ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ. ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ

Необхідність правового регулювання порядку діяльності адміністративних органів в Україні, і особливо їх відносин з приватними особами, сьогодні не викликає сумнівів. У демократичних державах це завдання виконують закони про адміністративну процедуру. На нашу думку, чимало питань теорії адміністративної процедури ще вимагають поглибленого вивчення та розробки у вітчизняній науці, проте затягувати з прийняттям загального закону про адміністративну процедуру недоцільно, адже приватні особи уже давно потребують ефективних механізмів захисту своїх прав та законних інтересів у відносинах із владою. Крім того, незважаючи на деякі проблеми, можна відзначити, що за короткий проміжок часу українські фахівці змогли опрацювати більшість принципових аспектів проблематики адміністративної процедури.

Насамперед, важливо відзначити, що поступово формується досить системне розуміння поняття «адміністративна процедура». Це дає нам підстави зробити висновок, що саме визначення встановленого законодавством порядку розгляду та вирішення адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ як адміністративної процедури є не просто науковою домовленістю, а цілком обгрунтованою позицією з точки зору теорії адміністративного права. В цьому переконують також історичний розвиток адміністративного права, вимога цілісності системи права та іноземний досвід. Цей підхід розв'язує також проблему визначення поняття «адміністративний процес», оскільки обмежує його лише сферою адміністративної юстиції.

Сучасна орієнтація вітчизняного адміністративного права на теорію публічної адміністрації також сприятиме чіткішому визначенню предмета регулювання адміністративно-процедурного законодавства, адже його вимоги повинні поширюватися на діяльність не лише органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а й на інших суб'єктів, які здійснюють функції публічної адміністрації. В цьому сенсі є доцільним введення у правовий обіг поняття «адміністративного органу» в так званому функціональному значенні.

Заслуговує особливої підтримки увага фахівців у галузі права адміністративної процедури до «втручальної» діяльності адміністративних органів, адже дотепер ці відносини не лише практично не регулювалися, а й не виділялися у теорії адміністративного права. На якісно новий рівень захисту прав та законних інтересів приватних осіб повинно вивести запровадження такої категорії учасників адміністративної процедури як «заінтересована особа». Разом з обов'язком адміністративних органів проводити у необхідних випадках слухання у справі згадані вище новації мають сприяти прийняттю адміністрацією найбільш виважених та найменш конфліктних рішень.

87

>>>88>>>

Правове регулювання адміністративної процедури повинно повернути в український правовий обіг поняття «адміністративного акта». Це дасть нам можливість знаходити спільні позиції з адміністративним правом європейських держав, а також сприятиме уніфікації діяльності різних адміністративних органів в Україні. Якісно оновленого обличчя повинен набути інститут адміністративного оскарження, з тим щоб стати дієвим інструментом захисту прав та законних інтересів приватної особи.

Загалом законодавчий розвиток права адміністративної процедури є надзвичайно перспективним напрямком для нашої країни, якщо ми бажаємо будувати демократичну і правову державу. При цьому заслуговує на підтримку обраний Україною шлях підготовки саме загального законодавчого акта, який встановлюватиме адміністративну процедуру. Це виправдано хоча б тому, що досі у нас взагалі не існувало повноцінного регулювання у даній сфері.

Щодо того, повинен це бути закон чи кодекс, то, на нашу думку, оптимальну форму законодавчого акта необхідно обирати виходячи з його змісту. Якби, крім загального порядку вирішення індивідуальних адміністративних справ, передбачалося також регулювання окремих категорій справ, то, звичайно, цей законодавчий акт за структурою і змістом відповідав би вимогам «кодексу». Якщо ж такий нормативний акт регулюватиме лише загальну адміністративну процедуру, то у цьому випадку, очевидно, було б коректніше, щоб це був закон. До речі, у більшості країн Європи це все-таки закон, а не кодекс.

Звичайно, з точки зору адміністративного процедурного права, найбільше значення має той аспект розгляду та вирішення справи, який стосується особи. Проте у питанні правового регулювання адміністративної процедури слід уникати невиправданої формалізації, тобто потрібно знайти раціональний баланс між захистом прав та законних інтересів приватної особи і наданням достатніх можливостей для ефективної організації діяльності адміністрації. Але в будь-якому випадку такий закон повинен регулювати процедуру розгляду заяв фізичних та юридичних осіб, «втру-чальну» діяльність публічної адміністрації, а також механізм адміністративного оскарження.

Загальний закон про адміністративну процедуру повинен відігравати базисну роль у розбудові правового поля у відносинах між владою і приватними особами, визначаючи та впроваджуючи єдині принципи адміністративної процедури: верховенство права, законність, публічність, відкритість, підконтрольність, ефективність. Крім того, ми повинні враховувати такі європейські стандарти адміністративної процедури, як право особи бути вислуханою, право доступу до інформації, обов'язок адміністрації обґрунтовувати свої рішення та відображати в адміністративному акті мотиви прийнятого рішення, а також обов'язок зазначати порядок оскарження акта. Спеціальне адміністра-

88

>>>89>>>

тивно-процедурне законодавство має неухильно дотримуватися зазначених вище засад.

Отже, вироблення теорії адміністративної процедури є вкрай важливим для сучасної української доктрини та практики, адже це дасть можливість системно підходити і до прийняття законодавства. Крім того, доцільно проводити періодичний моніторинг прийнятих законодавчих актів з метою з'ясування стану їх реального виконання та необхідності вдосконалення.

Загалом якісне правове регулювання адміністративної процедури має стати важливою гарантією участі громадськості у вирішенні публічних справ та міцним фундаментом захищеності особи у відносинах з владою, адже кожна особа зможе займати активну позицію у відстоюванні своїх прав та законних інтересів. Крім того, законодавча регламентація адміністративної процедури робить діяльність адміністрації придатною для зовнішнього контролю, зокрема судового, а отже, є важливою передумовою правового захисту особи.

Бачення Центру політико-правових реформ щодо порядку правового регулювання адміністративної процедури подається у вигляді відповідного законопроекту (див. Додаток).

>>>90>>>