2. Значення процесуальної форми в кримінальному судочинстві

Кримінально-процесуальний закон встановлює чіткий порядок розслідування злочинів, розгляду справ в судах, певну процесуальну форму.

Кримінальна справа порушується в формі складання про це постанови чи ухвали: притягнення особи як обвинуваченого в формі винесення відповідної постанови, складання - протоколу допиту і т.д.

"Під процесуальною формою (процесуальним порядком) розуміються як умови так і послідовність проведення окремих процесуальних дій, прийняття рішень, так і умови проведення в їх сукупності, в їх системі як єдине ціле”. Ще Жан Поль Марат писав, що "важливо, щоб розслідування справи було підпорядковане непорушним, точним, правильним формам, щоб не чинити свавільних дій в самій важливій справі у світі".

Процесуальна форма, запобігаючи певною мірою можливим помилкам у прийнятті рішень, має також і виховне значення.

Особливе місце в структурі кримінально-процесуальної форми посідає складання процесуальних документів.

Процесуальні акти, належно письмово оформлені, складають, так би мовити, матеріалізовану частину процесуальної форми, найбільш видиму її сторону.

Саме в процесуальних документах містяться відповіді на правові питання. По конкретних актах, по їх ефективності дається суспільно-політична оцінка діяльності правоохоронних органів. Більшість документів, складених органами розслідування, прокуратури і суду, мають велике мораль-но-виховне значення (обвинувальний висновок, вирок), тягнуть певні психологічні наслідки.

Оформлення прийнятих процесуальних рішень не можна зводити лише до технічної сторони, до форми. Згідно з законам фактичні дані мають бути одержані не тільки в установленому порядку, але і належним чином зафіксовані в протоколах чи інших документах. В противному разі вони не матимуть сили доказів.

Правильно оформлені процесуальні документи і процесуальна форма в цілому забезпечують встановлення істини в справі, сприяють зміцнненню режиму законності, захисту прав і свобод громадян.

Важливе значення мають не тільки правильне і грамотне складання процесуальних документів, а й належна систематизація і розташування матеріалів кримінальної справи, оформлення слідчої справи в цілому. Ці питання закон практично не регламентує, а лише вказує, що матеріали попереднього слідства розміщуються в томах підшитими і пронумерованими (ст. ст. 218, 220 КПК). Підшивати їх потрібно так, щоб ними зручно було користуватись. Відповідно варто систематизувати і матеріали справи. Цим необхідно займатись протягом всього розслідування, особливо по багатоепізодних багатотомних справах.

Проте, чи всі матеріали, документи, одержані, складені в період розслідування, повинні підшиватись в справу при направленні її до суду? Однозначно відповісти на це питання непросто. Воно повинно вирішуватись стосовно до конкретної справи. Важко буває вирішити ці питання у справах, по яких тривалий час велось розслідування в зв'язку з встановленням і розшуком осіб, які вчинили злочин. 8 таких випадках перевіряється багато версій, нагромаджується велика кількість документів. Так, матеріали справи Г.Михасевича, яку розслідували органи прокуратури Білорусі, склали 175 томів (Літ. газ. 1988 р. 2 березня). Очевидно, матеріали слідства, які відносяться до версій і не мають прямого відношення до обвинуваченого, слід зконцентрувати в окремому томі (томах) з відповідним заголовком і направити до суду, котрий встановить, які версії перевірялись, а які ні, наскільки всебічно, повно і об'єктивно досліджувались обставини справи. Наприклад, крім 130 томів справи по обвинуваченню А.Адилова залишилося ще "в запасі" 170 томів (Изв. 1992 р. 21 квітня).

Якщо обвинувачувані притягуються до відповідальності по декількох злочинах, то доцільно документи систематизувати по епізодах і щодо кожного обвинуваченого. Для зручності користування том треба комплектувати з 300 сторінок документів (не більше). Якщо є дуже громіздкі Документи (200 і більше сторінок кожний), то їх доцільно підшивати в окремих томах. Це можуть бути, наприклад, матеріали ревізій, експертиз, обвинувальні висновки, вироки. В окремих томах можна підшивати і матеріали по конкретних епізодах, щодо кожного обвинуваченого.

Порядок розміщення процесуальних документів (вироблений практикою) такий:

— довідки про висновки в справі, опис документів, список обвинувачених (якщо їх декілька);

— постанова (ухвала) про порушення кримінальної справи, всі матеріали, одержані на початковій стадії кримінального процесу;

— процесуальні документи, з допомогою яких встановлюються події злочину і особи, які до нього причетні (протоколи допитів, оглядів, обшуків, виїмок, матеріали експертиз та ін.);

— постанова про притягнення особи як обвинуваченого, протокол її допиту, документи про запобіжні заходи, матеріали перевірки показань, пояснень обвинуваченого;

— дані, які характеризують особу обвинуваченого, потерпілого й інших учасників процесу, матеріали, які розкривають причини, умови і обставини, що сприяли вчиненню злочинів, характеризуючі, пом'якшуючі й обтяжуючі обставини;

— документи, пов'язані з оголошенням про закінчення попереднього слідства, ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченого, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, відповідача, їх представників, заяви, клопотання і рішення по їх розгляду;

— обвинувальний висновок з додатком, постанова про припинення справи чи інший документ, яким закінчується провадження в справі. Матеріали судового розгляду справи розміщуються по окремих стадіях, етапах судочинства (віддання до суду, судовий розгляд з його етапами, касаційне провадження та ін.) в порядку і послідовності, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

За зовнішнім виглядом кримінальна справа має бути оформлена подібно до оправленої книжки.

Речові докази, їх знімки, описи додаються до справи в окремому пакеті.