5.5.   Кваліфікація співучасті у злочинах зі спеціальним суб'єктом

Загальні положення кваліфікації співучас­ті у злочинах зі спе­ціальним суб'єктом

Виконавцем злочинів зі спеці­альним суб'єктом1 може бути лише особа, наділена відповідними озна­ками, вказаними у диспозиції статті Особливої частини. Звідси випли­ває, що особа, яка не є спеціальним суб'єктом, в індивіду­альному порядку не може нести відповідальність за відпо­відною статтею КК. Обговоренню підлягає лише питання про можливість вчинення таких злочинів у співучасті зі спеціальним суб'єктом2.

У теорії кримінального права питання про співучасть осіб, не наділених ознаками спеціального суб'єкта (загальних суб'єктів), у злочинах зі спеціальним суб'єктом вирішується неоднозначно. Одна з позицій полягає у проголошенні недо­пустимості такої співучасті, виходячи з того, що це призведе до безмежного розширення коло осіб, які підлягають кримі­нальній відповідальності, підірве у самій основі ідею виділен­ня самостійних складів злочинів зі спеціальним суб'єктом3.

Інша — зводиться до того, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом може мати місце у випадках, прямо встановлених законом, і не допускається тоді, коли закон окремо не передбачає можливості відповідальності при­ватних осіб за нормами про злочини спеціальних суб'єк-

1              У чинному КК значна кількість статей Особливої частини перед­

бачають відповідальність спеціальних суб'єктів злочину. За оцінками

В. І. Терентьєва, «сучасне кримінальне законодавство містить близько

60% норм, які вказують на спеціальний суб'єкт злочину. При цьому з

718 складів злочину в КК 2001 р. у 414 кваліфікованих складів є непрямі

вказівки на спеціальний суб'єкт (57,6%). Відповідно, у 314 складах, що

становить 43,7%, є пряма вказівка на спеціального суб'єкта. Криміналь­

на відповідальність зверхспеціалізована» (див.: ТерентьєвВ. І. Відпові­

дальність спеціального суб'єкта злочину за кримінальним правом Ук­

раїни: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Одеса, 2005. — С. 10).

2              Ушаков А. Квалификация преступлений, совершаемых частными

лицами в соучастии со специальным субъектом // Сов. юстиция. —

1972. — № 12. — С. 7.

3              Меркушев М. В. Соучастие в преступлениях со специальным

субъектом // Уч. зап. Белорусского гос. ун-та. — Вып. 34. — Минск,

1957.— С. 16.

310          Глава 5

тів1. Вона базується на тому, що у КК питання про спів­участь осіб, які не наділені ознаками спеціального суб'єкта, вирішено лише щодо військових злочинів. У ч. 2 ст. 401 КК наведено перелік суб'єктів військових злочинів, а в ч. З да­ної статті встановлено, що «особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідаль­ності за відповідними статтями цього розділу». Виходячи з вказаного, стверджується, що стосовно всіх інших злочинів закон не допускає можливості кваліфікації посягань при­ватних осіб за нормами, які встановлюють відповідальність спеціальних суб'єктів. Обґрунтовану критику такого підхо­ду дав В. В. Устименко, який зазначає, що закон не містить прямої заборони співучасті у злочинах зі спеціальним суб'єктом. Положення КК про співучасть поширюються на всі діяння, вказані в Особливій частині (у тому числі і вчи­нювані спеціальним суб'єктом), практика визнає мож­ливість такої співучасті, а військовослужбовець як спец­іальний суб'єкт злочинів за своєю юридичною природою нічим не відрізняється від інших спеціальних суб'єктів2.

Тому слід погодитися з пануючим у даний час підхо­дом, згідно з яким співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом допускається, а, відповідно, посягання осіб, не наділених ознаками спеціального суб'єкта, можуть ква­ліфікуватися за статтями Особливої частини, які встанов­люють відповідальність спеціальних суб'єктів3. Однак і

1              Ткаченко В. И., Царегородцев А. М. Правовые последствия соуча­

стия в преступлениях со специальным субъектом / Проблемы борьбы с

преступностью. — Омск—Иркутск, 1976. — С. 41.

2              Устименко В. В. Квалификация преступлений со специальным

субъектом. — К.: УМК ВО, 1988. — С. 32—33.

3              Ушаков А. Квалификация преступлений, совершаемых частными

лицами в соучастии со специальным субъектом. — С. 7; Блум М. И. Не­

которые вопросы квалификации действий соучастников. — С. 32—37;

Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. — С.

188—190; Сергеев В. Соисполнительство по советскому уголовному пра­

ву // Сов. юстиция. — 1970. — № 18. — С. 5—6.; Тельное П. Ф. Ответ­

ственность за соучастие в преступлении. — С. 148—152; Лыхмус У. Ква­

лификация действий соучастника в преступлении, не обладающего при­

знаками специального субъекта // Уч. зап. Тартусского гос. ун-та. Труды

по правоведению. —Вып. 666. —Тарту, 1984. — С. 38—42; Устименко В.В.

Квалификация преступлений со специальным субъектом. — С. 34; Кри­

мінальне право України. Загальна частина / За ред. М. I. Бажанова,

В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — С. 239; КладковА.

Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. — С. 28.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              311

криміналісти, котрі допускають співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом, не єдині у думках стосовно того, співучасником якого виду може виступати особа, не на­ділена ознаками такого суб'єкта.

Кваліфікація орга-              У теорії кримінального права

нізації злочину зі свого часу стверджувалося, що за-

спеціальним суб'єк- гальний суб'єкт не може виступати

том особою, яка не організатором ряду злочинів, зокре-

наділена ознаками ма службових. Аргументувалося це

такого суб'єкта    тим, що при сумісній злочинній

діяльності приватна особа неодмін­но потрапляє в залежність від службової особи1 і, отже, керує злочинною діяльністю службова особа. У правозас-тосовній практиці, як зазначає В. В. Устименко, пошире­ний також підхід, відповідно до якого дії приватних осіб, що фактично виконували організаторські функції при вчи­ненні розкрадання майна шляхом зловживання службо­вим становищем, кваліфікуються як пособництво чи спів­участь без конкретизації виконуваної ролі2.

Однак більш переконливою видається думка, згідно з якою особа, котра не наділена ознаками спеціального суб'єкта, може виступати організатором відповідних зло­чинів — організовувати або керувати діями спеціальних суб'єктів. Вона не суперечить чинному кримінальному законодавству, оскільки з ч. З ст. 27 КК не випливає, що для того, щоб організувати будь-який злочин чи керувати його вчиненням, потрібна наявність спеціальних ознак у тих випадках, коли вони названі у диспозиції статті Особ­ливої частини.

На сьогодні така позиція є загальноприйнятою у кри­мінально-правовій теорії, підтримується у керівних роз'яс­неннях вищих судових органів, закріплена у новому зару­біжному законодавстві. Пленум Верховного Суду Украї-

1              Соловьев В. И. Борьба с должностными злоупотреблениями, обма­

ном государства и приписками по советскому уголовному праву. — М.:

Госюриздат, 1963. — С. 135.

2              Устименко В. В. Квалификация преступлений со специальным

субъектом. — С. 35.

312          Глава 5

ни у п. 11 постанови № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про хабарництво» вказав, що дії осо­би, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одер­жав хабар, або організував цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть у даванні чи одержанні хабара. Хоча тут прямо і не йдеть­ся, на яку частину статті КК, що визначає види співучас­ників, слід посилатися при кваліфікації дій приватної осо­би, яка організувала одержання хабара. Вказівка на роль організатора не викликає сумніву, що Верховний Суд Ук­раїни вважає за потрібне визнати таку особу організато­ром саме злочину в сфері службової діяльності. У ст. 34. 4 КК Російської Федерації прямо сказано, що особа, яка не є суб'єктом злочину, спеціально вказаним у відповідній статті Особливої частини цього Кодексу, котра брала участь у вчиненні злочину, передбаченого даною статтею, несе кримінальну відповідальність за цей злочин як органі­затор (В. Н.), підбурювач або пособник.

Тому, за загальним правилом, організатором злочинів зі спеціальним суб'єктом може бути будь-яка особа, у тому числі і не наділена ознаками такого суб'єкта. Дії організа­тора злочину — особи, не наділеної ознаками спеціально­го суб'єкта, кваліфікуються за ч. З cm. 27 КК та стат­тею Особливої частини, що передбачає злочин, виконав­цем якого є спеціальний суб'єкт.

Це, однак, не означає, що дії такої особи у всіх випад­ках кваліфікуються за статтею Особливої частини, яка пе­редбачає відповідальність спеціального суб'єкта. На органі­зацію злочину зі спеціальним суб'єктом поширюються вик­ладені вище положення про значення обставин, які відносяться тільки до особи виконавця злочину, посилю­ють чи пом'якшують лише його відповідальність. Тому у випадках, коли закон диференціює відповідальність залеж­но від особи винного, дії організатора злочину кваліфіку­ються за загальними статтями Особливої частини, а не тими, які передбачають кваліфікований чи пільговий види зло­чину. Наприклад, дії організатора вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини кваліфікуються за ч. З ст. 27 — ч. 1 (абоч. 2)ст. 115 КК, а не за ч. 3 ст. 27 — ст. 117 КК.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті

313

Кваліфікація дій організатора злочину зі спеціальним суб'єктом

Відповідальність

не диференційована

залежно від ознак

суб'єкта

Відповідальність

диференційована з

урахуванням ознак

суб'єкта

Дії організатора кваліфікуються за ч. З ст. 27 та тією статтею Особливої частини, що й дії виконавця

Дії виконавця

кваліфікуються з

урахуванням наявних

у нього ознак, що

посилюють або

пом'якшують

відповідальність

Дії організатора

кваліфікуються за

ч. З ст. 27 та статтею

Особливої частини,

яка передбачає

злочин загального

суб'єкта

Схема 23. Кваліфікація дій організатора злочину зі спеціальним суб'єктом

Кваліфікація дій під­бурювача, пособни­ка злочину зі спеці­альним суб'єктом

У теорії кримінального права од­ностайною є думка, що підбурюва­чем та пособником злочину зі спе­ціальним суб'єктом може бути і осо­ба, яка не наділена ознаками такого суб'єкта. Дії цих співучасників кваліфікуються, виходя­чи з тих же засад, що і дії організатора злочину зі спе­ціальним суб'єктом.

Кваліфікація дій співвиконавця зло­чину зі спеціальним суб'єктом

Відомо, що особа, яка не може бути виконавцем певного злочину (у зв'язку з відсутністю ознак його суб'єк­та),не може бути і співвиконавцем цього посягання. Таке положення

майже одностайно визнається у юридичній літературі. Поділяє його і КК Російської Федерації, який у ч. 4 ст. 34 не називає співвиконавців серед співучасників, котрі мо­жуть нести відповідальність за нормами про злочини зі спеціальним суб'єктом. Тому особа, не наділена ознаками спеціального суб'єкта, може нести відповідальність за

314          Глава 5

відповідною статтею Особливої частини КК лише тоді, коли разом з нею у цьому злочині бере участь відповідний спеціальний суб'єкт. Такий спеціальний суб'єкт виконує об'єктивну сторону злочину шляхом використання загаль­ного суб'єкта. На перший погляд, він виступає підбурю­вачем чи організатором дій приватної особи, а та є вико­навцем цього злочину. Але, насправді, приватна особа лише надає сприяння спеціальному суб'єкту у вчиненні злочину і виступає як пособник. Спеціальний суб'єкт, який особисто не виконує об'єктивну сторону злочину, тим не менше визнається виконавцем. У розглядуваній ситуа­ції має місце посереднє виконання злочину.

Виходячи з наведеного, дії особи, яка виконує частину об'єктивної сторони злочину зі спеціальним суб'єктом чи, навіть, всю об'єктивну сторону, кваліфікуються як пособ-ництво відповідному злочину.

Разом з тим у теорії та правозастосовній практиці на­ведене положення не вважається універсальним. Допус­кається можливість співвиконавства у тих злочинах зі спеціальним суб'єктом, об'єктивна сторона котрих скла­дається з декількох діянь, частину з яких може виконати і загальний суб'єкт1. Дії загального суб'єкта можуть квалі­фікуватися як співвиконавство у вказаних злочинах за наявності таких умов:

у злочині бере участь ще одна особа, наділена всіма

ознаками суб'єкта злочину;

ця особа виконує частину об'єктивної сторони зло­

чину, яку може виконати лише спеціальний суб'єкт;

— загальний суб'єкт виконує іншу частину об'єктив­ної сторони, ту, для виконання якої не вимагається наяв­ності ознак спеціального суб'єкта.

Тому в злочинах, об'єктивна сторона котрих включає декілька діянь, частина з яких може бути виконана загаль-

1 Сергеев В. Соисполнительство по советскому уголовному праву. — С. 5—6; Устименко В. В. Квалификация преступлений со специальным субъектом. — С. 36—40; Кримінальне право України. Загальна части­на / За ред. М. I. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — С. 240; Кладков А. Квалификация преступлений, со­вершенных в соучастии. — С. 28.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті

315

Кваліфікація діянь

співвиконавців злочину зі

спеціальним суб'єктом

Особа, яка не є

спеціальним суб'єктом, діє разом з

таким суб'єктом,

виконує об'єктивну

сторону злочину або

його частину

Особа, котра не є спеціальним суб'єк­том, діє разом з таким суб'єктом, виконує дії, відповідальність за які несе і загальний суб'єкт

Дособництво у злочині спеціального суб'єкта

ч. 5 ст. 27 — стаття

Особливої частини,

яка передбачає злочин

спеціального суб'єкта

Сшввиконавство -—■ з

боку спеціального суб'єк-

та, який виконав частину

об'єктивної сторони

злочину особисто або

через загального суб'єкта

ч. 2 ст. 27 — стаття Особливої частини, яка

передбачає злочин спеціального суб'єкта

Співвиконавство — з

боку загального

суб'єкта, який виконав

частину об'єктивної

сторони злочину

ч. 2 ст. 27 — стаття

Особливої частини,

яка передбачає злочин

спеціального суб'єкта

Схема 24. Кваліфікація співвиконавства у злочинах зі спеціальним суб'єктом

ним суб'єктом, дії останнього кваліфікуються як співви­конавство злочину. При цьому потрібне посилання нач. 2 ст. 27 КК та статтю Особливої частини, яка передбачає злочин, вчинений іншим співвиконавцем — спеціальним суб'єктом.

Кваліфікація екс­цесу співучасника

При ексцесі одного чи декількох співучасників інші співучасники несуть відповідальність у межах

змови. Причому викладені вище положення про мож­ливість співучасті лише в умисних злочинах повністю по­ширюються і на аналізовану ситуацію. Вказане означає, що за злочинні наслідки, які становлять ексцес, інші співучасники не можуть нести відповідальність навіть тоді, коли вони допускали можливість їх заподіяння, тоб-

316          Глава 5

то якщо ексцес охоплювався їх необережною виною. Це інколи не враховується на практиці.

Показовою щодо цього є ухвала судової колегії у криміналь­них справах Верховного Суду України, винесена у справі К. У ході судового розгляду встановлено, що К. підмовила трьох непов­нолітніх — М., Т. та Г., — засуджених у цій же справі — побити її співжителя С. Домовляючись з М. та іншими засудженими про побиття С, К. не обмежувала їх стосовно ступеня тяжкості уш­коджень, які мали бути заподіяні потерпілому. Виконавці злочи­ну не лише побили потерпілого, а й проникли в його будинок, за­володіли там різними речами. А, вийшовши з будинку, ще запо­діли потерпілому удари, від яких настала його смерть. їх дії були обґрунтовано кваліфіковані за ч. Зет. 142, п. «а» ст. 93 КК Украї­ни 1960 р. Обласним судом К. засуджена за підмовництво до вмис­ного вбивства без обтяжуючих обставин та втягнення непов­нолітніх у злочинну діяльність.

Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду України в ухвалі правильно вказала; те, щоМ., Т. іГ. вийшли за межі домовленості з К. і вбили С, не може бути підставою для визнання її винною у підмовленні засуджених до вчинення умис­ного вбивства, бо ці обставини не охоплювалися умислом К. Далі ця судова інстанція прийшла до висновку, що, беручи до уваги висновки судово-медичної експертизи стосовно тяжкості заподі­яних С. ушкоджень, слід перекваліфікувати дії К. зі статей 19 та 94 КК на ст. 19 та ч. З ст. 101 цього Кодексу1.

З таким рішенням погодитися не можна. Адже не викликає сумніву, що злочин, передбачений ч. Зет. 101 КК, характеризуєть­ся умислом стосовно тяжкого тілесного ушкодження і необереж­ною виною щодо смерті потерпілого. Тому така зміна кваліфікації означає не що інше, як визнання того, що К. виступила підмовни­ком до злочину, наслідки якого заподіяні з необережності — ви­знання можливості співучасті у необережному злочині. Видаєть­ся, що, виходячи з фактичних обставин справи, діяння К. в цій частині повинно бути кваліфіковане за ч. 4 ст. 19 — ч. 1 ст. 101 КК. Підмовляючи до злочину, при неконкретизованому умислі, вона повинна нести відповідальність за фактично заподіяну шко­ду — найбільшу з тієї, що охоплювалася її умислом.

1 Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — К.: Юрінком, 1996. — С 138—141.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              317