6.1.   Загальні положення кваліфікації множинності злочинів

Поняттямножиннос-          З'ясування поняття «множин-

ті злочинів            ність злочинів » доцільно розпочати

із з'ясування семантичного значен­ня слів, які утворюють цей термін.

Множинність означає те, що існує у багатьох формах, видах, сукупність елементів, об'єднаних за певною ознакою. Множинність перебуває у діалектичному зв'язку з одинич­ним — елементами, які її утворюють. З одного боку, вона протиставляється одиничному — наявність множинності означає відсутність одиничного. З іншого ж — множинність не може існувати поза одиничним, вона є формою прояву і об'єднання одиничних процесів, предметів, явищ. При цьо­му множинність передбачає наявність, принаймні, двох оди­ничних елементів, у розглядуваному випадку — злочинів.

Під злочином же у контексті множинності розуміють діяння, передбачене кримінальним законом, те, яке містить ознаки будь-якого складу злочину. Це може бути як закінчене посягання, так і готування до злочину чи за­мах на злочин; цим поняттям охоплюється і діяння, вико­нане «одноосібно», так і вчинене у співучасті. Важливо, щоб кожне таке посягання було передбачене як окремий злочин, могло кваліфікуватися самостійно за певною стат­тею Особливої частини КК.

Очевидно, що множинність можуть утворювати лише діяння, за кожне із яких може наставати кримінальна відповідальність, існують як матеріально-правові, так і процесуальні підстави для притягнення до неї. При цьо­му слід розрізняти матеріально-правові і процесуальні пе­репони для визнання окремих злочинів елементами мно­жинності. Тому окремі злочини утворюють множинність за умови, що:

не сплив строк давності притягнення до криміналь­

ної відповідальності;

не погашена чи не знята судимість;

особа не звільнена за даний злочин від криміналь­

ної відповідальності у встановленому законом порядку (не

Кваліфікація множинності злочинів              329

існує не скасованої постанови про звільнення від кримі­нальної відповідальності за цей злочин);

особа не підлягає звільненню від кримінальної відпо­

відальності у зв'язку з актом амністії;

є скарга потерпілого у справах приватного обвину­

вачення;

отримана згода на притягнення до кримінальної

відповідальності у випадках, передбачених законом (щодо

народного депутата, судді).

Виходячи з викладеного можуть бути виведені ознаки множинності:

одна і та ж особа одна чи у співучасті вчинила два

або більше закінчених чи незакінчених злочини;

кожен із злочинів передбачений самостійною кримі­

нально-правовою нормою, він не є необхідною ознакою

іншого злочину, з числа вчинених цією ж особою (немає

множинності, наприклад, при заподіянні тілесних ушкод­

жень під час розбою);

хоча б по двох злочинах не «погашені» їх юридичні

наслідки;

хоча б щодо двох злочинів відсутні процесуальні пе­

репони для притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, множинність злочинів має місце при вчиненні однією особою двох чи більше злочинів, кожний із яких передбачений окремою кримінально-правовою нормою і за які особа може бути притягнута до кримі­нальної відповідальності.

Множинність злочи-          Чинний КК, як вже відзначало-

нів у КК ся, не містить загального визначен-

ня поняття множинності. У його

Загальній частині є статті, присвячені визначенню окре­мих видів множинності, котрі виділені в окремий розділ VII (статті 32—35 КК). Крім того, у Загальній частині вра­хування множинності передбачено при вирішенні цілого ряду питань:

—            наявність множинності злочинів є перепоною для

застосування певних видів звільнення від кримінальної

відповідальності (статті 45—48 КК);

330          ____       Глава 6

вчинення нового злочину середньої тяжкості, тяж­

кого або особливо тяжкого є підставою для переривання

перебігу строку давності притягнення до кримінальної

відповідальності (ч. З ст. 49 КК);

вчинення злочину повторно та рецидив злочинів є

обставинами, які обтяжують покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК);

встановлені спеціальні правила призначення пока­

рання при сукупності злочинів (ст. 70 КК) та сукупності

вироків (ст. 71 КК), складання покарань (ст.72 КК);

звільнення від відбування покарання з випробуван­

ням (ст. 75 КК) передбачає врахування тяжкості злочину,

особи винного та інших обставин справи, які визначають­

ся з врахуванням наявності множинності;

вчинення засудженим протягом іспитового строку

нового злочину є безумовною підставою для скасування

звільнення від відбування покарання з випробуванням

(ч. З ст. 78, ч. 6 ст. 79 КК);

вчинення нового злочину середньої тяжкості, тяж­

кого або особливо тяжкого є підставою для переривання

строку давності виконання обвинувального вироку (ч. 4

ст. 80 КК);

наявність множинності враховується при умовно-

достроковому звільненні від відбування покарання (ст. 81

КК) та заміні не відбутої частини покарання більш м'я­

ким (ст. 82 КК), звільненні від відбування покарання вагіт­

них жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

(ст. 83 КК), та скасуванні цих мір;

вчинення нового злочину до закінчення строку по­

гашення судимості є підставою для переривання перебігу

строку погашення судимості (ч. 5 ст. 90 КК);

наявність множинності є перепоною для звільнення

неповнолітнього від кримінальної відповідальності із за­

стосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1

ст. 97 КК).

У багатьох же статтях Особливої частини КК такі види множинності як повторність та рецидив передбачаються як кваліфікуюча чи особливо кваліфікуюча ознака відпо­відних злочинів. Крім того, в Особливій частині КК перед­бачені положення про відповідальність за організовану

Кваліфікація множинності злочинів              331

злочинну діяльність, яка, за своїм визначенням, спрямо­вана на вчинення багатьох злочинів. Отже, множинність злочинів є умовою застосування відповідних статей чи частин (пунктів) статей Особливої частини КК.

Таким чином, відповідальність за множинність зло­чинів регламентована як Загальною, так і Особливою час­тинами КК.

Види множинності             В теорії кримінального права

злочинів                питання про види множинності зло-

чинів залишається дискусійним

вже продовж десятків років. Причому, як відзначав М. І. Ба-жанов, спір йде не про види множинності, оскільки у кінцевому підсумку всі визнають, що ними є сукупність, повторність і рецидив злочинів, а про класифікацію цих видів, їх співвідношення один з одним1.

КК 2001 р. також називає ці три види множинності. Щоправда, статті, які регламентують кожний із них, роз­ташовані в іншому порядку: повторність — сукупність — рецидив злочинів.

Найпоширеніша в юридичній літературі класифікація видів множинності саме й зводиться до виділення вказа­них трьох видів множинності і подальшого їх поділу на підвиди (М. І. Бажанов, П. С. Дагель, В. М. Кудрявцев, О. М. Яковлев). В цілому вона прийнятна, принаймні, у навчальних цілях.

Разом із тим, не можна не зазначити, що така класи­фікація видів вразлива з позицій формальної логіки, ос­кільки:

вона проведена одночасно за двома підставами — на­

явність чи відсутність засудження (рецидив та повторність)

й кількість вчинених діянь (сукупність злочинів, з одного

боку, та повторність і рецидив — з іншого боку);

як самостійні види множинності виділені явища

різного ступеня узагальнення (рецидив охоплюється по­

няттям повторності злочинів).

1 Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. — Харьков: Право, 2000. — С. 9.

332          Глава 6

При класифікації видів множинності злочинів в осно­ву слід покласти якийсь один критерій. Видається, що ним може бути характер поведінки винного — вчиняється кілька діянь, якими виконується два чи більше злочинів, або ж кілька злочинів вчиняються одним діянням. З та­ких засад при класифікації множинності злочинів вихо­дить ряд авторів, які спеціально досліджували цей кримі­нально-правовий інститут (В. П. Малков, Т. М. Кафаров).

За таким критерієм множинність можна класифікува­ти так:

повторність злочинів;

ідеальна сукупність злочинів.

У свою чергу повторність злочинів може бути поділена на види з врахуванням того, чи мало місце засудження за перший злочин (один із злочинів, які утворюють мно­жинність):

повторність, не пов'язана з засудженням за попе­

редній злочин — фактична повторність;

повторність, при якій особа була засуджена за попе­

редній злочин — рецидив злочинів.

Крім того, повторність може бути поділена на види за­лежно від того, чи врахована вона у статтях Особливої ча­стини КК, тобто за значенням, яке їй надає закон. При цьому виділяється:

повторність як ознака складу злочину. У такому

випадку закон вказує на вчинення злочину «повторно»,

«особою, раніше судимою за...»;

повторність, яка не виступає ознакою складу злочи­

ну — реальна сукупність злочинів.

Рецидив же злочинів може бути класифікований з вра­хуванням характеру першого і наступного злочинів, тоб­то того, за який особа була засуджена, і наступного, вчи­неного після засудження:

загальний рецидив;

спеціальний рецидив;

пенітенціарний рецидив.

У цілому ж дана класифікація виглядає так.

Кваліфікація множинності злочинів

333