6.4. Органічні психічні розлади, зокрема симптоматичні

До органічних входять психічні розлади зі спільною чіткою етіо­логією, що полягає в церебральних захворюваннях, травмах мозку чи інших ушкодженнях, які призводять до періодичної й тимчасової це­ребральної дисфункції і мають тимчасовий характер перебігу. До цієї групи розладів належать органічний амнестичний синдром; делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин; афективні розлади настрою.

Органічний амнестичний синдром виявляється в порушенні пам'яті на нещодавні й давно минулі події, коли знижується здатність до за­своєння нового матеріалу, у результаті чого з'являються антероградна амнезія і дезорієнтація в часі. При такій патології виявляється ретро­градна амнезія різної інтенсивності, діапазон якої може згодом ско­ротитися, якщо основне захворювання чи патологічний процес має тенденцію до зворотного перебігу та одужання. Конфабуляції можуть мати виражений характер, але не бути обов'язковою ознакою. При цьому сприйняття та інші когнітивні функції, включаючи інтелекту­альні, зберігаються і створюють тло, на якому розлад пам'яті стає особливо очевидним.

95

Достовірний діагноз можливий тільки в разі виявлення певних симп­томів: порушення пам'яті на нещодавні події (зниження здатності до засвоєння нового матеріалу); антероградної і ретроградної амнезії, зниження здатності до відтворення подій минулого у зворотному по­рядку їхнього виникнення; об'єктивних даних, що свідчать про на­явність інсульту чи хвороби мозку; відсутності дефекту в безпосеред­ньому відтворенні, відсутності порушення уваги, свідомості й глобального інтелектуального порушення.

Конфабуляції, відсутність критичного ставлення, емоційні зміни (апатія, відсутність ініціативи) є додатковими, але не обов'язковими симптомами для встановлення цього діагнозу.

Делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин, характеризується розладом свідомості й уваги, сприйняття, мислен­ня, пам'яті, емоцій, а також різними психомоторними порушеннями. Він може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше після 60 років. Деліріозний стан є минущим і хвильоподібним за інтенсивністю. Заз­вичай повне видужання настає щонайбільше через чотири тижні. Од­нак делірій може тривати з коливаннями і протягом шести місяців, особливо якщо він виникає у хворих з хронічним захворюванням пе­чінки, карциномою чи бактеріальним ендокардитом.

Для достовірного діагнозу делірію повинні виявлятись легкі чи тяжкі симптоми з кожної з таких груп: змінена свідомість і увага (від оглушення до коми; знижена здатність концентрувати, підтримувати і переключати увагу); глобальний розлад пізнання (порушення сприй­няття, ілюзії і галюцинації, в основному зорові; порушення абстракт­ного мислення і розуміння з маяченням чи без маячення; порушення пам'яті про нещодавні події з відносною збереженістю пам'яті на віддалені події; дезорієнтація в часі, а у важчих випадках — у місці й власній особистості; психомоторні розлади (гіпо- чи гіперактивність) і непередбачуваність переходу від одного стану до іншого; підвищений чи знижений потік мови; розлад ритму сну, сонливість вдень, по­гіршення сну в нічний час, неспокійні сни чи кошмари, які при про­будженні можуть продовжуватись як галюцинації; емоційні розлади, такі як депресія, тривога чи страхи; дратівливість, здивована розгуб­леність, ейфорія чи апатія.

Депресивний епізод характеризується зниженим настроєм, втра­тою інтересів і задоволення, зниженням енергійності, що може призвес­ти до підвищеної стомлюваності та зниженої активності, коли вира­жена втома виникає навіть під час незначного зусилля.

96

До інших симптомів, які характеризують депресивний стан, вхо­дять знижена здатність до зосередження й уваги; зниження самооцін­ки і поява почуття невпевненості в собі; ідеї винності й приниження; похмуре і песимістичне бачення майбутнього; ідеї чи дії із само-ушкодження чи суїциду; порушений сон; знижений апетит. Знижений настрій мало коливається протягом дня і часто з відсутністю реакції на навколишні обставини, але може бути й характерне добове коли­вання. В окремих випадках тривога, розпач і рухова ажитація можуть бути виразнішими, ніж депресія, а зміни настрою замасковані додат­ковими симптомами: дратівливістю, надмірним вживанням алкого­лю, істеричною поведінкою, загостренням попередніх фобічних чи нав'язливих симптомів, іпохондричними ідеями. Депресивні стани за­звичай тривають щонайменше два тижні, але діагноз може бути по­ставлений і за коротші періоди, якщо симптоми незвичайно важкі й настають швидко.