§ 14. Класні чини працівників органів

прокуратури. Заохочення та відповідальність

прокурорів і слідчих

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівни-

кам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюють-

ся класні чини залежно до займаних посад і стажу роботи.

Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визна-

чається Положенням про класні чини працівників органів

прокуратури України, затвердженим Верховною Радою Укра-

їни в листопаді 1991 р. Положенням встановлено десять кла-

сних чинів: державний радник юстиції України, державний

радник юстиції 1, 2 і 3 класів, старший радник юстиції, рад-

ник юстиції, молодший радник юстиції, юристи 1,2,3 класів.

Присвоєння класного чину проводиться послідовно з

урахуванням ділових і особистих якостей працівника від-

повідно до посади, яку він займає, та стажу роботи. Поло-

Організація судових та правоохоронних органів

женням передбачені класні чини, відповідні посади та

строки перебування у класному чині.

Класні чини державного радника юстиції України,

державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються

Президентом України, інші класні чини присвоюються

Генеральним прокурором України. ;

Генеральному прокурору України надано право:

а) в окремих випадках за зразкове виконання службо-

вих обов'язків присвоювати працівникам чергові класні

чини достроково;

б) при призначенні на вищу посаду присвоювати чин

без додержання черговості, але не більше як на два чини

вище того, у якому працівник перебуває;

в) входити з поданням до Президента України про

присвоєння класного чину державного радника юстиції

1, 2 і 3 класів.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно

класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення кла-

сного чину може мати місце при звільненні працівника з

органів прокуратури за ганебні вчинки. У разі грубих пору-

шень службового обов'язку працівником прокуратури чи

недостойної поведінки він може бути понижений у чині.

Працівникам органів прокуратури, що мають класні

чини, виплачуються відповідні грошові надбавки до поса-

дових окладів.

Стаття 48 Закону « П ро прокуратуру» передбачає захо-

ди заохочення та відповідальності прокурорів і слідчих.

Прокурори і слідчі заохочуються за сумлінне вико-

нання службових обов'язків. За порушення закону, не-

належне виконання службових обов'язків чи вчинення

ганебного проступку прокурори і слідчі несуть відповідаль-

ність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури

України, затвердженим Верховною Радою України 6 ли-

стопада 1991 р.

Дисциплінарним статутом передбачені такі заходи за-

охочення: а) подяка; б) грошова премія; в) подарунок; г) цін-

ний подарунок; ґ) дострокове присвоєння класного чину або

підвищення у класному чині; д) нагородження нагрудним

знаком «Почесний працівник прокуратури України».

Розділ VII. Органи прокуратури України

Нагрудним знаком «Почесний працівник прокурату-

ри України» нагороджуються прокурорсько-слідчі праців-

ники за багаторічну і бездоганну службу. Разом з нагруд-

ним знаком працівнику вручається грамота Генерально-

го прокурора України.

За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури

можуть бути представлені до нагородження державними

нагородами і присвоєння почесного звання «Заслужений

юрист України».

Дисциплінарним стягненнями згідно з Дисциплінар-

ним статутом є: а) догана; б) пониження в класному чині;

в) пониження в посаді; г) позбавлення нагрудного знака

«Почесний працівник прокуратури України»; ґ) звільнен-

ня; д) звільнення з позбавленням класного чину.

Особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний

працівник прокуратури України», можуть бути звільнені

з роботи лише за попередньою згодою Генерального про-

курора України.

Дисциплінарне стягнення має відповідати мірі та тяж-

кості проступку. Прокурор, який вирішує питання про на-

кладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обстави-

ни проступку та одержати пояснення особи, яка його вчи-

нила. Генеральний прокурор України здійснює контроль за

обґрунтованістю і законністю застосування заохочень та

дисциплінарних стягнень підлеглими прокурорами і вжи-

ває заходів до скасування необгрунтованих наказів.

У Законі «Про прокуратуру» визначаються норми, що

регламентують матеріальне і соціальне забезпечення пра-

цівників прокуратури (ст. 49), заходи правового і соціаль-

ного захисту (ст. 50), пенсійне забезпечення працівників

прокуратури (ст. 50і). Перелічені норми, зокрема, визна-

чають тривалість щорічної відпустки у ЗО календарних

днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотно-

му напрямку. Атестованим працівникам прокуратури, які

мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років,

надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-

15 календарних днів. Прокурори і слідчі мають право на

позачергове отримання житла і встановлення квартирно-

Організація судових та правоохоронних органів

го телефону з оплатою 50 відсотків комунальних послуг.

Працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із

стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше

мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років, їм

підвищено розмір пенсійного забезпечення і знижено вік

виходу на пенсію. Законом «Про прокуратуру» передба-

чені й інші заходи правового захисту, матеріального і со-

ціального забезпечення.

Працівники прокуратури повинні мати високі мо-

ральні якості, бути принциповими та непримиренними до

порушень закону, поєднувати виконання своїх професій-

них обов'язків з громадянською мужністю, справедливі-

стю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо до-

держуватися вимог закону, проявляти ініціативу в роботі,

підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю ді-

яльністю утвердженню верховенства закону, забезпечен-

ню демократії, формуванню у правосвідомості громадян

поваги до законів, норм і правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими праців-

никами законності і службової дисципліни підривають

авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держа-

ви та суспільства.

К о н т р о л ь н і-запитання

1. Яке місце посідає прокуратура у правовій державі?

2. Які завдання стоять перед органами прокуратури?

3. Назвіть принципи організації та діяльності прокуратури.

4. Які основні напрямки діяльності прокуратури?

5. Що собою становить система органів прокуратури?

6. Які повноваження покладено на Генерального прокурора

України?

7. Які заохочення застосовуються до працівників прокуратури?

8. Назвіть види дисциплінарної відповідальності працівників

прокуратури.

Розділ VII. Органи прокуратури України

Розділ VIII

ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Систему органів внутрішніх справ України становлять

установи, організації та підрозділи Міністерства внутріш-

ніх справ України (МВС України). Всі структурні складові

цього міністерства сформовані відповідно до адміністра-

тивно-територіального поділу України.

Систему внутрішніх справ очолює Міністр, який при-

значається на посаду і звільняється з посади Президентом

України. Міністр призначає начальників управлінь МВС

України в областях за погодженням з місцевими держав-

ними адміністраціями1. Начальники місцевих (районних)

відділів (управлінь) призначаються начальниками управ-

лінь МВС України в областях.

Внутрішня структура МВС України складається з

Міністра, першого заступника, заступників, колегії міні-

стерства, головних управлінь (відділів), управлінь. Серед

основних управлінь можна назвати: Головне слідче управ-

ління; Головне управління охорони громадської безпеки

(міліція); Головне управління внутрішніх та конвойних

військ; Головне управління пожежної безпеки; Головне

управління Державної автомобільної інспекції; Головне

управління по боротьбі з організованою злочинністю; Го-

ловне управління МВС України на транспорті; Головне

управління карного розшуку; Управління навчальних за-

кладів МВС України; Управління позавідомчої охорони.

Одним із важливих є Головне слідче управління, яке

є самостійним структурним підрозділом МВС України.

Воно забезпечує організаційно-методичне керівництво

діяльністю слідчих управлінь (відділів), які діють в Голов-

них управліннях МВС України в АРК, м. Києва, в управ-

ліннях МВС України в областях та м. Севастополя, а та-

1 Начальники Головного управління МВС в АРК, окремих голов-

них управлінь (наприклад, м. Києва) мають ранг заступника міністра.

Відповідно до п. 8 Положення про Міністерства внутрішніх справ Ук-

раїни їх призначає на посаду і звільняє з посади Президент України.

Організація судових та правоохоронних органів

кож спеціалізованих слідчих підрозділів. Головне слідче

управління очолює заступник Міністра, він же є началь-

ником Головного слідчого управління, який призначаєть-

ся на посаду і звільняється з посади Президентом Украї-

ни за поданням Міністра внутрішніх справ України.

Головне слідче управління виконує такі основні функції:

а) аналізує стан законності; б) вивчає практику, організацію

та результати роботи слідчих управлінь і відділів; в) переві-

ряє роботу слідчих підрозділів; г) забезпечує контроль за

розслідуванням найбільш складних кримінальних справ.

МВС України є центральним органом державної вико-

навчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Воно реалізує державну політику в сфері захисту прав і сво-

бод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправ-

них посягащ», організовує та координує діяльність органів

внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні гро-

мадського порядку і забезпеченню громадської безпеки.

Основними завданнями МВС України є:

- організація та координація діяльності органів внутріш-

ніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів су-

спільства і держави від протиправних посягань охороні гро-

мадського порядку і забезпеченню громадської безпеки;

- участь у розробці та реалізації державної політики

щодо боротьби зі злочинністю;

- забезпечення запобігання злочинам, їх припинення,

розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили зло-

чин, вжиття заходів до усунення причин і умов, що спри-

яють вчиненню правопорушень;

- забезпечення безпеки працівників суду і правоохо-

ронних органів, їх близьких родичів та осіб, які беруть

участь у кримінальному судочинстві;

- визначення основних напрямків удосконалення ро-

боти органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-

методичної та практичної допомоги;

- забезпечення виконання кримінальних покарань,

участь у ресоціалізації засуджених;

- організація роботи, пов'язаної із забезпеченням без-

пеки дорожнього руху та пожежної безпеки;

Розділ УІП. Органи внутрішніх справ

- забезпечення законності в діяльності працівників і

військовослужбовців системи МВС України.

На МВС України покладено такі функції:

- забезпечення реалізації державної політики щодо

боротьби зі злочинністю;

- вивчення основних напрямків діяльності органів,

підрозділів, установ внутрішніх справ та ефективних засо-

бів і методів виконання покладених на них завдань;

- організація роботи органів МВС України по охороні

громадського порядку на вулицях, в інших громадських

місцях, запобіганню та припиненню адміністративних пра-

вопорушень і забезпеченню провадження у справах, роз-

гляд яких покладено законом на органи внутрішніх справ;

- організація здійснення органами внутрішніх справ

профілактичних і оперативно-розшукових^заходів щодо

запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочи-

нів, провадження дізнання і попереднього слідства у спра-

вах про злочини, розслідування яких покладено законом

на органи внутрішніх справ;

- здійснення спеціальних заходів забезпечення безпе-

ки працівників'суду, органів прокуратури, внутрішніх

справ, митних органів, органів Державної податкової

служби, Державної контрольно-ревізійної служби, рибо-

охорони, Державної лісової охорони, Антамонопольного

комітету України, їх близьких родичів, а також заходи без-

пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

- безпосереднє проведення роботи по виявленню,

розкриттю та розслідуванню злочинів, що мають міжре-

гіональний, міжнародний характер, ведення боротьби з

організованою злочинністю та наркобізнесом і злочина-

ми у сфері економіки;

- забезпечення профілактики правопорушень, вне-

сення до центральних і місцевих органів державної вико-

навчої влади, підприємств, установ та організацій подань

про необхідність усунення причин і умов, що сприяють

вчиненню правопорушень, організація проведення серед

населення роз'яснювальної роботи з питань охорони гро-

мадського порядку і боротьби зі злочинністю;

Організація судових та правоохоронних органів

- участь у наукових, кримінологічних та соціологічних

дослідженнях, розробках на їх основі державних програм

боротьби зі злочинністю і охорони правопорядку;

- вжиття разом з іншими державними органами захо-

дів до запобігання дитячій безпритульності та правопору-

шенням серед неповнолітніх;

- організація і проведення розшуку громадян у випад-

ках, передбачених законодавством та міжнародними уго-

дами;

- організація інформаційно-аналітичного забезпечен-

ня діяльності органів внутрішніх справ, формування

центральних довідково-інформаційних фондів, оператив-

но-розшуковий та криміналістичний облік, у межах сво-

їх повноважень ведення державної статистики;

- організація проведення експертиз у кримінальних

справах і криміналістичних досліджень за матеріалами

оперативно-розшукової діяльності, забезпечення в уста-

новленому порядку участі спеціалістів криміналістичної

служби у слідчих діях;

- забезпечення виконання кримінально-виконавчого

законодавства, організація роботи установ по виконанню

покарань, 'участь у ресоціал ізації засуджених;

- організація додержання законодавства про паспор-

ти, в'їзд в Україну та виїзд із України громадян, перебуван-

ня на її території іноземних громадян та осіб без грома-

дянства;

- забезпечення функціонування дозвільної системи і

здійснення контролю за придбанням, зберіганням, носін-

ням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речо-

вин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо збері-

гання і використання яких встановлено спеціальні прави-

ла, та за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони

використовуються;

- організація роботи Державної автомобільної інспекції,

забезпечення реєстрації та обліку автотранспортних засо-

бів, разом з іншими органами вжиття заходів до забезпе-

чення безпеки дорожнього руху; контроль за проведенням

міністерствами, іншими центральними органами держав-

Розділ VIII. Органи внутрішніх справ

ної виконавчої влади і транспортними організаціями ро-

боти, спрямованої на запобігання дорожньо-транспорт-

ним пригодам;

- забезпечення здійснення державного пожежного

нагляду, пожежної охорони населених пунктів та об'єктів

державної влади у питаннях, пов'язаних з удосконален-

ням справи пожежної охорони;

- організація на договірних засадах охорони майна

всіх видів власності, разом із зацікавленими органами

проведення роботи для підвищення надійності охорони

об'єктів;

- організація здійснення заходів щодо врятування

людей, охорони їх безпеки, забезпечення громадського

порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій,

пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків; забезпе-

чення участі органів внутрішніх справ у межах їх повно-

важень у здійсненні заходів по охороні навколишнього

середовища;

- забезпечення високої бойової та мобілізаційної го-

товності органів внутрішніх справ і військ внутрішньої та

конвойної охорони, участь у забезпеченні режиму воєн-

ного або надзвичайного стану в разі його оголошення на

території України або в окремих місцевостях;

- забезпечення в межах своїх повноважень виконан-

ня укладених міжнародних договорів (угод) України з

питань боротьби зі злочинністю;

- розробка та організація реалізації програм кадрового

забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ,

військ внутрішньої та конвойної охорони;

- організація в установленому порядку матеріально-тех-

нічного забезпечення діяльності підпорядкованих органів;

- участь у формуванні науково-технічної політики в

сфері діяльності органів внутрішніх справ; забезпечення

розробки озброєнь, спеціальних, технічних і криміналіс-

тичних засобів для органів внутрішніх справ, військ внут-

рішньої та конвойної охорони.

Рішення МВС України у питаннях безпеки дорожньо-

го руху, пожежної безпеки, діяльності дозвільної системи

Організація судових та правоохоронних органів

та в інших визначених чинним законодавством питаннях

є обов'язковими для центральних та місцевих органів дер-

жавної виконавчої влади, а також підприємств, установ,

організацій.

Нижчестоящими органами внутрішніх справ є Голов-

не управління МВС України в АРК, головні управління і

управління в областях, містах Києві і Севастополі, а також

на транспорті.

У структуру управління МВС України в області входять:

- начальник управління МВС; перший заступник —

начальник кримінальної міліції; заступник — начальник

управління по боротьбі з організованою злочинністю; за-

ступник — начальник міліції громадської безпеки; заступ-

ник — начальник слідчого управління;

- управління карного розшуку; управління державної

с,лужби боротьби з економічною злочинністю; управлін-

ня по боротьбі з організованою злочинністю; управління

Державтоінспекції; управління державної служби охоро-

ни; слідче управління; управління кадрів; управління ви-

ховної та соціально-психологічної роботи; управління

паспортної, реєстраційної та міграційної роботи; управ-

ління дільничних інспекторів міліції.

Основною ланкою в системі органів внутрішніх справ

є районні в містах, міські відділи, а також лінійні відділи

головних управлінь, управлінь МВС України в областях,

міст Києва і Севастополя, а також на транспорті1.

Відповідно до місця в системі МВС України управлін-

ня МВС областей, міст, районів вирішують на своєму

рівні аналогічні завдання, що і МВС України, виконую-

чи при цьому схожі функції за деяким винятком згідно з

своєю компетенцією.

Центральне місце серед установ МВС України посідає

міліція, яка є державним озброєним органом виконавчої

1 Цікаво, що відбиток системи органів внутрішніх справ кожний

громадянин може побачити у своєму паспорті у вигляді абревіатури,

наприклад, Київський РВ ХМУ УМВС України в Харківській області,

де абревіатура читається як «районний відділ Харківського міського

управління Управління Міністерства внутрішніх справ».

Розділ VIII. Органи внутрішніх справ

7*

влади, що захищає життя, здоров'я, права та свободи гро-

мадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспіль-

ства і держави від протиправних посягань. Міліція є єди-

ною системою органів, що входять у структуру МВС. її

складають такі підрозділи: а) кримінальна міліція; б) мі-

ліція громадської безпеки; в) транспортна міліція; г) Дер-

жавтоінспекція; ґ) міліція охорони; д) спеціальна міліція.

Організаційна структура і штатна чисельність міліції

визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом

Міністрів України. В своїй діяльності міліція підпорядко-

вана МВС і підзвітна відповідним органам місцевого са-

моврядування з питань, віднесених до їх компетенції.

Міністр внутрішніх справ України керує всією міліці-

єю України. В областях, містах, районах міліцією керують

начальники управлінь (відділів) внутрішніх справ.

Основними завданнями міліції є:

1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх

прав і свобод, законних інтересів;

2) попередження правопорушень та їх запобігання;

3) охорона і забезпечення громадського порядку;

4) виявлення і розкриття злочинів, розшук злочинців;

5) забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) захист власності від злочинних посягань;

7) виконання кримінальних покарань та адміністра-

тивних стягнень;

8) участь у здійсненні соціальної і правової допомоги

громадянам, сприяння в межах своїх повноважень держав-

ним органам, підприємствам, установам і організаціям у

виконанні покладених на них законом обов'язків.

Чинне законодавство покладає на міліцію такі

функції: адміністративну, профілактичну, оперативно-

розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охо-

ронну (на договірних засадах).

Для вирішення завдань і виконання міліцією своїх

функцій Закон України «Про міліцію» наділяє її відповід-

ними повноваженнями (ст. 11).

На службу в міліцію приймаються на добровільній

договірній основі громадяни, які здатні за своїми особи-

Організація судових та правоохоронних органів

стами, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем,

фізичною підготовкою та станом здоров'я виконувати

покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу

може бути встановлено випробувальний строк до одного

року. Працівники міліції складають присягу. Заборонено

приймати на службу в міліцію осіб, що мають судимість.

Порядок і умови проходження служби в міліції регулю-

ються Положенням про проходження служби особовим

складом органів внутрішніх справ, яке затверджується

Кабінетом Міністрів України, а також Дисциплінарним

статутом Міністерства внутрішніх справ України, який

затверджується Верховною Радою України.

Контрольні  запитання

1. Яке місце посідає МВС України у системі органів внутрішніх

справ?

2. Яка система цих органів?

3. Які повноваження покладені на органи внутрішніх справ?

4. Які підрозділи складають міліцію?