1. Процес прийняття рішень

Процес прийняття рішень в кримінальному судочинстві складається із декількох взаємообумовлених етапів, стадій. П.А.Лупинська виділяє їх дві: інформаційну і заключну (Решение в уголовном судопроизводстве, их виды, содержание и формы. — М., 1976 — С. 19). Інші автори виділяють чотири, п'ять і більше. Наприклад, А.М.Смолкін схему організаційного процесу прийняття рішень подає в трьох проекціях — інформаційній, аналітичній, цільовій (Принятие решений как процесс управленческого труда. — М., 1977). С.С.Алекссєв всі правозастосовчі дії підрозділяє на три основні стадії: встановлення фактичних обставин, вибір і аналіз норм права, вирішення справи (Общая теория права, т. 2. — М., 1982).

Названі схеми можуть бути використані і для визначення процесу прийняття правозастосовчих актів в кримінальному судочинстві. Тут є і своя специфіка, пов'язана з тим, що ця діяльність регулюється законом, що інформація про злочин, яка аналізується, мас бути достатньою для прийняття обгрунтованого рішення в кримінальній справі.

Крім того, необхідно враховувати, що кримінально-процесуальні рішення мають імперативний характер і можуть бути пов'язані з обмеженням прав і свобод громадян, а процес їх прийняття відбувається в жорстких часових рамках, яким кримінально-процесуальний закон надає особливого значення. У КПК є понад 40 чинників, вирішення яких обумовлюється конкретними строками.

Особливість кримінально-процесуальної діяльності полягає також і в тому, що оформлення прийнятого рішення може здійснюватися шляхом використання уніфікованих форм: бланків, зразків процесуальних актів, що являють собою друковані форми (в бланках міститься інформація, яка повторюється, а в зразках, крім цього, й типові особливості даного виду документа). Уніфікується і форма документа, його реквізити, розміщення і певною мірою, зміст, вказаний в законі і вироблений практикою. Якщо документ містить не менше 2/3 постійної інформації від обсягу тексту, то модель його взагалі може використовуватись як трафарет, стереотип (повістка, підлиска про невиїзд і т.д.).

Практика широко використовує бланки документів, але не завжди вони відповідають вимогам закону.

Впровадження уніфікованих форм, якщо вони виконані належним чином, полегшує працю, прискорює строки Складання документів, сприяє дотриманню законності, підвищує культуру праці. Уніфіковані тексти піддаються кодуванню, що дозволяє використовувати їх в умовах АСУ.

В той же час уніфікація не має нічого спільного з процесуальним спрощенням. В основу уніфікації покладено процесуальну форму й вимоги закону, які визначають основу стандарту. Рішення в кримінальній справі залишається індивідуальним актом застосування норм права законозабезпечувального характеру.

Особливості і умови здійснення кримінально-процесуальної діяльності визначають зміст кожної стадії прийняття рішень і складання документів в кримінальній справі. Так, інформаційна стадія прийняття кримінально-процесуального рішення включає збирання, одержання, закріплення інформації, її перевірку, аналіз фактичних обставин справи. Кримінально-процесуальний закон визначає правила збирання, перевірки і оцінки доказів для встановлення необхідних фактів в рамках предмета доказування.

Компетентні органи повинні вести цілеспрямований пошук інформації, намагатись, по можливості, одержувати прямі докази, бо з допомогою їх прямо (тобто одноступенево) встановлюється предмет доказування, встановлюється чи спростовується головний факт — подія злочину і винність обвинуваченого у його вчиненні.

В аналітичній (оціночній) стадії прийняття рішень одержана інформація зіставляється з відповідними правовими приписами з урахуванням мети, яка має бути досягнута, обирається оптимальний, в рамках закону, спосіб дій. Складність тут може полягати у виборі й тлумаченні правової норми щодо конкретної життєвої ситуації. На цьому етапі з успіхом може бути використана автоматизована інформаційно-пошукова система законодавства. На завершальному (заключному) етапі прийняття рішень, по суті, відбувається безпосереднє правозастосування, в результаті чого компетентний орган приймає конкретне рішення, що виявляється у розпорядженні про проведення тих чи інших дій: порушити кримінальну справу, призначити експертизу, визнати особу як потерпілу і т.д.

Прийняте рішення оформлюється письмово у вигляді процесуального акта (постанова, вирок тощо). Етапи прийняття рішення тісно взаємопов'язані, а сам такий поділ певною мірою має умовний характер, оскільки на всіх етапах прийняття рішення бере участь людина з її розумово-вольовою, логічною діяльністю.

В кожному процесуальному документі тою чи іншою мірою можна знайти відображення триактності прийняття рішення. Наприклад, в поданні вказуються джерела інформації, потім дається відповідний аналіз виявлених обставин і законодавства, а в кінці робляться висновки, вносяться пропозиції.

Правильність прийнятого рішення, його належне оформлення багато в чому залежить від професійної підготовки, сумлінності посадової особи, її досвіду та умов складання документів, а також інших факторів.

Велику допомогу в роботі по розслідуванню злочинів, прийнятті правових рішень, складанні процесуальних документів кримінальних справ можуть надати ЕОМ. Юрист ставить конкретне правове завдання, спеціалісти-математики, програмісти його формалізують разом із зібраною інформацією, складають алгоритми, і відповідно до завдання, розроблену програму пристосовують до мови конкретної ЕОМ. Ці програми записуються на дискетах або на папері й закладаються у динамічну пам'ять машини. В ЕОМ можна вводити найрізноманітнішу інформацію — як в конкретній справі, так і по групі кримінальних справ чи статистичних звітів.

Основу оперативної інформації можуть складати найменування процесуальних дій, строки їх проведення, дані про учасників розслідування, розміри збитків та ін. За таким рефератом кримінальної справи ЕОМ може видати відповідну довідку про стан розслідування справи, сигналізуючи про наближення моменту закінчення процесуального строку і т.п.

Комп'ютери, особливо персональні, слідчий може використовувати для оформлення і розмноження процесуальних документів на бланках, які заздалегідь закладаються у машину. При використанні текстового процесора як друкарської машинки інформація йде не тільки на дисплей, а потім на папір, а й одночасно в пам'ять машини. Створюється можливість багаторазового виправлення окремих фрагментів, змінювати шрифти, вносити малюнки, виготовлені на ЕОМ, нарешті друкувати на принтері потрібну кількість екземплярів. Це є важливим для виготовлення таких процесуальних документів, як обвинувальний висновок, вирок та ін., яких необхідно мати багато примірників для вручення обвинуваченим і деяким іншим особам.

Комп'ютери дають також позитивні результати при роботі з графічною інформацією. Зображений в графічній формі план розслідування в справі можна математично обробити, отримавши наочну графічну модель розслідування в динаміці.