22.4. Основні форми взаємодії в органах внутрішніх справ
Безліч існуючих в практиці видів та форм взаємодії в органах внутрішніх справ потребують класифікації, приведення їх в певну систему, котра полегшила б їх сприйняття, аналіз і теорети-• чиє обгрунтування, дала б змогу виробити практичні рекомендації щодо їх реалізації, закріпити їх у відомчих нормативних актах.
Різні автори використовують різні критерії для такої класифікації. Однак найчастіше ці класифікації носять надто лаконічний характер й засновані на двох-трьох критеріях. Найбільш відомими критеріями класифікації взаємодії в органах внутрішніх справ е: часові характеристики (постійне і тимчасове), відношення до системи (внутрішнє і зовнішнє) та позиція суб'єктів взаємодії в ієрархії елементів смст&ми_(горизонтальна і вертикальна).
На наш погляд, трьох критеріїв не достатньо, щоб охарактеризувати всю різноманітність аспектів взаємодії в органах внутрішніх справ, навіть якщо й мати на увазі найбільш поширене розуміння цієї взаємодії, тобто, як ми вже з'ясували, досить вузьке за змістом.
До трьох названих критеріїв можна додати ще й такі:
за характером підстав для взаємодії ( за підставами виникнення) можна виділити взаємодію:
регламентовану,
за вказівкою вищестоящих органів,
ініціативну;
за способом виконання спільних завдань:
самостійну (автономну),
спільну;
за просторовими характеристиками:
близькорозташовану,
віддалену;
за характером зв'язків суб'єктів взаємодії:
безпосередню,
опосередковану;
за характером умов взаємодії (за станом середовища функціонування):
508
звичайну,
екстремальну;
за особливостями "технології':
послідовну,
паралельну;
за кількістю суб'єктів взаємодії:
двосуб'єктну (чисту),
багатосуб'єктну (змішану);
за етапами безпосередньої діяльності:
попередню,
основну,
заключну;
за сферами, напрямами діяльності;
управлінської діяльності,
профілактичної діяльності,
кримінально-процесуальної діяльності,
адміністративної діяльності міліції,
оперативно-розшукової діяльності,
діяльності по виконанню покарань,
протипожежної безпеки;
за формами діяльності (стосовно етапів та стадій управлінського циклу):
у ході аналізу інформації,
у ході підготовки управлінського рішення,
у ході реалізації управлінського рішення,
у ході контролю та ін.;
за спрямованістю функціонування взаємодіючих суб'єктів:
позитивну,
негативну;
за ступенем однорідності функцій взаємодіючих суб'єктів:
взаємодію суб^єктів, виконуючих однорідні функції,
взаємодію суб'єктів, виконуючих різні функції.
Можливий також розподіл видів взаємодії за такими критеріями:
за характером функцій суб'єктів взаємодії в системі управління;
за змістом завдань, яку виконують суб'єкти в ході взаємодії;
за проблемами діяльності;
за типологією суб'єктів взаємодії^.
Повний перелік форм взаємодії в органах внутрішніх справ дати дуже важко, тому доцільно в широкому плані скомпонувати їх в чотири умовних блоки:
1) обмін інформацією;
Більш докладно з цього питання див.: Плишкин В.М. Органи-зация взаимодействия территориальньїх й транспортнмх органов внут-рєчних дел в охране обіцественного порядка. – Киев: КВШ МВД СССР, 1982.
509
2) спільна розробка управлінських рішень;
3) реалізація розроблених управлінських рішень ^(при настанні певних строків та виникненні відповідних ситуацій);
4) проведення інших різних погоджених заходів, які не були передбачені письмовими управлінськими рішеннями.
Питання щодо класифікації координації також цікаве, складне і цілком самостійне, тому не розглядається докладно. При класифікації координації використовуються різні критерії, в тому числі частково аналогічні наведеній класифікації взаємодії, наприклад, за часовими характеристиками координацію також ділять на постійну і тимчасову, по відношенню до системи – на внутрішю і зовнішню. Крім того, існують специфічні критерії. Так, наприклад, за обсягом упорядкування системи координація може бути розділена на загальну і часткову.
Діяльність органів внутрішніх справ" у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку немислима без постійного підвищення її якості та ефективності. Одним із напрямів удосконалення діяльності органів внутрішніх справ е поліпшення взаємодії між складаючими й' елементами. Це особливо важливо в сучасний період, який характеризується подальшим поглибленням процесів диференціації та інтеграції, "виснаженням" екстенсивних і внаслідок чого все більшим "натиском" на інтенсивні шляхи розвитку, які знаходять відображення в самих різноманітних сферах життя суспільства, в тому числі в діяльності державного апарату і такої його ланки, як органи внутрішніх справ.
Підвищення ефективності функціонування соціальних систем об'єктивно пов'язане з необхідністю вдосконалення управління ними, поліпшення координації структурних елементів, організації взаємодії між ними.
Завдання по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, які стоять перед органами внутрішніх справ, не можуть бути виконані без оптимального використання їхніх сил та засобів, переваг спільної діяльності, що, в свою чергу, потребує серйозних змін на краще всієї організаторської роботи, вдосконалення взаємодії.
«все книги «к разделу «содержание Глав: 211 Главы: < 140. 141. 142. 143. 144. 145. 146. 147. 148. 149. 150. >