Глава VІІ. ПРАВО НА ФІРМОВЕ НАЙМЕНУВАННЯ (ФІРМУ)

Чинне цивільне законодавство України поки що такого інсти-

туту не знає, він знаходиться в стадії становлення. Проте, назріла

необхідність в розробці і прийнятті спеціального закону, який мав

би своїм завданням охорону прав на фірмове найменування (фірму).

Немає значення, чи це буде окремий закон, чи це буде глава в

новому Цивільному кодексі України.

В законі про охорону прав на фірмове найменування (фірму)

має бути сформульоване його поняття. Це передусім будь-яка на-

зва підприємства, установи чи організації, що має статус юридич-

ної особи. Назва має бути чіткою, короткою, такою, що легко

сприймається і запам'ятовується або, як кажуть) благозвучною.

Однією із необхідних умов такого фірмового найменування має

бути відповідність назви характеру діяльності даної фірми. Ця ви-

мога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву принципу істин-

ності фірми. Не може бути визнане найменуванням фірми, на-

приклад, назва <Дарунки ланів>, що продає одяг, вироблений із

вовни овець.

Ще однією правовою ознакою фірмового найменування має

бути вимога щодо оригінальності найменування. Не може дістати

правову охорону найменування, яке повторює уже використову-

ване або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншим.

Найменування фірми має чітко відрізнятись від інших подібних.

Зараз спостерігається ситуація, коли багато різних підприєм-

ницьких структур, з різними напрямами своєї підприємницької

діяльності, мають однакові найменування або дуже схожі між со-

бою. Багато підприємців не знають про те, що фірмове наймену-

вання має бути захищено чинним законодавством, але за умови

його державної реєстрації.

Користування одним і тим же найменуванням різними підприє-

мствами, організаціями, установами та іншими підприємницьки-

ми структурами може наносити помітні матеріальні і моральні збит-

ки окремим користувачам одного і того ж найменування.

Фірмове найменування має своїм призначенням індивідуалі-

зацію даного підприємства, організації чи установи, передусім

виокремлення її підприємницької чи будь-якої іншої діяльності.

Така індивідуалізація необхідна для підкреслення, пропаганди як-

існих ознак діяльності, її збереження і розвитку та правової охо-

рони фірмового найменування. Але мова йде про правову охорону

фірмового найменування не як про самоціль, а про правову охо-

рону назви фірми, яка носить це найменування, її ділової репу-

тації, її престижу, авторитету. Ця ділова репутація досягається зу-

силлями цілого (великого чи малого) колективу, його розумінням

-169-

потреб ринку, тобто передусім споживачів, умінням організувати

підприємницьку діяльність, підприємливість своєї фірми. Все це

спонукає користувача фірмового найменування оберігати свою

назву, тобто престиж фірми. При цьому прагнення оберігати пре-

стиж фірми йде двома шляхами. Перший - це заборона викорис-

товувати такі ж найменування іншими особами, тобто протидіяти

неправомірному посяганню на престиж, ділову репутацію фірми.

Другий шлях полягає в тому, що фірма для підтримки і роз-

витку своєї ділової репутації має постійно піклуватися про свій

авторитет - розвивати виробництво на якісно вищій технічній

основі, використовувати енергоекономічні технології, підвищува-

ти постійно якість своєї продукції тощо. Використання фірмового

найменування покладає на його користувача ряд важливих обо-

в'язків щодо свого іміджу.

Індивідуалізація підприємства, організації чи установи засо-

бом фірмового найменування зумовлює необхідність надання пра-

вової охорони такому найменуванню. Без правової охорони кори-

стування фірмовим найменуванням втрачає будь-який смисл, прак-

тичний резон. Але надання правової охорони фірмовому

найменуванню з боку держави може мати місце лише за наявності

певних умов для цього.

Передусім, в майбутньому законі має бути чітко визначено,

хто має право бути володарем фірмового найменування (фірми).

Сам об'єкт правової охорони - фірмове найменування (фірма) -

уже говорить за те. що суб'єктом може бути будь-яка юридична

особа, що має своє постійне місцезнаходження на території Ук-

раїни. Чи може бути суб'єктом права на фірмове найменування

(фірму) фізична особа? Питання небезспірне. Видається, що фірму

може створити і фізична особа. Але ж носієм права на фірмове

найменування все ж буде не фізична особа, а фірма, створена нею.

При цьому не має значення кількість колективу цієї фірми. Він

може складатися також з однієї особи-засновника. В такому разі

суб'єктом права на фірмове найменування буде фірмач-засновник

фізична особа.

Чинність права на фірмове найменування (фірму) настає з дати

державної реєстрації в Україні. Без такої реєстрації право на охо-

рону фірмового найменування не настає.

В законі про фірмове найменування має бути передбачена

норма про право попереднього користування. Відповідно до неї

фірма, яка користувалась найменуванням до його реєстрації іншою

фірмою, зберігає право на його подальше використання. Право

попереднього користування стосується всіх об'єктів промислової

власності, стосується воно і фірмового найменування.

Право на фірмове найменування (фірму) полягає в тому, що

юридична особа, яка ним користується і зареєструвала його в ус-

тановленому порядку, має виключне право на його використання.

Це означає також, що володар фірмового найменування має право

-170-

забороняти іншим особам використовувати це ж саме фірмове

найменування.

Проте, володарю фірмового найменування необхідно надати

право передавати виключне право на його використання іншим

особам шляхом видачі виключної або невиключної ліцензії. При

цьому в ліцензійному договорі має бути обов'язкове застережен-

ня, що використання фірмового найменування ліцензіатом ні в

який спосіб не введе споживача в оману стосовно якості та інших

характеристик товару.

Володар фірмового найменування повинен бути наділений

правом використовувати його в будь-який спосіб, що не супере-

чить закону. Так, фірмове найменування може бути використано

на товарах, його упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друко-

ваних виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій докумен-

тації, пов'язаній з його діяльністю. Безумовно, фірмове наймену-

вання може використовуватись також при демонстрації на вистав-

ках, ярмарках, що проводяться на території України.

За міжнародною практикою фірмове найменування може та-

кож використовуватись володарем у товарних знаках, які нале-

жать цьому ж володарю.

Проте, володар фірмового найменування за тією ж міжнарод-

ною практикою не може відчужувати його окремо від підприєм-

ства. Але це правило не поширюється на випадки реорганізації'

юридичної особи чи відчуження підприємства в цілому.

Використання зареєстрованого на ім'я певної юридичної осо-

би фірмового найменування іншими юридичними особами без

дозволу володаря не повинно допускатись. Досягнута володарем

фірмового найменування ділова репутація в умовах ринкової еко-

номіки має досить високу ціну. Вона здобута наполегливою пра-

цею колективу юридичної особи, в результаті якої досягнута висо-

ка якість товару, надання послуг, інші економічні досягнення. Цей

труд винагороджується великим попитом товару, що виробляєть-

ся підприємством під таким-то фірмовим найменуванням. Тому-

то закон повинен надати володарю фірмового найменування пра-

во розпоряджатись своїм виключним правом на фірму на свій роз-

суд. Він, безумовно, повинен мати право передавати своє виключне

право на використання фірмового найменування іншим особам за

певну винагороду. Фірмове найменування має приносити своєму

володарю прибуток також шляхом здачі його в своєрідний найом.

Так, наприклад, вартість знака фірми <Холдинг-центр> за станом

на 1.01.93 р. становила 2 млн 300 тис. доларів, Російської товарно-

сировинної біржі - 769 тисяч російських рублів, Всеросійського

біржового банку - 114 млн. російських рублів. На жаль, даних про

вартість знаків українських власників поки що немає(*210).

(**210)Мошинська Н. Як одержати свідоцтво на знаки для товарів та послуг? -

Закон і бізнес, 1995, NЇ 20, 17 травня.

-171-

В законі, очевидно, немає потреби визначати строк чинності

права на фірмове найменування. Виключне право на використан-

ня фірмового найменування не повинно обмежуватись певними

строками. Так склалась міжнародна практика.

Проте в законі мають бути чітко визначені підстави припи-

нення чинності виключного права на фірмове найменування. Пе-

редусім, чинність права на фірмове найменування має припиня-

тись у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, відмовою від даного

фірмового найменування. Закон може визначити й інші підстави.

В законі має бути встановлена цивільно-правова відпові-

дальність заворушення виключного права на використання фірмо-

вого найменування. Юридична особа, яка неправомірно викорис-

тала чуже фірмове найменування (фірму), має бути зобов'язана

припинити його використання і відшкодувати потерпілому запо-

діяні збитки в повному обсязі.

-172-