорту можуть бути вироблені тільки

із вовни овець певної породи, що вирощується в такій-то місце-

вості.

Це природні фактори географічного району, які можуть зу-

мовлювати певні якісні показники виготовленого товару, наприк-

лад мінеральної води тощо. Але на якісні характеристики товару

можуть впливати люди - виробники цього товару: наприклад, гу-

цульські киптарики, мабуть, ніхто краще не зробить, як самі гуцу-

ли. Виробництвом оптичних приладів прославив себе київський

завод <Арсенал>, миколаївські та херсонські суднобудівники ко-

ристуються високим авторитетом у світі. Таких прикладів можна

навести багато, коли саме майстерність, професіоналізм виробни-

ка, технічний рівень виробництва зумовлюють більший попит то-

вару на ринку і, отже, його конкурентоздатність на ринку.

Можливий ще й третій напрям впливу на конкурентоздатність

товару - це поєднання географічного фактору з людським. Уміле

використання спеціалістами високого класу, фахівцями переваг,

властивостей та інших якостей даного місцевого району істотно

підвищує його конкурентоспроможність, значно підвищується

ефективність виготовленого товару, зростає попит на нього, ши-

риться чутка про особливі властивості товару, виробленого в тому

чи іншому певному географічному районі. Наприклад, з виногра-

ду, що має особливі властивості, винороби високого класу вироб-

ляють вино, яке користується великим попитом на ринку. Зрозу-

міло, що некваліфікований спеціаліст навіть з хорошого виногра-

ду не зможе зробити добре вино. Таке поєднання місцевого фактору

з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність

товару.

Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, ви-

робленого в певному географічному об'єкті, та ще й в поєднанні з

людським фактором. Зростає значення найменування місця по-

ходження товару, виникає необхідність його правового регулю-

вання.

В умовах переходу України до ринкових відносин постає по-

треба впровадити цей інститут і в нашому цивільному законодавстві.

-186-

Власного досвіду в розробці такого законодавства України не має.

Але є досвід зарубіжних країн, в тому числі і Російської Федерації,

який має бути використаний. Тим більше, що в зарубіжній зако-

нодавчій практиці виробилися уже певні стереотипи, якими мож-

на скористатися при розробці власного законодавства України.

Це має особливе значення саме тепер, коли в Україні провадяться

активні кодифікаційні роботи.

Видається доцільним взяти за основу Закон Російської Феде-

рації <Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування

місця походження товару>. Це пояснюється тим, що рівень рин-

кових відносин в Російській Федерації і в Україні приблизно од-

наковий, тому і рівень правового регулювання цих відносин має

також бути приблизно однаковим.

При цьому слід мати на увазі особливість права на наймену-

вання місця походження товару. Вона полягає в тому, що право на

найменування місця походження товару не носить виключного

характеру, тобто право на найменування місця походження товару

не є монопольним. Найменування місця походження товару може

належати кільком користувачам одночасно. Ця своєрідна особ-

ливість покладає певний відбиток на інститут в цілому.

Безумовно, правова охорона найменування місця походження

товару може здійснюватися нормами, викладеними в окремому

законі, чи у відповідному розділі Цивільного кодексу України, чи

в будь-якому іншому законодавчому акті. Це принципового зна-

чення не має.

В такому акті (далі - Закон) має бути дано визначення понят-

тя місця походження товару. В ньому повинні бути визначені його

основні правові ознаки. По-перше, найменування місця поход-

ження товару є назва країни, населеного пункту, місцевості чи

будь-якого іншого географічного об'єкту. Це може бути історична

назва географічного об'єкту.

Законодавства зарубіжних країн, як правило, містять певні об-

меження щодо найменування місця походження товару. Так, не

визнаються місцем походження товару позначення, які хоча і є

або містять назву географічного об'єкту, проте увійшли в загаль-

новживаний обіг як позначення товару певного виду, не пов'яза-

ного з місцем його вироблення.

По-друге, однією із необхідних ознак такого визначення має

бути вимога, що найменування місця походження товару викори-

стовується для позначення певного роду товарів, які виробляють-

ся в даному географічному об'єкті, тобто в конкретно визначеній

місцевості.

По-третє, позначення вказує на особливі властивості товару,

якого не мають товари такого роду, що виробляються в іншій місце-

вості, іншому географічному об'єкті.

По-четверте, ці особливі властивості товару зумовлені саме

природними або людськими факторами даного географічного об-

'єкту або природними і людськими факторами одночасно.

-187-

Тільки у своїй сукупності ці правові ознаки географічного

об'єкту дають йому найменування місця походження товару, яке здат-

не до реєстрації.

Найменування місця походження товару набуває значення лише

за умови його державної реєстрації в установленому чинним зако-

нодавством порядку або в силу міжнародних договорів держави.

Заявником на реєстрацію найменування місця походження

товару в принципі може бути будь-яка юридична чи фізична осо-

ба, яка має намір виробляти товар з характерними для даного гео-

графічного об'єкту властивостями або вже виробляє зазначений

товар. Проте, слід мати на увазі ту особливість цього інституту,

що право на використання найменування походження товару не є

монопольним, тобто воно не є виключеним правом. Це означає,

шо одне і те ж найменування місця походження товару може бути

зареєстровано на ім'я кількох заявників-користувачів цим найме-

нуванням.

Особа, яка зареєструвала на своє ім'я найменування місця по-

ходження товару, одержує право на його використання, якщо ви-

роблюваний нею товар відповідає вимогам, викладеними в заявці

на реєстрацію.

Проте, для користування найменуванням місця походження

товару не обов'язково усім користувачам його реєструвати, дос-

татньо однієї реєстрації на ім'я будь-якої фізичної чи юридичної

особи.

Право користування цим найменування місця походження

товару на підставі державної реєстрації може бути надано будь-

якій фізичній чи юридичній особі. Але таке право може бути на-

дано за однієї неодмінної умови - виробник товару знаходиться в

тому ж географічному об'єкті і виробляє товар з тими ж властиво-

стями, які визначені у свідоцтві про реєстрацію найменування місця

походження товару.

Безумовно, в Законі про найменування місця походження то-

вару має бути чітко визначено порядок і вимоги до заявки на його

реєстрацію, склад заявки та інші умови, які визначаються Зако-

ном. Заявка має бути піддана відповідній експертизі, порядок про-

ведення якої також має бути визначений в законі. Коротше кажу-

чи, в законі має бути передбачена процедура розгляду заявки у

Відомстві, якому буде доручено їх розгляд.

Якщо в результаті експертизи заявки на реєстрацію наймену-

вання місця походження товару буде встановлено, шо заявлене

найменування відповідає вимогам закону і охороноздатності, то

на підставі результатів експертизи приймається рішення про ви-

дачу свідоцтва на право використання найменуванням місця по-

ходження товару. На підставі цього рішення провадиться його реє-

страція в Державному реєстрі найменувань місця походження то-

вару держави, а на підставі реєстрації видається свідоцтво на право

користування найменуванням місця походження товарів.

-188-

Свідоцтво на право використання найменування місця поход-

ження товару надає його володарю певні права і накладає на нього

певні обов'язки. Основним правом, що надається свідоцтвом, є

право на користування найменуванням місця походження товару.

Використанням найменування місця походження товару прий-

нято вважати застосування на товарах, для яких воно зареєстрова-

но, а також на його упаковці; застосування в рекламі, проспектах,

рахунках та іншій діловій документації, друкованих виданнях,

офіційних бланках, вивісках, а також при демонстрації товару на

виставках і ярмарках, які проводяться на території держави.

Як уже підкреслювалось, право на користування найменуван-

ням місця походження товару не є виключним і тому володар

свідоцтва на нього не має права видавати ліцензії на використан-

ня цього найменування іншим особам. Цим іншим особам можна

просто одержати свідоцтво на право користування цим же найме-

нуванням місця походження товару.

В законодавстві зарубіжних країн передбачається право юри-

дичних і фізичних осіб, які здійснюють посередницьку діяльність,

використовувати свій товарний знак разом з найменуванням місця

походження товару на підставі договору.

Для більш ефективної правової охорони свого права на кори-

стування найменуванням місця походження товару володар свідоц-

тва має право проставляти поряд з найменуванням місця поход-

ження товару попереджувальне маркірування. Воно має застеріга-

ти про те, що використовуване найменування місця походження

товару, зареєстроване в установленому порядку.

Закон Російської Федерації <Про товарні знаки, знаки обслу-

говування та найменування місця походження товару> встановив

правило, за яким реєстрація найменування місця походження то-

вару діє безстроково. Проте в більшості країн строк чинності свідоц-

тва обмежений, як правило, десятьма роками. Але в законодавстві

багатьох країн міститься правило, за яким володар свідоцтва може

клопотати про подовження його чинності. Кількість разів подо-

вження строку чинності свідоцтва не обмежується. Проте, чинність

свідоцтва може бути подовжена лише за умови, що володар свідоц-

тва знаходиться в тому самому географічному об'єкті і виробляє

товар із зазначеними у свідоцтві властивостями. В законі має бути

встановлений порядок і умови походження чинності свідоцтва.

Володар свідоцтва на право користування найменуванням місця

походження товару повинен мати право реєструвати дане найме-

нування в зарубіжних країнах. В законі повинні бути визначені

умови і порядок реєстрації найменування місця походження това-

ру в зарубіжних країнах. Зарубіжна реєстрація найменування місця

походження товару є не тільки засобом його правової охорони,

але й своєрідною формою реклами товару.

В Законі мають бути передбачені підстави припинення право-

вої охорони найменування місця походження товару. Такими

підставами можуть бути встановлені:

-189-

- передусім реєстрація найменування місця походження то-

вару може бути визнана недійсною за скаргою будь-якої особи,

якщо вона була здійснена з порушенням вимог чинного законо-

давства;

- у зв'язку із зникненням характерних для даного географіч-

ного об'єкту умов і неможливістю виробництва товарів з зазначе-

ними в Реєстрі властивостями;

- дія реєстрації найменування місця походження товару на

ім'я іноземної юридичної або фізичної особи, крім зазначених

підстав, може припинитися також у зв'язку з утратою ними права

на дане найменування місця походження товару в країні поход-

ження товару.

Чинність реєстрації найменування місця походження товару

має припинятись з моменту публікації рішення Відомства про це

в бюлетені.

Крім зазначених підстав припинення чинності реєстрації, в

Законі мають бути визначені підстави припинення чинності свідоц-

тва. Такими підставами можуть бути:

- втрата товаром особливих властивостей, зазначених в Реєстрі

стосовно даного найменування місця походження товару;

- анулювання реєстрації найменування місця походження то-

вару;

- ліквідація юридичної особи - володаря свідоцтва;

- заява володаря свідоцтва, поданого до Відомства.

Зрозуміло, що в разі припинення чинності реєстрації місця

походження товару припиняється також і чинність свідоцтва на

право його використання. Адже зникає підстави права на викори-

стання найменування місця походження товару.

Безумовно, в Законі можуть бути передбачені й інші підстави

припинення чинності як самої реєстрації найменування місця по-

ходження товару, так і права на його використання.

Раз найменування місця походження товару набуває правово-

го захисту, то в Законі має бути передбачений захист цього права

в разі його порушення.

Володар свідоцтва має право забороняти використання най-

менування місця походження товару особами, що не мають свідоц-

тва на право його використання. Якщо свідоцтво на право вико-

ристання найменування місця походження товару мають кілька

осіб, то всі вони мають право забороняти його використання інши-

ми особами.

Порушенням права на використання найменування місця по-

ходження товару повинно визнаватися також і таке використання,

коли неправомірно позначається дійсне місце походження товару

або найменування використовується з такими висловами, як <рід>,

<тип>, <імітація> і тому подібними. Порушенням має визнаватися

також використання подібного позначення для однорідних товарів,

що здатне ввести в оману споживача стосовно місця походження і

особливих властивостей товару.

-190-

Крім заборони неправомірного використання найменування

місця походження товару, володар свідоцтва повинен мати право

вимагати від порушника:

- припинити його використання, а також відшкодувати усім

потерпілим завдану шкоду в повному обсязі:

- опублікувати судове рішення про визнання неправомірним

використання найменування місця походження товару іншими

особами з метою відновлення ділової репутації потерпілих;

- усунення з товару або його упаковки незаконно використа-

ного найменування місця походження товару або позначення, под-

ібного йому, або знищення виготовлених зображень найменуван-

ня місця походження товару чи позначення, подібного йому.

Всі спори, пов'язані з використанням найменування місця по-

ходження товару, мають розв'язуватися судом.

-191-