3.1. Принципи розвитку рекреаційної індустрії

Під час формування політики перспективного розвитку рекреаційної індустрії в регіоні треба виходити з того, що існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, які в тій чи іншій мірі визначають реальні умови її реалізації.

Серед факторів суб'єктивного характеру відзначимо два.

1. Основні механізми і норми регулювання відносин в економічному житті, в тому числі і в рекреаційній сфері, будуть формуватись на державному рівні. Отже, можливості регіону в питаннях економічного сприяння розвитку відпочинкової індустрії будуть досить обмежені. Прогрес в тій сфері залежатиме від економічної ситуації в державі, що, з одного боку, фактично нівелює шанси на державну підтримку глобальних ініціатив і проектів, з другого - вимагає підприємницької активності як окремих організацій так і осіб. Тому в найближчі роки виправдає себе варіант окремого - локального розвитку рекреаційного регіону і надання відповідних послуг.

2. Ринкова економіка - це відкрита система, яка передбачає її інтеграцію з європейськими і світовими структурами. Географічний фактор і наявний природній потенціал дають підстави вважати, що завдяки їм Карпатський регіон має шанси прискорити своє "входження" в світ саме через ринок рекреаційних послуг як вигідний сектор вкладання капіталу.

В умовах тотального дефіциту ресурсів, відсутності кадрів, низького рівня сервісу і т.п. закономірним є великий інтерес в участі іноземних інвесторів у розвитку рекреаційної сфери. Без цього досягнути світових стандартів у рекреаційному обслуговуванні, забезпечити попит на послуги і розширити ринок їх збуту буде важко. Тому прогрес в цій галузі значною мірою буде залежати від того, як і яка політика буде здійснюватись по відношенню до іноземних інвесторів.

ти від того, як і яка політика буде здійснюватись по відношенню до іноземних інвесторів.

Ці суб'єктивні обставини, пов'язані з дією внутрішніх і зовнішніх чинників, безумовно, впливатимуть на хід подій і в ос­новному визначатимуть стратегічні орієнтири розвитку рекре­аційної індустрії.

Треба рахуватись і з тим, що об'єктивно існують несприят­ливі фактори, без врахування яких будь-які програми і проекти не принесуть бажаних результатів.

До таких несприятливих факторів можна віднести:

— населення регіону мало підготовлене до рекреаційного підприємництва;

— відсутні стабільні економічні механізми економічного ре­гулювання господарських відносин;

— економічні важелі і стимули розвитку рекреаційної сфери лише формуються;

—  соціальна інфраструктура загального призначення (доро­ги, транспортне сполучення, зв'язок, водопровідного - за­безпечення, каналізація, торгівля, громадське харчування) розвинута слабо, рівень сервісу надзвичайно низький;

— відсутність широкого асортименту продуктів харчуван­ня, їх низька якість, невідповідність світовим стандар­там і нормам;

— не розвинуті сучасні системи інформаційного забезпечен­ня рекреаційного бізнесу, відсутня всеохоплююча реклама;

— дефіцит висококваліфікованих менеджерів у сфері рекре­аційного бізнесу;

— загальна культура господарювання невисока;

— деформовані традиції і звичаї народу;

—  санітарно-екологічиа ситуація в багатьох рекреаційних центрах досить напружена, що знижує попит в за­рубіжних партнерах.

Окремо треба відзначити політичний фактор, вплив якого на формування попиту і контингент відпочиваючих останнім ча­сом надзвичайно зріс. Рекреаційний бізнес дуже чутливий до політичних катаклізмі в. Цей фактор у поєднанні з падінням життєвого рівня населення, ростом цін на путівки і вартості послуг в найближчі роки буде серйозним гальмом розвитку рекре­аційної індустрії.

Принциповим моментом формування стратегії розвитку ре­креації в регіоні є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі, відповідно визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. Розрахунки вчених підтверджують, що доцільність прискореного використан­ня рекреаційного потенціалу свідчить про те, що дана галузь по­винна стати рівноправною сферою впливу і сприяння органів дер­жавної влади, як і будь-яка інша галузь виробництва.

У такому випадку вирішується кардинальне питання -встановлюється баланс інтересів державних і представницьких органів влади, з одного боку, об'єктів, фірм і організацій - з іншо­го. При цьому завдання перших - установити єдині для всіх пра­вила розвитку, визначати загальну стратегію дій в залежності від кон'юнктури ринку і відповідний режим економічного сприяння діяльності фірм і організацій, встановлювати територіально-еко­логічні регламенти розвитку.

Державна політика повинна бути спрямована на формуван­ня сприятливого ринкового середовища, соціально-ефективного, економічно вигідного і екологічно допустимого для територій розвитку рекреаційного бізнесу.

Наступний принциповий момент - визначення місця і ролі рекреаційної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів територіального розвитку: 3 усіх потенційно можливих варіантів заслуговують на увагу два.

Перший - рекреаційна сфера залишається в полі зору дер­жавних і представницьких органів влади, розвивається як друго­рядна галузь соціальної інфраструктури, в основному функціону­ючи за залишковим принципом фінансування. Рівень сервісу і обслуговування при цьому визначається фінансовими можливос­тями колективів, які в умовах економічної кризи обмежені в кош­тах. Різні форми тиску на органи державної влади можуть дати фрагменті фінансові і ресурсні ін'єкції в ці об'єкти, що не знімає проблему як таку.

Отже, на основі досліджених факторів слід висловити дум­ку, що ігри такому підході до справи досягнення світових стандартів рекреаційного обслуговування віддаляється в часі, а зна­чить, ринок послуг звужується, за рахунок росту диспропорцій між існуючим ресурсним потенціалом і ефективністю його вико­ристання втрачається пряма економічна вигода для території.

Другий варіант - рекреаційна галузь визнається як пріори­тетна сфера перспективного розвитку регіону з чітко визначеною політикою по відношенню до неї і займає відповідне місце на всіх рівнях державного управління, яке через різні форми сприяння стимулює підприємницьку активність у сфері рекреаційного бізне­су. В таких випадках рекреація дала б своєрідний поштовх практич­ним діям в інших сферах, безпосередньо з нею не пов'язаних.

Таким чином, можна стверджувати, що рекреація, крім пря­мої економічної вигоди і соціальних зрушень, зробить регіон при­вабливим для зарубіжних інвесторів, що в нинішніх умовах дуже важливо.

Даний варіант, на нашу думку, і повинен стати основною стратегічною лінією державної політики рекреаційного освоєння Карпатського регіону.

Очевидно, що при такому підході до справи стоїть питання вибору цільового орієнтиру, основного критерію формування ре­креаційної індустрії. Тут може бути два основні критерії вибору.

Перший - соціальний, коли вся система рекреаційного об­слуговування спрямовується на задоволення внутрішніх потреб держави щодо оздоровлення і відпочинку населення. Такий підхід не вписується в пропоновану стратегічну лінію рекре­аційного освоєння і відведеному цій галузі місцю в перспективній економічній структурі.

Другий критерій - економічний, коли в основу всіх прак­тичних дій і планів закладаються принципи економічної вигоди як на рівні території, так і на рівні об'єктів рекреаційного господа­рювання. Виключна орієнтація на прибутковість цієї галузі несе загрозу в першу чергу природному потенціалу, може викликати тимчасовий спалах ділової активності, коли чисто фінансові інте­реси домінуватимуть над соціальними цілями території.

Безперечно, що між тими варіантами необхідно вибирати середнє з екологічною безпекою і помірно зростаючими прибут­ками для регіону і держави.

Виходячи з основних стратегічних завдань і очікуваних резуль­татів, політика перспективного розвитку рекреаційної сфери в регіоні повинна будуватись на наступних основних принципах, а саме:

— організація і формування індустрії відпочинку як спе­цифічного виду товару - рекреаційних послуг, який діє у відповідності до законів ринкової економіки;

— створення багатопрофільних рекреаційних центрів та об'єктів з поєднанням в них оздоровлення, відпочинку, ту­ризму і спорту;

— локалізація лікувально-оздоровчих санаторно-курортних установ і центрів як моно функціональних рекреаційних територій;

— максимальне розширення гами оздоровчих, культурно-пізнавальних, відпочинкових, спортивних і туристичних послуг, які надаються рекреаційними установами;

— пріоритетний розвиток сервісних служб і підвищення ком­фортності умов на існуючих рекреаційних об'єктах;

— формування рекреаційних центрів середньої і малої місткості у відповідності до природної і соціально-еко­номічної специфіки території;

— стимулювання розміщення рекреаційних об'єктів невели­кої місткості з необхідним інфраструктурним забезпе­ченням поза межами населених пунктів;

— обмеження росту існуючих крупних рекреаційних центрів і забезпечення їх комплексного розвитку без збільшення місткості рекреаційних установ.

Прискорення темпів рекреаційного освоєння регіону і ак­тивізація ділової активності в цій сфері можуть викликати неба­жані соціально-економічні процеси і екологічні наслідки. Зокре­ма, швидкий розвиток подій може привести до надмірного пере­вантаження території рекреаційними об'єктами, що відіб'ється на економічній вигоді території. Може виникнути проблема висна­ження природних ресурсів. Для їх попередження та усунення не­бажаних наслідків необхідно:

— провести комплексну оцінку ландшафту;

— встановити науково обґрунтовані норми антропогенного навантаження;

— встановити екологічно та соціально-економічно обґрунто­вані норми допустимої місткості рекреаційних центрів;

— визначити зони обмеженого розвитку рекреації, резервні території, а також території заповідного фонду, встано­вити правила та умови їх використання;

— встановити адміністративні та економічні бар'єри з ме­тою недопущення експлуатації рекреаційних об'єктів без відповідних природоохоронних споруд, інженерної підго­товки території.

Можна стверджувати, що спеціалізація Карпатського регіону на рекреаційній індустрії є одночасно спеціалізацією для регіону на виробництві сфери послуг та виробництві продуктів сфери послуг для світового ринку. Як результат - спеціалізація Карпатського регіону на рекреаційній індустрії є також предме­том укладання багатьох угод з різними країнами для надання по­слуг у рекреаційній індустрії, що в свою чергу зміцнює вигоди Ук­раїни на міжнародному ринку рекреаційної індустрії. Таким чи­ном, перевага розвитку рекреації в регіоні перед усіма іншими га­лузями діяльності очевидна, вона дає перевагу і в можливих при­бутках та зайнятості населення в процесі трудової діяльності.

Під час формування політики перспективного розвитку рекреаційної індустрії в регіоні треба виходити з того, що існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, які в тій чи іншій мірі визначають реальні умови її реалізації.

Серед факторів суб'єктивного характеру відзначимо два.

1. Основні механізми і норми регулювання відносин в економічному житті, в тому числі і в рекреаційній сфері, будуть формуватись на державному рівні. Отже, можливості регіону в питаннях економічного сприяння розвитку відпочинкової індустрії будуть досить обмежені. Прогрес в тій сфері залежатиме від економічної ситуації в державі, що, з одного боку, фактично нівелює шанси на державну підтримку глобальних ініціатив і проектів, з другого - вимагає підприємницької активності як окремих організацій так і осіб. Тому в найближчі роки виправдає себе варіант окремого - локального розвитку рекреаційного регіону і надання відповідних послуг.

2. Ринкова економіка - це відкрита система, яка передбачає її інтеграцію з європейськими і світовими структурами. Географічний фактор і наявний природній потенціал дають підстави вважати, що завдяки їм Карпатський регіон має шанси прискорити своє "входження" в світ саме через ринок рекреаційних послуг як вигідний сектор вкладання капіталу.

В умовах тотального дефіциту ресурсів, відсутності кадрів, низького рівня сервісу і т.п. закономірним є великий інтерес в участі іноземних інвесторів у розвитку рекреаційної сфери. Без цього досягнути світових стандартів у рекреаційному обслуговуванні, забезпечити попит на послуги і розширити ринок їх збуту буде важко. Тому прогрес в цій галузі значною мірою буде залежати від того, як і яка політика буде здійснюватись по відношенню до іноземних інвесторів.

ти від того, як і яка політика буде здійснюватись по відношенню до іноземних інвесторів.

Ці суб'єктивні обставини, пов'язані з дією внутрішніх і зовнішніх чинників, безумовно, впливатимуть на хід подій і в ос­новному визначатимуть стратегічні орієнтири розвитку рекре­аційної індустрії.

Треба рахуватись і з тим, що об'єктивно існують несприят­ливі фактори, без врахування яких будь-які програми і проекти не принесуть бажаних результатів.

До таких несприятливих факторів можна віднести:

— населення регіону мало підготовлене до рекреаційного підприємництва;

— відсутні стабільні економічні механізми економічного ре­гулювання господарських відносин;

— економічні важелі і стимули розвитку рекреаційної сфери лише формуються;

—  соціальна інфраструктура загального призначення (доро­ги, транспортне сполучення, зв'язок, водопровідного - за­безпечення, каналізація, торгівля, громадське харчування) розвинута слабо, рівень сервісу надзвичайно низький;

— відсутність широкого асортименту продуктів харчуван­ня, їх низька якість, невідповідність світовим стандар­там і нормам;

— не розвинуті сучасні системи інформаційного забезпечен­ня рекреаційного бізнесу, відсутня всеохоплююча реклама;

— дефіцит висококваліфікованих менеджерів у сфері рекре­аційного бізнесу;

— загальна культура господарювання невисока;

— деформовані традиції і звичаї народу;

—  санітарно-екологічиа ситуація в багатьох рекреаційних центрах досить напружена, що знижує попит в за­рубіжних партнерах.

Окремо треба відзначити політичний фактор, вплив якого на формування попиту і контингент відпочиваючих останнім ча­сом надзвичайно зріс. Рекреаційний бізнес дуже чутливий до політичних катаклізмі в. Цей фактор у поєднанні з падінням життєвого рівня населення, ростом цін на путівки і вартості послуг в найближчі роки буде серйозним гальмом розвитку рекре­аційної індустрії.

Принциповим моментом формування стратегії розвитку ре­креації в регіоні є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі, відповідно визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. Розрахунки вчених підтверджують, що доцільність прискореного використан­ня рекреаційного потенціалу свідчить про те, що дана галузь по­винна стати рівноправною сферою впливу і сприяння органів дер­жавної влади, як і будь-яка інша галузь виробництва.

У такому випадку вирішується кардинальне питання -встановлюється баланс інтересів державних і представницьких органів влади, з одного боку, об'єктів, фірм і організацій - з іншо­го. При цьому завдання перших - установити єдині для всіх пра­вила розвитку, визначати загальну стратегію дій в залежності від кон'юнктури ринку і відповідний режим економічного сприяння діяльності фірм і організацій, встановлювати територіально-еко­логічні регламенти розвитку.

Державна політика повинна бути спрямована на формуван­ня сприятливого ринкового середовища, соціально-ефективного, економічно вигідного і екологічно допустимого для територій розвитку рекреаційного бізнесу.

Наступний принциповий момент - визначення місця і ролі рекреаційної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів територіального розвитку: 3 усіх потенційно можливих варіантів заслуговують на увагу два.

Перший - рекреаційна сфера залишається в полі зору дер­жавних і представницьких органів влади, розвивається як друго­рядна галузь соціальної інфраструктури, в основному функціону­ючи за залишковим принципом фінансування. Рівень сервісу і обслуговування при цьому визначається фінансовими можливос­тями колективів, які в умовах економічної кризи обмежені в кош­тах. Різні форми тиску на органи державної влади можуть дати фрагменті фінансові і ресурсні ін'єкції в ці об'єкти, що не знімає проблему як таку.

Отже, на основі досліджених факторів слід висловити дум­ку, що ігри такому підході до справи досягнення світових стандартів рекреаційного обслуговування віддаляється в часі, а зна­чить, ринок послуг звужується, за рахунок росту диспропорцій між існуючим ресурсним потенціалом і ефективністю його вико­ристання втрачається пряма економічна вигода для території.

Другий варіант - рекреаційна галузь визнається як пріори­тетна сфера перспективного розвитку регіону з чітко визначеною політикою по відношенню до неї і займає відповідне місце на всіх рівнях державного управління, яке через різні форми сприяння стимулює підприємницьку активність у сфері рекреаційного бізне­су. В таких випадках рекреація дала б своєрідний поштовх практич­ним діям в інших сферах, безпосередньо з нею не пов'язаних.

Таким чином, можна стверджувати, що рекреація, крім пря­мої економічної вигоди і соціальних зрушень, зробить регіон при­вабливим для зарубіжних інвесторів, що в нинішніх умовах дуже важливо.

Даний варіант, на нашу думку, і повинен стати основною стратегічною лінією державної політики рекреаційного освоєння Карпатського регіону.

Очевидно, що при такому підході до справи стоїть питання вибору цільового орієнтиру, основного критерію формування ре­креаційної індустрії. Тут може бути два основні критерії вибору.

Перший - соціальний, коли вся система рекреаційного об­слуговування спрямовується на задоволення внутрішніх потреб держави щодо оздоровлення і відпочинку населення. Такий підхід не вписується в пропоновану стратегічну лінію рекре­аційного освоєння і відведеному цій галузі місцю в перспективній економічній структурі.

Другий критерій - економічний, коли в основу всіх прак­тичних дій і планів закладаються принципи економічної вигоди як на рівні території, так і на рівні об'єктів рекреаційного господа­рювання. Виключна орієнтація на прибутковість цієї галузі несе загрозу в першу чергу природному потенціалу, може викликати тимчасовий спалах ділової активності, коли чисто фінансові інте­реси домінуватимуть над соціальними цілями території.

Безперечно, що між тими варіантами необхідно вибирати середнє з екологічною безпекою і помірно зростаючими прибут­ками для регіону і держави.

Виходячи з основних стратегічних завдань і очікуваних резуль­татів, політика перспективного розвитку рекреаційної сфери в регіоні повинна будуватись на наступних основних принципах, а саме:

— організація і формування індустрії відпочинку як спе­цифічного виду товару - рекреаційних послуг, який діє у відповідності до законів ринкової економіки;

— створення багатопрофільних рекреаційних центрів та об'єктів з поєднанням в них оздоровлення, відпочинку, ту­ризму і спорту;

— локалізація лікувально-оздоровчих санаторно-курортних установ і центрів як моно функціональних рекреаційних територій;

— максимальне розширення гами оздоровчих, культурно-пізнавальних, відпочинкових, спортивних і туристичних послуг, які надаються рекреаційними установами;

— пріоритетний розвиток сервісних служб і підвищення ком­фортності умов на існуючих рекреаційних об'єктах;

— формування рекреаційних центрів середньої і малої місткості у відповідності до природної і соціально-еко­номічної специфіки території;

— стимулювання розміщення рекреаційних об'єктів невели­кої місткості з необхідним інфраструктурним забезпе­ченням поза межами населених пунктів;

— обмеження росту існуючих крупних рекреаційних центрів і забезпечення їх комплексного розвитку без збільшення місткості рекреаційних установ.

Прискорення темпів рекреаційного освоєння регіону і ак­тивізація ділової активності в цій сфері можуть викликати неба­жані соціально-економічні процеси і екологічні наслідки. Зокре­ма, швидкий розвиток подій може привести до надмірного пере­вантаження території рекреаційними об'єктами, що відіб'ється на економічній вигоді території. Може виникнути проблема висна­ження природних ресурсів. Для їх попередження та усунення не­бажаних наслідків необхідно:

— провести комплексну оцінку ландшафту;

— встановити науково обґрунтовані норми антропогенного навантаження;

— встановити екологічно та соціально-економічно обґрунто­вані норми допустимої місткості рекреаційних центрів;

— визначити зони обмеженого розвитку рекреації, резервні території, а також території заповідного фонду, встано­вити правила та умови їх використання;

— встановити адміністративні та економічні бар'єри з ме­тою недопущення експлуатації рекреаційних об'єктів без відповідних природоохоронних споруд, інженерної підго­товки території.

Можна стверджувати, що спеціалізація Карпатського регіону на рекреаційній індустрії є одночасно спеціалізацією для регіону на виробництві сфери послуг та виробництві продуктів сфери послуг для світового ринку. Як результат - спеціалізація Карпатського регіону на рекреаційній індустрії є також предме­том укладання багатьох угод з різними країнами для надання по­слуг у рекреаційній індустрії, що в свою чергу зміцнює вигоди Ук­раїни на міжнародному ринку рекреаційної індустрії. Таким чи­ном, перевага розвитку рекреації в регіоні перед усіма іншими га­лузями діяльності очевидна, вона дає перевагу і в можливих при­бутках та зайнятості населення в процесі трудової діяльності.