4.1.   Кваліфікація закінченого злочину

Види стадій вчинен-           Відомо, що у теорії кримінально-

ня злочину, які вра- го права та у кримінальному зако-

ховуються при ква- нодавстві виділяють три стадії зло-

ліфікації чину, які враховуються при квалі-

фікації посягання:

готування до злочину;

замах на злочин;

закінчений злочин.

Так зване виявлення умислу («голий умисел») — тоб­то намір вчинити злочин, який не виразився зовні у кон­кретних діяннях, не є злочином, не тягне кримінальної відповідальності, а, отже, і кримінально-правовій квалі­фікації не підлягає. Адже злочин, відповідно до ст. 11 КК, це — дія або бездіяльність.

Готування до злочину та замах на нього у КК називаєть­ся незакінченим злочином, у теорії та на практиці їх ще прийнято називати попередньою злочинною діяльністю (або попередніми стадіями вчинення злочину).

Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'яз­ково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обо­в'язкова для кожного умисного злочину1. Посягання квалі­фікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується — після приготуваль-них дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або має місце закінчений злочин, то стадії готування до злочину, за­маху на нього самостійній кваліфікації не підлягають. Має

1 Здравомыслов Б. В. Стадии совершения умышленного преступле­ния. — М.: ВЮЗИ, 1960. — С. 5.

136          Глава 4

місце так зване поглинання більш пізньою стадією вчинен­ня злочину попередньої стадії. У юридичній літературі об­ґрунтовано зазначалася наявність ієрархії стадій вчинення злочину, сутність якої полягає у тому, що кожна нижчесто-яща стадія є складовою вищестоящої, а будь-яка вищестоя­ща охоплює нижчестоящу1. Кожне діяння досягає якоїсь однієї стадії. Діяння не може досягти одночасно двох стадій його вчинення, а тому воно завжди повинно кваліфікувати­ся за навйвищою стадією його завершеності2.

Урахування стадії вчинення злочину при його кваліфі­кації полягає:

у побудові формули кваліфікації, яка щодо кожної

із стадій має специфічний зміст;

у оцінці певних видів злочинної діяльності як неза-

кінчених злочинів;

у вирішенні питань конкуренції закінчених та не-

закінчених злочинів;

у визнанні наявності сукупності у випадках, коли

попередня злочинна діяльність становить собою само­

стійний закінчений злочин.

Поняття закінчено-             Закінчений злочин — це типо-

го злочину. Загаль- вий вид злочину, ознаки котрого

не правило           встановлені у нормах Особливої ча-

стини КК, стосовно якого сконст­руйовані основні інститути Загальної частини (вина, співу­часть, причетність тощо).

За загальним правилом, злочин визнається закінче­ним, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК. З наведеного випливає, що при визначенні моменту закінчення злочи­ну потрібно враховувати:

1              Див.: Коржанский Н. И. Иерархия уголовно-правовых институ­

тов / Проблемы применения правовых норм на предварительном след­

ствии: Сб. науч. трудов. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. —

С. 64—65.

2              Коржанский Н. И. Зазнач, праця. — С. 65; Ребане И. А. О соучас­

тии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы

квалификации) // Уч. зап. Тартусского гос. ун-та: Труды по правоведе­

нию. — Вып. 696. — Тарту, 1985. — С. 5.

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      137

1)             описання злочину в Особливій частині К К — чим

більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;

2)             фактичне виконання об'єктивної сторони злочи­

ну — злочин може бути визнаний закінченим лише тоді,

коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.

У статтях Особливої частини КК злочини описуються по-різному, що враховується при визначенні моменту закінчен­ня передбачених відповідними нормами злочинів. Можуть бути виділені, принаймні, три варіанти формулювання диспозицій кримінально-правових норм і, відповідно, три різновиди вище сформульованого правила про момент закінчення злочину — стосовно злочину з матеріальним складом, формальним складом, усіченим складом. Існують також особливості у моменті закінчення так званих склад­них одиничних злочинів — триваючих, продовжуваних, складених, а також злочинів, вчинених у співучасті.

Момент закінчення            Матеріальний склад злочину має

злочину з матері- місце тоді, коли у диспозиції статті

альним складом  назване і суспільно небезпечне діян-

ня, і наслідки злочину або тільки

наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків.

Загалом злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні на­слідки посягання, передбачені диспозицією статті Особ­ливої частини кримінального закону.

Якщо у статті Особливої частини названо декілька обо­в'язкових наслідків злочину, то такий злочин є закінче­ним з моменту настання усіх обов'язкових наслідків. При цьому один з наслідків, вказаний у диспозиції статті, є проміжним на шляху до іншого (інших) — кінцевого (кінцевих). Наприклад, посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, вважається закінченим тоді, коли мають місце на­слідки і у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, і смерті потерпілого; злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК, закін­чений за умови, що відбулося як знищення або пошко-

138          Глава 4

дження чужого майна (тобто приведення його у стан повної чи часткової непридатності), так і заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах або загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Настання лише одного (проміжно­го) наслідку не дає підстав кваліфікувати злочин як закін­чений, настання ж тільки кінцевого наслідку (без про­міжного) свідчить про те, що має місце якийсь інший склад злочину. Так, заподіяння смерті через необережність, без наявності умисного тяжкого тілесного ушкодження ква­ліфікується не як закінчений злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК, а за ст. 119 КК чи за іншими статтями Особли­вої частини, які передбачають заподіяння смерті через не­обережність.

Коли у статті Особливої частини названо декілька наслідків альтернативно (для цього характерно викорис­тання сполучників «або-або», «а так само», «чи», прийом перерахування «через кому»), то для визнання злочину закінченим достатньо настання хоча б одного з таких наслідків. Наприклад, злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК, є закінченим з моменту заподіяння потерпілому або легкого, або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

У статтях Особливої частини чинного КК зустрічаєть­ся і такий прийом формулювання диспозиції, коли вико­ристані терміни охоплюють як відповідну дію, так і на­слідки. Мова йде, зокрема, про злочини, які законодавцем названі «посягання на життя» (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК). У теорії кримінального права і на практиці за­гальновизнано, що зворот «посягання на життя» охоплює як заподіяння смерті, так і замах на вбивство. Наведена позиція неодноразово закріплена у постановах Пленуму Верховного Суду України1. Склад такого злочину є одно-

1 Про застосування судами законодавства, що передбачає відпові­дальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність праці­вників правоохоронних органів: п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8; Про судову практику в спра­вах про злочини проти життя і здоров'я людини: пп. «в» п. 28 постано­ви Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 1 // Бюле­тень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком, 1995. — №1. — С 95, 164.

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      139

часно і матеріальним, і формальним. Як закінчене таке по­сягання кваліфікується не лише тоді, коли настали на­слідки у вигляді смерті, а й коли виконана дія, спрямова­на на позбавлення життя потерпілого — має місце замах на вбивство відповідної особи.

Момент закінчення            Формальний склад злочину має

злочину з формаль- місце тоді, коли у диспозиції статті

ним складом        вказане суспільно небезпечне діян-

ня, а наслідки не називаються (вони

«упущені»). У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтерна­тивних діянь.

Злочин з формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини як озна­ка складу такого посягання.

Якщо у диспозиції статті Особливої частини названо декілька обов'язкових діянь, то такий злочин вважається закінченим з моменту виконання всіх обов'язкових діянь. Так, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст. 353 КК) є закінченим злочи­ном тоді, коли 1) вчинене самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи і 2) вчинені будь-які суспільно небезпечні діяння. Виконання лише одного з обов'язкових діянь не є підставою кваліфікувати злочин як закінчене посягання.

Злочин з формальним складом з декількома альтерна­тивними діяннями є закінченим тоді, коли повністю ви­конане хоча б одне з альтернативних діянь. Так, посяган­ня, передбачене ст. 199 КК, є закінченим з моменту вико­нання будь-якої із семи дій, які входять в об'єктивну сторону цього делікту: 1) виготовлення; 2) зберігання; 3) придбання; 4) перевезення; 5) пересилання; 6) ввезення в Україну з метою збуту; 7) збут вказаних у диспозиції статті предметів (підробленої національної валюти України, іно­земної валюти, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї).

140          Глава 4

Момент закінчення            Крім матеріальних і формаль-

злочину з усіченим них складів злочинів, у теорії кри-

складом мінального права та на практиці

виділяють ще й усічені склади зло­чинів. Він має місце тоді, коли у диспозиції статті Особли­вої частини, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння. У юридичній літературі зазначаєть­ся, що законодавець, залежно від описання діяння у кри­мінально-правовій нормі, переносить момент його закін­чення на більш ранню стадію — готування до злочину чи замаху на нього (як приклад наводиться розбій та банди­тизм)1. З такою оцінкою погодитися важко. Адже в усіче­них складах відповідні стадії вчинення злочину взагалі не можуть мати місце, оскільки вже початок виконання діян­ня визнається закінченим злочином.

Тому злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діян­ня, вказаного у диспозиції статті Особливої частини.

Викладені вище положення, які стосуються загальних правил про момент закінчення злочинів з матеріальним, формальним, формально-матеріальним та усіченим скла­дом, схематично зображено на схемі 1.

Момент закінчення            Поняття триваючого злочину ви-

триваючого злочину    робила теорія кримінального права,

його сприйняла слідчо-прокурорська

та судова практика2. Виділення серед усіх злочинів так зва­них триваючих грунтується на тому, що їх об'єктивна сторо­на ніби розтягнута у часі. «Тривалість» таких злочинів ут­ворюється не за рахунок початкового акту поведінки, а за рахунок наступної бездіяльності, яка продовжується до по­кладення йому краю чи добровільного припинення3. Весь цей

1              Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть

Общая. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 230—231.

2              В юридичній літературі висловлена думка, що поняття триваючо­

го злочину не потрібне (див.: Зыков В. Нужно ли понятие длящихся пре­

ступлений? // Соц. законность. — 1984. — № 9. — С. 53). Однак поши­

рення та підтримки ця позиція не знайшла.

3              Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. — М.: Госю-

риздат, 1960. — С 94—95.

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення

141

Момент закінчення злочину

н з матеріальним складом

Злочин з усіченим складом

Злочин з формальним складом

Закінчений з

настанням передбачених диспо­зицією статті КК

суспільно

небезпечних

наслідків посягання

Зак нчений з початку

передбаченого диспозицією статті КК

Закінчений з моменту завершення виконання діяння, передбаченого диспозицією статті КК

Злочин з формально-

З одним     3 кількома діянням      альтерн

З одним         3 кількома    3 кількома

наслідком        альтерна-    обов'язко-

ТИВНИМИ           ВИМИ

наслідками           наслідками

мент     І)

-н-

складом

ЗакінчениЙ з моменту або виконання діяння, або настання наслідків

5

З КІЛЬКОМ

обов'язко

вними    вимн

ннями         діяннями

Схема 1. Момент закінчення злочину

період винний перебуває, як пишуть у літературі, у злочин­ному стані. До того часу, поки триває відповідна злочинна поведінка, щодо такого злочину не починають перебігати строки давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності, не може бути застосоване помилування та амністія.

Досягнувши стадії закінченого злочину, вказане пося­гання юридично є закінченим, а фактично ще продовжує вчинятися, триває протягом певного часу. Типовими при­кладами триваючих злочинів є дезертирство, незаконне зберігання зброї тощо.

Поняття триваючого злочину викладене у постанові Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР від 4 берез­ня 1929 р. (із змінами, внесеними постановою Пленуму № 1 від 14 березня 1963 р.) «Про умови застосування давності та амністії до триваючих та продовжуваних злочинів».

У п. 1 цієї постанови вказано, що такого роду злочини харак­теризуються безперервним виконанням складу певного злочин­ного діяння. Триваючий злочин починається з якої-небудь зло­чинної дії (наприклад, при самовільній відлучці) або з акту зло-

142          Глава 4

чинної бездіяльності (при недонесенні про злочин). Тобто, трива­ючий злочин можна визначити, як дію або бездіяльність, поєднані з наступним тривалим невиконанням обов'язків, покладених на винного законом під загрозою кримінального переслідування1. Ро­з'яснюючи положення, пов'язані з часовими рамками вчинення триваючого злочину, постанова вказує: він починається з момен­ту вчинення злочинної дії (бездіяльності) і закінчується внаслі­док дій самого винного, спрямованих до припинення злочину, або настання подій, що перешкоджають вчиненню злочину (на­приклад, втручання органів влади)2. Далі у вказаній постанові визначається, що амністія застосовується до тих триваючих зло­чинів, які закінчилися до її видання, строк давності обчислюєть­ся з часу їх припинення за волею чи всупереч волі винного.

Разом з тим ні у наведеній постанові, ні у юридичній літературі спеціально не розглядається питання про те, як має кваліфікуватися триваючий злочин. Видається, що на триваючий злочин повністю поширюється загальне пра­вило: злочин кваліфікується як закінчений (тобто, без по­силання на ч. 1 ст. 14, ч. 2 або ч. З ст. 15 КК, а лише за статтею Особливої частини) тоді, коли у скоєному є всі оз­наки, передбачені диспозицією статті Особливої частини. Оскільки законодавство передбачає триваючі злочини лише з формальним складом, то вони кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, вже саме по собі самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби повинно кваліфікувати­ся за відповідною частиною ст. 408 КК незалежно від на­ступної поведінки особи чи дій органів влади.

Момент закінчення            Продовжуваний злочин харак-

продовжуваного зло- терний тим, що вчиняється шляхом

чину       декількох дій, спрямованих на до-

сягнення єдиної мети. Характерни­ми прикладами продовжуваного злочину є викрадення речі частинами.

1              Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и

РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. — М.: Издатель­

ство «СПАРК», 1996. — С. 5.

2              Там само. — С. 6.

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      143

Даючи поняття і викладаючи свою позицію щодо початку і моменту закінчення продовжуваних злочинів, Пленум Верховного Суду колишнього СРСР у названій вище постанові вказав, що це злочини, які складаються з ряду тотожних злочинних дій, спря­мованих до єдиної мети і котрі складають у сукупності єдиний злочин, вони характеризуються тривалістю злочинної дії; почат­ком продовжуваного злочину належить вважати вчинення першої дії з декількох тотожних, що становлять один триваючий злочин, а закінченим — момент вчинення останньої злочинної дії1.

Це роз'яснення потребує, принаймні, уточнення з низ­ки положень:

правила щодо моменту закінчення злочинів, які ба­

зуються на врахуванні виду складу злочину, повністю по­

ширюються і на продовжувані злочини. Тому важко пого­

дитися, що при визначенні моменту закінчення продов­

жуваних злочинів треба брати до уваги лише момент

вчинення дії — злочини з матеріальним складом повинні

визнаватися закінченими з моменту настання наслідків,

передбачених диспозицією статті Особливої частини КК;

необхідно з'ясувати, що слід вважати «останньою

злочинною дією». Адже з постанови не вбачається, чи це

останній за часом вчинення акт поведінки винного, чи дія,

за наявності якої має місце закінчений склад відповідно­

го злочину;

слід уточнити момент закінчення продовжуваного

злочину тоді, коли він складається з діянь, кожне з яких

становить адміністративний проступок чи інше правопору­

шення, що не є злочином. Відомо, що продовжуваний зло­

чин може складатися з декількох діянь, кожне з яких (саме

по собі чи внаслідок заподіяння відповідних наслідків) ста­

новить адміністративний проступок, інше правопорушен­

ня і лише у сукупності — продовжуваний злочин.

Наприклад, якщо винний у три прийоми викрадає костюм, що складається з брюк, вартістю два неоподатковуваних мініму-

1 Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. — М.: Издатель­ство «СПАРК», 1996. — С. 6.

144         __           Глава 4

ми доходів громадян, камізельки, яка окремо коштує суму, екві­валентну одному неоподатковуваному мінімуму, та піджака ціною у три неоподатковуваних мінімуми, то кожне окреме по­сягання становить дрібне розкрадання — адміністративний про­ступок. Тільки вчинення третього викрадення перетворює таке посягання у злочин;

4) потрібно визначити момент закінчення продовжува­ного злочину, який складається з декількох посягань, ок­ремі з яких становлять собою злочин. Тоді, коли повторен­ня посягань («накопичення наслідків») призводить до зміни кваліфікації. Наприклад, коли чергова крадіжка означає, що загальна вартість викраденого перевищує розмір, достатній для визнання крадіжки такою, яка вчи­нена у великих чи особливо великих розмірах.

З урахуванням викладених вище зауважень слід роз­глянути питання про момент закінчення продовжуваного злочину конкретніше.

При кваліфікації продовжуваного злочину, який складається з декількох проступків, потрібно виділя­ти дві ситуацїі.

Перша має місце тоді, коли закон пов'язує криміналь­ну відповідальність з вчиненням декількох дій, тобто, коли має місце формальний склад злочину. Такий злочин ква­ліфікується як закінчений тоді, коли виконана остання з дій, достатніх для визнання посягання злочином; друга — при повторності (неодноразовості); третя — при система­тичності. Наприклад, неодноразове погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК) складається з декіль­кох посягань, кожне з яких не дає підставу вважати такі дії злочином, вважається закінченим з моменту вчинен­ня, принаймні, другої дії; систематичне заняття прости­туцією (ч. 1 ст. 303 КК) кваліфікується як закінчений зло­чин, коли воно вчинене втретє. Наступні факти вчинення відповідних дій (четвертий, п'ятий і т.д.) не впливають на кваліфікацію, тобто момент закінчення злочину не пов'я­зується з їх вчиненням.

Друга з таких ситуацій полягає у вчиненні посягань з матеріальним складом. Такого роду продовжуваний зло­чин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення

145

Момент закінчення продовжуваного злочину

Котрий складається з пося­гань, кожне з яких становить адміністративний проступок

Котрий складається з

посягань, кожне з яких

становить злочин

Коли виконана

остання з дій,

необхідних для

притягнення до

кримінальної

відповідальності

Коли заподіяна

шкода, достатня

для притягнення до

кримінальної відповідальності