22.3. Принципи взаємодії

Питання про принципи взаємодії та координації має істотне значення для розкриття змісту цих понять. У літературі робляться спроби сформулювати ці принципи. Однак слід зазначити, що в цілому ця проблема розроблена ще недостатньо.

Аналіз позицій деяких авторів на цей рахунок, тобто аналіз принципів взаємодії та координації свідчить про те, що в них багато спільного з принципами управління. Цс й не дивно, тому що вони об'єднані спільною метою: й управління, й координація, й взаємодія мають за мету погоджене функціонування системи.

Взаємодія буде найбільш ефективною, якщо вона грунтуватиметься па системі принципів, серед яких можна назвати принципи: науковості; законності; плановості; безперервності; "головної ланки"; "резерву"; маневреності; оптимального використання можливостей взаємодіючих елементів; пропорційної відповідальності за наслідки взаємодії.

Принципи науковості, законності, плановості є, як вже відомо, принципами управління і їх розкриття в цій главі майже не буде відрізнятися від того, що вже висловлено автором у главі 6, хоча, безумовно, розкривати ці принципи слід з урахуванням специфіки розглядуваного інституту, тобто взаємодії. Решту принципів розглянемо коротко.

Безперервність взаємодії органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю означає, що ці функції потребують постійного здійснення і погоджених дій органів внутрішніх справ та їх структурних підрозділів. Взаємодія цих суб'єктів має бути обов'язковим елементом організації названого процесу. Організацію такої взаємодії ні в якому разі не можна розглядати, як короткочасну кампанію, розраховану лише на розв'язання якогось конкретного найближчого завдання.

Будь-яке виявлення соціального управління являє систему, комплекс різних, пов'язаних між собою завдань. Ці завдання неоднакові за своїм значенням, місцем в загальному ланцюгу подій, способами та часом їх розв'язання. Треба визначити в цьому ланцюгу подій "головну ланку", основне завдання, виконання якого дозволить розв'язати всю сукупність проблем. Ця вимога повною мірою відноситься і до діяльності, що виконується в порядку взаємодії.

Принцип "резерву", або "надлишку", полягає в тому, що взаємодія організовується з певним запасом міцності, відомим резервом, який забезпечує нормальне, безперебійне функціонування у разі збурюючих виливів. Взаємодія буде ефективною .інше тоді, якщо її суб'єкти забезпечили такі умови функціонування, за яких вихід з ладу якогось елемента не вик/шчс припинення взаємодії.

506

Взаємодії органів внутрішніх справ притаманний і принцип маневреності, або оперативності та гнучкості. Діяльність органів внутрішніх справ та їх підрозділів планується, однак навіть самий досконалий план не може врахувати всіх деталей взаємодії, передбачити вичерпний алгоритм погоджених дій представників двох різних підсистем в умовах постійно змінюваної оперативної обстановки. Все це спричиняє, як правило, коригування плану або будь-якого іншого управлінського рішення, і, відповідно, регулювання системи, в процесі якого й реалізується принцип маневреності, який створює можливість більш ефективно використовувати сили, засоби, форми та методи, які є в розпорядженні учасників взаємодії.

Взаємодія означає погоджене функціонування суб'єктів і тому передбачає оптимальне використання можливостей взаємодіючих елементів. Деякі автори називають цей принцип принципом "максимального використання можливостей взаємодіючих органів". Проте таке його трактування не зовсім правильне, оскільки тут, як і в багатьох інших випадках, зберігає свою цінність арістотелевський девіз помірності: оптимум – це не є максимум. Реалізація названого принципу передбачає попереднє вивчення та облік можливостей взаємодіючих суб'єктів, тобто специфіки функціонування, середовища, сил та засобів, які вони мають, а також прогнозування результаті в їх діяльності.

Принцип пропорційної відповідальності за наслідки взаємодії не можна реалізувати без розв'язання такого практичного питання, як облік та оцінка діяльності взаємодіючих елементів. На жаль, доводиться констатувати, що тепер ми не маємо надійних критеріїв оцінки діяльності органів, служб та виконавців, оскільки не маємо й чіткої системи обліку результатів їхньої роботи. До питання про відповідальність за наслідки взаємодії є різні підходи. Згідно з одними з них передбачається встановити для усіх взаємодіючих суб'єктів рівну (солідарну) відповідальність за виконання спільного завдання. Ця позиція, безсумнівно, є правильною в тому плані, що визнання зворотного можуть викликати створення умов, які сприятимуть формальному ставленню до виконання спільних завдань окремими виконавцями, що буде негативно впливати на стан боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку. Разом з тим таке трактування може призвести до знеособлення. Мабуть, більш ефективним було б правило, згідно з яким взаємодіючі органи несли б відповідальність лише за той обсяг роботи, котрий був покладений на них відповідно до їх компетенції.

Деякі автори серед принципів взаємодії називають такі специфічні принципи, як принцип посилення управляючих параметрів системи та принцип непересічення компетенції.

Принцип посилення управляючих параметрів системи означає, що взаємодія частин та елементів системи, кооперування сил та засобів підпорядковане підвищенню ефективності діяльно-

507

сті, поліпшенню якості роботи, скороченню строків для її виконання, матеріальних витрат.

Принцип непересічення компетенції означає, що співробітництво частин та елементів системи не повинно спричиняти взаємопе-редачу прав та обов'язків, котрими кожний з них наділений: взаємодіючі сторони зобов'язані діяти в рамках власної компетенції.

До принципів координації відносяться практично всі принципи управління, в тому числі й вищеперераховані, крім трьох останніх. Серед специфічних принципів координації деякі автори називають принцип необхідної різноманітності, але, на думку автора, цей принцип настільки важливий та загальний, що його треба віднести до законів управління (Див. главу 6).