7.4. Афективні розлади настрою

Розлади, що входять до цієї групи, мають хронічний характер, але психопатологічні епізоди досить не глибокі, щоб можна було визна­чити їх як гіпоманію чи навіть легку депресію. Оскільки такі розлади тривають роками, а іноді протягом усього життя хворого, вони запо­діюють занепокоєння і можуть призвести до порушення продуктив­ності діяльності. До цих розладів належать циклотимія, гіпоманія, дистимія та рекурентний депресивний розлад.

116

Циклотимія — це стан хронічної нестабільності настрою з числен­ними епізодами легкої депресії та легкого піднесення настрою. Ця не­стабільність розвивається в молодому віці й набирає хронічного пере­бігу, хоча часом настрій може бути нормальним і стабільним упродовж багатьох місяців. Зміни настрою сприймаються людиною як такі, що не пов'язані з життєвими подіями. Поставити діагноз важко, якщо пацієнт не спостерігався психіатрами чи немає опису його поведінки в минулому. Оскільки зміни настрою відносно легкі, а періоди підне­сеності не викликають неприємностей, циклотимія рідко виявляється лікарями-психіатрами. Основною ознакою під час встановлення діаг­нозу є постійна, хронічна нестабільність настрою з численними пері­одами легкої депресії та легкої піднесеності. Циклотимія може тривати упродовж усього дорослого життя або розвинутись у важчий розлад настрою, відповідаючи опису біполярного афективного розладу.

Гіпоманія — це легкий ступінь манії, коли зміни настрою і поведін­ки надто тривалі й виражені, щоб можна було включити цей стан у циклотимію, але без маячення чи галюцинацій. Спостерігаються по­стійне легке піднесення настрою, підвищена енергійність і активність, почуття безпечності, фізичної і психічної продуктивності. Часто ви­являються підвищена соціабельність, багатомовність, надмірна фа­мільярність, підвищена сексуальна активність, знижена потреба у сні. Однак це не спричинює глибоких порушень у роботі хворих чи їх со­ціального відторгнення. Зосередженість і увага можуть бути розлад­нані, знижуючи в такий спосіб можливість працювати та відпочивати.

Дистимія — це хронічний депресивний настрій. Баланс між окре­мими епізодами легкої депресії і періодами нормального стану доволі варіабельні. У цих людей спостерігаються періоди (дні чи тижні), які вони самі розцінюють як добрі. Проте тривалі періоди (часто місяці) вони відчувають утому, знижений настрій. Усе стає важким і ніщо не справляє їм приємності. Хворі на дистимію схильні до гнітючих ду­мок, скаржаться на поганий сон, відчуття дискомфорту, проте зага­лом виконують основні вимоги повсякденного життя. До цієї групи входять хронічна тривожна депресія, депресивний невроз, депресив­ний розлад особистості.

Рекурентний депресивний розлад характеризується повторними епі­зодами депресій легкого чи помірного ступеня, що провокуються стре­совою ситуацією. До цієї групи належать депресивні реакції, психо­генна реактивна депресія невротичного рівня, сезонний депресивний розлад.

117

Судово-психіатрична оцінка хронічних афективних розладів на­строю часто ускладнюється, оскільки судово-психіатричним експертам доводиться визначати ступінь наявних у хворого афективних (емо­ційних) розладів, під час яких хворі можуть укладати протизаконні угоди, робити розтрати, порушувати трудову дисципліну. У таких випадках потрібен ретельний аналіз об'єктивних даних про стан під-експертних при вчиненні правопорушення та про особливості пере­бігу захворювання загалом. Вирішення питання про осудність у цьому разі залежить від глибини розладів психічного стану, що спостеріга­лись у хворого на різних циклотимічних фазах. Особи, які вчинили протиправні дії в гіпоманіакальному стані, на різних циклотимічних фазах і при дистимії часто визнаються осудними.