1.3. Актуальні освітянські проблеми сьогодення. Інформатизація освіти

Від рівня технологічного розвитку кожної країни залежить не тільки її економічна могутність і рівень життя населення, але і становище цієї країни в світовій спільноті, можливості економічної і політичної інтеграції з іншими країнами, а також розв'язання проблем національної безпеки. У той же час рівень розвитку і використання сучасних технологій в тій або іншій країні визначається не тільки розвитком матеріальної бази, але головним чином - рівнем інтелектуалізації суспільства, його здатністю проводити, засвоювати і застосовувати нові знання. Все це найтісніше пов'язане з рівнем розвитку освіти в країні.

Безумовно, поступове усвідомлення Україною реалій необхідності якнайшвидшого відтворення досвіду глобальної технологізації передових країн, приведе до перегляду базисних підходів і до підготовки кадрів для органів внутрішніх справ. І це неминуче, оскільки:

зміна рівня інтелектуалізації суспільства супроводжується зміною рівня інтелектуалізації кримінального світу і правоохоронної діяльності;

трансформація системи освіти загалом спричинить адекватні перетворення у всіх спеціалізованих галузях діяльності, включаючи напрями підготовки і перепідготовки кадрів для даних областей;

впровадження у життя нових феноменів глобального інформаційного суспільства призведе до необхідності дослідити і захистити ці нові сторони життєдіяльності від протиправного посягання;

перехід до нових технологій об'єктивно привносить в освітню діяльність істотні якісні поліпшення.

У Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI віку «Освіта: прихований скарб», представленому ЮНЕСКО в 1997 році, зазначено, що «ми повинні бути у всеозброєнні, щоб подолати основні протиріччя, які не будучи новими, стануть головними проблемами XXI віку». До таких протиріч автори Доповіді відносять наступні:

Протиріччя між глобальними і локальними проблемами: поступово стати громадянином світу без втрати власного коріння і активно брати участь в житті свого народу і суспільства.

Протиріччя між універсальним і індивідуальним. В умовах глобалізації культури, що набуває загального характеру, існує небезпека забуття унікального характеру кожної особистості, її призначення вибирати свою долю і здійснювати можливості, які є у неї.

Протиріччя між традиціями і сучасними тенденціями: адаптація без заперечення власного коріння, діалектичний зв'язок незалежності зі свободою і розвитком інших, управління технічним прогресом. Саме в цьому дусі потрібно вирішувати проблеми, пов'язані з розвитком нових технологій в області інформації.

Протиріччя між довгостроковими і короткостроковими завданнями. Громадська думка вимагає негайних відповідей і рішень, в той час як розв'язання багатьох проблем потребує терплячої і узгодженої стратегії реформ. Саме так йде справа відносно політики в області освіти.

Протиріччя між необхідністю змагання і прагненням до рівності можливостей. Потрібно відновити і привести у відповідність з вимогами сьогоднішнього дня концепцію безперервності творіння протягом всього життя, з тим щоб задіяти всі стимулюючі чинники, включаючи як змагання, так і співпрацю, об'єднавчу солідарність.

Протиріччя між небаченим розвитком знань і можливостями їх засвоєння людиною з урахуванням таких нових областей, як пізнання самого себе і засобів забезпечення фізичного і психологічного здоров'я, а також навчання, орієнтоване на пізнання і збереження навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим необхідно виробити чітку стратегію реформ, визначити пріоритети при умові збереження основних елементів базової освіти, які допомагають більш правильно будувати життя, використовуючи для цього знання, досвід і розвиток культури кожної людини.

Протиріччя між духовним і матеріальним світом. Людство потребує ідеалу і моральних цінностей. Немає більш благородної задачі, що стоїть перед освітою, ніж пробудити у кожного, з урахуванням його традицій, переконань і при повній повазі плюралізму, підйом духу і думки до усвідомлення універсального світу.

Об'єктивно виникає нова форма соціальної нерівності - інформаційна нерівність. Завдання перспективної системи освіти полягає в тому, щоб знизити гостроту цієї нерівності, за рахунок надання людям можливостей підвищення своєї інформаційної культури.

У Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI віку підкреслюється, що «освіта - один з основних засобів затвердження глибокої і гармонійної форми розвитку людства, яка дозволить боротися з убогістю, відчуженням, неписьменністю, пригнобленням і війною».

В перекладі на проблеми національної освіти потребують вирішення наступні завдання:

забезпечення досить високої загальної письменності населення;

забезпечення необхідного рівня знань і розуміння в області національної культури;

надання можливості кожному члену суспільства отримати професійну підготовку, яка б дозволила йому забезпечити гідний рівень життя;

забезпечення необхідного рівня освіти всього населення з питань розвитку і збереження навколишнього середовища, соціально-економічного розвитку, розвитку людини, побудови гідного громадянського суспільства і правової держави.

Основні проблеми існуючих систем освіти і теоретичний образ перспективної системи освіти, що забезпечує не тільки добробут нації, але і подальший стійкий розвиток людства, самим серйозним образом хвилюють сьогодні вчених, державних і суспільних діячів різних країн, які стурбовані необхідністю оновлення і реформування систем освіти, покликаного відігравати в XXI ст. найважливішу роль в розвитку особистості і суспільства.

Особливості перспективної системи освіти. До найбільш важливих особливостей перспективної системи освіти потрібно віднести:

фундаменталізацію освіти, яка повинна істотним чином підвищити його якість;

випереджальний характер всієї системи освіти, її націленість на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації;

розвиток творчих здібностей людини;

істотно більшу доступність системи реалізації творчого потенціалу для населення нашої планети шляхом широкого використання можливостей дистанційного навчання і самонавчання із застосуванням перспективних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Фундаменталізація освіти передбачає її орієнтацію на вивчення основних законів природи і суспільства, а також природи і призначення самої людини. Такий підхід повинен дозволити людям самостійно знаходити і оцінювати відповідальні рішення в умовах невизначеності, в критичних і стресових ситуаціях, коли людина стикається з новими складними природними і соціальними явищами. Наукові знання і високі етичні принципи є в цих випадках надійною опорою.

Тут і далі під терміном «фундаменталізація» розуміється істотне підвищення якості освіти і освітнього рівня людей шляхом відповідної зміни змісту дисциплін, що вивчаються, і методології навчального процесу.

Вона може досягатися різними засобами, до яких можуть бути віднесені і такі:

Зміна співвідношення між прагматичною і загальнокультурною частинами утворення всіх рівнів. При цьому пріоритетними стають проблеми загальної культури людини, формування у нього наукових форм системного мислення.

Зміна змісту і методології навчального процесу, при яких акцент робиться на вивчення фундаментальних законів природи і суспільства, створюються принципово нові навчальні курси, орієнтовані на формування цілісних уявлень про наукову картину світу і здатності виходити на системний рівень його пізнання.

Забезпечення якісної загальної екологічної освіти, яке дозволить не тільки сформувати нові засади світогляду, але і більш ефективно використати професійні знання і практичний досвід фахівців з різних сфер соціальної практики для спільного розв'язання екологічних проблем. Сюди потрібно віднести і поняття «екологічно чистих» людських відносин.

Забезпечення пріоритетності інформаційних компонент в перспективній системі освіти людей, які будуть жити і працювати в інформаційному суспільстві, де найважливішу роль будуть відігравати фундаментальні знання про інформаційні процеси в природі і суспільстві і нові інформаційні технології.

Однією з принципово важливих і конструктивних ідей в стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації є ідея випереджальної освіти. Суть цієї ідеї полягає в тому, щоб своєчасно підготувати людей до майбутнього. Перспективна система освіти повинна створюватись на основі поєднання новітніх загальнонаукових і гуманітарних знань і однієї з пріоритетних завдань її повинно бути формування у людей таких якостей, що дозволять їм успішно пристосуватися, жити і працювати в умовах століття, що наступає.

Серед цих якостей можна виділити:

системне наукове мислення;

екологічну культуру;

інформаційну культуру;

творчу активність;

толерантність;

високу моральність.

Саме ці якості людей повинні забезпечити виживання і подальший стійкий розвиток цивілізації. Тому саме вони і повинні бути пріоритетними цілями для системи випереджальної освіти.

Принципи практичної реалізації концепції випереджальної освіти доцільно пояснити на контрасті з діючою системою вищої освіти. У сучасних системах вищої освіти сьогодні реалізовується концепція, яку можна назвати підтримуючою освітою. Підготовка фахівців здійснюється головним чином на основі вимог сьогоднішнього дня, без урахування того, що чекає цих фахівців в майбутньому.

Система підтримуючої освіти явно не відповідає сучасним і, тим більше, перспективним вимогам, оскільки вона не забезпечує повноцінної підготовки людини до нових умов існування, що швидко змінюються. Випереджальна освіта, навпаки, орієнтується на майбутнє, на ті умови життя і професійної діяльності, в яких опиниться випускник вищого закладу освіти після його закінчення, тобто через 4-7 років після вступу на навчання.

Темпи технологічного і науково-технічного прогресу сьогодні такі, що багато які знання застарівають вже протягом 3-5 років, і не враховувати цього чинника в перспективній системі освіти неприпустимо. Саме тому система випереджальної освіти повинна радикальним образом відрізнятися від системи підтримуючої освіти. При цьому головну увагу необхідно зосередити на розвитку творчих якостей людини, її здібностей до самостійних дій в умовам невизначеності, а також на розвитку здібностей до навчання, придбання нових знань.

У системі випереджальної освіти значна частина навчального часу відводиться для вивчення нових фундаментальних знань, процесів і технологій, інформація про які повинна надходити різними каналами взаємодії з системою науки, банками даних і знань, науково-технічної інформації. Тому принципово важливою умовою ефективності системи випереджальної освіти є необхідність її органічного зв'язку з наукою.

Важливе місце в системі випереджальної освіти повинно посідати вивчення останніх досягнень в області інформатики, її засобів і методів, а також перспектив подальшого розвитку і практичного використання. Аналіз досвіду різних країн у викладанні інформатики дозволяє затверджувати, що її потрібно розглядати не тільки як важливий засіб інформаційної підтримки навчального процесу, ефективний педагогічний інструмент, але і як необхідний інструмент освіти. При цьому враховується тенденція перетворення інформатики з технічної дисципліни, яка вивчає методи обробки даних за допомогою обчислювальної техніки, в фундаментальну науку про інформацію і інформаційні процеси в природі і суспільстві.

Фази інформатизації. Терміни «інформатизація», «інформаційні технології», «інформаційні системи», «Інтернет» – ці сучасні терміни ледь не найбільш часто зустрічаються у різних контекстах. Інтуїтивно люба освічена людина розуміє зміст цих термінів і може дати для них своє слушне тлумачення. Втім, повсякденний характер застосування цих понять не повинен вводити в оману своєю умовною простотою.

Все залежить від точки зору, глибини аналізу та обсягу системоутворюючих зв’язків, що беруться до уваги. Навіть стоячи на порозі інформаційного суспільства, наука ще не дала, і невідомо, коли дасть, вичерпні та точні характеристики цих новітніх феноменів. У побуті прийнято трактувати Інтернет як світове інформаційне павутиння та швидкий засіб комунікації. В навчальній, популярній або непрофільній науковій літературі можна зустріти, наприклад, таке тлумачення: «Інтернет – це система, яка дає змогу комп’ютерам, розкиданим по усьому світі, взаємодіяти один з одним». В «Концепції інформатизації сфери освіти Російської Федерації» дається більш глибоке синергетично-квантово-механічне пояснення терміну. «Інтернет – це складна, самоорганізуюча самореферентна комунікативна система, що проявляє емерджентні (неочікувані) властивості, для опису якої необхідно враховувати теоретичні принципи квантової механіки – наглядовість і доповнюваність, а також синергетичні принципи підпорядкованості і кругової причинності». Втім, як би там не казали науковці, слушно прислухатись до змісту та акцентів вислову, що містяться в офіційних документах, що регламентують діяльність з розгортання інформатизації на всіх рівнях.

В Законі України «Про національну програму інформатизації» зазначається: «Інформатизацiя - сукупнiсть взаємопов'язаних органiзацiйних, правових, полiтичних, соцiально-економiчних, науково-технiчних, виробничих процесiв, що спрямованi на створення умов для задоволення iнформацiйних потреб громадян та суспiльства на основi створення, розвитку i використання iнформацiйних систем, мереж, ресурсiв та iнформацiйних технологiй, якi побудованi на основi застосування сучасної обчислювальної та комунiкацiйної технiки.» І далі за текстом: «Обчислювальна та комунiкацiйна технiка, телекомунiкацiйнi мережi, бази i банки даних та знань, iнформацiйнi технологiї (IТ), система iнформацiйно-аналiтичних центрiв рiзного рiвня, виробництво технiчних засобiв iнформатизацiї, системи науково-дослiдних установ та пiдготовки висококвалiфiкованих фахiвцiв є складовими нацiональної iнформацiйної iнфраструктури i основними чинниками, що забезпечують економiчне пiднесення. Як показує досвiд iнших країн, iнформатизацiя сприяє забезпеченню нацiональних iнтересiв, полiпшенню керованостi економiкою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологiй, зростанню продуктивностi працi, вдосконаленню соцiально-економiчних вiдносин, збагаченню духовного життя та подальшiй демократизацiї суспiльства. Нацiональна iнформацiйна iнфраструктура, створена з урахуванням свiтових тенденцiй i досягнень, сприятиме рiвноправнiй iнтеграцiї України у свiтове спiвтовариство».

Вже з перших пояснень можна помітити певні побоювання щодо недооцінки ролі і місця випереджального характеру інформатизації освіти, які посилюються після трактування пріоритетів програми інформатизації. «У Програмi прiоритети надаються iнформацiйнiй пiдтримцi заходiв виходу України з економiчної кризи, формуванню ринкових вiдносин, створенню сучасної iнформацiйної iнфраструктури, iнформатизацiї соцiальної сфери, фiнансової та грошової системи, дiяльностi Нацiонального банку України, податкової адмiнiстрацiї та митної служби, стратегiчних напрямiв розвитку державностi, безпеки та оборони, прiоритетних галузей економiки (агропромисловий, паливно-енергетичний, вiйськово-промисловий комплекси, транспорт, зв'язок)». І ні слова про освіту.

Втім, не слід робити висновок, що Програма інформатизації була підготована без достатньої проробки, або некваліфікованими фахівцями. Більш нелогічним та авантюрним було б висування пріоритету інформатизації саме освіти, заміна підтримуючої моделі освіти випереджальною. Для прийняття таких радикальних перетворень крім глибокої аналітико-синтетичної проробки і можливостей більшої варіативності рішень на державному рівні в умовах жорсткої кризи потрібна певна мужність, уява і віра в ідею.

Сучасні реалії такі, що зрілість інформатизації освіти корелює з рівнем могутності і добробуту тієї чи іншої держави. Загалом в сучасній економіці існує уявлення про держави 1-го, 2-го і 3-го поколінь. В перших акцент робиться на таких галузях як машинобудівництво, хімічні технології, сільске господарство, виробництво енергії тощо. При цьому головне значення мають природні ресурси держави. В державах 2-го покоління основу економіки складають наукомістські технології - мікроелектроніка, обчислювальна техніка, малотонажна хімія. Ключове значення здобуває освітній рівень населення, технологічна культура, психологічні установки людей. В державах 3-го покоління основним продуктом стають нові технології і нові ідеї. При цьому найважливішим ресурсом стає творчий потенціал еліти суспільства. Вища освіта в разі успішного розвитку держави дає змогу переходити від одних ресурсів до інших, від виробництва продуктів, або машин до виробництва ідей.

Чи здатні українці як нація розширити рамки своїх можливостей? Для цього необхідні перш за все зусилля самосвідомісті. Не заклики до вирішення проблем, а заклик до створення і опанування нових сфер діяльності. Це вже питання не макроекономіки, а макромислення, з якого випливають конкретні кроки в конкретних умовах.

З світової практики відомо, що впровадження інформаційних технологій, просування інформатизації проходить за певними фазами. Характеристика кожної фази в пристосуванні до освіти може бути такою. На фазі автоматизації спостерігається мала кількість комп’ютерів, часто не останніх поколінь, що припадає на велику кількість студентів, друковані пристрої невисокої швидкості друку та низької якості. Програмне забезпечення, що використовується, складають мови програмування загального призначення (Бейсік, Паскаль), простий текстовий процесор, найбільш популярна та проста операційна система. Можливості викладачів в одержанні підготовки, інструктажу або зовнішньої допомоги обмежені. Кількість викладачів або фахівців з інформатики недостатня. Студенти рідко працюють на комп’ютерах і не мають навичок роботи з клавіатурою. Інформатика йде відокремленим курсом і слабо пов’язана з іншими предметами.

На інформаційній фазі заклад освіти починає широко використовувати персональні комп’ютери, більшість дисциплін починають використовувати інтегровані елементи інформаційних технологій в якості технічних засобів навчання або змісту навчальної програми. Створюються державні і регіональні програми для постачання апаратного і програмного забезпечення, інформація про програми і технології, що застосовуються, вільно розповсюджується по навчальним закладам. Спостерігається інтеграція інформаційних технологій і освіти. Школи використовують значну кількість комп’ютерів, до яких студенти мають доступ для індивідуальної роботи. Комп’ютери з’єднані в комп’ютерну мережу, що мають файлові сервери і мережеві принтери. Студенти мають доступ до широкого діапазону розвинутого програмного забезпечення. Співробітники, викладачі і керівництво використовують комп’ютери у своїй роботі. Техніку і програмне забезпечення обслуговують кваліфіковані фахівці. Деякі викладачі спеціалізуються в застосуванні комп’ютерів для викладання своїх дисциплін. Студенти мають навички використання комп’ютерів, набуті заздалегідь. Інформатика органічно поєднана з іншими дисциплінами.

Фаза комунікації характеризується повною інтеграцією інформаційних технологій в керівництві освітою і навчальному процесі, а також у використанні її для зв’язку і співробітництва між користувачами комп’ютерів як усередині закладу освіта, так і із зовнішніми організаціями. Зв’язок викладача і студента забезпечується через комп’ютерні мережі. Програма вивчення інформаційних технологій значно ширша і глибша, ніж комп’ютерна грамотність. Інформаційні технології повністю інтегровані в навчальний процес і предметні області, а їх інструменти творчо використовуються на основі методів моделювання і інформатики.

Така класифікація рівня зрілості процесів інформатизації досить приблизна і умовна. За нею переважна більшість ВЗО МВС України, як і інших вищих закладів освіти України, має бути віднесена до тих, що переживають першу фазу інформатизації. Така невисока оцінка співпадає з фазою інформатизації України в цілому, узгоджується з позицією невключення освіти в перелік пріоритетних об’єктів в Програмі інформатизації України.

За висновками експертів в умовах радикального ускладнення життя суспільства, його технічної і соціальної інфраструктури вирішальною стає зміна взаємовідношення людей і інформації, яка є таким же стратегічним ресурсом суспільства, як продукти харчування в «аграрному», а традиційні матеріальні або енергетичні ресурси в «індустріальному» суспільстві. «Інформаційна революція», як і попередні «аграрна» і «індустріальна» революції, вирішуючи одні проблеми, породжує нові.

Однією з таких проблем є «інформаційний вибух», тобто надлишок доступної багатьом сучасним людям інформації, якої з'являється більше, ніж спроможна переварити людська свідомість. Він слугує причиною зниження якості мислення серед людей, в тому числі освічених членів сучасного суспільства. Інформаційне перевантаження - це реальність.

Фахівці скаржаться, що вони не встигають стежити за оперативною інформацією, яка відноситься до їх предметної області. При цьому величезні обсяги інформації, особливо зібрані у вигляді статистичних даних, стають полем для помилкової, упередженої і/або навмисно фальсифікованої їх інтерпретації. Небезпека того, що нечисленні «експерти», контролюючі інформаційні потоки, можуть експлуатувати менш освічену частину населення, стає реальністю. Ті, хто не має достатнього доступу до інформаційних систем, будуть знаходитися в досить невигідному становищі вже до кінця нинішнього століття.

Експерти відзначають, що у світі встановилися довгострокові тенденції інформаційно-технологічної зміни людської цивілізації. Головною і визначальною тенденцією другої половини поточного сторіччя є стабільний розвиток процесу проектування і виробництва різноманітних пристроїв на основі мікроелектроніки. Наслідком цього рукотворного феномена є революційне здешевлення інформаційно-зв'язної інфраструктури з наслідками, що важко прогнозуються.

Нижче викладаються тільки припущення, побудовані на очевидних наслідках інформаційної революції:

1.             Внаслідок технічного прогресу питома вартість робіт з передачі і обробки інформації різко знизиться, що призведе до лавиноподібного збільшення кількості і якості (різноманіття форм) комунікативних процесів у всіх сферах функціонування суспільства.

2.             Істотно зміниться структура зайнятості в нематеріальному виробництві, різко скоротиться трудомісткість посередницьких і інформаційно-пошукових робіт і послуг нематеріального характеру.

3.             Зміниться структура інформаційних зв'язків людини: кожний значною мірою індивідуально зможе визначити для себе коло повсякденного і іншого спілкування. На фактуру зв'язків все більше буде впливати схожість життєвих орієнтирів, рівень освіти, культурні переваги, захоплення і інтереси. Звідси витікає можлива зміна концепції «малого кола» і співвідношення «громадянин-держава».

Інформатизація змінює і наукові альтернативи. Якщо XX ст. було століттям аналізу і пройшло під знаком спеціалізації, народження нових професій на стиках наук і сфер діяльності, то XXI ст. обіцяє бути століттям синтезу, узагальнюючих багатодисциплінарних підходів, століттям не «вузьких» професіоналів, а фахівців «з розв'язання проблем».

Стрімко зростає новий клас в суспільстві - клас освічених «інтелектуальних службовців» або, як його інакше називають - «клас людей знання». Цей новий клас в США, Японії, низці інших країн вже сьогодні складає більше за половину зайнятого населення.

Відмінність інформатизації від інших промислових революцій полягає в тому, що вона основними своїми результатами належить до області спілкування людей або, іншими словами, до області інформаційного виробництва. Принципово важливим в «інформаційному суспільстві», становлення якого прогнозується в США і Японії до 2020 року, а в Західній Європі - до 2030 року, є інформаційний розвиток кожного члена суспільства для розвитку країни загалом.

На думку Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. існує реальна небезпека того, що вкореняться два типи суспільства - динамічних і відстаючих, причому це буде залежати від доступу окремих осіб до технологій отримання інформації.

Одним з головних інструментів в освіті, що відкриває шлях в новий світ, є інформаційні технології. Вони дозволяють змінити системні властивості найважливіших компонент нашого буття. Розробка стратегії розвитку і використання інформаційних технологій в сфері освіти є однією з ключових проблем стратегічного планування, як на національному, так і на глобальному рівні.

Темпи і напрями змін на нинішньому етапі визначаються не обчислювальною технікою і можливостями телекомунікацій, не програмними засобами, а людьми, їх готовністю до змін, їх запитами і проблемами. Тому інформатизація освіти в світі загалом, і в Україні, що переживає кризовий період свого розвитку, має величезне значення.

Прогнозується, що у XXI ст. конкурентна боротьба буде вже відбуватися не тільки за прибутки або ринки збуту, а за місце географічного регіону в світовій спільноті, за стійкий і безпечний розвиток, за право не розміщувати на своїй території радіоактивні відходи і «брудні виробництва», за право бути, якщо можна так висловитись, суб'єктом історії. Основними учасниками цієї сутички стануть транснаціональні корпорації, а ареною боротьби - інформаційний простір (кіберпростір - в західній термінології).

Співтовариства, які не будуть мати в своєму розпорядженні кадри, ефективно працюючі в цій області, і організації, здатні вести активну політику у вказаній сфері і відстоювати свої інтереси, не мають майбутнього. Ми вступаємо у вік «інформаційної економіки», яка відрізняється своїми законами і «правилами гри».