style='margin-left:0cm;border:none;padding:0cm'>Здійснення перевірки правомірності застосування сили

Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. (зі змінами та доповненнями) на громадян та юридичних осіб, у разі заподіяння тілесних ушкоджень або смерті нападникові, покладено обовязок негайного сповіщення про це органи внутрішніх справ і прокуратури.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства Украї­­ни, органами попереднього слідства і дізнання, що можуть здійснювати перевірку і з’ясовувати причини заподіяння таких наслідків, є:

1) міліція;

2) командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ – у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками і службовцями Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні частини, з’єднання, установи;

3) слідчі прокуратури.

Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яка затверджується прокурором.

За наявності обставин, передбачених Кримінальним Кодексом, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві.

Наказом МВС України від 6 грудня 1991 р. №552 надається право перевірки правомірності застосування або використання спеціальних засобів та вогнепальної зброї інспекіям по особовому складу управлінь (відділів) по роботі з особовим складом органів та підрозділів МВС.

За дорученням інспекцій з особового складу (у разі відсутності тілесних ушкоджень та матеріальних збитків) такі перевірки можуть проводитись керівництвом, працівниками кадрових апаратів органів та підрозділів внутрішніх справ. Матеріали перевірки та висновок надсилається для узгодження і затвердження до інспекцій з особового складу.

Під час проведення перевірки необхідно з’ясувати такі питання:

а) дані про працівника міліції: спеціальне звання; прізвище, ім’я, по

батькові; час служби в органах внутрішніх справ і на посаді, яку він займає; рік народження; освіта; сімейний стан, наявність дітей; рівень професійної підготовки за час служби (у тому числі знання матеріальної частини зброї, заходів безпеки при поводженні зі спеціальними засобами та вогнепальною зброєю та правових підстав їх застосування); підстава отримання та носіння спеціальних засобів та вогнепальної зброї; у якому стані він перебував (відсутність чи наявність алкоголю в крові); як він характеризується за місцем служби;

б) дані про правопорушника: прізвище, ім’я, по батькові; рік і місце народження; освіта; місце роботи; місце проживання; характеристика з місця роботи; сімейний стан; чи притягався раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності; у якому стані перебував (відсутність чи наявність алкоголю в крові);

в) наслідки застосування спеціальних засобів чи вогнепальної зброї (ступінь тілесних ушкоджень, поранення, причина смерті);

г) як попереджувався правопорушник про можливість застосування зброї чи специальних засобів, кількість використаних набоїв при застосуванні зброї;

д) яку долікарську допомогу конкретно надано;

є) яким чином сповіщено керівництво, чергову частину ОВС;

ж) куди направили потерпілого (до якої лікарні, який лікар здійснював огляд потерпілого, хто здійснював конвоювання та його охорону і т.ін.);

з) хто з керівництва ОВС виїжджав на місце пригоди;

а також з’ясовуються інші питання, що можуть мати значення для вирішення правомірності застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовою особою чи працівником міліції.

На підставі цих даних посадовою особою робиться висновок про правомірність застосування спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.

У той же час, кримінально-процесуальним законодавством України передбачається винесення органом дізнання постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, копія такої постанови надсилається прокурору (ст.ст. 104, 109 КПК України).