§ 2. фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості

У сфері впливу держави на відносини, що виникають в про-

цесі розподілу і перерозподілу внутрішнього валового продукта

національною доходу країни та утворення і використання цен-

тралізованих і децентралізованих фондів коштів, виникають,

змінюються і припиняються фінансові правовідносини. Учас-

ники цих відносин виступають як конкретні носії прав і обо-

в'язків, що встановлені фінансово-правовими нормами і забез-

печені примусовою силою держави. Фінансово-правові відноси-

ни є юридичною формою вияву і закріплення фінансових відносин.

У фінансових правовідносинах виявляються суб'єктивні

права їх учасників, тобто йде безпосередній вплив права на

фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, роз-

поділу або використання коштів, що складають централізовані

і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які

беруть участь у цій діяльності,

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу на

державні фінанси виконують три основні функції: 1) вказують

на коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджується дія

фінансово-правової норми; 2) закріплюють конкретну поведі-

нку юридичних осіб і громадян в галузі мобілізації, розподілу і

використанні фондів коштів, якої вони повинні додержувати-

ся; 3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних

засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків

учасників фінансових правовідносин.

Наприклад, фінансово-правові норми, що містяться в нор-

мативному акті про податок на добавлену вартість, реалізують-

ся в конкретних правовідносинах, що виникають між фінансо-

вих органом і підприємством будь-якої форми власності при

внесенні ним нарахованих сум податку на добавлену вартість.

Модель поведінки учасників цих правовідносин (правова нор-

ма) сформульована компетентним органом, який ствердив нор-

мативний акт про податок на добавлену вартість. В цьому акті

встановлені права і обов'язки учасників фінансових відносин

при внесенні податку' на добавлену вартість, який є одним з

важливіших доходів державного бюджета. Конкретизуються ці

приписи у фінансових правовідносинах, що виникають між

Глава 3. Фінансово-правові норма та фінансмо-праеові відносини              71

фінансовим органом і платником, що вносить податок у бюд-

жет. У випадках невнесення платежу в строк або неподання

фінансовому органу в строк звіту за відповідний період у дію

приводяться юридичні засоби забезпечення прав податкових

адміністрацій, що представляють інтереси держави в цілому і

обов'язків конкретного платника. Одночасно із забезпеченням

юридичних прав податкових адміністрацій у правовідносинах

забезпечується право другого учасника — платника податку на

добавлену вартість.

В фінансових правовідносинах реалізуються всі фінансово-

правові норми. Приписи держави з приводу мобілізації, розпо-

ділу або використання фондів коштів, які містяться у фінансо-

во-правових актах, є юридичною формою, що наповнюється

матеріальними засобами при здійсненні позитивних дій (вне-

сення платежів, витрачання коштів), цим і досягається мета

фінансово-правового регулювання. Фінансові відносини існу-

ють тільки у формі правовідносин.

Зрозуміло, що фактичні (матеріальні) відносини в галузі

фінансів можуть відхилятися від приписів держави (наприклад,

приховування доходу від податку), але це вже правопорушен-

ня, а не фінансові відносини поза правовідносинами.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведі-

нка суб'єктів (наприклад, внесення плати), а юридичним —

суб'єктивні юридичні права і обов'язки, що встановлені фінан-

сово-правовими нормами. Суб'єктивні права — це належна

фінансовому або кредитному органу для задоволення його (тобто

держави, від імені якої він виступає) інтересів міра дозволеної

(можливої) поведінки, забезпечена юридичними обов'язками дру-

гої сторони відносин — наприклад, платником податку. Саме

обов'язки другої сторони фінансових відносин, які містяться у

нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого держа-

вою фінансового органу- Обов'язок другої сторони фінансових

правовідносин може полягати в утриманні від дій (наприклад,

заборона витрачання коштів, що призначаються на оплату праці,

на інші потреби), або, навпаки, виконання обов'язку (внесен-

ня платежу)1.

Юридичний обов'язок у фінансових правовідносинах — це

приписана зобов'язаному суб'єкту (платнику податків, одержу-

Див.: Алекссев С, С. Общая теория права. М.: Юрид.лит., 1982, с. 112-120.

Загальна частина

вачу бюджетних асигнувань) і забезпечена можливістю держав-

ного примусу міра необхідної поведінки, якої повинний дотри-

муватися цей суб'єкт. Ним може бути і фінансовий орган (на-

приклад, за встановленими щороку Верховною Радою норма-

тивами частина прибутку на добавлену вартість передається в

бюджети областей. Фінансові органи мусять виконати приписи

Верховної Ради передати в нижчестоящі бюджети визначену

частину податку.

Суб'єктами фінансових правовідносин є юридичні особи і гро-

мадяни, які на підставі правових норм можуть бути учасника-

ми фінансових правовідносин. Об'єкт фінансових правовідносин

— це фонди коштів, які формуються, розподіляються і викори-

стовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав фінансово-

кредитних органів і юридичних обов'язків другої сторони фінан-

сових правовідносин. Об'єкт фінансових правовідносин пов'яза-

ний з інтересом держави, яку представляє управомочений орган.

Як бачимо, фінансові правовідносини мають ті ж харак-

терні риси, що властиві усім видам правовідносин. Але фінан-

сові правовідносини виникають у специфічній діяльності дер-

жави, тому вони мають і свої особливості. Специфічні особли-

вості фінансово-правових відносин полягають ось в чому. По-перше,

вони виникають тільки в сфері фінансової діяльності держави і

пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням центра-

лізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди

мають грошовий характер. По-друге, однією стороною фінансо-

вих правовідносин виступає держава в особі органів законодав-

чої або виконавчої влади, особливо часто в особі фінансово-

кредитних органів, які наділяються владними повноваження-

ми по відношенню до другого учасника відносин. У фінансових

правовідносинах не буває рівності сторін. Уповноважена держа-

вою сторона фінансових правовідносин наділена правом при-

вести в дію юридичні засоби захисту, що забезпечують фінан4 ,

сові приписи держави, бо вона виступає в інтересах дежави ;

в цілому. По-третє, особливістю фінансових правовідносин є';

також і те, що їх виникнення, зміна і припинення не відбував'

ються за волевиявленням сторін, а пов'язані з фінансове-правом;

вим актом, як кажуть юристи, «ех 1е§е» (тобто вони виникають,'

змінюються і припиняються на підставі закону). Наприклад,',

податкова адміністрація, а вірніше інспектор цієї адміністрації;

не може за своїм розсудом не стягнути пеню з підприємства^,

Глава 3. Фінансово-правмі норми та фінансово-правмі відносини 73

яке повинно перерахувати в установлений нормативним актом

строк податок. Однак через непостачу сировини це підприєм-

ство не виробило продукцію і через це не змогло її реалізувати,

• що й призвело до порушення строку внеску обов'язкового пла-

тежу. Платник буде оскаржувати дії фінансового органу, пове-

дінку постачальника сировини, але до прийняття компетент-

ними органами рішення по пій скарзі нарахування пені і стяг-

нення її після реалізації продукції не припиняється.

Для виникнення фінансового правовідношення видання

закону або підзаконного акту недостатньо, оскільки в них уста-

новлюють лише типові ознаки для виникнення фінансових

правовідносин. Так, податкове законодавство встановлює ти-

пову ознаку податкового суб'єкту — наявність самостійного дже-

рела доходів. Для того щоб громадянин, який займається

підприємницькою діяльністю, був суб'єктом податкових право-

відносин, необхідний певний юридичний факт, а саме — інди-

відуальний фінансовий акт — декларація про доходи, які одер-

жав цей громадянин.

Юридичний акт — це життєві обставини, з якими правова

норма пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідно-

син. У фінансових правовідносинах, як і у всіх видах право-^

відносин, юридичні факти поділяються на дії та події',      й

Юридичні факти — дії у фінансових правовідносинах мо-'

жуть поділятися на правомірні та неправомірні.

Правомірні дії як вольова поведінка, яка передбачена фінан-

сово-правовою нормою, поділяються на: 1) індивідуальні акти',

2) юридичні вчинки', 3) правомірні дії, які скеровані на підтримку

фінансових інтересів держави.

Індивідуальний акт — це правомірна дія суб'єкта фінансо-

вих правовідносин, з якою зв'язані юридичні наслідки. Наприк-

лад, подання в податкову адміністрацію індивідуального акту

— податкової декларації про доходи, що підлягають оподатку-

ванню.                                                  і

Юридичний вчинок — це правомірна дія, з якою фінансо-;

во-правова норма пов'язує юридичні наслідки в силу самого

факту вольової дії. Наприклад, платник податку заявляє про

приховування ним доходу, який підлягав оподаткуванню.

' Див.: Алскссев С. С. Общая тсория права, т. II, с. 168-171.

74 Загальна частина

Правомірні дії скеровані на підтримку фінансових інтересів

держави можуть бути виражені, наприклад, у спонсорських

внесках на фінансування якихось необхідних для держави або

органів місцевого самоврядування потреб1.

До активних дій як юридичних фактів у фінансовому праві

належать і неправомірні дії, тобто поведінка, яка не відповідає

приписам фінансово-правових норм. Наприклад, нецільове

використання бюджетних коштів — це неправомірні дії, що

призводять до правопорушень і викликають захист державою

своїх фінансових інтересів.

І нарешті, юридичні факти у вигляді юридичних подій — це

обставини, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою

виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Так, народження дитини надає одному з батьків право на що-

місячне зменшення оподатковуваного доходу на один неопо-

датковуваний мінімум.

Зміна фінансових правовідносин, як бачимо, здійснюється

на підставі нормативного акту, в якому передбачаються різні

факти і події.

Припинення фінансових правовідносин відбувається також

у суворо встановлених нормативними актами випадках: наприк-

лад, погашення фінансового обов'язку, вихід на пенсію і т.п.

Держава для її безперебійного функціонування повинна

постійно керувати фінансовою діяльністю, мобілізовувати, роз-

поділяти і використовувати кошти, які є частиною внутршінього

валового продукту і національного доходу країни. В зв'язку з

цим у фінансових правовідносинах держава_вистхпає_як_вдад-

ний.еубіекг., який за допомогою законодавства розпоряджаєть-

ся майном (у даному випадку це майно — кошти), а відносини,

що виникають при цьому, мають владно-майновий (грошовий)

характер. Держава, здійснюючи через систему своїх органів гос-

подарсько-організаторську функцію, забезпечує можливість

нормальної фінансової діяльності підприємств різних форм

власності.

Фінансові відносини можуть носити і переважно організа-

ційний характер, наприклад, складання фінансових планів, їх

затвердження, здійснення фінансового контролю. На основі

організаційних фінансово-правових відносин виникають май-

Див.: Кечекьяя С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. — М.,

1958, с. 176.         .            .. '.   . \ .    .„„.

Глава 3. фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини             75

нові (грошові). Наприклад, держава встановлює види і порядок

внесення обов'язкових платежів, нормує видатки тощо. На цій

основі виникають конкретні фінансові відносини, які за мате-^

" ріальним змістом класифікуються на: бюджетні, з приводу оботі;

в'язкових сплат підприємств і організацій в бюджет; податкові;^

з приводу державного майнового і особистого страхування; дер-;

жавного кредиту; банківського кредитування і розрахунків; опе-

ративного регулювання грошового обігу і валютних операцій;

видатків державного бюджету.

Ретельна регламентація фінансових відносин за допомогою

правових норм сприяє розширенню і зміцненню фінансової

бази держави, впливає на рентабельність роботи підприємств

і організацій, проведенню соціальних заходів.

Отже, фінансові правовідносини — це врегульовані норма-

ми фінансового права суспільні відносини, учасники яких вис-

тупають як носії юридичних прав і обов'язків, які реалізують

приписи цих норм по формуванню, розподілу і використанню

державних фондів коштів.

.. <»(.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 105      Главы: <   10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18.  19.  20. >