11.3. Система заходів заохочення працівників як засіб забезпечення трудової дисципліни

Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну трудову дисципліну, є заохочення працівників. Заохочення — це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці праців­ника у процесі виконання ним своєї трудової функції.

За чинним трудовим законодавством види заохочень, підста­ви та порядок їх застосування є предметом локального правового регулювання. Стаття 143 КЗпП передбачає, зокрема, що до пра­цівників підприємств, установ, організацій можуть застосовува­тись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудови­ми колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

На практиці можуть застосовуватись матеріальні чи моральні (за формою); індивідуальні чи колективні (за суб'єктом) заохо­чення. Однак сучасні умови ринкового господарства нівелювали значення моральних заохочень як засобу стимулювання праці. Природно, що для особи пріоритетне значення мають саме мате­ріальні або поєднання моральних та матеріальних (наприклад, подяка, яка супроводжується грошовою премією).

Відзначимо, що засоби стимулювання праці можуть бути пе­редбачені не лише у правилах внутрішнього трудового розпоряд­ку, а в будь-яких інших локальних актах (наприклад, у колек­тивному договорі, положенні про персонал тощо). Звичайно, наявність локальних норм про види та підстави (показники) за­стосування заохочень слугуватиме правовою підставою реаліза­ції суб'єктивного права працівника на відповідний вид заохочен­ня. Однак відсутність таких норм не обмежує право роботодавця самостійно вирішувати питання доцільності та правові підстави застосування заохочення в кожному конкретному випадку.

КЗпП обмежується лише загальною вказівкою щодо правової підстави застосування заходів стимулювання праці працівників. У статті 145 Кодексу передбачається, що працівники, які успіш­но і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування. Таким працівникам надається перевага при просуванні по роботі.

«Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку» (п. 21) передбачено перелік заходів заохочення, які можуть ви­користовуватись на всіх підприємствах. Зокрема, до них віднесе­ні: оголошення подяки; видача премії; нагородження цінним по­дарунком; нагородження Почесною грамотою; занесення до Кни­ги пошани, на Дошку пошани.

Просування по роботі (службі) передбачено Законом України «Про державну службу», згідно з яким просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на кон­курсній основі. Переважним правом на просування по службі ко­ристуються державні службовці, які досягли найкращих резуль­татів у роботі, виявляють свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюється спеціальним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

356

357

Для працівників, на яких поширюється чинність статутів та положень про дисципліну, застосовуються також заохочення, передбачені цими статутами та положеннями. Так, згідно з «Дисциплінарним статутом» прокурорсько-слідчі працівники та працівники інших установ прокуратури заохочуються за сумлін­не і зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу та опе­ративність у роботі такими видами заохочення: подякою, грошо­вою премією, подарунком, цінним подарунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищенням у класному чині, нагородженням нагрудним знаком «Почесний працівник про­куратури України». За особливі заслуги в роботі працівник про­куратури може бути представлений до нагороди державними на­городами і присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України».

Згідно з «Положенням про дисципліну працівників залізнич­ного транспорту» за зразкове виконання службових обов'язків та ініціативність у роботі встановлюються такі види заохочення: оголошення подяки, преміювання, нагородження цінним пода­рунком, Почесною грамотою, присвоєння звання кращого пра­цівника за фахом, нагородження нагрудним значком і нагруд­ним знаком «Почесний залізничник».

Підстави та порядок стимулювання сумлінної праці також можуть бути предметом договірного регулювання, що особливо важливо за умов ринкових перетворень у суспільстві. Так, при укладенні контракту, сторони мають право передбачити будь-які додаткові заходи заохочення в разі належного виконання пра­цівником взятих на себе зобов'язань (наприклад, оплата санатор­но-курортного відпочинку, додаткова грошова чи майнова вина­города, оплата проїзду під час відпустки та ін.).

Заохочення застосовуються роботодавцем разом або за пого­дженням з виборним органом первинної профспілкової організа­ції. Потрібно зауважити, що його відсутність не позбавляє права роботодавця самостійно застосувати до працівника будь-який вид заохочення. Критерієм належного виконання працівником трудових обов'язків є результат його праці. Саме роботодавець є зацікавленим, щоб працівники підвищували свою кваліфікацію та продуктивність праці. Стимулювання праці є правом, а не обов'язком роботодавця, а відтак він вправі на власний розсуд вирішувати доцільність застосування заходів заохочення. При

застосуванні заохочення роботодавець може врахувати думку трудового колективу.

У законодавстві немає обмежень щодо кількості заохочень, які одночасно можна застосовувати до працівника.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) робото­давця, доводяться до відома всього трудового колективу та зано­сяться у трудову книжку працівника.

За неналежне виконання трудових обов'язків роботодавець може застосувати заходи дисциплінарного стягнення (види та порядок їх застосування ми розглянемо в наступному підроз­ділі). Протягом дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються засоби заохочення. Своєрідним засобом заохо­чення може бути дострокове зняття з працівника дисциплінар­ного стягнення.

Вищий керівник користується правом застосування заохочен­ня, що належить нижчому керівникові, у повному обсязі. Такий принцип передбачено в «Положенні про дисципліну працівників залізничного транспорту». Згідно з «Дисциплінарним статутом працівників прокуратури» Генеральному прокурору належить право застосування всіх заходів заохочення, передбачених цим статутом. Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва, інші, прирівняні до них прокурори, мають право заохотити пра­цівників подякою, грошовою премією та подарунком. Про засто­сування інших видів заохочення прокурори вносять подання Ге­неральному прокурору України.

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи для заохочення, до нагородження орденами, меда­лями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присво­єння почесних звань і звань кращого працівника за даною про­фесією.

Встановлення державних нагород може здійснюватись лише законами України. Відповідно до п. 25 ст. 106 Конституції Укра­їни нагородження державними нагородами віднесено до компе­тенції Президента України. Сьогодні в Україні встановлені такі відзнаки: «Герой України», що передбачає вручення ордена «Золота Зірка» та ордена Держави; Орден князя Ярослава Муд­рого І, II, III, IV, V ступенів; Орден «За заслуги» І, II, III ступе­нів. Кабінетом Міністрів затверджена Почесна грамота Кабінету Міністрів. «Примірне положення про відомчі заохочувальні від-

358

359

знаки» затверджено Указом Президента від 13 лютого 1997 р. № 134/97.