14.2. Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваже­ного ним органу (ст. 259 КЗпП України).

До таких органів належать перш за все Державний департа­мент нагляду за додержанням законодавства про працю, що був утворений у складі Міністерства праці та соціальної політи­ки на базі його структурних підрозділів — головної державної

479

інспекції праці та Державної експертизи умов праці України1 і підвідомчі йому територіальні державні інспекції праці в облас­тях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до скла­ду управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севас­топольської міських державних адміністрацій. Вони утворюють єдину систему нагляду і контролю за додержанням законодавст­ва про працю на підприємствах, в установах, організаціях неза­лежно від форми власності.

Державний департамент нагляду за додержанням законодавст­ва про працю та територіальні інспекції праці свою діяльність здійснюють у взаємодії з органами державного управління охо­роною праці, органами державної податкової служби, правоохо­ронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

Контроль за додержанням законодавства про працю здійсню­ється щодо основних інститутів трудового права: прийому на ро­боту; зміни умов трудового договору; припинення трудових пра­вовідносин; ведення трудових книжок; робочого часу і часу від­починку; оплати праці, гарантій і компенсацій; укладення та виконання галузевих і регіональних угод, колективних догово­рів; трудових відносин у разі банкрутства та приватизації під­приємств; відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ка­ліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико­нанням ним трудових обов'язків; праці жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захис­ту; трудової дисципліни і матеріальної відповідальності праців­ників; виплати працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Відповідно до покладених на них завдань Державний депар­тамент нагляду за додержанням законодавства про працю та те­риторіальні інспекції праці виконують, зокрема, такі функції:

1 Про утворення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю: Постанова Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2000 р. № 1351 // Офіційний вісник України. — 2000. — 15 вересня. — № 35. — Ст. 1503.

контролюють додержання законодавства про працю на під­приємствах, вимагають усунення виявлених порушень;

вносять на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої вла­ди пропозиції, спрямовані на усунення і попередження пору­шень законодавства про працю, а у необхідних випадках дово­дять їх до відома органів прокуратури;

складають у випадках, передбачених законодавством, прото­коли про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення згід­но із законодавством;

сприяють організації правового навчання власників (керівни­ків) підприємств або уповноважених ними органів та проведен­ню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

ведуть прийом громадян, розглядають листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю;

мають право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів праці.

Крім зазначених вище функцій, Державний департамент на­гляду за додержанням законодавства про працю визначає голов­ні напрями та пріоритети діяльності територіальних інспекцій, порядок подання ними звітності, надає їм необхідну організацій­ну і методичну допомогу, вивчає практику і узагальнює досвід їх роботи; скасовує необґрунтовані рішення територіальних інспек­цій щодо порушень законодавства про працю, розглядає скарги на дії працівників державної інспекції; узагальнює встановлену звітність територіальних інспекцій про їх діяльність і готує зве­дені доповіді про діяльність державної інспекції; аналізує додер­жання законодавства про працю, готує пропозиції щодо його удосконалення.

Посадовим особам Державного департаменту нагляду за до­держанням законодавства про працю та територіальних інспек­цій праці надається право:

безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

знайомитися з документами та одержувати від міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої

480

16 Трудове право України

481

влади і органів місцевого самоврядування, підприємств копи на­казів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та ін­формацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним ор­гану приписи про їх усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місяч­ний термін про вжиті заходи;

ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими ними органами питання про накладення стяг­нення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, та ін.

Посадові особи Державного департаменту нагляду за додер­жанням законодавства про працю та територіальних інспекцій праці зобов'язані:

забезпечувати якісне проведення перевірок додержання зако­нодавства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов'я­заних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;

зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отри­ману під час здійснення своїх посадових повноважень, не пові­домляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;

проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Важливе місце серед органів нагляду і контролю за додержан­ням законодавства про працю займають органи державного на­гляду за охороною праці, зокрема Державний департамент про­мислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Міністер­ства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, ор­гани та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду як урядовий орган державного управління був утворений у складі Міністерства з питань надзвичайних

ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи внаслідок ліквідації Державного комітету України з нагляду за охороною праці на підставі Указу Прези­дента України «Про Міністерство України з питань надзвичай­них ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи» від 20 квітня 2005 р. № 681/2005.

У межах своїх повноважень Державний департамент промис­лової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний конт­роль за їх реалізацією.

Органи цього Державного департаменту здійснюють держав­ний нагляд за дотриманням законодавства про охорону праці. Згідно з Законом України «Про охорону праці»1 і Кодексом України про надра2 на нього покладено також обов'язки по здій­сненню гірничого нагляду, що включає в себе державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх викорис­танням та охороною, а також використанням і переробкою міне­ральної сировини. Порядок організації державного нагляду за охороною праці в системі Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду визначається відпо­відно до положення про цей департамент, що підлягає затвер­дженню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 590.

Основними завданнями Державного департаменту промисло­вої безпеки, охорони праці та гірничого нагляду у сфері охорони праці є: комплексне управління охороною праці на державному рівні; реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпе­ки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за прове­денням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охо­роною, використанням і переробкою мінеральної сировини; ко­ординація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; проведення експертизи проектної документації та ви­дача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйо­ваних підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

Цей орган відповідно до покладених на нього завдань:

1              Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 49. — Ст. 668.

2              Там само. — 1994. — № 36. — Ст. 340.

482

483

бере участь у формуванні державної політики у сфері охорони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробничо­го характеру, охорони надр, розробляє механізм реалізації цієї політики;

організовує та здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативно-правових актів про охорону праці;

розробляє за участю міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади і профспілок проект «Національної про­грами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища», організовує її виконання, забезпечує систематичне інформування населення про хід реалізації передбачених Про­грамою заходів, погоджує і контролює виконання галузевих і ре­гіональних програм, а також комплексних заходів, здійснюва­них підприємствами з цих питань;

здійснює державний гірничий нагляд;

здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт на виробництвах та об'єктах підвищеної небезпеки, зокрема: контролює виконання вимог щодо вибухопожежобезпеки техно­логічних процесів під час експлуатації об'єктів і виробництв енер­гетики, нафтогазового комплексу, металургійних, коксохіміч­них, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопереробних, інших ви-бухопожежонебезпечних виробництв та об'єктів, що пов'язані з використанням або зберіганням токсичних речовин, а також ре­човин, що здатні утворювати пилоповітряні або парогазові вибу­хонебезпечні суміші; здійснює контроль за станом та готовністю аварійно-диспетчерських, аварійно-рятувальних та газорятува-льних служб енергетики, нафтогазового комплексу, металургій­них, коксохімічних, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопере­робних виробництв щодо локалізації та ліквідації наслідків аварій; здійснює нагляд за проектуванням, виготовленням, ви­пробуванням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагод­женням, експлуатацією та технічним діагностуванням (обсте­женням) підйомних споруд, парових і водогрійних котлів, посу­дин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, устаткування та технологічних об'єктів енергетики, наф­тогазового комплексу, металургійних, коксохімічних, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопереробних виробництв, інших вироб­ництв та об'єктів підвищеної небезпеки;

здійснює державний нагляд за своєчасним забезпеченням спецодягом, іншими засобами колективного та індивідуального захисту працівників відповідно до нормативно-правових актів;

здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної

техніки.

Посадові особи Державного департаменту промислової безпе­ки, охорони праці та гірничого нагляду, його територіальних управлінь та державних інспекцій відповідно до своїх повнова­жень мають право:

безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлен­ня відвідувати підконтрольні підприємства, установи і організа­ції для перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці та надр, одержувати від власника необхідні пояснення, ма­теріали та інформацію з цих питань;

залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів міс­цевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що нале­жать до його компетенції;

надсилати (надавати) керівникам та посадовим особам під­приємств, установ і організацій, Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої вла­ди, органів місцевого самоврядування обов'язкові для виконан­ня приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону праці та надр;

зупиняти до усунення порушень вимог законодавства про охо­рону праці експлуатацію підприємств, об'єктів, окремих вироб­ництв, цехів і дільниць, машин, механізмів, устаткування, транс­портних та інших засобів виробництва, а також роботу, пов'яза­ну з використанням надр, якщо ці порушення створюють загро­зу життю або здоров'ю працюючих;

брати участь у перевірці знань з питань охорони праці посадо­вих осіб та працівників, які експлуатують підйомні споруди, па­рові і водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, тру­бопроводи пари та гарячої води;

контролювати додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктування, навчання та перевір­ку знань з питань охорони праці;

484

485

заслуховувати звіти посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій з питань охорони пра­ці та надр.

Для реалізації покладених на Державний департамент зав­дань утворюються територіальні органи.

Територіальні органи безпосередньо підпорядковуються Дер­жавному департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду і здійснюють державний нагляд на території (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастопо­ля) за додержанням вимог законодавчих, інших нормативно-пра­вових актів про охорону праці та державний гірничий нагляд на підприємствах, в установах, організаціях та їх філіях усіх форм власності, за виробничою діяльністю окремих підприємців, а та­кож на об'єктах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордо­ну, Служби безпеки та інших військових формувань України, де працюють громадяни за трудовими договорами, згідно з укладе­ними угодами між Державним департаментом, зазначеними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Територіальний орган Держдепартаменту не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політич­них формувань, місцевих органів виконавчої влади.

Одним із його основних завдань є здійснення державного на­гляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог зако­нодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведен­ням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною і викорис­танням, переробкою мінеральної сировини.

Для виконання своїх функцій зазначений територіальний ор­ган має у своєму складі державні інспекції, які є його структур­ним підрозділом, що здійснюють функції державного органу що­до організації управління охороною праці та здійснення нагляду за додержанням законодавчих й інших нормативних актів про охорону праці.

Держінспекція відповідно до покладених на неї функцій орга­нізовує і здійснює державний нагляд за:

функціонуванням системи управління охороною праці на під­приємствах;

додержанням на підконтрольних підприємствах вимог зако­нодавчих, державних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів про охорону праці;

відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці діючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, а та­кож придбаних за кордоном;

безпекою і технічним станом будівель, споруд, устаткування, інших засобів виробництва;

своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та інши­ми засобами індивідуального та колективного захисту і утриман­ням їх відповідно до чинних нормативних актів;

виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, нала­годженням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

додержанням вимог законодавства про охорону праці при укладенні трудового договору (угоди);

санітарно-побутовим забезпеченням працюючих на підприєм­ствах, проведенням обов'язкових медичних оглядів окремих ка­тегорій працівників;

охороною праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці об'єктів виробничого, соціально-культурного та побутового при­значення, а також тих, що будуються чи реконструюються; ви­готовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням, випробуванням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;

повнотою вивчення родовищ корисних копалин і умов їх роз­робки, умов будівництва та експлуатації підземних споруд, по­хованням шкідливих речовин, відходів виробництва, а також правильністю і своєчасністю передачі родовищ корисних копа­лин для промислового освоєння;

додержанням вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленню кондицій на мінеральну сировину, розробці родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних ко­палин і використанню надр для цілей, не пов'язаних з видобу­ванням корисних копалин;

486

487

забезпеченням раціонального використання мінеральних ре­сурсів при їх переробці, найбільш повним і комплексним вилу­ченням наявних корисних компонентів;

проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;

роботою служб внутрішньовідомчого контролю за станом охо­рони праці, служб охорони праці та інших структурних підроз­ділів підприємств щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-ря­тувальних формувань, аварійно-диспетчерських служб до лока­лізації й ліквідації аварій;

правильним і ефективним використанням коштів фонду охо­рони праці підприємств, а також надходженням їх до регіональ­ного та галузевого фондів охорони праці;

додержанням порядку зберігання, транспортування і вико­ристання отруйних, вогненебезпечних та шкідливих речовин;

своєчасним забезпеченням працівників, які зайняті на робо­тах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-про­філактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчови­ми продуктами, газованою солоною водою та наданням інших пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці у відповід­ності до чинного законодавства;

правильністю сплати підприємствами штрафів за нещасні ви­падки і професійні захворювання, які сталися на виробництві з їхньої вини.

Держінспекція контролює додержання спеціальних вимог, встановлених для осіб, які приймаються на роботу, пов'язану зі зберіганням, використанням та обліком вибухових матеріалів.

Відомчий контроль за додержанням законодавства про охоро­ну праці на підприємствах галузі здійснюють служби охорони праці міністерства, державного комітету, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом, які діють на основі «Типового положення про службу охорони праці»1.

1 Типове положення про службу охорони праці. Затв. наказом Держав­ного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 48. — С 3191.

Цим же Типовим положенням передбачено створення служби охорони праці на підприємствах, у виробничих і науково-вироб­ничих об'єднаннях, кооперативних, колективних та інших орга­нізаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше осіб, яка підпорядковується безпосередньо керівникові і прирівню­ється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці мають право: безперешкод­но в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, діль­ниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів вироб­ництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоро­в'ю працюючих; одержувати від посадових осіб необхідні відо­мості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці; перевіряти стан безпеки, гігієни праці та вироб­ничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівни­кам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис; вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не ма­ють допуску до відповідних робіт або порушують нормативні ак­ти про охорону праці тощо.

Нагляд у сфері використання ядерної енергії, відповідно до ст. 5 Закону України «Про використання ядерної енергії та ра­діаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР1, є одним з основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту.

Державний нагляд за дотриманням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки здійснюють Міністерство охоро­ни навколишнього природного середовища України, Міністерст­во охорони здоров'я України, інші органи державної виконавчої влади згідно із законодавством України.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпе­ки створюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Державні інспекції діють згідно з положеннями про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. 1   Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.

488

489

Державний пожежний нагляд за дотриманням роботодавцями законодавства про пожежну безпеку здійснюється державною пожежною охороною.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоро­в'я працівників, підтримання належного рівня пожежної безпе­ки на підприємствах, в установах і організаціях.

Основними завданнями пожежної охорони є: здійснення конт­ролю за дотриманням протипожежних вимог; запобігання поже­жам і нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катаст­роф і стихійного лиха.

Органи державного пожежного нагляду відповідно до покла­дених на них завдань: розробляють з участю міністерств та ін­ших центральних органів державної виконавчої влади і затвер­джують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обо­в'язковими для всіх роботодавців та працівників; встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань; здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки роботодав­цями, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій тощо.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержан­ням санітарного законодавства, державних стандартів, крите­ріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення, відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення»1 є центральний орган виконавчої влади в га­лузі охорони здоров'я. На сьогоднішній день це — Міністерство охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяль­ність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміо­логічної служби щодо контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попере­дження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впли­ву небезпечних факторів на здоров'я людей.

1   Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — Ст. 218.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням підприємствами, уста­новами, організаціями санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за дотриманням роботодавцями санітарного законо­давства;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи умов праці, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби покладаються функції спеціально уповноважених відпо­відних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єкто-вих органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епіде­міологічної служби є:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підприємствах, в установах, організаціях;

визначення пріоритетних заходів у профілактиці професій­них захворювань, а також у охороні здоров'я працівників від шкідливого впливу на них факторів виробництва;

вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я пра­цівників залежно від стану середовища праці, встановлення фак­торів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я працівників;

підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епі­демічного благополуччя працівників, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб на підприємства, в установи, організації;

контроль за усуненням причин і умов виникнення та поши­рення інфекційних і професійних захворювань, отруєнь та їх державний облік;

видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами виробництва, методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за допомогою вибіркових перевірок дотримання санітарного за­конодавства за планами органів, установ та закладів державної

490

491

санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залеж­но від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриман­ням органами державної виконавчої влади, місцевого самовря­дування, підприємствами, установами, організаціями і грома­дянами санітарного законодавства, контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення у ме­жах відповідних територій здійснюють головні державні санітар­ні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на транспор­ті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи.

Державний контроль за дотриманням законодавства про пра­цю на відповідних територіях здійснюють також місцеві держав­ні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, місь­ких рад.

Місцеві державні адміністрації відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 p. № 586-XIV1 в межах, визначених Конституцією та за­конами України, здійснюють на відповідних територіях дер­жавний контроль за охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці. Для реалізації наданих повноважень вони мають право проводити пе­ревірки стану додержання Конституції України та законів Украї­ни, інших актів законодавства органами місцевого самовряду­вання та їх посадовими особами, керівниками підприємств, уста­нов, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форми власності і підпорядкування (ст. 28 Закону).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») належать повноваження: здійснення контролю за за­безпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на робо­тах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, а також за якістю проведення атестації робочих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу у шкідливих умо­вах праці; участь у веденні колективних переговорів та укладен-

1   Офіційний вісник України. — 1999. — 21 травня. — № 18. — Ст. 774.

ні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних тру­дових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та орга­нізацій, розташованих на відповідній території; реєстрація колективних договорів та угод, здійснення контролю за їх вико­нанням; здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власно­сті відомостей про наявність вільних робочих місць (посад).

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими цент­ральними органами виконавчої влади, органами державного і гос­подарського управління та контролю, Радою міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, гро­мадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, під­порядкованості та приналежності, посадовими особами та грома­дянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпо­рядкованими йому прокурорами (ст. 1 Закону України «Про про­куратуру»1).

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються підприємствами, установа­ми, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про соціально-економічні права і свободи громадян та їх захист, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та ін­шими повідомленнями про порушення законності, що вимага­ють прокурорського реагування, а за наявності приводів — та­кож з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і за­стосуванням законів прокурор має право: безперешкодно за по­свідченням, що підтверджує займану посаду, входити у при­міщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевір­ки, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструк­ції, накази та інші акти і документи роботодавця, одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення; 1   Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.

492

493

вимагати від керівників проведення перевірок, ревізій діяльнос­ті підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, ор­ганізацій та інших структур незалежно від форм власності, а та­кож виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; викликати посадових осіб та інших працівників, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестувати акти ро­ботодавця, а також рішення і дії посадових осіб; порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисцип­лінарне провадження або провадження про адміністративне пра­вопорушення; давати приписи про усунення очевидних пору­шень закону; вносити подання посадовим особам підприємства, установи, організації про усунення порушень трудового законо­давства та умов, що їм сприяли; звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів працівників і роботодавців.