5.1. Поняття об'єкта злочину

Як зазначалося раніше, об'єкт злочину це те, на що посягає зло­чин, чому заподіюється відповідна шкода і що захищається зако­ном про кримінальну відповідальність від злочинних посягань. Кожний злочин посягає на певні суспільні відносини, пов'язані із особою та її правами, суспільними чи державними інтересами.

Узагальнений перелік об'єктів кримінально-правової охоро­ни дається у ч. 1 ст. 1 КК.

В історичному плані проблема суті об'єкта злочину мала й має нині дискусійний характер.

Ми дотримуємося позиції тих вчених, які традиційно розу­міють під об'єктом будь-якого злочину охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини. Адже саме в них і через них відбиваються ті найважливіші соціальні цінності, інтереси, блага, які, як вважають інпгі науковці, становлять об'єкт злочинних посягань.

Загальновизнаним є те, що суспільні відносини складаються з елементів, якими є:

а)             суб'єкти відносин (фізичні та юридичні особи, в тому числі

об'єднання громадян, держава, народ);

б)            предмет,  з  приводу якого виникають та існують відносини

(матеріальні й нематеріальні блага);

в)             соціальний зв'язок, який існує між суб'єктами відносин і ста­

новить їх зміст (різні форми людської діяльності,  характер

соціального статусу громадян тощо).

69

Злочин може посягати не на всю структуру суспільного від­ношення, а тільки на окремий його елемент, скажімо, безпосе­редньо на суб'єкт цього відношення, але при цьому саме відно­шення зазнає руйнування.

Кримінальним законодавством охороняється не вся система суспільних відносин, а найбільш важливі з них, посягання на які завдають значної (великої, особливо великої) шкоди особистим, громадським  і державним  інтересам.

Скажімо, вчиняючи крадіжку, злочинець заволодіває певними предметами й порушує відносини власності; вбивство людини усуває учасника суспільних відносин, руйнуючи їх; ухиленням від сплати аліментів на утримання дітей злочинець виключає себе з суспільних відносин, які обумовлені обов'язком утриму­вати неповнолітніх дітей. Розбій посягає одночасно і на особу, і на матеріальні цінності, тобто і на суб'єкта відносин і на певні блага.

Поняття об'єкта злочину тісно пов'язано із сутністю злочину, насамперед, із ознакою суспільної небезпечності.

Об'єкт є необхідною стороною (елементом) складу злочину, без наявності об'єкта складу злочину немає.

Підкреслимо також, що об'єкт злочину лежить в основі коди­фікації кримінального законодавства. Адже за родовим об'єктом побудована Особлива частина КК.

Правильне визначення об'єкта злочину дає змогу здійснити правильну кваліфікацію діяння й відмежувати злочин від інших незлочинних правопорушень.

Так, за об'єктом злочину можна розмежувати, передусім, шах­райство (ст. 190 КК) і шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), диверсію (ст. 113 КК) і терористичний акт (ст. 258 КК) тощо.