22.1. Погодженість функціонування частин та елементів системи – найважливіше завдання управління

Теорія управління розглядає соціальну систему як цілісну динамічну систему, яка складається і.) частин та елеменгіп, взаємопов'язаних між собою. Бе:і підпоєно сталих зв'язків і без нзає модії частин (елементні) ціле (сисггма) під іяі.шком :!оііііііішіх г<> внутрішніх дій розпалось би. Взаємодія є одним і.) осиоіііінх снє-тсмоутворюючих чиї її і и кі і!.

Чим складніші та різноманітніші завдання, які розв'язує система, тим більше вона роздроблена на частини та елементи, тим складніше управління такою системою. До цього слід додати, ніо будь-яка соціальна система постійно розтіпається, ро.ш'я.іую-чи все більш кваліфіковано і все більш широке коло заіід.іпь, що тягне за собою подальший розподіл прані, поглиблення сіи.'цііїлі-зації та ноНязаііий з цим об'єктивним явищем процес "розщеплення" існуючих та виникнення нових функції! управління. Однак непорушним залишається принцип: дії кожної частини, ко/к-ного елемента системи мають бути ніднорядкоііані досягненню (к • (іонної мети, заради якої створена дана соціальна система.

У зв'язку з цим виникає дуже .важлива і у міру розпитку системи все більш ускладнювана проблема управління   забезпечення погодженості та єдності фупкціопуііаппя частин та елементів системи. Наприклад, Кремепчуцькиіі автозавод для випуску своєї продукції (КРАЗів) .за часів існування СРСР одержупаїї комплектуючі агрегати, вузли, деталі поковки, гумонотехнічпі вироби, електрообладнання та інші матеріали зі 130 іііднрч'-мств Союзу. Після розпаду СРСР .з ііідомих причин кількість підприємств, які постачали комплектуючі для КРАЗу, значно скоротилась, в основному за рахунок тих, які опинилися за кордоном. Керівництву КРАЗу (як і багатьом іпіііим великим підприємсті-.ам України) довелося шукати інших шляхів забезпечення виробництва необхідними комплектуючими, а ті підприємства, які ж: змогли налагодити нових оптимальних зн'язкіп, зупинились.

Яку б соціальну систему ми не взяли, це завжди комплекс тісно пов язаних між собою частин та елементів. Нормальне функціонування системи перебуває в прямій залежності від погодженості та єдності їхніх дій. Сказане повною мірою відноситься і до такої системи соціального управління, як органи внутрішніх справ.

496

На органи внутрішніх справ державою покладено виконання широкого кола завдань, які в найбільш загальному вигляді формулюються як охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю. Зміст цієї стислої формули складається із виконання досить значної кількості самих різноманітних функцій та під-функцій. До числа найбільш істотних із них відносяться: попередження, розкриття та розслідування злочинів; розшук злочинців та інших осіб; охорона громадського порядку; здійснення паспортної та дозвільної системи; забезпечення безпеки дорожнього руху; виконання покарань; забезпечення протипожежної безпеки. Але й ці функції є укрупненими, кожна з них в дійсності підрозділяється на безліч більш детальних. Так, наприклад, попередження злочинності реалізується за допомогою загальної та індивідуальної профілактики, через попередження злочинності неповнолітніх та рецидивної злочинності.

Різноманітність і відмінності функцій органів внутрішніх справ в остаточному рахунку визначають їхню функціонально-галузеву і адміністративно-територіальну структуру. Органи внутрішніх справ як система перебувають в постійному розвитку, який відбувається в двох головних напрямах: з одного боку, в напрямі все більш повного "охоплення" своїм управляючим (управлінським) реагуванням збурюючих впливів керованої системи і більш глибокого реагування на ці "збурення , з другого боку, в напрямі максимального "наближення" частин та елементів системи до місць та моментів "збурюючих" впливів. Утворення в системі органів внутрішніх справ все нових функціонально-галузевих та адміністративно-територіальних підрозділів – результат цього процесу розвитку.

Цілком зрозуміло, якщо діяльність'кожної частини, кожного елемента системи органів внутрішніх справ не буде скоордино-вуватись з виконанням загального завдання, яке стоїть перед системою в цілому, вони не зможуть успішно виконувати і тих завдань, котрі складають зміст їхньої діяльності. Успіх виконання завдань, покладених на функціонально-галузеві частини та елементи системи органів внутрішніх справ, значною мірою визначається загальною погодженістю та єдністю їхніх дій. Так, наприклад, якщо відсутні погодженість та єдність дій всіх частин та елементів системи органів внутрішніх справ при розшуку злочинців, розшукова функція залишиться просто не реалізованою. Погодженість та єдність частин та елементів системи, які беруть участь у розкритті злочинів (слідчих, оперуповноважених карного розшуку, експертів-криміналістів та ін.), значно підвищує ефективність реалізації функції боротьби зі злочинністю.

Таким чином, погодженість та єдність дій частин та елементів системи є неодмінною умовою нормального^ функціонування системи, засобом підвищення ефективності її функціонування, вони складають одне з найважливіших завдань управління в соціальних системах.

497

Значення погодженості в управлінні соціальними процесами підкреслюється багатьма вченими. Заслуговує на увагу в цьому плані думка К. Маркса про те, що саме управління "встановлює погодженість між індивідуальними роботами"'.

Виявляється, що погодженість функціонування частин та елементів системи – це органічно притаманна системам об'єктивна властивість. Інакше кажучи, погодженість – це обов'язковий і невід'ємний атрибут системи. В системах соціального управління ця властивість реалізується через свідому діяльність людей, однак його об'єктивний характер від цього не змінюється. Чим складніші завдання, що стоять перед системою, тим складніша сама система управління, тим більш прихований, завуальований об'єктивний характер цієї властивості і тим більша роль управління в досягненні погодженого функціонування частин та елементів системи.

У соціальному управлінні погодженість функціонування частин та елементів системи, єдність їхніх дій виступає організаційною метою власне управлінської діяльності, яка досягається через координацію та взаємодію, і так відноситься до погодженості і єдності дій, як засіб до цілі.

Сутність координації та взаємодії, їх зміст, відмінності між ними не можуть бути правильно зрозумілі без зв'язку з погодженістю, щодо якої і координація, і взаємодія виступають у ролі засобів її досягнення.