ПЕРЕДМОВА

Кваліфікація злочину є найскладнішим видом правоза-стосування. Ніяка інша правозастосовча діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчинення діяння, такого досконалого знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через неправильну кваліфікацію злочинів.

Причому до помилки в кваліфікації злочину призводить неврахування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді незначної обставини чи ознаки злочину. Як зазначає Пленум Верховного Суду України, припускаються помилки при розмежуванні окремих видів розкрадання, відмежуванні розкрадань від інших злочинів, закінченого розкрадання від замаху на нього, продовжуваного від повторного1; при кваліфікації дій винних за способом вчинення розкрадання, розміром (вартістю) викраденого, за ознакою повторності2;

судами припускаються помилки при кваліфікації умисних вбивств при розбійному нападі, з хуліганських мотивів, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також вчинених за інших обтяжуючих обставин3.

Із 59 кримінальних справ про злочини проти особи, що надруковані у збірнику "Практика судів України в кримінальних справах", у 56 справах було встановлено, що кваліфікація злочину була неправильною, помилковою4, з 20 кримінальних справ про злочини проти власності у 19 справах кваліфікація злочину була визнана невірною5

. Між тим правильна кваліфікація злочину має вирішальне значення в процесі здійснення кримінального судочинства6..

Незважаючи на це, теорія кваліфікації злочинів залишається недостатньо розробленою, а практика кваліфікації злочинів вивчається неналежним чином і не повною мірою. Крім того, теоретичні дослідження кваліфікації злочинів у більшості випадків тісно не поєднуються з проблемами практики. Від цього значною мірою страждають і теорія, і практика, оскільки така розірваність не дає можливості досягти головної наукової мети — розробити загальні засади, принципи і правила кваліфікації злочинів.

У цій праці автор намагався поєднати теорію і практику кваліфікації злочинів, застосувати вже відомі й запропонувати деякі нові правила кваліфікації найбільш поширених злочинів.