5.2. Види об'єктів злочину та їх значення

Класифікація об'єктів злочину має велике теоретичне й прак­тичне значення: кодифікаційне, правозастосовче тощо. Найбільш поширеною класифікацією об'єктів "по вертикалі" є їх поділ на загальний, родовий та безпосередній об'єкти. Співвідношення їх

70

відповідає співвідношенню філософських категорій: загальне, особливе, одиничне.

Загальним об'єктом злочину вважаються всі суспільні відно­сини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права. В узагальненому вигляді, як підкреслювалося, він названий у ч. 1 ст. 1 КК: права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституцій­ний устрій України, мир і безпека людства.

Загальний об'єкт окреслює найбільш соціально значущі цін­ності, які держава вважає за необхідне захищати шляхом засто­сування закону про кримінальну відповідальність.

Із зміною кримінального законодавства (криміналізація но­вих діянь, декриміналізація деяких існуючих) змінюється й обсяг загального об'єкта злочину. Особливо наочно це проявилося на початку дії нового КК. Деякі діяння були декриміналізовані (наприклад, недонесення про злочин, інші, навпаки, — криміна-лізовані, наприклад, перешкоджання законній професійній діяль­ності журналістів).

Родовий об'єкт — це об'єкт групи однорідних злочинів, части­на загального об'єкта. Це певна група близьких одне до одного суспільних відносин, які захищаються кримінальним законо­давством. Наприклад, відносини власності як частина суспіль­них відносин, на які посягає група однорідних злочинів — зло­чини проти власності.

Родовий об'єкт покладено в основу кодифікації Особливої частини КК. Кожен з двадцяти її розділів охоплює статті, що передбачають відповідальність за посягання на групу близьких поміж собою (однорідних) суспільних відносин: злочини проти власності, злочини проти правосуддя тощо. В деякі розділи помі­щені статті, про злочини, що охоплені кількома близькими по суті родовими об'єктами: злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо.

Всі нові статті Особливої частини КК, які приймаються після набрання ним чинності, включаються до того розділу, родовим об'єктом якого охоплюється зазначений в них злочин. Скажімо, 6 січня 2003 року КК доповнено ст. 209і — "Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (від-

71

миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Вона була вміщена у розділ VII Особливої частини КК "Злочини у сфері господарської діяльності", бо саме родовим об'єктом цієї групи злочинів охоплюється об'єкт злочину, передбаченого у вказаній статті.

Здійснення другого етапу кваліфікації злочину (встановлен­ня конкретної статті Особливої частини КК, яка передбачає відпов­ідальність за вчинене діяння) починається саме із встановлення родового об'єкта діяння (розділу, де має міститися відповідна стаття) з  подальшим відшуканням конкретної статті.

Скажімо, відповідальність за погрозу вбивством на підставі особистих стосунків передбачена у розділі П (ст. 129 КК), з ме­тою вимагання передачі чужого майна — у розділі VI (ст. 189 КК), з метою припинення службової діяльності службової осо­áè—ó ðîçä³ë³ XV (ñò. 350 ÊÊ) ³ ò. ï.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається в назві роз­ділу Особливої частини КК. Надалі він одержує своє певне виз­начення на підставі тлумачення цієї назви й змісту статей, що містяться в розділі, але може подаватися й законодавчий опис родового об'єкта.

Так, у ст. 401 КК дається визначення родового об'єкта військо­вих злочинів. Військовими злочинами визнаються передбачені розділом XIX злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби.

Безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, яким завдає шкоду конкретне злочинне діяння, передбачене відповідною стат­тею Особливої частини КК. Це об'єкт конкретного, окремого зло­чину, частина родового об'єкта. Наприклад, об'єктом незакон­ного полювання (ст. 248 КК) є суспільні відносини, спрямовані на охорону, відтворювання й раціональне використання тварин­ного світу. Це частина родового об'єкта — суспільних відносин у сфері довкілля (розділ VIII).

Як правило, безпосередній об'єкт встановлюється шляхом тлумачення закону, але він може бути сформульований і в нормі закону. Так, у статті 111 КК зазначається, що державна зрада завдає шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недо­торканості, обороноздатності, державній економічній чи інфор­маційній безпеці України. Це і є розгорнутий опис безпосеред­нього об'єкта державної зради.

72

Кілька злочинів можуть мати один об'єкт. Скажімо, крадіж­ка і шахрайство мають один об'єкт — власність.

Правильне встановлення безпосереднього об'єкта забезпечує правильність кваліфікації діяння. Так, правильне встановлення безпосереднього об'єкта дозволяє відрізнити передбачений ст. 150 КК злочин — "Експлуатація дітей" — від близького за своєю суттю злочину — втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, передбаченого ст. 304 КК. Безпосереднім об'єктом першого зло­чину є свобода дитини від такої форми її експлуатації, як вико­ристання праці дитини для отримання прибутку. Другий пося­гає на нормальний моральний розвиток неповнолітнього.

"По горизонталі" проводиться поділ на основний безпосередній об'єкт і додатковий безпосередній об'єкт. Справа в тому, що досить значна частина злочинів посягають не на один, а на два і більше об'єктів (так звані двооб'єктні або багатооб'єктні злочини).

Розподіл безпосередніх об'єктів на основні й додаткові здійснюється не за характером і тяжкістю шкоди, яка завда­ється певним суспільним відносинам, а за зв'язком об'єкта з родовим   об'єктом  відповідної  групи.

Основний безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, які є частиною родового об'єкта, які і відображають суть кри­мінально-правової заборони, зафіксованої у відповідній статті Особливої частини КК. Саме цей об'єкт, як частина родового, визначає місце статті в системі Особливої частини КК та вклю­чення нових злочинів у той чи інший розділ КК.

Так, у злочині "Постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови" (ст. 375 КК) основним безпосереднім об'єктом є правосуддя, додатковим безпосереднім об'єктом є права й інтереси особи, що потерпають через постановления неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови.

Отже, додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відно­сини, яким заподіюється шкода водночас із заподіянням шкоди основному об'єктові і який допомагає сформулювати сутність складу злочину.

Своєю чергою, додатковий безпосередній об'єкт поділяється на обов'язковий і факультативний.

Обов'язковий додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відносини, яким завжди заподіюється шкода при по-

73

сяганні на основний об'єкт, тобто у всіх випадках вчинення відпо­відного злочину. Скажімо, при порушенні вимог законодавства про охорону праці додатковий об'єкт (здоров'я потерпшого) завж­ди присутній поряд з основним (суспільні відносини, що забез­печують безпеку праці).

Факультативний додатковий безпосередній об'єкт злочину має місце коли, по-перше, при вчиненні відповідного злочину в одних випадках йому завжди спричиняється шкода, в інших — ні. Наприклад, при розбійному нападі, поєднаному із застосуван­ням фізичного насильства, додатковому об'єктові (здоров'ю лю­дини) завжди завдається шкода, а поєднаному із погрозою засто­сування такого насильства — ні. По-друге, коли в законі в альтернативній формі називається декілька додаткових об'єктів злочину. Наприклад, злочин, передбачений ч. З ст. 278 КК, посягає не тільки на безпеку руху та експлуатації залізничного, повітря­ного чи водного транспорту (основний об'єкт), а й на здоров'я або на життя чи власність тощо (додаткові об'єкти). При вчиненні подібних злочинів шкода може бути завдана як одному з додатко­вих об'єктів, так і декільком, або навіть усім.

Ще приклад. При бандитському нападі (основний об'єкт — громадська безпека) залежно від його спрямування потерпіти можуть як юридичні особи (підприємства, установи, організації різних форм власності і підпорядкування), так і окремі фізичні особи, або ті й інші разом (ст. 257 КК).