6.1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину

Об'єктивна сторона складу злочину — це сукупність передба­чених законом ознак, які характеризують зовнішній вияв суспіль­но небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-право­вої охорони, а також об'єктивні чинники, з якими пов'язане це діяння.

Йдеться про зовнішній прояв людської поведінки, тобто про те, що можна об'єктивно зафіксувати, побачити, почути. Що ж до внутрішнього її вияву — то це психічні процеси, які мають місце у свідомості людини й обумовлюють її суспільно небезпечну поведінку.

Констатуючи єдність зовнішнього та внутрішнього у вчинках людини (у тому числі й злочинних), зауважимо, що при дослід­женні елементів складу злочину саме через ознаки об'єктивної сторони найбільш вірогідно визначаються об'єкт і суб'єктивна (внутрішня) сторона складу злочину.

Саме тому у диспозиціях статей КК найрозлогіше виписана саме об'єктивна сторона складу злочину.

80

Окреме дослідження об'єктивної сторони складу злочину (як і інших сторін) необхідно для її глибокого і всебічного піз­нання.

До ознак об'єктивної сторони відносяться:

а)             суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність);

б)            суспільно небезпечні наслідки;

в)             причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням (дією

або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками;

г)             об'єктивні обставини, з якими діяння пов'язане (місце, час, обста­

новка, спосіб, засоби та знаряддя вчинення злочину).

Розгляд загальних рис ознак об'єктивної сторони складу зло­

чину здійснюється при вивченні Загальної частини курсу кри­

мінального права. Конкретизація цих ознак щодо окремих зло­

чинів (вбивство, фіктивне банкрутство, одержання хабара тощо)

здійснюється при вивченні Особливої частини курсу.

Залежно від описування ознак об'єктивної сторони складу злочину у диспозиціях статей Особливої частини КК їх можна поділити на дві групи: 1) обов'язкові та 2) факультативні.

До першої групи належить суспільно небезпечне діяння у формі дії або бездіяльності. Діяння (дія або бездіяльність) — обов'язкова ознака об'єктивної сторони будь-якого складу зло­чину. Без нього, тобто без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки, не може бути вчинено жодного злочину. Тільки дія або бездіяльність завжди вказується в диспозиції статті Особливої частини КК або випливає з її змісту. Встановлення ознак (змісту) дії чи бездіяльності є обов'язковим у кожній кримінальній справі. Думки, переконання, хоча й такі, що можуть надалі матеріалізу­ватися в злочинній поведінці, не можуть бути визнані ознакою об'єктивної сторони складу жодного злочину.

До другої групи належать суспільно небезпечні наслідки, при­чиновий зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслід­ками, об'єктивні обставини, з якими діяння пов'язане (місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину). Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу об'єктивної дійс­ності, не завжди вказуються в статтях Особливої частини КК як ознаки конкретного складу злочину.

Суспільно небезпечні наслідки та причиновий зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками є обов'язковими ознаками тільки для злочинів з матеріальним складом. У злочи-

81

нах з нематеріальним складом зазначені ознаки не називаються та із змісту закону не випливають (докладніше про це далі).

Так звані об'єктивні обставини (місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину) стають обов'язковими оз­наками певних складів злочину тільки у випадках, коли прямо передбачені в законі.

Об'єктивна сторона складу злочину має важливе значення для: 1) правильної кваліфікації злочину; 2) відмежування одного злочину від іншого, а також від інших, незлочинних правопору­шень, насамперед, адміністративних деліктів (від лат. delictum — правопорушення); 3) правильного визначення із врахуванням пом'якшуючих і обтяжуючих обставин, які виявляються при до­слідженні саме цієї сторони, ступеня тяжкості вчиненого злочи­ну і, отже, постановления справедливого судового вироку.