15.2. Колектив

З певним припущенням поняття "колектив" може вважатися синонімом поняття "соціально-психологічна структура". Це найбільш ємне поняття із цієї сфери. Міжособові стосунки в соціальних керованих системах є однією з визначальних особливостей їх природи та функціонування. Учасники кооперативної (спільної) діяльності в будь-якій організаційно-функціональній структурі мають свої, попередньо визначені завдання; відносини між учасниками будуються таким чином, щоб кінцевий результат був досягнутий з мінімумом витрат людських зусиль і матеріальних ресурсів. Як правило, службові міжособові стосунки в соціальних керованих системах визначаються у відповідних нормативних актах (документах). Проте формалізувати повністю відносини в системі практично не можливо. В тих випадках, коли з'являється потреба в розвитку нових відносин або коли формальне визначення має нечіткий зміст, розвиваються так звані неформальні відносини. Безліч формальних і неформальних відносин якраз виявляються в такій науково-практичній категорії, якою є "колектив". Визначення сутності наукової категорії "колектив" у теорії управління

3 Афанасьев В.Г. Человек в управлений обществом. – М., 1977. - С. 172.

4 Кайдалов Д.И., Сучменко Е.И. Психология единоначалия й коллегиальности. – М, 1979. – С. 29.

328

посідає значне місце. Представники різних теоретичних шкіл і практики дають різні тлумачення цього поняття.

Слово "колектив" має латинське походження (соїіесііуи;») і перекладається як об'єднаний, соборний. В соціальній практиці поняття "колектив" вживається, в багатьох значеннях. Це:

відповідним чином визначений набір, об'єднання людей, які займаються спільною роботою, мають спільні інтереси;

об'єднання людей, які тимчасово або постійно спільно виконують визначені завдання для досягнення поставленої для них мети, тощо;

один із найважливіших осередків суспільства, відносно автономна соціальна спільнота, яка організаційно об'єднує людей на основі їх суспільне корисної діяльності;

соціальний організм, члени якого зв'язані об'єктивними соціальними відносинами, що складаються перш за все відповідно до здійснюваної членами колективу діяльності, суспільного роз-'юділу праці і суб'єктивних відносин, які виникають на цій основі та виявляються в колективній думці, життєвих орієнтирах, соціальних установках, настроях та інших духовних утвореннях;

сфера життєдіяльності особи, де реалізується широкий спектр її здібностей, прагнень, потреб та інтересів, де не тільки створюється сприяння розвиткові творчих сил людини, але й створюються умови для їх реалізації;

організована спільнота людей, об'єднаних конкретним видом загальнокорисної діяльності, а також відносинами взаємної відповідальності, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установками та нормами поведінки, що складаються під час цієї діяльності.

Для колективу може бути характерним збіг економічних, соціальних, політичних потреб та інтересів усіх або більшості його членів щодо відносин співробітництва та взаємодопомоги. Колектив не просто підсумовує, але й примножує індивідуальні зусилля його членів, породжуючи тим самим нову продуктивну силу – силу єдності і згуртованості. Через колектив здійснюються найважливіші зв'язки особи із суспільством. Залежно від змісту діяльності колективи поділяють на: трудові, навчальні, військові та ін. Окрема людина (індивід) може належати водночас до кількох колективів або малих груп. Одні з них можуть виявитися більш привабливими для особи, інші – навпаки. Вибір значною мірою визначається соціально-ціннісними орієнтаціями людини, спрямованістю її індивідуальних інтересів і потреб. Тому інтелектуальний, моральний та естетичний розвиток особи, її творча са-мореалізація не обмежується рамками одного лише колективу.

Стадії формування колективу. У розвитку колективу можна спостерігати етапи, стадії його становлення – від первинних, чітко не сформованих, до зрілих, високоорганізованих форм. Різним стадіям формування зрілості колективу відповідають певні особливості в методах, прийомах і засобах управління ним. Слід враховувати, що в будь-якому колективі є свої традиції

329

в організації праці і громадському житті, своя історія, в ході якої відбуваються зміни в функціях і структурі колективу. Впродовж часу в колективі можуть виявлятися то одні, то інші прояви колективної діяльності (економічні, соціальні, організаційні, технічні, міжособові психологічні тощо) або їх комбінації.

Рівні розвитку колективу в теорії управління визначаються по-різному, за набором різних ознак. Слід зазначити, що найвищою стадією формування колективу є стадія формування його ядра, яке може складатися як з однієї особи, так і з групи осіб. Особливою ознакою ядра колективу є його неформальний авторитет. Рівні розвитку колективу визначають певним чином: нижчий, середній і вищий. Нижчий рівень розвитку колективу характеризується несформованим ядром, меркантильною мотивацією його членів у спільній праці, відсутністю традицій та співвідношенням потреб окремих осіб та колективу. Існування суспільного розподілу праці, товаро-грошових відносин посідають провідне місце в мотивації праці; існування значних розбіжностей між особистими, груповими й загальнолюдськими інтересами та ряд інших факторів, що стримують розвиток колективу. Середній – слабко визначене ядро, яке залучає, організовує та керує участю інших членів колективу у виробничому процесі; паритет інтересів окремих членів колективу визначений нечітко. Вищий – зрілий рівень розвитку. Колектив має ядро, яке виступає носієм його традицій та етики. Воно залучає, організовує та керує участю інших членів колективу у виробничому процесі (а нерідко і в побуті), а також всіма важливими питаннями колективу. Показниками розвинутості, зрілості колективу є не тільки виробничо-економічні характеристики й результати його діяльності, але й рівень колективного самоврядування, рівень гармонізації особистостей, рівень колективістської свідомості й-поведінки його членів, їх світогляд та інші морально-етичні якості.

Ознакою рівня розвитку колективу є колективізм. Цей термін вживається в багатьох аспектах, як-то: принцип суспільного життя, діяльності людей, що знаходить вираз у свідомому погодженні окремих особистих інтересів індивіда (члена колективу) з інтересами колективу, спільноти, в товариській, дружній співпраці і взаємовідносинах (протилежний індивідуалізму); відносини товариського, дружнього співробітництва, взаємної допомоги й підтримки, які органічно властиві розвинутим спільнотам (цивілізаціям); суспільні відносини, що пронизують спосіб життя людей, їх свідомість, мораль, поведінку.

Орган внутрішніх справ як колектив може розглядатися в контексті різних шкіл науки управління, потреб та інтересів членів колективу, його дослідника (нового прибувшого "рядового" співробітника, керівника органу, науковця, сторонніх спостерігачів тощо).

Морально-психологічний клімат у колективі співробітників органу внутрішніх справ визначається за різними критеріями. Проте визначальними в цьому плані є соціально-психологічний

330

стан колективної свідомості, духовний світ колективу, що виявляється в його морально-психологічній атмосфері (це явище ще називають "морально-психологічним кліматом" в колективі), в тому числі у будь-якому колективі співробітників органів внутрішніх справ. Його також називають "соціально-психологічним середовищем" колективу. На міжособистісному рівні у сфері взаємовідносин людей його ще визначають поняттями 'мікросередо-вище", "мікроклімат" тощо.

Для більш докладного з'ясування змісту соціально-психологічної структури системи однієї категорії "колективу", безумовно, недостатньо. В той же час немає сенсу дуже розширювати коло видів соціальних спільнот, щоб розглянути це питання. Треба підмітити, що соціальні спільноти різняться великою різноманітністю конкретно-історичних і ситуативно-обумов-лених видів і форм. Вони розрізняються, зокрема, за кількісним складом, за терміном тривалості існування, за щільністю зв'язків між індивідами. Розрізняють також територіальні, етнічні, демографічні, культурні та інші спільноти, їх дослідження є предметом соціології та інших наук.

Нам, враховуючи специфіку системи органів внутрішніх справ, для характеристики її соціально-психологічної структури достатньо таких категорій, як колектив, неформальна група (мік-рогрупа) та індивід.